1 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгляньтеся та розпізнайте, і на майданах його пошукайте: чи не знайдете там людини, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, то Я їм пробачу! | 1 Походіть вулицями Єрусалиму, і подивіться, і допильнуйте, і пошукайте на майданах його, чи не знайдеться чоловіка, чи немає такого, що правду шанує та істину шукає? Я пощадив би [Єрусалим]. | 1 Пройдіть лишень вулицями Єрусалиму, розгляньтесь добре та й розпитайтесь; шукайте по його майданах, чи знайдете кого, що суд чинив би, що шукав би правди, - і я йому прощу. | 1 Оббіжіть по дорогах Єрусалиму і погляньте і пізнайте і пошукайте на його площах, чи знайдеться той, хто робить суд і шукає віру, і буду милосердний до них, говорить Господь. | 1 Пройдїте по улицях Ерусалимських, озирнїтесь навкруги та роспитуйте й шукайте по всїх майданах: чи знайдете кого, що чинив би суд, щоб допевнявся правди, - я би змилосердився. |
2 Коли ж вони кажуть: Як живий Господь, то справді клянуться неправдою. | 2 Хоч і кажуть вони: живий Господь! Але присягаються лукаво. | 2 Хоч вони й кажуть: Як жив Господь! - та все ж клянуться вони неправдиво. | 2 Говорять: Хай живе Господь, чи через це не кленуться брехливо? | 2 Хоч вони й мовляють: `Як жив Господь!` то божяться криво. |
3 Хіба ж очі Твої не для правди, о Господи? Уразив Ти їх, але їм не болить, понищив Ти їх, та відмовились узяти поуку вони, обличчя свої поробили від скелі твердішими, відмовилися навернутись! | 3 О, Господе! Очі Твої чи не до істини [навернені]? Ти караєш їх, а вони не відчувають болю; Ти винищуєш їх, а вони не зважають на повчання; обличчя свої вчинили вони міцнішими від каміння, не хочуть навернутися. | 3 О Господи, чи ж твої очі не шукають правди? Ти бив їх, та їм неначе б і не боліло; ти вигубив їх, але вони зреклися науки. Обличчя їхні стали твердішими за камінь, не бажають вони навертатись. | 3 Господи, чи не твої очі на вірність? Ти їх побив, і вони не боліли. Ти їх викінчив, і вони не забажали прийняти напоумлення. Вони зробили їхні лиця твердішими від каменя і не забажали повернутися. | 3 Твої ж, Господи, очі хиба не на правду дивляться? Ти побиваєш їх, та їх наче б не болїло; ти вигублюєш їх, та вони не хочуть знати науки; лиця в їх поробились твердїйшими од каменя - не хотять навернутись. |
4 А Я думав: Це прості лиш люди, безглузді, вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого. | 4 І сказав [я сам собі: ] Можливо, це бідняки; вони нерозважливі, тому що не відають шляхів Господніх, закону Бога свого. | 4 Я думав собі: Вони, напевно, люди прості, вони дурні, бо путі Господньої не знають, - закону свого Бога. | 4 І Я сказав: Вони подібні до бідних, тому послабли, бо не пізнали господньої дороги і божого суду. | 4 Я думав собі: вони, може бути, люде прості, вони дурні, то ж і не знають путя Господнього, нї закону Божого. |
5 Піду но собі до вельможних і з ними помовлю, бо знають дорогу Господню вони, право Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а шлеї пірвали! | 5 Піду я до вельможних і перемовлюся з ними, бо вони знають шляхи Господні, закон Бога свого. Але й вони всі зламали ярмо і розірвали кайдани. | 5 Піду ж я до знатних та розмовлюся з ними, вони бо путь Господню відають та й закон свого Бога. Але вони всі разом ярмо поламали, вужівки розірвали. | 5 Піду до чоловіків і скажу їм, бо ці пізнали господню дорогу і божий суд. І ось однодушно розбили ярмо, розірвали кайдани. | 5 Пійду ж я до значних та розмовлюсь із ними, бо вони знають Господню путь, закон Бога свого. Та вони всї вкупі ще більш поламали ярмо, порвали ужви. |
6 Тому лев лісовий їх поб'є, погубить їх вовк степовий, пантера чигає на їхні міста: кожен, хто вийде із них, пошматований буде, бо помножились їхні гріхи, їхні відступства численними стали! | 6 За це й уразить їх лев із лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля їхніх міст: хто вийде з них, буде розтерзаний, бо помножилися злочини їхні, і посилилося відступництво їхнє. | 6 Тим то й б'є їх лев із лісу, з степу вовк їх нищить, леопард на їхні міста чигає, роздирає хто б з них не вийшов, бо їхніх переступів сила, і відступництвам їхнім міри немає. | 6 Через це їх побив лев з ліса, і вовк вигубив їх аж до домів, і леопард чатував над їхніми містами. Всі, що виходять з них, будуть впольовані, бо помножили свої беззаконня, скріпилися в своїх відверненнях. | 6 Тим і побє їх лев із лїса, пожере степовий вовк, облягати ме пард міста їх, так що, хто вийде, буде пошматований, бо умножились переступи їх, нема лїку зрадам їх. |
7 Хіба через це Я пробачу тобі: твої діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці, | 7 То з якої причини маю простити тобі за все це? Сини твої залишили Мене і присягаються тими, котрі – не боги. Я насичував їх, а вони чинили перелюб і юрбами ходили в доми до блудниць. | 7 «Ради чого б я мав тобі простити? Діти твої мене покинули й присягаються лжебогами. Коли я ситив їх, вони перелюби чинили й купами юрмились коло дому блудниці. | 7 За що з цих буду милосердний з тобою? Твої сини Мене оставили і клялися тими, що не є богами. І Я їх нагодував, і чужоложили і розпустилися в розпусних домах. | 7 Як же менї за таке простити тебе? Дїти твої покинули мене та й присягаються тими, що - не боги. Я годував їх, вони перелюбкували й купами товпились у доми блудниць. |
8 волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього... | 8 Це – вгодовані коні: кожний із них ірже до дружини ближнього. | 8 Вони, немов коні годовані, жеребці гарячі, іржуть - кожний до сусіда жінки. | 8 Стали кіньми, що пожадають жінок, кожний іржав на жінку свого ближнього. | 8 Вони - годовані жеребцї: кожний рже до чужої жени. |
9 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? | 9 То невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як оцей? | 9 Тож не маю за те їх покарати? -слово Господнє. Чи ж народові, як оцей, не відплачу я? | 9 Чи за це не навідаюся? Говорить Господь. Чи на такому народі не пімститься моя душа? | 9 Хиба ж менї не карати за таке? говорить Господь, чи ж не помститься душа моя на такому народові, як сей? |
10 Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа, | 10 Виходьте на мури його і руйнуйте, та не дощенту; знищіть зубці їхні, тому що вони не Господні. | 10 Вилазьте на його мури і руйнуйте, - та не дощенту! Усуньте його парості, бо вони не Господні. | 10 Підніміться на його оборонні мури і знищіть, але не викінчіть. Оставте його підкріпленя, бо вони господні. | 10 Вилазїте на мури його й розвалюйте - та не до щаду; виривайте парости його, бо вони не Господнї; |
11 бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Господь. | 11 Бо дім Ізраїля і дім Юдин вчинили зі Мною дуже підступно, говорить Господь. | 11 Бо дім Ізраїля і дім Юди тяжко мене зрадили», - слово Господнє. | 11 Бо погорджуючи погордив Мною дім Ізраїля і дім Юди. | 11 Зрадив бо мене дом Ізрайлїв і дом Юдин, говорить Господь. |
12 Вони відцуралися Господа та говорили: Немає Його, й зло не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо! | 12 Вони обмовили Господа і сказали: Немає Його, і лихо не прийде до нас, і ми не побачимо ні меча, ані голоду. | 12 Вони Господа відцурались і мовляли: «Таж його немає! І не поб'є нас лихо, і не побачимо ні меча, ні голоднечі. | 12 Збрехали свому Господеві і сказали: Не це. На нас зло не прийде, і не побачимо меч і голод. | 12 Одцурались вони Господа й мовляли: `Нема його, й не побє нас лиха година, нї меч, нї голоднеча. |
13 А пророки поробляться вітром, і немає в них слова Господнього, отак їм пороблено буде! | 13 І пророки стануть вітром, і слова [Господнього] немає в них; над ними самими нехай це станеться, | 13 Пророки стануть, немов вітер, і слова в них немає. Нехай так станеться з ними!» | 13 Наші пророки були на вітер, і в них не було господнього слова. Так їм буде. | 13 І пророки говорили на вітер, і слова (Господнього) нема в них; їм самим нехай те станеться.` |
14 Тому вирікає отак Господь Бог Саваот: За те, що говорите слово таке, ось Я в уста твої вкладу слово Своє за огонь, а народ цей то дрова, і він пожере їх! | 14 А тому, ось так говорить Господь Бог Саваот: За те, що ви мовите такі слова, ось, Я вчиню слова Мої в устах твоїх вогнем, а цей народ -дровами, і цей [вогонь] пожере їх. | 14 Тому Господь сил так говорить: «За те, що висказуєте такі речі, я зроблю слова мої вогнем в устах у тебе, а народ цей - дровами, і він пожре їх. | 14 Через це так говорить Господь Вседержитель: Томущо ви сказали це слово, ось Я вклав мої слова в твої уста як огонь і цей нарід дрова, і він їх пожере. | 14 Тим же то говорить Господь Бог сил: за те, що провадили ви такі речі, зроблю я слова мої в устах твоїх огнем, а сих людей - дровами, і той огонь пожере їх. |
15 Ось Я приведу іздалека народа на вас, о доме Ізраїлів, каже Господь, це сильний народ, стародавній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говоритиме. | 15 Ось, Я приведу на вас, доме Ізраїлів, народ іздалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давній, народ, котрого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить. | 15 Я наведу на вас, доме Ізраїля, народ іздаля, - слово Господнє; - то народ запеклий, народ давнезний, народ, мови якого ти не знаєш, ані не розумієш, що він говорить. | 15 Ось Я наводжу на вас нарід здалека, доме Ізраїля, говорить Господь, нарід, якого голос його язика не було чути. | 15 Ось, я напущу на вас, доме Ізраїля, народ здалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давнезний, народ, що мови його ти не знаєш, і що він говорить, ти незрозумієш. |
16 Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони. | 16 Сагайдак його – як відкритий гріб; усі вони – люди хоробрі. | 16 Як гріб відкритий, сагайдак у нього і всі вони витязі. | 16 Всі сильні | 16 Сагайдак у його, як гріб розтворений, а всї вони - самі невміраки. |
17 І він пожере твоє жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з'їсть твого виноградника й фіґу твою, понищить мечем твердинні міста твої, на які ти надієшся... | 17 І з'їдять вони жниво твоє і хліб твій; з'їдять синів твоїх і доньок твоїх, з'їдять овець твоїх і волів твоїх, з'їдять виноград твій, і смокви твої, зруйнують мечем укріплені міста твої, на котрі ти сподіваєшся. | 17 Він поїсть врожай і хліб твій; він поїсть синів твоїх і дочок твоїх; він поїсть овець твоїх і товар твій; він поїсть твій виноградник і смокви твої; зруйнує міста-твердині, що на них звіряєшся, мечем звоює. | 17 і вони зїдять ваші жнива і ваші хліби і пожеруть ваших синів і ваших дочок і пожеруть ваших овець і ваших телят і пожеруть ваші виноградники і ваші фіґові сади і ваші оливкові дерева. І змолотять мечем ваші сильні міста, на які ви на них поклали надію. | 17 І повиїдають вони вроджай твій і зерно твоє; з'їдять синів твоїх і дочок твоїх; вівцї твої й товар твій; виноградину твою й смокви твої; утверджені городи твої, що на їх уповаєш, вони мечем звоюють. |
18 Та й за тих днів, говорить Господь, не зроблю Я із вами кінця! | 18 Але й за тих днів, говорить Господь, не винищу вас дощенту. | 18 Та навіть тоді, - слово Господнє, - я вас не вигублю дощенту. | 18 І буде в днях тих, говорить Господь Бог твій, не дам вас на викінчення. | 18 Але й у ті часи, говорить Господь, не вигублю вас до щаду. |
19 І буде, як скажуть: За що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужоземним, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!... | 19 І якщо ви скажете: За що Господь Бог наш чинить нам усе це? То відповідай: Оскільки ви залишили Мене і служили чужим божкам у своїм краї, то будете служити чужим на землі не вашій. | 19 Коли ж будете питати: За що вчинив нам усе це Господь, Бог наш? - відкажеш їм: Як мене ви покинули й служили чужим богам у землі вашій, так чужинцям служитимете в землі не вашій. | 19 І буде коли скажете: Задля чого зробив нам Господь Бог наш це все? І скажеш їм: Томущо ви послужили чужим богам у вашій землі, так послужите чужим в не вашій землі. | 19 Коли ж мовляти мете: За що вдїяв нам се все Господь, Бог наш? то відкажи їм: Що ви мене покинули та й служили чужим богам у своїй землї, за те будете служити чужим у землї не вашій. |
20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь. | 20 Оголосіть це в домі Якова і повідайте в Юдеї, кажучи: | 20 Оповістіть це в домі Якова, звістіть про те в Юдеї, кажучи: | 20 Сповістіть це в домі Якова, і хай почується в Юди. | 20 Оповістїть се в дому Якововому й звістїть в Юдеї, кажучи: |
21 Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує! | 21 Вислухай це, народе безглуздий і нерозумний, у котрого є очі, а не бачить, у котрого є вуха, а не чує; | 21 Слухай оце, дурний народе, що маєш очі, та не бачиш; маєш вуха, та не чуєш! | 21 Послухайте ж це, народе дурний і безсердешний, в них очі і не бачать, в них уха і не почують. | 21 Слухайте, дурні й нерозсудливі люде, що маєте очі, та не бачите, маєте уші, та не чуєте: |
22 Чи Мене ви боятись не будете, каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її! | 22 Чи Мене ви не боїтеся, говорить Господь, чи переді Мною не відаєте трепету? Я пісок поклав рубежем морю, вічну межу, котру не перейде; і хоча хвилі його підносяться, але здолати не зможуть. | 22 Мене не боїтеся? - слово Господнє, - передо мною не будете тремтіти? Я ж поклав пісок границею морю, вічний закон, який воно не переступить; хоча й хвилі бушують, та здолати не можуть; хоч вони й ревуть, але його не переступлять. | 22 Чи Мене не боятиметеся? Говорить Господь. Чи не почитатимете моє лице? Того, хто назначив пісок на границю морю, вічна заповідь, і воно його не перейде, і замішається і не зможе, і зашумлять його хвилі і не мине його. | 22 Чи вже ж ви та не боїтесь мене, говорить Господь, чи й передо мною не затремтите? Я ж положив морю гряницею піски, вічною гряницею, яку воно не переступить; і хоч филї його напирають, та годї їм перемогти; хоч вони бурхають, та не здолїють перейти. |
23 А серце в народа цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли. | 23 У народу цього серце бунтівне і невгамовне; вони відступилися і пішли. | 23 А в народу цього серце вперте й ворохобне; вони збунтувались і геть подались. | 23 А в цьому народі є непослушне і неслухняне серце, і вони відхилилися і відійшли. | 23 А в людей сих серце бутне й ворохобне; відступили та й пійшли манівцем. |
24 І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив. | 24 І не сказали в серці своєму: Будемо боятися Господа, Бога нашого, Котрий дає нам дощ ранній і пізній свого часу, береже для нас означені тижні жнив. | 24 І не подумають у своєму серці: Біймося Господа, Бога нашого, що дощ дає ранній і пізній своєї пори, що для нас зберігає призначені жнив тижні. | 24 І не сказали у своїм серці: Біймося ж нашого Господа Бога, що дає нам ранний і пізний дощ за часом повноти припису жнив і оберіг нас. | 24 Не подумали ж у серцї свойму: Біймося Господа Бога нашого, що дає нам свого часу дощ раннїй і пізнїй, що порядкує тижнями, призначеними на жнива. |
25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеє добро. | 25 Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші позбавили вас цього доброго. | 25 Провини ваші це відвернули, і гріхи ваші відняли від вас це добро. | 25 Ваші беззаконня відсунули це, і ваші гріхи відставили добро від вас. | 25 Се ж провини ваші відхилили те, се ваші гріхи відняли вам те добро. |
26 Бо в народі Моєму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей... | 26 Бо між народом Моїм є нечестиві; вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять сильця і ловлять людей. | 26 Бо між людьми моїми є безбожні, що чигають, як ото птахолови засідають, ставляють сильця, людей ловлять. | 26 Бо в моєму народі знайшлися безбожні, і поставили засідку, щоб знищити людей, і схопили (їх). | 26 Бо між людьми моїми знаходяться безбожні: залягають, як птахоловцї, припадають до землї, наставляють сїти, щоб ловити людей. |
27 Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали та збагатились вони! | 27 Мов клітка з багатьма птахами, оселі їхні виповнені обманом; через це вони й запихатіли і розбагатіли. | 27 Як клітка, повна птиць, так у хатах їхніх повно обману. Тому вони завеличались і розбагатіли; | 27 Як наставлена засідка повна пташок, так їхні доми повні обмани. Через це звеличилися і збагатилися. | 27 Мов клїтка, повна птиць, так повно в їх домівках оманного заробітку; сим робом і поробились вони великими й заможними, |
28 Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження! і не помагають убогим у їхній справі. | 28 Стали гладкими, повними, переступили навіть належну межу в злочинах, не досліджують судових справ, справ сиріт; розкошують і справедливому позові жебраків не вчиняють присуду. | 28 розтовстіли так, аж лисняться, у злі переступили всяку міру; справ на суді не розглядають, сироти справ, - і щастить їм, а права бідного на суді не захищають. | 28 І переступили суд, не судили суд сироти і не судили суд вдови. | 28 Потовстїли й погрубшали, а в лихому попереступали всяку міру; не розбирають справ на судї, справ безбатченків; самі упливають в добрі, а справедливому дїлу вбогих не помагають на судї. |
29 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? | 29 Невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? | 29 Чи ж за таке не покараю? - слово Господнє, - чи такому, як оцей, народові та не відплатить моє серце? | 29 Чи за це не відвідаю, говорить Господь, чи не пімститься моя душа на цьому народі? | 29 Чи не покараю ж я за таке, говорить Господь, і не помститься серце моє на такому народові, як сей? |
30 Чудне та страшне стало в краї: | 30 Дивовижне і жахливе звершується на цій землі: Пророки пророкують лжу, і священики панують, згідно з цим, а народ Мій любить це. А що ж ви будете чинити по цьому всьому? | 30 Жахливе й страшне сталось у цім краї. | 30 Жах і жахливі діла сталися на землі. | 30 Чудні й страшні речі дїються в сїй землї: |
31 пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде? | | 31 Пророки пророкують іменем неправди, священики правлять, як хочуть. Народ же мій це любить! І що ви чинитимете, як тому кінець настане?» | 31 Пророки пророкують беззаконне, і священики заплескали своїми руками, і мій нарід таке полюбив. І що зробите після цього? | 31 Пророки пророкують лож, сьвященники за їх підмогою управляють, а люд мій любить се. Що ж ви чинити мете, як настане тому кінець? |