| 1 Диригентові хору. На [музичному інструменті] Шошан. Урок синів Кораха. Пісня любови. | 1 Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл. | 1 На кінець. Про тих, що змінилися. Для синів Корея на врозумлення. Пісня про улюбленого. | 1 Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна. |
2 (44-3) Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив! | 2 Вилилося з серця мого слово доброзичливе; я говорю: Пісня моя про Царя; язик мій, – мов перо скорописця. | 2 Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх. | 2 Моє серце видало добре слово, я говорю мої діла цареві, мій язик тростина писаря, що швидко пише. | 2 Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив. |
3 (44-4) Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав! | 3 Ти найкращий серед синів людських; милість вилилася з уст Твоїх; а тому благословив Тебе Бог навіки. | 3 Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив. | 3 Ти вродливий красою понад людських синів, вилилася ласка в твоїх губах. Через це Бог поблагословив тебе на віки. | 3 Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх. |
4 (44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова: | 4 Припережи до стегна меча Твого, Наймогутніший, – славу Твою і велич Твою. | 4 Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав. | 4 Підпережи твій меч на твої бедра, сильний, твоєю красою і твоєю пристійністю, | 4 Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова! |
5 (44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас, | 5 І в цій величі Твоїй поспіши, їдь верхи успішно, завдячуючи істині, милості і правді, і правиця Твоя покаже Тобі дивовижні діяння. | 5 Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги. | 5 і натягни (лук) і хай щастить і царюй задля правди і лагідности і справедливости, і тебе подивугідний попровадить твоєю правицею. | 5 Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали. |
6 (44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені, | 6 Гострі стріли Твої; вони в серці ворогів Царя, тому народи впадуть перед Тобою. | 6 Тобою ми відбили наших супостатів, ім'ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали. | 6 Твої стріли вигострені, сильний, - народи впадуть під тобою, - в серці ворогів царя. | 6 Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій. |
7 (44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш! | 7 Престол Твій, Боже, навіки; жезло правди – жезло царства Твого. | 7 Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій; | 7 Боже, твій престіл на віки віків, палиця праведности, палиця твого царства. | 7 Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших. |
8 (44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села, | 8 Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня; а тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, аніж співучасників Твоїх. | 8 але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших. | 8 Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня. Через це тебе помазав Бог, твій Бог, олією радости радше ніж твоїх співучасників. | 8 Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки. |
9 (44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами: | 9 Усі шати Твої пахнуть миром, алоєм і касією; із палат слонової кості звеселяють Тебе. | 9 Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім'я ми завжди прославляли. | 9 Смирна і стакт і касія (виходять) від твоїх риз від величних слонових (домів), якими тебе розвеселили. | 9 А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими. |
10 (44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток... | 10 Доньки царів серед почесних дружин Твоїх; стала цариця праворуч Тебе в офірському золоті. | 10 Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами. | 10 Дочки царів в твоїй пошані. Перед тобою стала цариця по твоїй правиці зодягнена в прекрасні позолочені шати. | 10 Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували. |
11 (44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів, | 11 Почуй, доню, і дивися, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій, і дім батька твого. | 11 Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували. | 11 Послухай дочко, і глянь і прихили твоє ухо і забудь твій нарід і дім твого батька, | 11 Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи. |
12 (44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив! | 12 І зажадає Цар вроди твоєї; бо Він Господь твій, а ти поклоняйся Йому. | 12 Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв. | 12 бо цар забажав твоєї краси, бо він є твій пан. | 12 Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої. |
13 (44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, | 13 І донька тирська там буде з дарами, і найбагатші з народу будуть благати твоєї приязні. | 13 Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши. | 13 І йому з дарами поклоняться дочки Тиру, моління до твого обличчя складатимуть багаті народу. | 13 Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас. |
14 (44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас... | 14 Уся слава доньки Царя всередині; одежа її гаптована золотом; | 14 Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас. | 14 Вся слава її - дочки царя - всередині, вона зодягнена в прегані золоті мережки. | 14 Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами. |
15 (44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє, | 15 У витканій одежі ведуть її до Царя; діви, які йдуть за нею, будуть приведені до Тебе. | 15 Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою. | 15 Дівчата будуть приведені за нею до царя, її близькі будуть приведені до тебе. | 15 Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене, |
16 (44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника... | 16 Приведуть весело і радісно, і ввійдуть вони до покоїв Царя. | 16 Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває | 16 Вони будуть приведені в веселості й радості, будуть приведені до храму царя. | 16 Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя. |
17 (44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили, | 17 Замість батьків Твоїх будуть сини Твої; Ти настановиш їх князями по всій землі. | 17 від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата. | 17 Замість твоїх батьків тобі народилися сини. Ти їх поставиш володарями над всією землею. | 17 Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому. |
18 (44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги! | 18 Я вчиню ймення Твоє незабутнім з роду до роду; а тому народи будуть прославляти Тебе навіки вічні. | 18 Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму, | 18 Вони згадають твоє імя в кожному роді і роді. Через це народи визнаватимуться Тобі на віки й на віки віків. | 18 Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї; |
19 (44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню, | | 19 і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші, | | 19 Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї. |
20 (44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого? | | 20 коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти. | | 20 Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого. |
21 (44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця, | | 21 Коли б ми забули ім'я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога, | | 21 То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця. |
22 (44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних... | | 22 то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця. | | 22 Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь. |
23 (44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди! | | 23 Тажчерез тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають. | | 23 Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки. |
24 (44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту? | | 24 Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки! | | 24 Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу. |
25 (44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі... | | 25 Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш? | | 25 Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло. |
26 (44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою! | | 26 Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш. | | 26 Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого! |