1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм.1 Йосип не зміг більше себе стримати перед усіма, які стояли біля нього, і закричав: Виведіть звідси всіх! І не залишилося коло Йосипа нікого, коли відкрився він братам своїм.1 Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: `Виведіть усіх від мене!` І не зосталося при Йосифові нікого, коли він признавався своїм братам.1 І Йосиф не міг здержатися перед всіма що стояли перед ним, але сказав: Відішліть всіх від мене. І ніхто більше не був при Йосифові, коли обявлявся своїм братам.1 І не здолїв більш перемогати себе перед усїма, що стояли навкруги, і закричав: Геть усї від мене! І не зісталось нїкого при Йосифі, як признававсь браттю свойму.
2 І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.2 І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув палац фараонів.2 І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона.2 І підняв голос з плачем. Почули ж усі єгиптяни і чути було в домі Фараона.2 І заплакав у голос, і почули Египтяне й уся господа Фараонова.
3 І Йосип промовив до браттів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його...3 І сказав Йосип братам своїм: Я – Йосип, чи живий іще мій батько? Але брати не могли відповідати йому; тому що вони зніяковіли перед ним.3 Та й каже Йосиф до братів своїх: `Я, - Йосиф! Чи ще живий мій батько?` Та брати його не могли йому відповісти, бо стривожились перед ним.3 Сказав же Йосиф своїм братам: Я є Йосиф, чи ще мій батько живий? І брати не могли йому відповісти, бо перелякалися.3 І каже Йосиф браттю свойму: Я Йосиф! Чи жив іще панотець мій? І не здолїли брати відказати йому; стрівожились бо перед ним.
4 А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту...4 І сказав Йосип братам своїм: Підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: Я – Йосип, брат ваш, котрого ви продали до Єгипту.4 А Йосиф каже до своїх братів: `Приступіть лишень до мене.` І вони приступили. Та й каже він знову: `Я, - Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет.4 Сказав же Йосиф своїм братам: Приближіться до мене. І приближилися. І сказав: Я ваш брат Йосиф, якого ви продали в Єгипет.4 Каже ж Йосиф браттю свойму: Приступіте до мене. І приступили. І каже: Я Йосиф, брат ваш, що продали ви в Египет.
5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення.5 Але тепер не сумуйте, і не шкодуйте за тим, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя.5 Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами.5 Тепер, отже, не сумуйте, ані хай вам не видається поганим, що ви мене сюди продали, бо на життя мене післав Бог перед вами.5 Тепер же не сумуйте, і не вдавайтесь у тугу, що продали мене сюди; про те бо, щоб ми були живі, послав мене Бог перед вами.
6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.6 Бо тепер лиш два роки голоду на землі; а попереду ще п'ять літ, коли ні орати, ані жнивувати не будуть.6 Оце ж два роки голоду на землі, а ще п'ять років не буде ні оранки, ні жнив.6 Це бо другий рік голод на землі, і ще інших пять літ, в яких не буде оранки ані сівби.6 Се ж бо вже друге лїто голодує земля, а ще пять років осталось, що не буде нї оранки нї жнив.
7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.7 Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя значним захистом.7 Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком.7 Бо мене післав Бог перед вами, залишити вам останок на землі, і вигодувати вас великий останок.7 І послав мене Бог поперед вами переховати вам останок на землї, і ратувати ваші душі великим поратунком.
8 І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.8 Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, котрий і поставив мене батьком фараонові і розпорядником у всьому його домі, і володарем на всій землі єгипетській.8 Отож не ви мене сюди послали, а Бог; він і зробив мене батьком фараонові, владикою всього його дому та управителем усього Єгипетського краю.8 Тепер, отже, не ви післали мене сюди, але Бог, і зробив мене наче батьком Фараонові і паном всього його дому і володарем всієї єгипетскої землі.8 Оце ж не ви послали мене сюди, а Бог, і зробив мене отцем Фараонові, і паном усього його дому, і зверхником усієї землї Египецької.
9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.9 Рушайте швидше до батька мого і скажіть йому: Так говорить син твій Йосип: Бог поставив мене володарем над усім Єгиптом, прийди до мене, не зволікай.9 Поспішайте ж та до мого батька і скажіть йому: Так говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене владикою всього Єгипту; прийди до мене, не гайся!9 Поспішившись, отже, підіть до мого батька і скажіть йому: Так говорить твій син Йосиф: Бог зробив мене паном всієї єгипетської землі. Отже, прийди до мене і не барися.9 Ідїте ж хутко до панотця мого, і промовте йому. От що говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене паном усього Египту; йди ж до мене, не гайся.
10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.10 Ти будеш жити на землі Ґошен; і будеш поблизу від мене, ти і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна й велика худоба твоя, і все твоє.10 І осядешся в краю Гошен та й будеш біля мене, ти і твої діти й діти дітей твоїх, і твої отари й стада твої і все, що в тебе.10 І поселишся в землі Ґесем в Аравії і будеш близько мене, ти і твої сини і сини твоїх синів, твої вівці і твої воли і те, що твоє,10 І осядешся в Гозен землї, і будеш поблизу в мене, ти й дїти твої, і твоїх дїтей дїти, і вівцї твої, й воли твої, і все твоє.
11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять літ; щоб не зазнав ти нужди, ти, і дім твій, і все твоє.11 Я буду там утримувати тебе, - ще бо п'ять років буде голод, - аби не потрапив ти в злидні, ти й твоя родина і все, що є в тебе.11 і нагодую тебе там. Бо ще пять літ голоду, щоб ти не згинув, ти і твої сини і ввесь твій маєток.11 І харчувати му тебе; ще бо пять год буде голодних на землї, ато дійшов би до злиднїв і ти і дом твій і все твоє.
12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.12 І ось очі ваші, і очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.12 Ось бачите на власні очі й бачить Веніямин, брат мій, на власні очі, що це я своїми устами говорю до вас.12 Ось ваші очі бачать і очі Веніамина мого брата, що мої уста говорять до вас.12 Оце ж очі ваші бачили й очі Беняминові, брата мого, що се уста мої промовляють до вас.
13 І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди.13 Розкажіть моєму батькові про славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили; і приведіть скорше батька мого сюди.13 Ще повідайте моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, й поспішіть та приведіть сюди мого батька.`13 Сповістіть, отже, моєму батькові всю мою славу, що в Єгипті, і те що бачите, і поспішившись, приведіть мого батька сюди.13 Возвістїте панотцеві мойму про всю славу мою в Египтї і про все, що ви бачили, та хутенько приведїте панотця мого сюди.
14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його...14 І припав він до брата свого Веніямина, і плакав; і Веніямин плакав на грудях його.14 Тоді припав він на шию Веніяминові, своєму братові, та й заплакав. А й Веніямин плакав на його шиї.14 І припавши на шию свого брата Веніамина, заплакав на ньому, і Веніамин заплакав на його шиї.14 І впавши на шию Беняминові, братові свойму, плакавсь над ним; і Бенямин плакавсь на шиї в його.
15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним.15 І цілував усіх братів своїх, і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.15 Далі обцілував усіх своїх братів і плакав їм на шиї. А після того розмовляли брати з ним.15 І поцілувавши усіх своїх братів, заплакав на них, і після цього його брати заговорили до нього.15 І цїлуючи все браттє своє, плакавсь над ними, а потім промовляли до його брати його.
16 І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.16 І долинула у палац фараонів чутка, що прийшли брати Йосипові, і приємно було фараонові, і служникам його.16 В палатах же фараонових розповсюдилася чутка, що прибули брати Йосифа. Зраділи на те фараон та і його слуги.16 І пронеслася чутка до дому Фараона, кажучи: Прийшли брати Йосифа. Зрадів же Фараон і його слуги.16 І пронеслась чутка про се до господи Фараонової: Поприходили браттє Йосифове! І любо се було Фараонові й дворянам його.
17 І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.17 І сказав фараон Йосипові: Скажи братам твоїм: Ось що учиніте: Нав'ючте скотину вашу, і рушайте в край ханаанський;17 І каже фараон до Йосифа: `Скажи своїм братам: От що зробіть - нав'ючте вашу скотину та й вибирайтесь і йдіть у Ханаан-край,17 Сказав же Фараон до Йосифа: Скажи твоїм братам: Це зробите: наповніть ваш посуд і підіть до ханаанської землі,17 Озветься ж Фараон до Йосифа: Скажи браттю твойму. От що вчинїте: Понавючуйте скотину свою та йдїть у Канаан землю,
18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.18 І заберіть батька вашого і, родини ваші, і прийдіть до мене; я дам вам найкраще в країні Єгипетській, і ви будете їсти щедроти землі.18 і, забравши вашого батька й ваші сім'ї, приходьте до мене, а я дам вам щонайліпшу землю в Єгипті, й ви будете живитися достатками країни.18 і взявши вашого батька і ваше майно прийдіть до мене, і дам вам з усього добра Єгипту, і їстимете доброту землі.18 І, взявши батька вашого й родину вашу, прибувайте до мене; дам вам що найлучче в землї Египецькій, і живити метесь плодами землї.
19 А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.19 А тобі велю сказати їм: Оце зробіть: Візьміть собі в країні Єгипетській колісниць для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть;19 Отож повели їм: Візьміть собі з Єгипетського краю вози для дітей ваших і для жінок ваших і підведіть вашого батька та й приходьте.19 Ти ж заповіджь це, щоб вони взяли вози з єгипетської землі для своїх дітей і жінок, і взявши вашого батька, приведіть.19 Ти ж повели їм узяти колесницї з Египецької землї про дїтей ваших, і жен ваших, і взявши батька вашого прибувайте;
20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю ваше воно.20 І не шкодуйте речей ваших, бо найкраще із усієї країни Єгипетської дам вам.20 Не жалуйте речей, що зостануться дома, бо що найліпше в Єгипетській країні, буде вам.`20 І не щадіть очима ваш посуд, бо все добро Єгипту для вас буде.20 І не жалуйте домівок ваших; всї бо Египецькі блага вам будуть.
21 І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.21 Так і вчинили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосип колісниці за наказом фараона, і дав їм харчів на дорогу.21 Так і зробили сини Ізраїля. Йосиф дав їм вози на наказ фараона і дав їм харчів на дорогу.21 Зробили ж сини ізраїльські так. Дав же їм Йосиф вози згідно з сказаним Фараоном царем, і дав їм харчі на дорогу,21 І вчинили так дїти Ізрайлеві, і дав їм Йосиф колесницї по слову Фараоновому, і дав їм харчі на дорогу.
22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.22 Кожному з них він дав переміну одягу, а Веніяминові дав триста срібняків і п'ять перемін одягу.22 Кожному з них дав він одіж на зміну, а Веніяминові дав триста срібняків і п'ять одеж на зміну.22 і всім дав дві одежі, Веніаминові ж дав триста золотих і пять одежей на зміну22 І дав усїм їм на переміну одежі на дорогу, Беняминові ж дав триста секлїв срібла і пять одежин на переміну.
23 А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.23 Також і батькові своєму послав він десять віслюків, нав'ючених найкращими [виробами] єгипетськими, і десять віслючок, нав'ючених зерном і припасами батькові своєму в дорогу.23 Так само й своєму батькові послав він десять ослів, нав'ючених щонайліпшим єгипетським добром, і десять ослиць нав'ючених збіжжям, хлібом і харчами для його батька на дорогу.23 і свому батькові післав так само, і десять ослів, що везли з усіх дібр Єгипту, і десять ослиць, що везли хліби на дорогу його батькові.23 А панотця свого він обіслав тим же робом і дав: десять ослів з уюками всїх благ Египецьких, і десять ослиць, вюкованих пашнею та хлїбом, і наїдками панотцеві свойму на дорогу.
24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі!24 І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: Не сваріться в дорозі.24 І відіслав він своїх братів; а коли вони пускалися в дорогу оце сказав їм: `Не докоряйте собі в дорозі.`24 Післав же своїх братів і пішли. І сказав їм: Не злостьтеся в дорозі.24 Так відпустив своє браттє, і рушили; і каже їм: Гледїть, незаїдайтесь у дорозї.
25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.25 І пішли вони з Єгипту, і прийшли на землю ханаанську до Якова, батька свого.25 І рушили вони з Єгипту і прибули в Ханаан-край, до Якова, батька свого,25 І вийшли з Єгипту і пішли до ханаанської землі до свого батька Якова,25 І вийшли з Египту, і прийшли в Канаан землю до Якова, батька свого.
26 І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...26 І повідали йому, звістивши: Йосип живий, і тепер володарює над усією землею єгипетською. Але серце його засмутилося, бо він не вірив їм.26 і оповіли йому: `Йосиф`, кажуть, `ще живий! і управляє він усією Єгипетською країною.` Та серце його було холодне, бо він їм не довіряв.26 і сповістили йому, кажучи що: Твій син Йосиф живий, і він панує всією єгипетською землею. І здивувався в умі Яків, бо не повірив їм.26 І оповідали йому говорючи: Ще жив Йосиф, і він господарує над усїєю землю Египецькою. І зомлїло серце Яковове, не звірявся бо їм.
27 І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.27 Коли ж вони переказали йому всі слова Йосипові, котрі він їм говорив; і коли побачив колісниці, які надіслав Йосип, щоби везти його; тоді ожив дух Якова, батька їхнього.27 Як же вони переказали йому всі слова Йосифа, що він їх говорив їм, та коли він побачив ті вози, що їх послав Йосиф, щоб його забрати, ожив дух Якова, їхнього батька.27 Сказали ж йому все сказане Йосифом, що сказав їм. Побачивши ж вози, які вислав Йосиф, щоб його узяти, загорівся дух його батька Якова.27 Но переказували йому всї слова Йосифові, що промовляв до них, і як побачив колесницї, що послав Йосиф по його, тодї ожив дух Яковів, отця їх.
28 І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!28 І сказав Ізраїль: Досить, ще живий син мій Йосип; Піду і побачу його, перед тим, як помру.28 Тоді Ізраїль сказав: `Буде з мене! Йосиф, мій син, ще живий. Піду та й побачу його, заки помру.`28 Сказав же Ізраїль: Велике мені, якщо ще живе мій син Йосиф, пішовши, побачу його поки я ще не помер.28 І каже Ізраїль: Буде з мене! Йосиф, син мій, іще жив! Пійду, побачу його перш нїж умірати менї.