1 Диригентові хору. Учення синів Кораха.1 Провідникові хору. Псалом. Давида.1 На кінець. На врозумлення синів Коре.1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Щ асливий, хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Господь.
2 (41-3) Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!2 Як лань лине до потоків води, так душа моя прагне до Тебе, о Боже!2 Блажен, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує.2 Так як олень желає джерела вод, так хай надіється моя душа на тебе, Боже.2 Господь заступить його і сохранить життє його; він буде на землї щасливий, і ти не віддаси його в руки ворогам зажертим.
3 (41-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.3 Душа моя прагне до Бога міцного, живого; коли прийду і постану перед лицем Божим!3 Господь хоронитиме його й живитиме його, і зробить його на землі щасливим, і не видасть його в руки ворогам зажерливим.3 Моя душа спрагнена живого Бога. Коли прийду і побачу лицем Бога?3 Піддержить його Господь на смертному ложі; цїле лїговиско його переміняєш в недузї його.
4 (41-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!4 Сльози мої були для мене хлібом удень і вночі, коли говорили мені будь-якого дня: Де Бог твій?4 Господь підтримає його, недужого, на ложі: увесь біль його відніме в його недузі.4 Мої слези стали моїм хлібом вдень і вночі коли мені кожного дня говорилося: Де є твій Бог?4 Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сцїли душу мою, бо согрішив я проти тебе.
5 (41-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?5 Коли пригадую це, то виливаю душу мою, тому що я ходив серед велелюдности, звертав з ними до Божого дому з голосом радости і похвали святкового натовпу.5 Я мовив: “Господи, змилуйся надо мною! Вилікуй мою душу, бо згрішив перед тобою.”5 Це я згадав і вилив я в мені мою душу, бо перейду до місця подивугідного шатра, до дому Бога, з голосом радости і святковим шумом визнавання.5 Вороги мої розказують лихі речі проти мене: Коли згине він і пропаде імя його?
6 (41-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те...6 Чого, душе моя, сумуєш і чого зазнаєш бентеги? Сподівайся на Бога; а я буду ще прославляти Його, Рятівника мого і Бога мого.6 Вороги мої розповідають проти мене лихі речі: “Коли помре він, і загине його ім'я?”6 Чому ти засмучена, душе, і чому мене тривожиш? Поклади надію на Бога, бо я визнаватимуся Йому. Бог мій - спасіння мого обличчя.6 Хто прийде побачитись зо мною, той говорить лукаво; таїть зло в серцї, а, вийшовши, говорить.
7 (41-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:7 Тужить у мені душа моя; тому я згадую Тебе із краю Йорданського, з Гермону; з гори Міц'ар.7 І хто навідатись приходить, марне виговорює; у серці своїм зло збирає і, вийшовши надвір, розголошує.7 В мені стривожилася моя душа. Через це згадаю тебе з землі Йордану і Ермоніма, з малої гори.7 Між собою виговорюють проти мене всї ненависники мої; видумують зло проти мене:
8 (41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!...8 Безодня безодню кличе голосом водоспадів Твоїх; всі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.8 Усі мої ненависники перешіптуються вкупі проти мене, задумують зло на мене: 8 Безодня прикликає безодню в голосі своїх порогів, всі твої висоти і твої хвилі найшли на мене.8 Прийшов конець його; і як повалився, то вже більш не встане.
9 (41-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту!9 Удень виявить Господь милість Свою і вночі пісня Йому в мене, молитва до Бога життя мого.9 «Лиха біда вчепилася до нього! І де раз ліг, то більш уже не встане.»9 Під час дня Господь заповість своє милосердя, і вночі пісню у мені, молитву до Бога мого життя.9 Навіть чоловік, що мирно жив зо мною, котрому давав я віру, котрий хлїбом моїм живився, той піднїс пяту проти мене.
10 (41-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу,10 Скажу Богові, захисникові моєму: Чому Ти забув мене? Для чого я сумний ходжу і страждаю від образ ворога?10 Ба навіть друг мій, що я на нього покладався, що жививсь моїм хлібом, і той наставив п'яту на мене.10 Скажу Богові: Ти той, хто за мене заступається. Чому Ти мене забув? Чому я ходжу засмученим коли мене гнітить ворог?10 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підійми мене, щоб я відплатив їм!
11 (41-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.11 Отак, наче вражаючи кістки мої, збиткуються наді мною вороги мої, коли говорять мені чи не щодня: `Де Бог твій?`11 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підведи мене, і я відплачу їм.11 Коли мої кості ламалися мною гордили ті, що мене гнобили, коли вони мені кожного дня говорили: Де є твій Бог?11 Що ти вподобав мене, дознаюсь після того, як ворог мій не буде втїшатись надо мною.
12 (41-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!12 Чого, душе моя, сумуєш і чого зазнаєш бентеги? Сподівайся на Бога; а я буду ще прославляти Його, Рятівника мого і Бога мого.12 Тоді збагну, що мене любиш, як ворог мій не буде ликувати надо мною.12 Чому ти засмучена, душе, і чому мене тривожиш? Поклади надію на Бога, бо я Йому визнаватимуся. Бог мій - спасіння мого лиця.12 Мене ж ти сохраниш задля чистоти моєї, і поставиш мене перед тобою на віки.
13 (41-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!13 У невинності моїй будеш підпорою моєю і поставиш мене перед твоїм обличчям повіки.13 Благословен будь, Господи, Боже Ізраїля, від віка до віка! Нехай так буде, амінь!