1 Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог! | 1 Утішайте, втішайте народа Мого, говорить Бог ваш. | 1 Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог. | 1 Потішайте, потішайте мій нарід, говорить Бог. | 1 Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш; |
2 Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа! | 2 Промовляйте до серця Єрусалиму і звіщайте йому, що звершився час боротьби його, що за неправди його вчинено удоволення, бо він від руки Господньої прийняв удвічі за всі гріхи свої. | 2 Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини! | 2 Священики, заговоріть до серця Єрусалиму, потішайте його. Бо сповнилося його упокорення, пропав його гріх. Бо він одержав з господньої руки вдвоє за свої гріхи. | 2 Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої. |
3 Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому! | 3 Голос волаючого в пустелі: Торуйте шлях Господові, рівняйте у степу стежки Богові нашому; | 3 Голос чути: - Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! | 3 Голос того, що кричить в пустині: Приготовіть господню дорогу, прямими робіть стежки нашого Бога. | 3 (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому; |
4 Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину! | 4 Нехай всілякий видолинок наповниться, і всіляка гора і пагорб нехай понизяться, кривини вирівнюються, і шляхи у вибоїнах стануть гладенькими. | 4 Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі - низиною! | 4 Всяка долина наповниться і всяка гора і горб принизиться, і все криве стане простим і остре гладкими дорогами. | 4 Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються. |
5 І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли! | 5 І з'явиться слава Господня, і побачить усіляка плоть [рятунок Божий], бо уста Господні це виповіли. | 5 Тоді слава Господня з'явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні. | 5 І зявиться господня слава, і всяке тіло побачить боже спасіння. Бо Господь заговорив. | 5 Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї. |
6 Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий: | 6 Голос каже: Звіщай! І сказав: Що мені звіщати? Усіляка плоть – трава, і вся краса її, мов квіт польовий. | 6 Голос велить: - Вісти! - Я ж сказав: - Що вістити? - Всяке тіло -трава, і вся його краса - мов квітка в полі. | 6 Голос того, що говорить: Закричи. І я сказав: Що закричу? Всяке тіло трава, і всяка людська слава як цвіт трави. | 6 Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло - трава, й всяка краса його - в полі цьвітка. |
7 трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава: | 7 Засохне трава, зав'яне квіт, коли дмухне на нього подув Господній: так і народ – трава. | 7 Висхне трава, зів'яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ - трава! | 7 Висохла трава, і цвіт відпав, | 7 Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде - трава. |
8 Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме! | 8 Трава засихає, квіт в'яне, а слово Бога нашого житиме вічно. | 8 Висхне трава, зів'яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки. | 8 а слово вашого Бога остається на віки. | 8 Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки. |
9 На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш! | 9 Вийди на високу гору, Сіоне, що благовістиш! Піднеси голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! Піднеси, не бійся; скажи містам юдейським: Ось Бог ваш! | 9 Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш! | 9 Вийди на високу гору, ти, що благовіствуєш Сіонові. Підніми з силою твій голос ти, що благовіствуєш Єрусалимові. Підніміть, не бійтеся. Скажи містам Юди: Ось Бог ваш. | 9 Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш! |
10 Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його. | 10 Ось, Господь Бог іде при силі, і рамено Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і заплата Його перед лицем Його. | 10 Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього. | 10 Ось Господь приходить з силою і рамено з владою, ось його винагорода з Ним і діло перед Ним. | 10 Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї - власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його. |
11 Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде! | 11 Як пастух, Він буде пасти череду Свою; ягнят братиме на руки і пастиме на грудях Своїх, і водитиме дійних. | 11 Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.» | 11 Як пастир Він пастиме своє стадо і своїм раменом збере ягнят і потішить тих, що мають в лоні. | 11 Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити. |
12 Хто води поміряв своєю долонею, а п'ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір'я шальками? | 12 Хто вичерпав воду жменею своєю, і п'яддю виміряв небеса, і вмістив третиною міри порох земний, і зважив на вагах гори, і на шальках вагів пагорби? | 12 Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п'яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах? | 12 Хто зміряв рукою воду і небо долонею і всю землю пригорщею? Хто поставив гори мірою і ліси важками? | 12 Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби? |
13 Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому? | 13 Хто збагнув Духа Господнього і був порадником у Нього і навчав Його? | 13 Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його? | 13 Хто пізнав господний ум, і хто був його помічником, який його повчає? | 13 Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його? |
14 З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної? | 14 З ким Він радиться і хто навчає Його, і наставляє Його на добрий розум, на шлях правди, і навчає Його пізнання, і підказує Йому шлях мудрости? | 14 З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує? | 14 Чи з ким Він порадився і той його повчив? Чи хто показав Йому суд? Чи хто показав Йому дорогу розуміння? | 14 З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї? |
15 Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку! | 15 Ось народи, – мов крапля з відра, і вважаються, як пилинка на вагах. Ось, мов пилинку, острови піднімає Він. | 15 Народи в нього - неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать. | 15 Якщо всі народи були зачислені до краплі з відра і до поперечки ваги, і вважатимуться за плювок. | 15 В його люде - мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови. |
16 І Ливана не вистачить на запаління жертовне, не стане й звір'я його на цілопалення! | 16 І Ливана недостатньо для жертовного вогню, і тварин на ньому – для всеспалення. | 16 Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву. | 16 А Ливан не вистарчає на спалення, і всі чотириногі не вистарчають на цілопалення, | 16 Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє. |
17 Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею. | 17 Усі народи перед Ним, як ніщо; менше нікчемности і порожнечі вважаються у Нього. | 17 Усі народи перед ним - ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви. | 17 і всі народи є як ніщо і за ніщо вважаються. | 17 Всї народи перед ним - нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його. |
18 І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним? | 18 Отож, до кого ви прирівняєте Бога? І чи знайдете подібного на Нього? | 18 Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати? | 18 До кого ви уподібнили Господа і до якої подоби ви Його уподібнили? | 18 Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня? |
19 Майстер божка відливає, золотар же його криє золотом, та виливає йому срібляні ланцюжки. | 19 Ідола виливає художник, і золотильник визолочує його, і чіпляє срібні ланцюжки, | 19 Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє; | 19 Чи не мистець зробив образ, який золотар виливши в золоті позолотив його, зробив його на подобу? | 19 Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні. |
20 Убогий на дара такого бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який не захитається. | 20 А хто бідний для такого приношення, вибирає не гниле дерево, знаходить собі удатного художника, щоб вчинити ідола, котрий мав би стояти твердо. | 20 а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище. | 20 Бо столяр вибирає негниюче дерево і мудро шукає як поставити його образ, щоб не зрушився. | 20 Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно. |
21 Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі? | 21 Хіба не знаєте? Хіба ви не чули? Хіба вам не казано було від початку? Хіба ви не зрозуміли від підвалин землі? | 21 Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу? | 21 Не зрозуміли ви? Чи не чули ви? Чи не сповіщено від початку вам? Чи ви не пізнали основи землі? | 21 Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї? |
22 Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання. | 22 Він є Той, Котрий сидить над колом землі, і ті, що мешкають на ній, – мов сарана [перед Ним]; Він розпросторив небеса, мов тоненьку тканину, і розкинув їх, як шатро для жител. | 22 Це він - той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло. | 22 Він держить круг землі, і ті, що живуть на ній як саранча, Він поставив небо як покриття і простягнув як шатро, щоб поселитися, | 22 Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому - хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло. |
23 Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту: | 23 Він перетворює князів на ніщо, витворює чимось порожнім суддів землі. | 23 Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього - порожнеча. | 23 Він дає володарів як ніщо, щоб володіли, а землю зробив як ніщо. | 23 Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних - у пусту марницю. |
24 вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому! | 24 Ледве посаджені вони, ледве засіяні, ледве вкорінився в землі стовбурець їхній, і тільки-но Він дихнув на них, вони висохли, і вихор забрав їх, як солому. | 24 Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому. | 24 Бо не сіятимуть, ані не насядять, ані на землі не вкорениться їхній корінь. Він дихнув на них і вони висохли, і буря їх підніме як полову. | 24 Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, - дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому. |
25 І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий. | 25 До кого ж ви уподібните Мене, з ким порівняєте – Говорить Святий. | 25 Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? - каже Святий. | 25 Тепер, отже, до кого Мене уподібнете і буду прирівняний? Сказав Святий. | 25 Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? - говорить Сьвятий. |
26 Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його. | 26 Зведіть очі ваші на висоту [небес], і погляньте, хто витворив їх? Хто виводить військо їхнім ліком? Він усіх їх називає на ім'я: за потужної могутности і великої сили у Нього ніщо не щезає. | 26 Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім'я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує. | 26 Погляньте на висоту вашими очима і подивіться. Хто це все обявив? Він виводить за числом свій світ, всіх покличе по імені. Від великої слави і в силі кріпості нічого від Тебе не затаїлося. | 26 Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись. |
27 Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право. | 27 То нащо говориш ти, Якове, і виповідаєш, Ізраїлю: шлях мій прихований від Господа, і справа моя в забутку Бога мого? | 27 Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?» | 27 Бо не говори, Якове, і що ти сказав, Ізраїле. Скрилася моя дорога від Бога, і мій Бог відкинув суд і відступив. | 27 Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм. |
28 Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. | 28 Хіба ти не знаєш? Хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, який витворив рубежі землі; не стомлюється, і не знемагає? Розум Його недослідний. | 28 Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь - Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий. | 28 І тепер чи ти не зрозумів чи не почув? Бог вічний, Бог, що створив краї землі, не зголодніє, ані не трудитиметься, ані не можна знайти його розум. | 28 Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий? |
29 Він змученому дає силу, а безсилому міць. | 29 Він дає змореному силу, і знесиленому дарує міцність. | 29 Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць. | 29 Він дає голодним силу і не зболеним смуток. | 29 Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого. |
30 І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, | 30 Навіть юнаки стомлюються, і знесилюються, і молоді люди падають. | 30 Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, - | 30 Бо молодші голодуватимуть, і молоді будуть струджені, і вибрані будуть безсилі. | 30 І молодїж, буває, знеможе - ослабне, та й мужі впадають на силах, |
31 а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться! | 31 А ті, що сподіваються на Господа, відновлять силу, піднесуть крила, мов орли, полинуть і не знесиляться, підуть і не стомляться. | 31 ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають. | 31 А ті, що очікують Бога зодягнуться в силу, виростять крила як в орла, бігтимуть і не трудитимуться, ходитимуть і не зголодніють. | 31 Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться. |