1 (4-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла! | 1 Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слів твоїх нехай буде небагато. | 1 Не квапся устами твоїми, і серце твоє хай не спішиться вимовляти слово перед Богом, бо Бог на небі, а ти на землі: тим слів твоїх нехай буде мало. | 1 Не спішися твоїми устами, і хай твоє серце не поспішиться винести слово перед лицем Бога. Бо Бог на небі, і ти на землі, на цьому стали твої нечисленні слова. | 1 Не квапся язиком, і серце твоє нехай не посьпішає вимовляти слово перед Богом. Бог бо на небі, а ти на землї; тим нехай у тебе буде слів не багацько. |
2 (5-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої! | 2 Бо, як сновидіння бувають від численних клопотів, так голос глупака пізнається з його велемовности. | 2 Від багатьох клопотів походять сни, а від сили слів - дурні розмови. | 2 Бо в множестві плутанини приходить сон і голос безумного в множестві слів. | 2 Бо як сни снуються тодї, як багацько клопотів, так і мова дурного виявлює себе многостю слів. |
3 (5-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого. | 3 Коли даєш Богові обітницю, то поквапся виконати її, тому що він не прихильний до безглуздих; що обіцяв, – виконай. | 3 Коли ти обречешся обітом перед Богом, не гайсь його виконати: Бог бо не любить дурнів; що обіцяв ти, те виконай. | 3 Як тільки ти помолився до Бога молитвою не забарися її віддати. Бо Він не любується в безумних, ти віддай те, що помолився. | 3 Як обречешся обітом перед Богом, то не гайсь його спевнити, не любить бо він дурних; спевни твою обітницю. |
4 (5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! | 4 Краще тобі не обіцяти, аніж пообіцяти і не виконати. | 4 Ліпше тобі не обрікатись, ніж обректись і не виконати. | 4 Краще тобі не молитися ніж тобі помолитися і не віддати. | 4 Лучше не обітувати, нїж, обітувавши, не спевнити. |
5 (5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити! | 5 Не дозволяй устам твоїм заводити у гріх плоть твою; і не кажи перед ангелом Божим: Це – помилка! Навіщо тобі вчиняти, щоб прогнівався Бог на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? | 5 Не давай твоїм устам уводити тебе в провину і не кажи перед посланцем: це сталось, мовляв необачно, - щоб Бог не розгнівивсь на твоє слово і діло рук твоїх не знищив. | 5 Не дай твої уста, щоб згрішило твоє тіло, і не скажеш перед божим лицем, що: Це з незнання, щоб Бог не розлютився на твій голос і не знищив твориво твоїх рук. | 5 Не давай устам твоїм уводити тебе в провину, й не кажи ангелам (Божим): Се була похибка. На що тобі того, щоб Бог прогнївався за твої слова та й в нїщо обернув дїло рук твоїх? |
6 (5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити? | 6 Тому що в багатьох сновидіннях і в багатьох словах багато й марноти; але ти бійся Бога. | 6 Бо де багато снів і де багато слів - там марнота. Ти ж бійся - Бога. | 6 Бо в множестві снів і безумності і численні слова. Бо бійся Бога. | 6 Бо, як у многих видивах сонних, так і в многих словах - багато марноти. Нї! ти бійся Бога. |
7 (5-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога! | 7 Якщо ти побачиш будь-де утиски бідному та нехтування судом і правдою, то не дивуйся з того: тому що за високим спостерігає вищий, а за ним – ще вищий; | 7 Як побачиш у якійнебудь країні, що вбогого гноблять та ґвалтують суд і правду, то не дивуйся тому, бо над високим чатує вищий, а над ними ще вищий. | 7 Коли в країні бачиш обмову бідного і окрадення суду і праведности, не дивуйся ділом. Бо Всевишний стереже над високим і високі над ними. | 7 Як побачиш у якій країнї, що тїснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висший; |
8 (5-7) Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній. | 8 А перевага країни загалом є цар, котрий піклується про країну. | 8 Користь для краю в усьому - цар, який дбає про оброблені поля. | 8 І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля. | 8 Перед же веде в цїлій країнї - царь, а сей дбає про всю країну. |
9 (5-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє. | 9 Хто любить срібло, той не насититься сріблом; і хто любить багатство, тому не має користі від нього. І оце – марнота! | 9 Хто любить гроші, не має їх досить; а хто любить достатки, ніякої користи з них не має. Це теж марнота. | 9 Хто любить срібло не насититься сріблом. І хто дуже полюбив їхні плоди? І це ж марнота. | 9 Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се - марнота. |
10 (5-9) Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також! | 10 Примножується майно, примножуються й споживачі його; і яка втіха для володаря його, хіба що дивитися своїми очима? | 10 Множаться статки, множаться й ті, що їх поїдають; і яка користь тому, хто їх має, крім хіба-що тієї, що дивиться на них очима? | 10 Множеством доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоб глядіти на нього очима? | 10 Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима? |
11 (5-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його? | 11 Солодкий сон трудівника, чи мало, а чи багато він з'їсть; але перенасичення багатого не дає йому заснути. | 11 Солодкий сон робітника, чи з'їсть багато він, а чи мало; багатого ж пересит не дає йому заснути. | 11 Сон солодкий рабові, чи мало і чи багато їсть. І хто наситився багатінням не має того, хто дозволив би йому спати. | 11 Роботящий солодко спить, чи він ізїв мало, чи багацько; а пересит не дає багатому заснути в смак. |
12 (5-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає. | 12 Є болісна недуга, котру бачив я під сонцем: багатство, накопичене володарем його на шкоду йому. | 12 Є наболіле лихо, що я бачив під сонцем: багатство, що зберігається власником йому ж на шкоду. | 12 Є недуга, яку я побачив під сонцем, багацтво бережене при власникові на його зло, | 12 Є ще одна доскулююча неміч, яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі. |
13 (5-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому, | 13 І гине багатство це від лихої пригоди: народив він сина – і нічогісінько немає в руках у нього. | 13 І пропадає те багатство через якусь лиху пригоду, і як народжується в нього син, не має він у руках нічого. | 13 і те багацтво згине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці. | 13 Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки. |
14 (5-13) і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці: | 14 Як вийшов він голим з лона матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічогісінько не візьме від праці своєї, що міг би взяти з собою. | 14 Як вийшов з лона матері своєї нагий, так і повернеться; нічого не візьме за свою працю, щоб понести в руці з собою. | 14 Так як вийшов нагий з лона його матері, повернеться, щоб піти так як прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоб пішло в його руці. | 14 Як вийшов нагим із материної утроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руцї своїй. |
15 (5-14) як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!... | 15 І оце важка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. То яка йому користь, що він трудився на вітер? | 15 Це теж болюче лихо: яким прийшов, таким і відійде! Яка ж йому користь, що працював на вітер? | 15 І це погана недуга. Бо так як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для якої трудиться на вітер? | 15 Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тодї користь, що завдавав собі працї на вітер? |
16 (5-15) І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер? | 16 А він же упродовж цілого життя у днях своїх їв у пітьмі, у великому роздратуванні, в смутку і в досаді. | 16 Та ще й до того увесь свій вік провів у темряві, в журбі, у великім гніві, у болях та досаді. | 16 І всі його дні в темряві і плачі і великому гніві і недузі і розлюченості. | 16 А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях! |
17 (5-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті... | 17 А ось іще я знайшов добре і приємне: їсти і пити і втішатися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудився під сонцем у всі дні життя свого, котрі дав йому Бог; тому що це його доля. | 17 Ось що я визнаю за добре, за слушну річ для людини: їсти й пити та заживати собі добра з усієї праці, якою людина трудиться під сонцем за час свого життя, що Бог дає їй: така бо вже її доля. | 17 Ось що доброго я побачив, що є гарне, їсти і пити і бачити добро в усякому свому труді, яким трудиться під сонцем за числом днів його життя, які йому дав Бог. Бо це його часть. | 17 От же що здалось менї добрим: їсти й пити та солодко вживати добра з працї своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його. |
18 (5-17) Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її! | 18 І, якщо якомусь чоловікові Бог дав багатство і майно, і дав йому владу користуватися від них, і брати свою частку, і насолоджуватися від трудів своїх, то це дар Божий. | 18 Також кожен чоловік, якому Бог дає багатство й достатки, дозволяє їх споживати, брати з них свою частку та при своїй праці веселитись, - і це дар Божий. | 18 І всяка людина, якій Бог дав багацтво і маєтки і власть, Він дав ій їсти з нього і брати його часть і веселитися у своїм труді, це божий дар. | 18 І коли дав кому Бог багацтво й достаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се - дар Божий. |
19 (5-18) Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок! | 19 Не довго будуть у нього в пам'яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.. | 19 Такий не згадує багато про дні свого життя, бо Бог займає його радістю свого серця. | 19 Бо не багато памятатимуть дні свого життя. Бо Бог заклопочує його в веселості його серця. | 19 Не довго буде він памятати днї життя свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його. |
20 (5-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість! | | | | |