1 Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.1 Заспіваю Улюбленому Моєму пісню Улюбленого Мого про виноградник Його. В Улюбленого Мого був виноградник на вершині родючого пагорба.1 Дозвольте, заспіваю любому моєму пісню любого мого про його виноградник. У любого мого був виноградник на родючім схилі.1 Заспіваю ж улюбленому пісню улюбленого про мій виноградник. В улюбленого був виноградник на горі в родючому місці,1 Засьпіваю любому мойму пісню любого мого про його виноградник: Був у любого мого виноградник на верху плодющої гори;
2 І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди!2 І він обгородив його, і очистив од каміння, і посадив у ньому добірну лозу виноградну, і спорудив башту посеред нього, і викопав у ньому чавило, і наджидав, що з'являться щедрі грона, а вродилися кислі ягоди.2 Він розкопав його, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту і висік у ньому винотоку, та й сподівався, що вона вродить добрі грона. А вона вродила кислі грона.2 і я поклав огорожу довкруги і укріпив і насадив добірний виноградник і збудував башту посеред нього і викопав в ньому точило. І я очікував, що видасть виноград, а він видав тернину.2 Він обвів його муром і очистив його від каміння, й насадив у йому добірну виноградню лозу, а серед саду збудовав башту й построїв тискарню, та й сподївався, що вона зародить добрі грони, а вона вродила дикі ягоди.
3 Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:3 І нині, мешканці Єрусалиму і мужі Юдеї, вчиніть суд поміж Мною і виноградником Моїм.3 Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між мною та моїм виноградником!3 І тепер, людино Юди, і ви, що живете в Єрусалимі, судіть між мною і між моїм виноградником.3 А тепер, ви осадники Ерусалиму, й ви, мужі в Юдеї, розсудїте мене з виноградником моїм:
4 що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?4 Що варто було б учинити для виноградника Мого, а Я не вчинив того? Чому, коли Я очікував, що він принесе гарні грона, він уродив дикі ягоди?4 Що ще я мав був учинити виноградникові моєму, а не вчинив? Чому, коли я сподівався, що вродить добрі грона, він уродив лише кислі?4 Що ще зроблю для мого виноградника? І що я для нього не зробив? Томущо я чекав, що він видасть виноград, а він видав терня.4 Що ще мав би я був учинити виноградникові мойму, чого я не вчинив? Чого воно так сталось, що він зродив дикі ягоди, коли я сподївався, що зародить грони добрі?
5 А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,5 Отож, Я скажу вам, що вчиню з виноградником Моїм: відберу в нього огорожу, і буде він спустошений; зруйную мури його, і буде потоптаний.5 Отож я вам скажу, що зроблю з моїм виноградником? Розберу його огорожу, нехай його пустошать! Повалю його мур, нехай його топчуть!5 А тепер сповіщу вам, що зроблю з моїм виноградником. Заберу його огорожу і він буде на розграблення, і знищу його стіну і буде на потоптання,5 От же я вам скажу, що зроблю з виноградником моїм: розберу його огорожу, нехай його пустошать, повалю мур, нехай його топчуть,
6 зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!6 І залишу його у занепаді; не будуть його ні обтинати, ні обкопувати; і заросте він терням і будяками; і накажу хмарам не виливати на нього дощу.6 Я залишу його пусткою: не будуть його ні обрізувати, ні обкопувати більше, і зійдуть на ньому будяки й тернина. Та й хмарам повелю я не пускати більше дощу на нього.6 і оставлю мій виноградник і не обрізуватиметься, ані не копатиметься, і піде на нього тернина, як на землю. І Я заповім хмарам, щоб не посилали на нього дощ.6 І полишу його пусткою: не будуть його нї обрізувати, нї обкопувати, - нехай заростає терниною й бодяками; та ще й хмарам звелю я, не спускати дощу на його.
7 Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...7 Виноградник Господа Саваота є дім Ізраїля, і мужі Юдеї – улюблене насадження Його. І чекав Він на правосуддя, та ось – кровопролиття; [чекав] на правду, і ось – зойки.7 Виноградник Господа сил - то дім Ізраїля, а мужі юдейські - любе його садиво. І ждав він правосуду, - аж тут пролиття крови; ждав правди, - аж тут голосіння.7 Бо дім Ізраїля виноградник Господа Саваота, і людина Юди новопосаджений улюбленець. Я чекав щоб він чинив суд а він зробив беззаконня, і не (зробив) справедливості, але крик.7 Виноградник Господа Саваота - се рід Ізраїля, а царство Юдине - се садиво його любе. І ждав він в йому правосуду, - аж тут пролив крови; ждав правди, а тут голосїннє.
8 Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!8 Горе вам, що долучаєте дім до дому, а поле прилучаєте до поля аж так, що [іншим] не залишається місця, наче ви самітниками живете на землі.8 Горе тим, що додають дім до дому та прилучують поле до поля, так що нема більш місця, і що живуть самі одні серед країни!8 Горе вам, що додаєте хати до хати і наближаєте поле до поля, щоб щось в ближнього забрати. Чи ви одні поселилися на землі?8 Горе вам, що наживаєте дом новий за домом, та прилучуєте поле до поля, так що другим нема вже й місця, наче б ви одні поселені на землї.
9 В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них.9 У вуха мої [сказав] Господь Саваот: Численні будинки оці будуть порожні; великі і гарні – без мешканців;9 Ось як у мої вуха Господь сил поклявся: «Оті доми численні опустіють, доми великі й пишні будуть без мешканців.»9 Бо це почулося в ухах Господа Саваота. Бо якщо будуть численні доми, великі і гарні (доми) стануть пусткою, і не буде тих, що живуть.9 Ув уші ж менї Господь сил ось що промовляє: Многі доми отті опустїють, а в палатах пишних не буде кому жити;
10 Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.10 Десять ділянок у винограднику принесуть одного бата, і хомер посіяного насіння заледве поверне ефу10 Десять паїв у винограднику дадуть лише барильце, а хомер зерна вродить ледве ефу.10 Бо де працює десять пар волів, (земля) виростить одну посудину, і хто сіє шість мірок збере три мірки.10 Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.
11 Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!11 Горе тим, котрі вдосвіта шукають сікеру і до пізнього вечора розпалюють себе вином.11 Горе тим, що тільки но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі!11 Горе вам, що встаєте вранці і вганяєте за пянким напитком, ви, що очікуєте вечора. Бо вино їх спалить.11 Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;
12 І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.12 І арфа, і гусла, тімпан і сопілка, і вино на бенкетах їхніх; а на діяння Господні вони не зважають, і про діяння рук Його не задумуються,12 Гарфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах; а на діла Господні не вважають і вчинків рук його не бачать.12 Бо вони пють вино з гуслями і псалтирем і тимпанами і сопілками, а не бачать господні діла і не пізнають діла його рук.12 Гарфа й гуслі, бубон і сопілка та вино на їх бенкетах; а на дїла Господнї вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.
13 Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його висохне з прагнення...13 За те народ Мій стане бранцем несподівано, і вельможі його будуть голодувати, і багаті його будуть знемагати від спраги.13 За те ж народ мій необачний потрапить у неволю; знатні його впадуть з голоднечі, а юрба гомінка згине від спраги.13 Отже мій нарід став полоненим, томущо вони не знали Господа, і було велике число мертвих через голод і спрагу води.13 За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.
14 Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.14 Через те шеол розширився і без міри роззявив пащу свою; і зійде [туди] слава їхня, і гамір їхній, і [все], що звеселювало їх.14 Зате Шеол розтулив широко свою пельку і роззявив свою безмірну пащеку; і провалиться туди його слава та юрба гомінка й галаслива з усім, що в ньому веселиться.14 І ад розширив свою душу і відкрив свої уста, щоб не перестати, і зійдуть славні і великі і багаті і вбивці.14 За те й безодня розтворилась широко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усїма їх веселощами.
15 І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть,15 І поклониться чоловік, і впокориться муж, і очі пихатих стануть сумними.15 Похилиться людина, смириться смертний, і очі гордих смиряться.15 І людина буде впокорена, і чоловік буде без пошани, і високі очі будуть упокорені.15 І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;
16 а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!16 А Господь Саваот піднесеться на суді, і Бог святий явить святість Свою в правді.16 А Господь сил на суді вознесеться, і Бог, святий у справедливості, появить свою святість.16 І підніметься вгору Господь Саваот на суді, і святий Бог прославиться в праведності.16 А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї.
17 І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.17 І будуть пастися вівці за своїм звичаєм, і спустошені місця багатих будуть пожирати чужинці.17 Пастись будуть ягнята, мов на пасовиськах; гладка худоба, козенята будуть руїни пожирати.17 І розграблені пастимуться як бики, і спустошене забраних їстимуть вівці.17 І пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах.
18 Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх як мотуззям від воза,18 Горе тим, котрі тягнуть на себе беззаконня мотузками марноти і гріх – наче посторонками од воза;18 Горе тим, що тягнуть за собою кару воловими шнурами, а гріх -мов посторонком, що від возу;18 Горе вам, що тягнете до себе гріхи наче довгим шнуром і беззаконня наче ярмо ременем теляти,18 Горе тим що тягнуть за собою беззаконність шнурами марноти, а гріх - неначе реміннєм возовим;
19 та кажуть: Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми!19 Котрі кажуть: Нехай Він поквапиться і прискорить діяння Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде до звершення порада Святого Ізраїлевого, щоб ми спізнали!19 що кажуть: «Нехай він поспішиться, нехай поквапиться із своїм ділом, щоб нам його побачити; нехай наблизиться, нехай прийде задум Святого Ізраїлевого, щоб нам про нього знати.»19 що говорите: Хай швидко наблизиться те, що зробить, щоб ми побачили, і щоб прийшла рада святого Ізраїля, щоб ми взнали.19 Що то мовляють: Нехай же він поквапиться зо своїм дїлом, щоб нам побачити; нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись.
20 Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!20 Горе тим, котрі зло називають добром, і добро – злом; темряву мають за світло, а світло – пітьмою; гірке вважають солодким, а солодке – гірким!20 Горе тим, що зло добром звуть а добро - злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла - пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким!20 Горе вам, що говорите, що погане добре, і що добре погане, що кладете темряву за світло і світло за темряву, що кладете гірке за солодке і солодке за гірке.20 Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим; морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота!
21 Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим!21 Горе тим, котрі мудрі у своїх очах і розумні самі перед собою!21 Горе тим, хто у своїх очах мудрі та перед собою самими розумні!21 Горе вам, що розумні у собі самих і знатоки перед самими собою.21 Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!
22 Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою,22 Горе тим, котрі хоробрі пити вино і спритні приправляти міцні напої,22 Горе тим, що до пиття вина хоробрі й спритні у приправі упивних напоїв;22 Горе вашим сильним, які пєте вино і могутним, які розводите сильний напиток,22 Горе тим, що хоробрі до пиття вина, й сильні в приправі впиваючих напитків;
23 що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього...23 Котрі за дарунки виправдовують винного, а правдивих позбавляють правди закону!23 що за гостинець роблять винного правим, а правому відмовляють його права.23 що оправдуєте безбожного задля хабарів і відбираєте праведне в праведного.23 Що на судї за гостинцї роблять правим злюку, а правому закон одмавляють!
24 Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум'я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!24 За те, як вогонь пожирає солому, і полум'я знищує сіно, отак зітліє їхній корінь, і квіт їхній розпорошиться, мов тлін; тому що вони зневажили закон Господа Саваота і знехтували словом Святого Ізраїлевого.24 Тож як вогонь жере солому і як від полум'я згаряє сіно, корінь їхній візьметься гниллю, їхній квіт розвіється як порох, бо вони відкинули закон Господа сил і словом Святого Ізраїлевого погордували.24 Через це так як горить тростина під полумям огня і буде спалена полуменем, що наступає, їхній корінь буде як пил, і їхній цвіт підніметься як порох. Бо вони не забажали закону Господа Саваота, але прогнівили слово святого Ізраїля.24 За те, як огонь з'їдає солому, й поломя спалює сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвієсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Ізрайлевого словом згордували.
25 Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!25 За те спалахне гнів Господній на Його народ, і простягне Він руку Свою на нього, й уразить його аж так, що здригнуться гори, і трупи їхні будуть, мов послід на вулицях. І при всьому цьому гнів Його не опаде, і рука Його буде ще простягнута.25 Тому й запалав гнів Господній на його народ, і він простягнув проти нього свою руку і так ударив по ньому, що здригнулися гори, і трупи, немов гній, лежать посеред вулиць. Але й по всьому тому його гнів не відвернеться, рука його ще піднята.25 І розгнівався Господь Саваот гнівом над своїм народом, і наклав на них свою руку і побив їх, і розлютився на гори, і їхні трупи стали мов гній посеред дороги. В усіх цих не відвернувся гнів, але рука ще висока.25 Тим же так і розпалався гнїв Господень на його народ, і простягне він руку свою на його, так що гори здрігнуться, а трупи їх гноєм улицї покриють. Та по тому всьому гнїв його ще не відвернесь, і рука в його все ще буде простягнута:
26 І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко,26 І піднесе знамено народам далеким, і подасть знати мешканцеві край землі, – і ось, він легко і швидко прийде.26 Він піднімає стяги для далекого народу, він кличе його з кінців землі посвистом; і ось той, легкий, швидко прибуває.26 Отже, Він підніме знак в далеких народах і зрушить їх з кінців землі, і ось скоро легко приходять.26 І підніме стяга про народ далекий та й дасть знак жиючому на краю землї, - і прийде той легко й скоро;
27 немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся! Не дримає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його.27 Не буде в нього ні стомленого, ані знеможеного; жодний не задрімає і не засне, і не скинуть пояса з крижів, і не урветься реміння на взутті його.27 Нема між ними млявого й слабкого; ніхто з них не спить, не дрімає; не розв'язався на крижах пояс ні в одного, і не порвався ремінь на сандалях у нікого.27 Не голодуватимуть, ані не трудитимуться, ані не задрімають, ані не заснуть, ані не розвяжуть свої пояси від їхніх бедр, ані не порвуться ремінці їхньої обуви.27 І не буде в його нї млявого, нї втомленого; нї один не задрімає анї засне, анї здіймати ме пояс чересовий, й не розірветься ремінь ув обуві в його;
28 Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані. Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його немов вихор.28 Стріли його загострені, і всі луки його понатягувані; копита в коней наче з кременя, а колеса його, наче вихор.28 Стріли їхні гострі й усі луки їхні нап'яті; копита їхніх коней, мов кремінь, колеса їхніх колісниць, немов вихор.28 Їхні стріли острі і їхні луки натягнені, копита їхніх коней вважатимуться за тверде каміння, колеса їхніх колісниць наче буря.28 Стріли в його нагострені, і всї луки в його натягнені; копита в коней його, мов кремінь, а колеса в возах його, неначе вихор.
29 Його рик як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, й її понесе, і ніхто не врятує!29 Ревище його – наче рик лева; він реве, мов левенята, і зареве, і вхопить здобич, і забере, і ніхто не захистить.29 Рик їхній - немов рик лева; вони рикають, мов левенята, ревуть, хапають здобич, несуть геть, і ніхто її в них не відніме.29 Вони ревуть мов леви і стали як малий лев. І візьме і закричить як звір і викине, і не буде того, що визволяє,29 Рик у його - мов рик у лева; він реве, неначе левчук; зареве, ухопить здобич, понесе, й нїхто не одніме її.
30 І на нього ревітиме він того дня, як те море реве... І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її...30 І зареве на нього того дня, наче ревище [розлюченого] моря; і гляне він на землю, і ось, пітьма, горе, і світло потьмяніло в хмарах.30 І зареве над ним того дня ревом моря. Глянеш на землю - там темрява жахлива й світло в туманах темніє.30 і зареве через них в тому дні мов голосом моря, що бушує. І поглянуть на землю, і ось тяжка темрява в їхньому клопоті.30 І зашумить над ним того дня шумом розбурханого моря; він позирне на землю, і ось - темрява, горе, а сьвітло в хмарах померкло!