1 Послухайте мовчки Мене, острови, а народи, чекайте навчання Мого! Хай підійдуть і скажуть: Приступімо всі разом на суд! | 1 Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: Станемо разом на суд. | 1 Мовчіть, острови, передо мною! Нехай народи відновлять свою силу! Нехай приступлять і тоді говорять, - станьмо на суд разом! | 1 Посвятіться мені, острови, бо володарі змінять силу. Хай приближаться і хай скажуть разом, тоді хай сповістять суд. | 1 Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд. |
2 Хто зо сходу того пробудив, що його супроводить в ході перемога? Він народи дає перед ним та царів на топтання, їхнього меча обертає на порох, його лука в солому розвіяну. | 2 Хто підняв зі сходу мужа правди, покликав його йти за собою, віддав йому народи і упокорив царів? Він обернув їх мечем на порох, луком його на солому, розвихрену вітром. | 2 Хто збудив зі сходу мужа, за яким слідом іде перемога? Хто видає йому народи, хто царів підбиває? Меч його в порох їх обертає, а лук розносить, як солому. | 2 Хто підняв праведність зі сходу, прикликав її за своїми ногами, і вона піде? Дасть перед народами і жахне царів і вкине на землю їхні мечі і їхні луки як викинену полову. | 2 Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, - луком його в солому, рознесену вітром. |
3 Він жене їх, спокійно дорогою йде, якою він не переходив ногами своїми. | 3 Він жене їх, йде спокійно дорогою, котрою ніколи не ходив ногами своїми. | 3 Ось він за ними вганяє, іде наперед безпечно, ногами не торкається дороги. | 3 І переслідуватиме їх і в мирі перейде дорога його ніг. | 3 Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами. |
4 Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав віддавна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий! | 4 Хто вчинив і звершив це? Той, хто від початку викликає роди; Я – Господь перший, і в останніх Я – такий самий. | 4 Хто вчинив, хто довершив це? Той, що кличе роди від почину, - я Господь, я перший, я і з останніми той самий. | 4 Хто це здолав і зробив? Закликав її той, хто кличе її з давних родів, Я Бог перший, і на те, що приходить, Я є. | 4 Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я - Господь, первий (з усього) й останній, я - все той самий? |
5 Бачили це острови та жахалися, кінці землі трипотіли, наближувались та приходили. | 5 Побачили острови і жахнулися, рубежі землі затремтіли. Вони наблизилися і зійшлися. | 5 Бачать його острови і бояться, кінці землі трясуться. Вони зближаються, разом на суд приходять. | 5 Народи побачили і налякалися, приблизилися кінці землі і прийшли разом | 5 Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи; |
6 Один одному допомагає і говорить до брата свого: Будь міцний! | 6 Кожний допомагає своєму приятелеві і каже своєму братові: Кріпись! | 6 Один одному допомагає й приговорює до брата свого: «Кріпися!» | 6 кожний судячи ближнього і щоб помогти братові і скаже: | 6 Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись! |
7 І підбадьорує майстер золотаря, а той, хто молотом гладить, того, хто б'є на ковадлі, і каже про споєння: Добре воно! і його зміцнює цвяхами, щоб не хиталось. | 7 Коваль підбадьорює ливарника, той, що рівняє листи молотом, – того, що кує на ковадлі, кажучи про спояне: Гарно; і зміцнює цвяхами, щоб трималося надійно. | 7 Мистець додає духу золотареві; той, що вигладжує молотком, бадьорить того, хто кує на ковадлі й про споювання говорить: «Воно добре», і цвяхами збиває, щоб не хиталось. | 7 Скріпився будівничий чоловік і коваль, що бє молотком, заразом бє. Коли ж скаже: Злука добра, скріпили їх цвяхами, положать їх і не порушаться. | 7 Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався. |
8 Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе вибрав, насіння Авраама, друга Мого, | 8 А ти, Ізраїлю, служнику Мій, Якове, котрого Я вибрав, сім'я Авраамове, друга Мого, | 8 Ти ж, Ізраїлю, слуго мій! Ти, Якове, якого я вибрав, потомство Авраама, мого друга! | 8 Ти ж, Ізраїлю, Якове мій сину, якого Я вибрав, насіння Авраама, яке Я полюбив, | 8 Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, - |
9 ти, якого Я взяв був із кінців землі та покликав тебе із окраїн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відкинув тебе, | 9 Ти, котрого Я взяв від рубежів землі, і покликав від країв її, і сказав тобі: Ти – Мій слуга, Я вибрав тебе, і не віджену тебе; | 9 Ти, якого я взяв з кінців землі і покликав з її окраїн, і сказав до тебе: Ти мій слуга, - я тебе вибрав, я тебе не відкинув. | 9 якого Я взяв з кінців землі і з його сторожів, Я покликав тебе і сказав тобі: Ти мій слуга, Я тебе вибрав і Я тебе не оставив, | 9 Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе, |
10 не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю. | 10 Не бійся, бо Я – з тобою; не бентежся, бо Я – Бог твій; Я зміцню тебе і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї. | 10 Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я - Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю. | 10 не бійся, бо Я з тобою. Не блукай, бо я твій Бог, що тебе скріпив і тобі поміг і тебе скріпив моєю праведною правицею. | 10 Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я - Бог твій; я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю. |
11 Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники. | 11 Ось, у соромі та в ганьбі залишаться всі, роздратовані супроти тебе, будуть, мов ніщо, і загинуть ті, що сперечаються з тобою. | 11 Стидом і соромом окриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять. | 11 Ось завстидаються і засоромляться всі твої противники. Бо будуть як не існуючі і згинуть всі твої противники. | 11 Ось, стидом і соромом окриються всї отті, що проти тебе лютують; в нїщо обернуться й погибнуть супротивники твої. |
12 Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе. | 12 Будеш їх шукати і не знайдеш їх, ворогуючих супроти тебе; а ті, що борються з тобою, стануть, як ніщо, зовсім – ніщо; | 12 Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе. | 12 Шукатимеш їх і не знайдеш людей, які кплять з тебе. Бо будуть як ті, що не існують, і не буде тих, що воюють проти тебе. | 12 Будеш їх шукати, й не знайдеш їх, тих ворогів твоїх; ті, що проти тебе ярились, маною почезнуть; |
13 Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу! | 13 Бо Я – Господь Бог твій, тримаю тебе за правицю твою, говорю тобі: Не бійся, Я допомагаю тобі. | 13 Бо я - Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю. | 13 Бо Я твій Бог, що держить твою правицю, що тобі каже: Не бійся, | 13 Я бо, - Господь Бог твій; я держу тебе за руку-правицю; я говорю тобі: не лякайся, я помагаю тобі! |
14 Не бійся, ти Яковів черве, ти жменько Ізраїлева: Я тобі поможу, говорить Господь, і твій Викупитель Святий Ізраїлів! | 14 Не бійся, черв'яче Якове, малолюдний Ізраїлю, – Я помагаю тобі, говорить Господь і Визволитель твій, Святий Ізраїлів. | 14 Не бійся, Якове, мій черв'ячку, - слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, - слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого викупителя. | 14 Якове, найменший Ізраїлю. Я тобі поміг, говорить Бог, що тебе визволяє, Ізраїлю. | 14 Не бійся, Якове, червяку мій, Ізраїлю, малолюдку, - я помагаю тобі, - говорить Господь, твій відкупитель, Сьвятий Ізраїлїв. |
15 Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх поторощиш, а підгірки половою вчиниш! | 15 Ось, Я вчинив тебе гострим молотилом, новим, зубчастим; ти будеш молотити і розтиратимеш гори, і пагорби вчиниш, наче полову. | 15 Я тебе зроблю бороною гострою, новою, з подвійними зубами. Топтатимеш і битимеш гори на порох, пагорби обернеш у дрібну полову. | 15 Ось Я зробив тебе як кола воза, що молотять новими пилами, і змолотиш гори і роздробиш горби і поставиш як порох. | 15 Я зроблю тебе валом зубчастим, новим, гострим; молотити меш гори, розтирати горби на мілкий порох. |
16 Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить, і ти будеш утішатися Господом, будеш хвалитись Святим Ізраїлевим. | 16 Ти віятимеш їх, і вітер порозкидає їх, і вихор розвіє їх; а ти радітимеш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим. | 16 Ти віятимеш їх; їх вітер буде розносити, їх буря буде розсівати. Ти ж Господом будеш веселитись, Святим Ізраїля хвалитимешся. | 16 І розпорошиш, і вітер їх візьме, і буря їх розсіє, а ти зрадієш в святощах Ізраїля. І зрадіють | 16 Віяти меш їх, а вітер буде розносити їх, ти ж Господом будеш радоватись, хвалитись Сьвятим Ізрайлевим. |
17 Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від прагнення висох, Я, Господь, і їх вислухаю, Бог Ізраїлів, не лишу їх! | 17 Бідні і вбогі шукають води, і немає [її]; язик їхній висихає від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх. | 17 Злиденні та вбогі шукають води, та її немає. Язик у них від спраги висихає. Я, Господь, їх вислухаю, я, Бог Ізраїля, їх не покину. | 17 бідні й убогі. Бо шукатимуть воду, і не буде, їхній язик висох від спраги. Я Господь Бог, Я вислухаю, Бог Ізраїля, і не оставлю їх, | 17 Злиденні й убогі шукають води, - не знаходять; сохне язик їх від згаги; я ж, Господь, почую їх, я, Бог Ізрайлїв, не опущу їх. |
18 Я ріки відкрию на лисих горах, а джерела посеред долин, оберну Я пустиню на озеро водне, а землю суху на джерела! | 18 Відкрию на горах ріки і поміж долин – джерела, пустелю вчиню озером і висхлу землю – джерелами води. | 18 На лисих горах я відкрию ріки, серед долин - джерела. Я зроблю озером пустиню, а суху землю - водяними ручаями. | 18 але відкрию на горах ріки і посеред рівнин джерела, зроблю пустиню мочарем і спраглу землю водотоками. | 18 На горах вітворю ріки й бурчаки по байраках; озером степ ізроблю, а сухі суходоли - повними криничин. |
19 На пустиню дам кедра, акацію, мирта й маслину, поставлю Я разом в степу кипариса та явора й бука, | 19 Посаджу у пустелі кедри, акацію, і мирта, й оливки; посаджу в степу кипариса, явора і бука разом; | 19 Я засаджу пустиню кедром, акацією, афиною та оливкою. Я посаджу в степу кипариса, явора та сосну разом, | 19 Я поставлю кедр в безводній землі і акацію і мірту і кипарис і тополю, | 19 Засаджу пустиню кедром, сосною, оливою й миртом; украшу степ явором, буком та кипарисом, |
20 щоб разом побачили й знали, і пересвідчились та зрозуміли, що Господня рука це зробила, і створив це Святий Ізраїлів! | 20 Щоб побачили і пізнали, і роздивилися і зрозуміли, що рука Господня вчинила це, і Святий Ізраїлів утворив це. | 20 щоб вони бачили й знали, вважали й зрозуміли всі разом, що то рука Господня це вчинила, Святий Ізраїля витворив те. | 20 щоб побачили і пізнали і зрозуміли і взнали разом, що господня рука це все зробила і обявив святий Ізраїля. | 20 Нехай бачять і знають і розумно всїм буде, що рука Господня вчинила все те, й Сьвятий Ізрайлїв се сотворив. |
21 Принесіть свою справу, говорить Господь, припровадьте Мені свої докази, каже Цар Яковів. | 21 Подавайте вашу справу, говорить Господь: наведіть ваші докази, говорить Цар Якова. | 21 Появіть вашу справу, каже Господь, подайте ваші докази, каже цар Якова. | 21 Зближається ваш суд, говорить Господь Бог. Зближилися ваші ради, говорить цар Якова. | 21 Тепер же прийдїть ви, з справою вашою, говорить Господь; подайте докази ваші, говорить царь Яковів. |
22 Хай підійдуть і хай нам розкажуть, що трапиться! Виясніть справи минулі, що вони є, а ми серце наше на те покладемо й пізнаємо їхній кінець, або сповістіть про майбутнє. | 22 Нехай вони подадуть і скажуть нам, що станеться; нехай повідають про щось передніше, аніж воно сталося, і ми дослідимо умом своїм і дізнаємося, як воно скінчилося, або нехай провістять нам про прийдешнє. | 22 Нехай приведуть і нехай покажуть нам, що має наступити! Яке було минуле, звістіть нам, щоб ми до нього придивились і впевнились, що воно здійснилось, або яке буде майбутнє, скажіть нам! | 22 Хай приближаться і сповістять вам те, що станеться, якщо передше щось було скажіть, і приставимо розум і пізнаємо, що останнє, і скажіть нам те, що надходить. | 22 Нехай вони приступлять і скажуть нам, що має настати; нехай звістять що-небудь передом, заки ще постало, а ми станемо умом доходити та й збагнемо, на який конець воно вийшло, - нехай скажуть нам наперед, що ще буде. |
23 Розкажіть наперед про майбутнє, і пізнаємо ми, що ви боги. Отож, учиніть ви добро чи зробіть що лихе, щоб ми здивувались і разом побачили. | 23 Скажіть, що станеться в майбутньому, і ми будемо знати, що ви – боги, або ж учиніть що-небудь, добре чи лихе, щоб ми здивувалися і разом із вами побачили. | 23 Оповістіть, що станеться пізніше, щоб ми знали, що ви боги! Зробіть принаймні щонебудь, щоб усі ми здивовані дивились! | 23 Сповістіть нам те, що надходить в кінці, і пізнаємо, що ви є богами. Добре зробите і зле зробите, і здивуємося і побачимо разом. | 23 Будущину возвістїте, нехай же ми знаєм, що ви боги, або зробіть що-небудь, добре або хоч і лихе, щоб ми здивовались, та разом із вами побачили. |
24 Та ви менш від нічого, і менший ваш чин від марноти, гидота, хто вас вибирає! | 24 Але ви – ніщо, і справа ваша – нікчемна; мерзота той, хто вас вибирає. | 24 Та ви - ніщо, й робота ваша не варта нічого; осоружний - той, хто вас вибирає. | 24 Бо звідки ви і звідки ваша праця? З землі. Вас гидоту вибрали. | 24 Та ви - нїщо, та й витвір ваш неварт нїчого; гидота той, хто вас вибирає. |
25 Я з півночі мужа збудив і прийшов він, зо схід сонця в Ім'я Моє кличе, і він буде чавити князів, мов ту грязюку, й як ганчар глину топче! | 25 Я підняв його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ймення Моє і топтатиме ногами володарів, мов багно, і міситиме, як гончар глину. | 25 Я розбудив його з півночі, і він прийшов, зі сходу сонця - того, хто призиває моє ім'я. Він топче можних, як болото, і як гончар місить глину. | 25 Я ж підняв того, що з півночі, і того, що з сходу сонця, вони назвуться моїм іменем. Хай прийдуть володарі, і як глина гончара і як гончар, що місить глину, так будете потоптані. | 25 Я розбудив його від півночі, й він прийшов; та й на сходї сонця буде він призивати імя моє, й топтати можних, як болото, й місити, мов той ганчар глину. |
26 Хто сказав це віддавна, щоб знали те ми, і щоб наперед ми сказали: Це правда? Та ніхто не сказав, і ніхто не повів, і ніхто не почув ваших слів... | 26 Хто повідав про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: Правда! Але ніхто не сказав, ніхто не звістив, ніхто не чув слів ваших. | 26 Хто те звістив спочатку, щоб ми знали? Заздалегідь, щоб ми могли сказати: «Це правда?» Ніхто нічого не звістив, ані не оголосив, ніхто не чув слів ваших. | 26 Бо хто сповістить те, що від початку, щоб ми знали, і те, що впереді, і скажемо що є правдою? Немає того, хто наперед говорить, ані того, хто слухає ваших слів. | 26 Хто звістив се з початку, щоб ми те знали, хто заздалегідь наперід, - щоб ми могли були сказати: Се правда? Нї, нїхто не звістив, нїхто не чув із вас слова! |
27 Я перший сказав до Сіону: Оце, то вони! А Єрусалимові дам благовісника. | 27 Я перший сказав Сіонові: Ось воно! І дав Єрусалимові благовісника. | 27 Я перший звістив про те Сіон, послав у Єрусалим звістовника доброї новини. | 27 Владу дам Сіону і потішу Єрусалим на дорогу. | 27 Я первий сказав Сионові: Ось він! і дав Ерусалимові благовістника. |
28 І Я дивлюсь, та нікого нема, і немає між ними порадника, щоб відповіли, коли їх запитаю. | 28 Отож, Я дивився, і не було нікого, і поміж ними не знайшлося порадника, щоб Я міг запитати їх, а вони дали відповідь. | 28 Я розглядавсь, та не було нікого; і не було порадника між ними, щоб їх спитати, і щоб відповіли. | 28 Бо ось нікого від народів, і від їхніх ідолів не було звістуна. І якщо я їх запитаю: Звідки ви, не відповідять мені. | 28 Я розглядався, та не було нїкого, й між ними не найшовся порадник, щоб я міг запитатись, і менї відказано. |
29 Тож ніщо всі вони, їхні чини марнота, вітер та порожнеча їхні ідоли! | 29 Ось, усі вони – ніщо, нікчемні і справи їхні; вітер і порожнеча – ідоли їхні. | 29 Усі вони - марнота, робота їх - надармо, порожній вітер - їхні божища литі. | 29 Бо ніщо ті, що вас роблять, і марні ті, що вас зводять. | 29 От-що: всї вони - одно нїщо, й вироблено їх надармо; вітер порожній - божища їх! |