1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.1 І наказав [Йосип] управителеві дому свого, кажучи: Виповни мішки цих людей харчами, скільки вони можуть понести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його;1 Потім Йосиф звелів старшому над його домом: `Наповни мішки чоловіків збіжжям, скільки зможуть нести, і вклади гроші кожному в його мішок зверху.1 І заповів Йосиф тому, що над його домом, кажучи: Наповніть мішки людей поживою, скільки лиш можуть підняти, і вкладіть гроші кожного при отворі мішка,1 І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.
2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був.2 А чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка молодшого, разом із сріблом за куплений ним хліб. І вчинив той за словом Йосипа, котре він сказав.2 А мою чашу, срібну чашу, покладеш найменшому в мішок зверху, разом з його грішми за хліб.` І той зробив так, як велів Йосиф.2 і мою срібну чашу вкладіть в мішок молодшого і ціну за його пшеницю. Сталося ж за словами Йосифа, так як сказав.2 А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.
3 Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли.3 Удосвіта, коли розвиднілося, цих людей відпустили, їх і віслюків їхніх.3 Раннім ранком відпущено людей, їх самих і їхніх ослів.3 І ранок засвітав, чоловіки були відпущені, вони і їхні осли.3 День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.
4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?4 Ще не вельми далеко відійшли вони од міста, як Йосип сказав управителеві дому свого: Рушай, наздожени цих людей, і, коли доженеш, скажи їм: Чому ви заплатили злом за добро?4 Та ледве вони вийшли з міста, ще не були й далеко, аж Йосиф каже тому, що був над його домом: `Уставай, біжи за тими людьми, а як доженеш їх, то скажи їм, чому це ви, мовляв, заплатили злом за добро?4 Як же вийшли вони з міста, і не відійшли далеко, сказав Йосиф тому, що над його домом: Вставши, жени за чоловіками і дожени їх і скажеш їм: Чому то ви віддали зло за добро? Чому вкрали ви мою сріблу чашу?4 Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?
5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.5 Хіба це не та [чаша], з котрої п'є володар мій? І він, гадаючи на ній, справді провіщає. Недобре ви це вчинили.5 Таж то чаша, що з неї п'є мій владика, ще й ворожить на ній. Ви зле зробили, вчинивши таке.`5 Чи вона не та, з якої мій пан пє? Він же ворожбою ворожить в ній. Зло ви вчинили, те що ви зробили.5 Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.
6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.6 Він догнав їх, і переказав їм ці слова.6 Отож наздовнагши він їх, передав їм ті слова.6 Знайшовши ж їх, сказав їм за цими словами.6 Наздогнавши ж їх, каже по наказу сьому.
7 А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...7 Вони сказали йому: Для чого володар наш говорить такі слова? Нехай Бог боронить, щоб служники твої скоїли такий вчинок.7 А вони йому відповіли: `Навіщо владика такі слова говорить? Де ж би таке могло бути, щоб твої раби допустилися такого діла!7 Вони ж сказали йому: Навіщо говорить пан такими словами? Хай не буде, щоб твої раби вчинили за цим словом.7 Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.
8 Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?8 Ось срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми повернули його тобі, принесли із краю ханаанського: як же нам украсти з дому володаря твого срібло чи золото?8 Оце гроші, що їх ми знайшли в наших мішках під верхом, назад тобі принесли з Ханаан-краю, - то як же б ми крали з дому твого владики срібло чи золото?8 Якщо ж гроші, які ми знайшли в наших мішках, ми тобі повернули з Ханаанської землі, як же украдемо срібло чи золото з дому твого пана?8 Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?
9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.9 У кого з служників твоїх знайдеться, тим смерть; і ми будемо рабами володареві нашому.9 Знайдеться в когонебудь із твоїх рабів чаша, хай йому й смерть, та ще й ми будемо нашому владиці рабами.`9 У кого лиш з твоїх рабів знайдеться чаша, хай загине, і ми же будемо рабами нашого пана.9 У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.
10 А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.10 Він сказав: Гаразд; як ви сказали, так нехай і станеться: У кого знайдеться [чаша], той буде мені служником, а ви будете вільні.10 А той каже: `Нехай воно тепер так і буде, як ви сказали: той, у кого знайдеться чаша, буде мені рабом, ви ж будете невинні.`10 Він же сказав: І тепер як кажете, так хай буде. У кого лиш знайдеться чаша, він буде моїм рабом, ви же будете чисті.10 Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.
11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.11 Вони квапливо опустили кожний свого мішка на землю, і кожний відкрив мішка свого.11 Метнулися вони, та й кожен скинув свій лантух на землю і кожний свій мішок розв'язав.11 І поспішилися і стягнули на землю кожний свій мішок, і відкрили кожний свій мішок.11 І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.
12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!12 Він обшукав, почавши із старшого, і скінчив молодшим, і знайшлася чаша у мішку Веніяминовому.12 Він обшукав, почавши від найстаршого, а скінчивши на найменшім, - і знайшлася чаша в мішку Веніяминовім.12 Шукав же, почавши від старшого, доки не прийшов до наймолодшого, і знайшов чашу в мішку Веніамина.12 І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.
13 І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.13 І розідрали вони одяг свій, і, поклавши кожний на віслюка поклажу свою, повернулися в місто.13 Тоді пороздирали вони на собі одежі й, нав'ючивши кожен свого осла, повернулися назад у місто.13 І вони розірвали свою одіж, і поклали кожний свій мішок на свого осла, і повернулися до міста.13 І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.
14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю.14 І прийшли Юда і брати його у дім Йосипів, котрий був ще вдома, і впали перед ним на землю.14 Увійшов отже Юда зо своїми братами до Йосифа в дім, - а він був ще там, - та й попадали перед ним ниць на землю.14 Ввійшов же Юда і його брати до Йосифа, ще як він був там, і впали перед ним на землю.14 Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.
15 І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?15 Йосип сказав їм: За що це ви вчинили так? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, справді пророкує?15 А Йосиф промовив до них: `То що за вчинок ви зробили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, напевне ворожить?`15 Сказав же їм Йосиф: Що це за діло, яке ви вчинили? Чи ви не знаєте, що ворожбитсвом ворожить чоловік такий як я?15 Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?
16 А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.16 Юда сказав: Що нам відповісти володареві нашому? Що говорити? Чим виправдатися? Бог знайшов неправду служників твоїх; ось, ми служники володарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.16 На те Юда відповів: `Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша.`16 Сказав же Юда: Що відповімо панові, або що скажемо, або чим оправдаємося? Бо Бог знайшов неправедність твоїх рабів. Ось ми раби нашого пана, і ми, і той, у кого знайшлася чаша.16 Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.
17 А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.17 Але [Йосип] сказав: Ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені служником, а ви підете з миром до вашого батька.17 А Йосиф каже: `Де ж би я таке робив?! Той, у кого знайдено чашу, буде мені рабом, а ви йдіть у мирі до вашого батька.`17 Сказав же Йосиф: Хай не буде мені, щоб зробив я це слово; чоловік, у якого знайшлася чаша, він буде моїм рабом, же ви ідіть до вашого батька з спасінням.17 І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.
18 І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.18 І підійшов Юда до нього і сказав: Володарю мій, дозволь служникові твоєму сказати слово у вуха володаря мого, і не прогнівайся на служника твого; тому що ти, як сам фараон.18 Тоді приступив до нього Юда й каже: `Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бож ти - як сам фараон.18 Приступивши ж до нього Юда, сказав: Благаю пане, хай заговорить твій раб слово перед тобою, і не прогнівайся на твого раба, бо ти є по Фараонові.18 Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.
19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?19 Володар мій запитував служників своїх, кажучи: Чи є у вас батько, або ж брат?19 Владика питав був своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько або брат?19 Пане ти запитав твоїх рабів кажучи: Чи маєте батька, або брата?19 Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?
20 І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.20 Ми сказали володареві нашому, що є у нас батько в похилих літах, і молодший син, син старості, котрого брат помер, а він залишився один [від] матері своєї, і батько любить його.20 Ми відповіли владиці: Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько.20 І ми сказали панові: Є у нас старий батько, і дитина старості, наймолодший у нього, і його брат помер, він же одним остався у своєї матері, батько ж полюбив його.20 І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.
21 А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.21 А ти сказав служникам твоїм: Приведіть його до мене, щоб мені глянути на нього.21 Ти ж сказав до твоїх рабів: Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього.21 Ти ж сказав твоїм рабам: Приведіть його до мене, і я подбаю за нього.21 Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.
22 І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.22 Ми сказали володарю нашому: Юнак не може залишити батька свого; і якщо він залишить батька свого, то цей помре.22 Ми ж відповіли владиці: Не може хлопець лишити свого батька, бо як лишить свого батька, то той умре.22 І сказали ми панові: Не зможе дитина залишити батька, коли ж залишить батька, він помре.22 І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.
23 А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.23 Але ти сказав служникам твоїм: Якщо не прийде з вами молодший брат ваш, то ви більше не з'являйтеся перед моїм лицем.23 Тоді ти сказав до рабів твоїх: Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого.23 Ти ж сказав твоїм рабам: Якщо ваш молодший брат не прийде з вами, не додасьте ще побачити моє лице.23 Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.
24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.24 Коли ми прийшли до служника твого, батька нашого, то переказали йому слова володаря мого.24 І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики.24 Сталося ж, коли ми прийшли до твого раба а нашого батька, сповістили ми йому слова пана.24 Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.
25 А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.25 І сказав батько наш: Рушайте знову, і купіть нам трохи харчів.25 Тоді батько наш сказав: Ідіть знову, купіть нам трохи харчів.25 Сказав же нам наш батько: Ідіть знову, купіть нам трохи поживи.25 Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.
26 А ми відказали: Не можемо зійти.26 Ми сказали: Не можна нам рушати; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лице того чоловіка, якщо не буде з нами меншого брата нашого.26 А ми відповіли: Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми бо не можемо з'явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата.26 Ми ж сказали: Не зможемо піти, але підемо хіба лиш як наш молодший брат іде з нами. Бо не зможемо побачити лице чоловіка, якщо молодший брат не є з нами.26 Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.
27 І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.27 І сказав нам служник твій, батько наш: Ви знаєте, що дружина моя породила мені двох [синів].27 Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка.27 Сказав же до нас твій раб, наш батько: Ви знаєте, що двох мені породила жінка,27 Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.
28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.28 Один пішов від мене, і я сказав: Мабуть, розтерзали його; і я не бачив його донині.28 Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на кавалки! та й не бачив я його й досі.28 і один пішов від мене, і ви сказали що: Звір зїв його, і я його більше не побачив і до тепер,28 І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.
29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.29 Якщо й цього візьмете від очей моїх, і станеться з ним лихо, то зведете сивину мою від горя в могилу.29 Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до Шеолу.29 отже, якщо візьмете і цього з перед мого лиця і притрапиться йому зло в дорозі, і зведете мою старість зі смутком до аду.29 Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.
30 А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,30 Тепер, якщо я прийду до служника твого, батька нашого, і не буде з нами юнака, з душею котрого пов'язана душа його,30 Тож як тепер прийду до твого раба, а мого батька, і хлопця не буде з нами - його ж душа так зв'язана з душею хлопця -30 Тепер, отже, якщо іду до твого раба, а нашого батька, і немає з нами дитини, а його душа привязана до його душі,30 Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,
31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...31 То він, забачивши, що немає сина, помре; і зведуть служники твої сивину служника твого, батька нашого, з печаллю в гріб.31 і станеться, коли він тільки побачить, що хлопця немає, то помре; та й так твої раби зведуть твого сивоголового раба, нашого батька, смутком у Шеол.31 і буде, коли він побачить, що з нами немає дитини, помре, і твої раби зведуть старість твого раба, а нашого батька, з болем до аду.31 Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.
32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!32 Причому, я, служник твій, взявся відповідати за юнака батькові моєму, сказавши: Якщо не приведу його до тебе, то залишуся винуватцем перед батьком моїм у всі дні життя.32 Тому що я, твій раб, заручив собою своєму батькові за хлопця, бо сказав: Як не приведу я його назад до тебе, то я буду винен перед моїм батьком на все моє житя.32 Бо твій раб одержав дитину від батька, кажучи: Якщо не приведу його до тебе і поставлю його перед тобою, грішним буду перед батьком всі дні.32 Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.
33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!...33 Отже, нехай же я, служник твій, замість юнака залишуся рабом у володаря мого; а юнак нехай рушає з братами своїми.33 Тепер отже благаю тебе, щоб твій раб зостався моєму владиці невільником замість хлопця, а хлопець нехай повернеться зо своїми братами.33 Отже, тепер хай остане твій раб замість хлопця рабом панові. А дитина хай піде з братами.33 Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.
34 Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.34 Бо як піду я до батька мого, коли юнака не буде зі мною? Я побачив би лихо, котре учинилося б моєму батькові.34 Бо ж як мені йти назад до свого батька, коли хлопця не буде зо мною? Хіба, щоб дивитися на горе, що постигне мого батька.`34 Бо як піду до батька, як з нами немає дитини? Хіба щоб побачив я зло, яке зустріне мого батька.34 Як бо менї йти до панотця, хлопця ж не буде зо мною? Не мушу вбачати лихої години, що побє панотця мого.