1 Суди мене, Боже, і візьми участь у позові моєму з народом нечестивим. Від людини лукавої і несправедливої врятуй мене.1 Провідникові хору. Маскіл. Синів Кораха.1 Псалом Давида. Суди мене, Боже, і розсуди мою справу в народі не преподобнім, визволи мене від людини неправедної і обманливої.1 Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Я к жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже!
2 (42-3) душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?2 Бо Ти Бог сили моєї. Чому Ти мене покинув? Чому я ходжу зажурений від образ ворога?2 Як лань прагне до водних потоків так душа моя прагне до тебе, Боже.2 Бо Ти, Боже, моя сила. Чому Ти мене відкинув? І чому я ходжу сумуючи, коли на мене натискає ворог?2 Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим?
3 (42-4) Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?3 Пошли світло Твоє та істину Твою; нехай ведуть вони мене і приведуть на святу гору Твою і в житла Твої.3 Душа моя жадає Бога, Бога живого, - коли бо прийду й побачу обличчя Боже?3 Пішли твоє світло і твою правду. Вони мене попровадили і повели мене до твоєї святої гори і до твого поселення.3 Сльози мої в день і в ночі хлїбом менї стали; цїлий бо день говорять до мене: Де Бог твій?
4 (42-5) Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу...4 І тоді підійду я до жертовника Божого, до Бога радости і веселощів моїх, і на гуслах буду славити Тебе, Боже, Боже мій!4 Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»4 І я ввійду до божого жертівника, до Бога, що розвеселяє мою молодість. Визнаватимуся Тобі в гуслях, Боже, Боже мій.4 Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали - торжествуюча громада.
5 (42-6) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!5 Чого, душе моя, сумуєш і чого зазнаєш бентеги? Сподівайся на Бога; а я буду ще прославляти Його, Рятівника мого і Бога мого.5 Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.5 Чому ти смутна, душе, і чому мене тривожиш? Поклади надію на Бога, бо я Йому визнаватимуся. Бог мій - спасіння мого лиця.5 Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його.
6 (42-7) Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар.6 Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога.6 Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землї Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар.
7 (42-8) Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.7 Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.7 Глибінь кличе до глибинї при шумі поводї твоєї; всї филї твої і пруди твої ринули понад мене.
8 (42-9) Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!8 Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.8 В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.
9 (42-10) Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?9 Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.9 Скажу до Бога, скелї моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тїсноти?
10 (42-11) Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?10 Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?10 Наче костї мої торощать, коли вороги мої ругаються з мене, кажучи цїлий день до мене: Де ж твій Бог?
11 (42-12) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!11 Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»11 Чого хилишся душе моя, і чого тревожишся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, спасеннє лиця мого й Бога мого.