1 Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендитна та випещена!1 Зійди і присядь на порох, юнко, донько Вавилону; сиди на землі, престолу немає, дочко халдеїв, і вже не будуть називати тебе жінкою і розкішною.1 Зійди додолу й сядь у пилі, дівице, дочко вавилонська! Сядь на землі, без трону, дочко халдейська! Бо більш тебе не зватимуть ніжною, розкішною.1 Зійди, сядь на землі, дівчино, дочко Вавилона, ввійди в темряву, дочко халдеїв, бо більше не додаси назватися тендітна і приваблива.1 Зійди вниз та сядь на землї у пилу, ти, дївице, дочко Вавилонська; усядь на землї, бо вже престола нема, ти дочко Халдейська; вже більш не будуть звати тебе нїжною та роскішною.
2 Візьми жорна й муки намели, намітку свою відхили, закачай но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки,2 Візьми жорна і мели борошно; скинь покривало твоє, підбери поділ, відкрий литки, переходь через ріки.2 Візьмися за жорна й мели муку, скинь намітку з себе, підкасай подолок, відкрий ноги, бреди через ріки!2 Візьми жорна, мели муку. Відкрий твоє покриття, відкрий сивини, відкрий ноги, перейди через ріки.2 Возьмись за жорна й мели муку; скинь намітку з себе, підкасай подолок; відкрий ноги до колїн, бреди через ріки;
3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я помсту вчиню, і не буду щадити людини!3 Відкриється нагота твоя, і навіть видно буде сороміцьке твоє. Звершу помсту і не помилую нікого.3 Будеш світити тілом, твій сором буде видно. Відплачу, не помилую нікого!3 Хай відкриється твій сором, хай стануть явними твої зневаги. Заберу в тебе по справедливості, більше не передам людям.3 Наготою сьвітити меш, та й сором твій нїчим буде вкрити. Помщуся тяжко, не дам пощади нїкому.
4 Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів.4 Визволитель ваш – Господь Саваот ймення Йому, Святий Ізраїлів.4 Наш Викупитель - Господь сил йому ім'я - Святий Ізраїля каже: 4 Сказав Той, що тебе визволив, Господь Саваот його імя, святий Ізраїля: 4 (се глаголе) Відкупитель наш - Господь Саваот імя йому, Сьвятий Ізрайлїв:
5 Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!5 Сиди мовчки і відійди в темряву, дочко халдеїв: бо вже не будуть називати тебе володаркою царств.5 Сиди мовчки, сховайся в темряві, дочко халдейська, бо верховною над царствами тебе більше не зватимуть!5 Сядь викінчена, ввійди в темряву, дочко халдеїв, ані не назвешся силою царства.5 Седи мовчки, заховайсь у темнотї, ти, дочко Халдейська; тебе бо вже не будуть царицею царств величати.
6 Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,6 Я прогнівався на народ Мій, принизив спадок Мій і віддав їх в руки твої; [а] ти не виявила їм милосердя, на старця накладала вельми тяжке ярмо.6 Я був прогнівався на мій народ, я осквернив мою спадщину, я віддав їх тобі в руки. Та ти не мала над ним милосердя, і на старого тяжке ярмо накладала.6 Я розгнівався на мій нарід, ти опоганив моє насліддя. Я дав у твої руки, а ти не виказав їм милосердя, ти зробив ярмо старця дуже тяжким.6 Прогнївивсь я був на люд мій, власність мою я понизив й оддав тобі в руки, а ти не мала милосердя над ними, - ти й на сивого дїда важенне ярмо накладала.
7 та й сказала: Навіки я панею буду! І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець...7 І ти говорила: Вічно буду володаркою, а не уявляла того в умі своєму, не задумувалася, що станеться відтак.7 Ти говорила: «Довіку верховною я буду!» Не брала собі до серця того, не думала, який вислід із того буде.7 І ти сказав: На віки буду володіти. Ти не зрозумів цього в серці, ані ти не згадав останнє.7 Міркувала собі: Я до віку царицею буду, а не брала до голови того, й не подумала, що станесь опісля.
8 А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!8 Але нині вислухай це, випещена, що живеш безтурботно, запевняючи в серці своєму: Я, а іншої, схожої на мене, немає; не буду сидіти вдовою, і не знатиму горя від утрати дітей.8 Тепер же вислухай ще, розкішнице, ти, що живеш безжурно та приговорюєш у своїм серці: «Я - другої, як я, немає! Я не сидітиму вдовою, бездітства не зазнаю.»8 Тепер же послухай це, ніжна, що сидиш впевнено, що говориш у своїм серці: Я є, і немає іншої. Не сидітиму вдовою, ані не впізнаю сирітства.8 Тепер же вислухай оце, ти роскішнице, що живеш безжурно, та приговорюєш у свойму серцї: ось я, - другої такої немає; вдовицею седїти не буду та й втрати в дїтях не зазнаю.
9 Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!...9 Але наразі, одного дня, прийде до тебе перше й друге – втрата дітей і вдовина доля; повною мірою прийдуть вони до тебе, не зважаючи на численних чаклунів твоїх і на велику силу чарів твоїх.9 Але одне й друге спаде на тебе зненацька одного дня. Бездітство й удовицтво раптом прийдуть на тебе, дарма, що в тебе повно чарів та ворожбитства велика сила.9 А тепер нагло на тебе прийдуть ці оба в одному дні. Вдівство і бездітство нагло прийде на тебе в твоїм чаклунстві, дуже в силі твоїх ворожбитів,9 Но нагло, одного дня прийде на тебе одно й друге - вдовицтво й бездїцтво; в повній мірі вдарять вони на тебе, дарма, що в тебе повно чародїїв та знахорів без лїку.
10 Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: Ніхто не побачить мене! Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: Я, і більше ніхто!10 Бо ти сподівалася на злодійство твоє, казала: Ніхто не бачить мене. Мудрість твоя і пізнання твоє – вони звели тебе зі шляху, і ти казала в серці твоєму: Я, і ніхто, окрім мене.10 Ти покладалась на твоє ледарство, говорила: «Ніхто мене не бачить.» Мудрість твоя і твоє знання - ось що тебе збило! Ти кажеш у своїм серці: «Я - другої, як я, немає!»10 в надії твоєї злоби. Бо ти сказала: Я є, і немає іншої. Пізнай, що знання цього і твоя злоба буде тобі соромом. І ти сказала твоїм серцем: Я є, і немає іншої.10 Безпечна, ти все говорила в твойму ледарстві: Хто бачить, хто знає? Мудрість твоя й знаннє твоє звели тебе з розуму так, що ти в серцї мовляла: Я, а нїхто крім мене.
11 І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш...11 І прийде до тебе лихо; ти не спізнаєш, звідки воно піднімається і нападає на тебе лихо, котрого ти не матимеш сили відвернути, і несподівано прийде на тебе згуба, про котру ти й не здогадуєшся.11 От і прийде на тебе лихо, і ти не знатимеш, як відчепитися від нього. Біда впаде на тебе, та ти не зможеш її відвернути. Нещастя несподівано спіткає тебе, а про нього ти й не гадаєш.11 І на тебе прийде знищення, і не пізнаєш, пропасть, і впадеш до неї. І на тебе прийде клопіт, і не зможеш бути чистою. І нагло на тебе прийде знищення, і не пізнаєш.11 От же прийде на тебе лихая година: ти й не знати меш, звідки воно візьметься; а нападе на тебе біда, що її годї буде відвернути; несподївано впаде на тебе нужда, про яку ти й не гадаєш.
12 Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш!12 То залишайся з твоїми чаклунствами і з численними чаруваннями, котрими ти займалася від юности твоєї; можливо, допоможеш собі; може, устоїш.12 Залишайся з ворожбитствами твоїми та численними твоїми чарами, що змалку тебе так захоплювали. Може й матимеш якусь користь, може й налякаєш?12 Стань тепер між твоїми чародіями і твоїм великим чаклунством, що ти навчилася від твоєї молодости, чи зможе вийти на користь.12 Оставайся ж із твоїм знахорством та з безлїком чарівників твоїх, що змалку тебе так займали; хто знає, може поможеш собі, може й переможеш?
13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!13 Ти знесиліла від численних порад твоїх; нехай же виступлять астрологи, спостерігачі зір, і віщуни за новомісяччями, і врятують тебе від того, що мусить статися з тобою.13 Сила дорадників твоїх тебе втомила. Нехай же виступлять і тебе врятують ті, які розмірюють небо, які спостерігають зорі, та й ті, які кожного нового місяця віщують, що з тобою буде.13 Ти струдилася у твоїх радах. Хай стануть і спасуть тебе астрологи неба, ті, що дивляться на звізди, хай тобі сповістять, що має на тебе найти.13 Ти аж утомилась, слухаючи дорадників твоїх; нехай же виступлять ті дослїдувачі небес, і звіздарі, й ті, що з нового місяця віщують; нехай вони врятують тебе від того, що невідклично прийде на тебе.
14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, не врятують своєї душі з руки полум'я, це не жар, щоб погріти себе, ані полум'я, щоб сидіти біля нього...14 Ось вони, мов солома: вогонь пожере їх; не захистили душі своєї від полум'я; не залишилося місцинки, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти перед ним.14 Глянь! Вони, мов солома. Вогонь спалить їх; вони не врятують життя свого від лютої пожежі. І то не буде жар, щоб лише загрітися, ані вогонь, щоб сісти біля нього.14 Ось всі як ріщя спалені будуть на огні і не спасуть своєї душі від полумя. Бо ти маєш вугілля огня, щоб на них сісти.14 Глянь, та ж вони, як солома: огонь попалив їх; - не змогли врятувати життя свого від поломя; не лишилось анї углика, щоб загрітись, анї комина, щоб поседїти коло його.
15 Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!15 Такими стали для тебе ті, з котрими ти працювала, з котрими провадила торгівлю від юности твоєї. Кожний побрів своїм путівцем і ніхто тебе не рятує.15 От чим стануть тобі ті, з якими ти трудилась, з якими ти торгувала змалку! Кожен побреде геть від тебе, і нікому буде тебе спасати.15 Вони будуть тобі поміччю, ти струдилася в твоїй зміні від молодости, людина сама собою заблудила, тобі ж не буде спасіння.15 От чим стали всї ті, що ти з ними працювала, та торгувала з молодощів твоїх. Кожен блукав по своїй дорозї, й нема такого, щоб урятував тебе.