1 Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги, | 1 Ось чому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо; | 1 Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги. | 1 Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги. | 1 Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо, |
2 але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом. | 2 Але, відкинувши приховані ганебні справи, не вдаючися до хитрощів і не спотворюючи слова Божого, а відкриваючи істину, являємо себе совісті кожної людини перед Богом. | 2 Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом. | 2 Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом. | 2 а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом. |
3 Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, | 3 А якщо навіть закрите благовіщення наше, то закрите для тих, що гинуть. | 3 А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть; | 3 Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, - | 3 Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите, |
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий. | 4 Для невіруючих, у котрих бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Доброї Вісті про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого. | 4 у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий. | 4 для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він - це образ Бога. | 4 в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога. |
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. | 5 Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; а ми - служники ваші заради Ісуса, | 5 Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми - слуги ваші ради Ісуса. | 5 Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж - тільки ваші раби задля Ісуса. | 5 Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради. |
6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. | 6 Тому що Бог, Котрий наказав засяяти світлові з пітьми, осяяв наші серця, аби просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа. | 6 Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа. | 6 Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа. | 6 Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім. |
7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас. | 7 Але скарб цей ми носимо у глиняному посуді, щоб велич сили належала Богові, а не нам; | 7 А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. | 7 Цей скарб ми носимо в керамічних посудинах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. | 7 Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас. |
8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. | 8 Ми звідусіль зазнаємо утисків, але не відаємо тіснот, ми в неймовірних обставинах, але не впадаємо у відчай; | 8 Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; | 8 В усьому нас гноблять, але ми не пригноблені, ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач; | 8 У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї; |
9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. | 9 Нас переслідують, але ми не залишені, нас повалили, але ми не гинемо. | 9 нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. | 9 ми переслідувані, але не залишені; ми повалені, але не загинули; | 9 гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені; |
10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. | 10 Завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоби й життя Ісусове відкрилося у тілі нашому. | 10 Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. | 10 ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й Ісусове життя. | 10 всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся. |
11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. | 11 Бо ми живі безнастанно віддаємося на смерть заради Христа, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій. | 11 Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. | 11 Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і Ісусове життя з'явилося в нашому смертному тілі. | 11 Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому. |
12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас. | 12 Аж так, що смерть діє в нас, а життя у вас. | 12 І так смерть діє в нас, а життя у вас. | 12 Тому смерть діє в нас, а життя - у вас. | 12 Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас. |
13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо, | 13 А проте, маючи того самого духа віри, як написано: Я вірував, а тому казав, і ми віруємо, а тому й говоримо, | 13 Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», - то й ми віримо, тому й говоримо; | 13 Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, - ми віримо, тому й говоримо. | 13 Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо, |
14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами. | 14 Знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса також і нас і поставить перед Собою з вами. | 14 бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, - воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами. | 14 Бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами. | 14 знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами. |
15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. | 15 Бо все для вас, щоб ряснота благодаті ще більшу в багатьох вчинила подяку для слави Божої. | 15 Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу. | 15 Бо все - для вас, аби помножена ласка багатьма, щедро принесла подяку на Божу славу. | 15 Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу. |
16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. | 16 Ось чому ми не сумуємо; але якщо зовнішня наша людина тліє, то внутрішня день-у-день оновлюється, | 16 Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день. | 16 Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина тліє, але наша внутрішня людина оновлюється день у день. | 16 Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день. |
17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, | 17 Бо короткочасне легке страждання наше витворює для нас в невимірному надлишкові вічну славу, | 17 Бо те, що одну мить триває, - наше легке горе - готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави, | 17 Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам у незбагненній щедрості вічну славу, | 17 Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, |
18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне! | 18 Коли ми дивимося не на видиме, але на невидиме: бо побачене тимчасове, а невидиме вічне. | 18 нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне. | 18 якщо ми споглядаємо видиме, а не те, що невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме - вічне. | 18 нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне. |