1 (4-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!1 Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слів твоїх нехай буде небагато.1 Не квапся устами твоїми, і серце твоє хай не спішиться вимовляти слово перед Богом, бо Бог на небі, а ти на землі: тим слів твоїх нехай буде мало.1 Не спішися твоїми устами, і хай твоє серце не поспішиться винести слово перед лицем Бога. Бо Бог на небі, і ти на землі, на цьому стали твої нечисленні слова.1 Не квапся язиком, і серце твоє нехай не посьпішає вимовляти слово перед Богом. Бог бо на небі, а ти на землї; тим нехай у тебе буде слів не багацько.
2 (5-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!2 Бо, як сновидіння бувають від численних клопотів, так голос глупака пізнається з його велемовности.2 Від багатьох клопотів походять сни, а від сили слів - дурні розмови.2 Бо в множестві плутанини приходить сон і голос безумного в множестві слів.2 Бо як сни снуються тодї, як багацько клопотів, так і мова дурного виявлює себе многостю слів.
3 (5-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.3 Коли даєш Богові обітницю, то поквапся виконати її, тому що він не прихильний до безглуздих; що обіцяв, – виконай.3 Коли ти обречешся обітом перед Богом, не гайсь його виконати: Бог бо не любить дурнів; що обіцяв ти, те виконай.3 Як тільки ти помолився до Бога молитвою не забарися її віддати. Бо Він не любується в безумних, ти віддай те, що помолився.3 Як обречешся обітом перед Богом, то не гайсь його спевнити, не любить бо він дурних; спевни твою обітницю.
4 (5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!4 Краще тобі не обіцяти, аніж пообіцяти і не виконати.4 Ліпше тобі не обрікатись, ніж обректись і не виконати.4 Краще тобі не молитися ніж тобі помолитися і не віддати.4 Лучше не обітувати, нїж, обітувавши, не спевнити.
5 (5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!5 Не дозволяй устам твоїм заводити у гріх плоть твою; і не кажи перед ангелом Божим: Це – помилка! Навіщо тобі вчиняти, щоб прогнівався Бог на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх?5 Не давай твоїм устам уводити тебе в провину і не кажи перед посланцем: це сталось, мовляв необачно, - щоб Бог не розгнівивсь на твоє слово і діло рук твоїх не знищив.5 Не дай твої уста, щоб згрішило твоє тіло, і не скажеш перед божим лицем, що: Це з незнання, щоб Бог не розлютився на твій голос і не знищив твориво твоїх рук.5 Не давай устам твоїм уводити тебе в провину, й не кажи ангелам (Божим): Се була похибка. На що тобі того, щоб Бог прогнївався за твої слова та й в нїщо обернув дїло рук твоїх?
6 (5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?6 Тому що в багатьох сновидіннях і в багатьох словах багато й марноти; але ти бійся Бога.6 Бо де багато снів і де багато слів - там марнота. Ти ж бійся - Бога.6 Бо в множестві снів і безумності і численні слова. Бо бійся Бога.6 Бо, як у многих видивах сонних, так і в многих словах - багато марноти. Нї! ти бійся Бога.
7 (5-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!7 Якщо ти побачиш будь-де утиски бідному та нехтування судом і правдою, то не дивуйся з того: тому що за високим спостерігає вищий, а за ним – ще вищий;7 Як побачиш у якійнебудь країні, що вбогого гноблять та ґвалтують суд і правду, то не дивуйся тому, бо над високим чатує вищий, а над ними ще вищий.7 Коли в країні бачиш обмову бідного і окрадення суду і праведности, не дивуйся ділом. Бо Всевишний стереже над високим і високі над ними.7 Як побачиш у якій країнї, що тїснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висший;
8 (5-7) Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.8 А перевага країни загалом є цар, котрий піклується про країну.8 Користь для краю в усьому - цар, який дбає про оброблені поля.8 І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.8 Перед же веде в цїлій країнї - царь, а сей дбає про всю країну.
9 (5-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.9 Хто любить срібло, той не насититься сріблом; і хто любить багатство, тому не має користі від нього. І оце – марнота!9 Хто любить гроші, не має їх досить; а хто любить достатки, ніякої користи з них не має. Це теж марнота.9 Хто любить срібло не насититься сріблом. І хто дуже полюбив їхні плоди? І це ж марнота.9 Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се - марнота.
10 (5-9) Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!10 Примножується майно, примножуються й споживачі його; і яка втіха для володаря його, хіба що дивитися своїми очима?10 Множаться статки, множаться й ті, що їх поїдають; і яка користь тому, хто їх має, крім хіба-що тієї, що дивиться на них очима?10 Множеством доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоб глядіти на нього очима?10 Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима?
11 (5-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?11 Солодкий сон трудівника, чи мало, а чи багато він з'їсть; але перенасичення багатого не дає йому заснути.11 Солодкий сон робітника, чи з'їсть багато він, а чи мало; багатого ж пересит не дає йому заснути.11 Сон солодкий рабові, чи мало і чи багато їсть. І хто наситився багатінням не має того, хто дозволив би йому спати.11 Роботящий солодко спить, чи він ізїв мало, чи багацько; а пересит не дає багатому заснути в смак.
12 (5-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.12 Є болісна недуга, котру бачив я під сонцем: багатство, накопичене володарем його на шкоду йому.12 Є наболіле лихо, що я бачив під сонцем: багатство, що зберігається власником йому ж на шкоду.12 Є недуга, яку я побачив під сонцем, багацтво бережене при власникові на його зло,12 Є ще одна доскулююча неміч, яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі.
13 (5-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,13 І гине багатство це від лихої пригоди: народив він сина – і нічогісінько немає в руках у нього.13 І пропадає те багатство через якусь лиху пригоду, і як народжується в нього син, не має він у руках нічого.13 і те багацтво згине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці.13 Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки.
14 (5-13) і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:14 Як вийшов він голим з лона матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічогісінько не візьме від праці своєї, що міг би взяти з собою.14 Як вийшов з лона матері своєї нагий, так і повернеться; нічого не візьме за свою працю, щоб понести в руці з собою.14 Так як вийшов нагий з лона його матері, повернеться, щоб піти так як прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоб пішло в його руці.14 Як вийшов нагим із материної утроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руцї своїй.
15 (5-14) як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!...15 І оце важка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. То яка йому користь, що він трудився на вітер?15 Це теж болюче лихо: яким прийшов, таким і відійде! Яка ж йому користь, що працював на вітер?15 І це погана недуга. Бо так як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для якої трудиться на вітер?15 Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тодї користь, що завдавав собі працї на вітер?
16 (5-15) І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?16 А він же упродовж цілого життя у днях своїх їв у пітьмі, у великому роздратуванні, в смутку і в досаді.16 Та ще й до того увесь свій вік провів у темряві, в журбі, у великім гніві, у болях та досаді.16 І всі його дні в темряві і плачі і великому гніві і недузі і розлюченості.16 А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!
17 (5-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...17 А ось іще я знайшов добре і приємне: їсти і пити і втішатися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудився під сонцем у всі дні життя свого, котрі дав йому Бог; тому що це його доля.17 Ось що я визнаю за добре, за слушну річ для людини: їсти й пити та заживати собі добра з усієї праці, якою людина трудиться під сонцем за час свого життя, що Бог дає їй: така бо вже її доля.17 Ось що доброго я побачив, що є гарне, їсти і пити і бачити добро в усякому свому труді, яким трудиться під сонцем за числом днів його життя, які йому дав Бог. Бо це його часть.17 От же що здалось менї добрим: їсти й пити та солодко вживати добра з працї своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.
18 (5-17) Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!18 І, якщо якомусь чоловікові Бог дав багатство і майно, і дав йому владу користуватися від них, і брати свою частку, і насолоджуватися від трудів своїх, то це дар Божий.18 Також кожен чоловік, якому Бог дає багатство й достатки, дозволяє їх споживати, брати з них свою частку та при своїй праці веселитись, - і це дар Божий.18 І всяка людина, якій Бог дав багацтво і маєтки і власть, Він дав ій їсти з нього і брати його часть і веселитися у своїм труді, це божий дар.18 І коли дав кому Бог багацтво й достаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се - дар Божий.
19 (5-18) Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!19 Не довго будуть у нього в пам'яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його..19 Такий не згадує багато про дні свого життя, бо Бог займає його радістю свого серця.19 Бо не багато памятатимуть дні свого життя. Бо Бог заклопочує його в веселості його серця.19 Не довго буде він памятати днї життя свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.
20 (5-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!