1 Почуйте Мене, острови, і народи здалека, вважайте: Господь із утроби покликав Мене, Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї. | 1 Послухайте Мене, острови, і зважайте, народи далекі: Господь покликав Мене від лона, від нутра матері моєї назвав ймення Моє. | 1 Слухайте мене, острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім'я. | 1 Послухайте мене, острови, і сприймайте народи. Через довгий час настане, говорить Господь. З лона моєї матері Він назвав моє імя | 1 Слухайте мене, острови, вважайте, далекі народи: Господь покликав мене з утроби, від матїрнього лоня назвав імя моє; |
2 І Мої уста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в тіні Своєї руки, і Мене вчинив за добірну стрілу, в Своїм сагайдаці заховав Він Мене. | 2 І витворив уста Мої, як гострий меч; затінком руки Своєї прикрив Мене і вчинив Мене стрілою гострою, і в сагайдаку Своєму охороняв Мене. | 2 Зробив уста мої, немов гострий меч, сховав мене в тіні своєї руки. Виробив мене, наче гостру стрілу, сховав мене у своєму сагайдаці. | 2 і зробив мої уста наче острий меч і сховав мене під покровом своєї руки, поклав мене як вибрану стрілу і охороняє мене в своїм сагайдаку. | 2 І зробив гострим мечем уста мої, окрив мене тїнню руки своєї, і зробив мене стрілою гострою і сховав в сагайдацї свойму; |
3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я прославлюсь! | 3 І сказав Мені: Ти служник Мій, Ізраїлю, в Тобі Я прославлюся. | 3 І сказав мені: «Ти слуга мій, у тобі я прославлюся.» | 3 І сказав мені: Ти мій раб, Ізраїле, і в тобі Я прославлюся. | 3 І сказав менї: Ти раб мій, Ізраїлю, в тобі я прославлюся. |
4 І Я відповів: Надаремно трудивсь Я, на порожнечу й марноту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагорода Моя з Моїм Богом. | 4 А Я сказав: Марно Я працював, на порожнечу й марноту виснажив силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого. | 4 А я сказав: «Дарма я трудився, на ніщо витрачав силу. Та моє право у Господа, моя заплата в Бога мого.» | 4 І я сказав: Даремно я трудився й на марно й на ніщо видав я мою силу. Через це мій суд перед Господом, і мій труд перед моїм Богом. | 4 І промовив я: Дармо я трудився, надармо вичерпав силу мою. Та моя справа перед Господом, і заплата моя - в Бога мого. |
5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний. І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю. | 5 І нині говорить Господь, той, що витворив Мене від лона в служника Собі, щоб навернути до Нього Якова, і щоб Ізраїль зібрався до Нього. Я пошанований в очах Господніх, і Бог мій – сила Моя. | 5 А тепер каже Господь, що сотворив мене вже від утроби на те, щоб я був його слугою, щоб навернув Якова до нього та щоб зібрав Ізраїля до нього, - бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій - моя сила. | 5 І тепер так говорить Господь, що мене створив з лона своїм рабом, щоб зібрати Якова й Ізраїля. Зібраний буду і прославлюся перед Господом, і мій Бог буде моєю силою. | 5 А тепер говорить Господь, - той, що приспособив мене з лоня в раба собі, щоб навернути Якова до його, й зібрати до його Ізраїля; я бо славен в очу Господнїм, і Бог мій сила моя. |
6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі! | 6 І Він сказав: Мало того, що Ти будеш Служником Моїм для відновлення колін Якова і для повернення останків Ізраїля; але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє розпросторилося до рубежів усієї землі. | 6 Він мовив: «Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж: Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу.» | 6 І Він сказав мені: Велике тобі називатися моїм рабом, щоб поставити племена Якова і повернути розсипаних Ізраїля. Ось Я тебе поставив на світло народів, щоб ти був на спасіння аж до останків землі. | 6 І сказав він: Того ще й омаль, що ти будеш слугою моїм, щоб поколїння Яковові розбудити, Ізраїля ощадок навернути; нї, тебе я зроблю сьвітлом народам, щоб спасеннє моє розпростерлось до кінцїв землї. |
7 Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів, Святий його, до погордженого на душі, до обридженого від людей, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, і поклоняться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що вибрав Тебе. | 7 Так говорить Господь, Визволитель Ізраїля, Святий Його, до зневаженого людьми, до спаплюженого в народі, до служника володарів: Царі побачать і підведуться, князі кланятимуться заради Господа, Котрий незрадливий, заради Святого Ізраїлевого, Котрий вибрав Тебе. | 7 Так говорить Господь, Спаситель Ізраїля і його Святий, до зневаженого людьми, до погордженого в народі, до слуги у можновладних: «Царі побачать тебе і встануть, князі поклоняться заради Господа, що об'явивсь як вірний, заради Святого Ізраїля, що тебе вибрав.» | 7 Так говорить Господь, що тебе спас, Бог Ізраїля: Освятіть того, що опоганює свою душу, зогидженого в народах з рабів володарів. Царі його побачать і володарі встануть і поклоняться йому задля Господа. Бо вірним є святий Ізраїля, і Я тебе вибрав. | 7 Так говорить Господь, визволитель Ізраїлїв, Сьвятий його, до зневажаного всїма, погордженого в народї, до раба в можних: Царі побачать, та й повстають; князї поклоняться задля Господа, що вірний у слові; задля Сьвятого Ізрайлевого, що вибрав тебе. |
8 Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені, | 8 Так говорить Господь: Я почув Тебе в годину сприятливу, і в день порятунку допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і вчиню Тебе заповітом народу, щоб поновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщину спустошену, | 8 Так говорить Господь: «Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у завіт народу, щоб обновити землю, щоб розділити спустошену спадщину, | 8 Так говорить Господь: В спринятний час Я тебе вислухав і в день спасіння Я до тебе закликав і Я дав тебе на завіт народам, щоб поставити землю й унаслідити насліддя пустині, | 8 Так говорить Господь: Часу вподобного я вислухаю тебе й в день спасення допоможу тобі; й збережу тебе, й дам тебе в завіт народам, щоб обновити землю, і попустошене наслїдникам вернути, |
9 щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська. | 9 Сказати в'язням: виходьте, і тим, котрі в пітьмі: Покажіться! Вони біля доріг будуть пасти, і по всіх пагорбах будуть пасовища їхні | 9 щоб сказати в'язням: Виходьте!, а тим, що в пітьмі: Покажіться! Вони пастимуться при дорогах; їхні пасовиська будуть по всіх верховинах. | 9 говорячи тим, що в кайданах: Вийдіть, і тим, що в темряві: Відкрийтеся. І пастимуться на всіх їхніх дорогах, і на всіх стежках їхнє пасовисько. | 9 Щоб вязням сказати: Виходьте на волю, а тим, що в темряві: Ійдїте на сьвітло. Пасти муться при дорогах; по всїх узгіррях будуть пасовища їх; |
10 Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх. | 10 Не знатимуть голоду і спраги, і не уразить їх спека і сонце; бо Той, що милує їх, буде їх вести, і приведе їх до джерела води. | 10 Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні. | 10 Вони не зголодніють, ані не будуть спрагнені, ані не побє їх спека, ані сонце, але той, хто їх милує, потішить і поведе їх попри джерела вод. | 10 Голоду знати не будуть, нї згаги, й не поразить їх спека і сонце; той бо, що милує їх, буде їх водити й приведе їх до джерел водних. |
11 І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої. | 11 І всі гори Мої вчиню торованкою, і шляхи Мої будуть підняті. | 11 Зроблю дорогами всі гори, шляхи будуть піднесені. | 11 І поставлю всяку гору як дорогу і всяку стежку їм на пасовисько. | 11 Всї гори мої дорогами зроблю, і всї стежки по долинах угору підійму. |
12 Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім. | 12 Ось, одні прийдуть здалека, і ось, одні від півночі й заходу, а інші з краю Сінім. | 12 Ось ці приходять іздаля, ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни.» | 12 Ось ці приходять здалека, ці з півночі і ці з моря (заходу), а інші з землі персів. | 12 Се поприходять з далека, - одні від півночі, другі з Синим-країни. |
13 Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими! | 13 Радійте, небеса! І звеселюйся земле, і вигукуйте гори, від радости: бо потішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх. | 13 Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив свій люд і змилосердився над його пригніченими. | 13 Зрадійте небеса, і хай розвеселиться земля, хай гори видадуть радість бо Бог помилував свій нарід і потішив впокорених свого народу. | 13 Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх. |
14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув... | 14 А Сіон говорив: Залишив мене Господь, і Бог мій забув мене! | 14 А Сіон сказав: «Господь мене покинув, забув мене Владика мій!» | 14 А Сіон сказав: Господь мене покинув, і Господь забув про мене. | 14 А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене! |
15 Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! | 15 Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина лона свого? Та якби навіть вона забула, то Я не забуду тебе; | 15 Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. | 15 Чи матір забуде свою дитину, щоб не помилувати те, що вийшло з її лона? Якщо ж і жінка це забуде, але Я тебе не забуду, сказав Господь. | 15 Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко? хиба їй свого власного тїла жаль не буде? та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе. |
16 Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною. | 16 Ось, Я накреслив тебе на долонях [Моїх]; мури твої завжди переді Мною. | 16 Глянь! Я записав тебе в себе на долонях, мури твої завжди передо мною. | 16 Ось на моїх руках Я намалював твої стіни, і ти постійно переді Мною. | 16 Глянь, я написав тебе на долонях у себе; мури твої повсячасно перед очима в мене. |
17 Синове твої поспішаться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідходять від тебе. | 17 Сини твої поспішать [до тебе], а грабіжники і спустошувачі твої підуть від тебе. | 17 Будівничі ось твої збігаються, а руїнники твої й спустошники твої тебе кидають. | 17 І швидко будеш збудований тими, ким ти був знищений, і ті, що тебе спустошили, вийдуть з тебе. | 17 Дїти твої повернуть до тебе, а ті що тебе валили та пустошили, геть пійдуть під тебе. |
18 Здійми свої очі навколо й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до тебе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздобу, зодягнеш, та підв'яжешся ними, немов наречена. | 18 Піднеси очі твої і подивися довкола, – всі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! – Говорить Господь, – всіма ними, немов окрасою, ти одягнешся, як у шати, і оздобишся, мовби наречений. | 18 Поглянь навколо очима твоїми, подивися! Усі вони зібрались, ідуть до тебе. Як живу я, - слово Господнє, - усіма ними, немов окрасою, ти вберешся, як молода, ними ти оздобишся. | 18 Підніми довкруги твої очі і поглянь на всіх. Ось вони зібралися і прийшли до тебе. Живу Я, говорить Господь, бо всіма ними зодягнешся і обложишся ним як прикрасою молодиці. | 18 Глянь, подивись навкруги, - всї вони купляться, ійдуть до тебе. Як живу я! говорить Господь, - ними всїма, як убраннєм, уберешся, й прикрасиш себе ними, наче молода. |
19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйнований край твій тепер справді стануть тісними для мешканців, і будуть віддалені ті, хто тебе руйнував. | 19 Бо руїни твої, і пустелі твої, і спустошена земля твоя будуть відтепер затісні для мешканців; і ті, що поглинали тебе, підуть далеко від тебе. | 19 Бо румовища твої і твої руїни і розвалена твоя країна будуть тісні для твоїх мешканців, а ті, що тебе проковтували, відійдуть далеко. | 19 Бо твоє спустошене і розсипане і те, що впало, тепер тісним буде задля тих, що живуть, і від тебе віддаляться ті, що тебе пожирали. | 19 Розвалища твої й пустарі твої й земля твоя спустошена - буде аж надто тїсна про осадників, а ті, що тебе пожерали, пійдуть геть од тебе. |
20 Іще до вух твоїх скажуть синове сирітства твого: Тісне мені місце оце, посунься для мене, й я сяду! | 20 Діти, котрі будуть у тебе по втраті попередніх, будуть говорити уголос тобі: Затісне для мене місце, поступися мені – щоб я міг жити. | 20 І тоді діти, про яких ти гадала, що вони загинули, знову тобі на вухо скажуть: «Мало для мене місця, посунься, щоб я міг оселитися.» | 20 Бо сакажуть до твоїх ух твої сини, яких ти втратив: Тісне мені місце, зроби мені місце, щоб я замешкав. | 20 Д їти, що будуть у тебе після втрати старших, будуть голосно говорити тобі: Потїсне місце, дай і менї де жити. |
21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осирочена я та самітна, була вигнана та заблудила? І хто виховав їх? Я зосталась сама, а ці, звідки вони? | 21 І ти скажеш у серці твоєму: Хто мені породив їх? Я була бездітна і неплідна, відведена в полон і була далеко; хто ж виростив їх? Ось, я залишалася самотньою; де вони були? | 21 Ти скажеш у своїм серці: «Хто мені породив цих? Таж я була бездітна й безплідна. Хто мені цих виховав? Я самітною була зосталася. Звідкіль вони взялися?» | 21 І ти скажеш у твоїм серці: Хто мені цих породив? Я ж бездітна і вдова, а цих хто мені вигодував? Я ж осталася сама, а ці мені звідки були? | 21 Скажеш тодї в серцї твому: хто ж менї їх наплодив? я ж бо й бездїтня була й неплідна й одинока; я була бранка відопхнута; хто ж їх викохав? |
22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму Свою руку до людів, і піднесу до народів прапора Свого, і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах. | 22 Так говорить Господь Бог: Ось, Я піднесу руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках, і доньок твоїх на плечах. | 22 Так каже Господь Бог: «Ось я підніму мою руку до народів, і до племен виставлю мій стяг. І приведуть синів твоїх в обіймах, і принесуть дочок твоїх на плечах. | 22 Так говорить Господь: Ось підніму мої руки на народи і підніму мій знак на острови, і приведуть твоїх синів в лоні, а твоїх дочок візьмуть на рамена, | 22 Так говорить Господь Бог: Се я підніму руку мою до народів і виставлю стяга мого до людів, і поприносять сини твої на руках і дочок твоїх на раменах. |
23 І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг, і ти пізнаєш, що Я то Господь, що не посоромляться ті, хто на Мене надіється! | 23 І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; обличчям до землі кланятимуться тобі і лизатимуть порох на ногах твоїх, і спізнаєш, що Я Господь, що ті, котрі сподіваються на Мене, не звідають ганьби. | 23 Царі будуть тобі за вихователів; їхні цариці годуватимуть тебе. Ниць до землі перед тобою будуть припадати, лизатимуть ніг твоїх порох. І збагнеш, що я Господь, а хто надіється на мене, не зазнає стиду.» | 23 і царі будуть тебе кормити, а володарки твоїми няньками. До землі лицем тобі поклоняться і полижуть порох твоїх ніг. І пізнаєш, що Я Господь, і не завстидаєшся. | 23 І будуть царі пістунами тобі, а царицї кормити муть тебе; і припадати муть ниць до землї й порох на ногах у тебе лизати, й зрозумієш тодї, що я Господь, і хто вповає на мене, не зазнає стиду. |
24 Чи ж від сильного буде віднята здобич, і чи награбоване гвалтівником урятоване буде? | 24 Чи можна відібрати у сильного здобич, і чи можна відібрати у переможця взятих у полон? | 24 Хіба в потужного можна вирвати здобич? Хіба від переможця втече той, хто потрапив до нього в полон? | 24 Чи забере хто добич у великана? І якщо хто візьме неправедно в полон, чи спасеться? | 24 Хиба ж мож відняти у потужного здобич, або відобрати у побідника занятих у полон? |
25 Бо Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же твоїх Я спасу. | 25 Авжеж! Так говорить Господь, і полонених сильним відберуть, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми, і синів твоїх Я врятую; | 25 Так бо говорить Господь: «Відберуть і того, хто потрапив до сильного в полон, і здобич переможця відберуть. Твоїм противникам я буду противник, а дітей твоїх повизволяю. | 25 Так говорить Господь: Якщо хтось візьме велетня в полон, забере здобич. А хто забере у сильного, спасеться. Я ж судитиму твій суд, і Я визволю твоїх синів. | 25 От же, - говорить Господь: І здобич у потужного буде однята, й полоняне з рук побідника визволені; я бо самий судитись буду з твоїми супротивниками, й сини твої повизволяю; |
26 І Я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє, і вони повпиваються власною кров'ю, немов би вином молодим... І пізнає тоді кожне тіло, що Я то Господь, твій Спаситель та твій Відкупитель, Потужний Яковів! | 26 І гнобителів твоїх нагодую власною плоттю; і вони повпиваються своєю кров'ю, як молодим вином; і всіляка плоть спізнає, що Я Господь; Рятівник твій і Визволитель твій, Сильний Якова. | 26 Я нагодую гнобителів твоїх власним їх тілом, і вони уп'ються, мов вином, своєю власною кров'ю. І зрозуміє всяке тіло, що я - Господь, твій Спаситель, твій Викупитель, Потужний Якова.» | 26 І ті, що тебе гноблять, їстимуть свої мяса і питимуть свою кров як нове вино і упються, і всяке тіло впізнає, що Я Господь, що визволив тебе, і піднімаю силу Якова. | 26 І нагодую гнобителїв твоїх їх власним тїлом, і впються своєю кровю, наче вином молодим; і зрозуміє всяка плоть, що я - Господь, твій заступник, відкупитель і визволитель твій, потужний Яковів. |