1 Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,1 Ось чому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо;1 Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги.1 Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги.1 Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо,
2 але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.2 Але, відкинувши приховані ганебні справи, не вдаючися до хитрощів і не спотворюючи слова Божого, а відкриваючи істину, являємо себе совісті кожної людини перед Богом.2 Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом.2 Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом.2 а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом.
3 Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,3 А якщо навіть закрите благовіщення наше, то закрите для тих, що гинуть.3 А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть;3 Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, -3 Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите,
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.4 Для невіруючих, у котрих бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Доброї Вісті про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.4 у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий.4 для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він - це образ Бога.4 в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.5 Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; а ми - служники ваші заради Ісуса,5 Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми - слуги ваші ради Ісуса.5 Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж - тільки ваші раби задля Ісуса.5 Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.
6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.6 Тому що Бог, Котрий наказав засяяти світлові з пітьми, осяяв наші серця, аби просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.6 Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.6 Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.6 Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.
7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.7 Але скарб цей ми носимо у глиняному посуді, щоб велич сили належала Богові, а не нам;7 А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.7 Цей скарб ми носимо в керамічних посудинах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.7 Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.
8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.8 Ми звідусіль зазнаємо утисків, але не відаємо тіснот, ми в неймовірних обставинах, але не впадаємо у відчай;8 Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії;8 В усьому нас гноблять, але ми не пригноблені, ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач;8 У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї;
9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.9 Нас переслідують, але ми не залишені, нас повалили, але ми не гинемо.9 нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені.9 ми переслідувані, але не залишені; ми повалені, але не загинули;9 гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;
10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.10 Завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоби й життя Ісусове відкрилося у тілі нашому.10 Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним.10 ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й Ісусове життя.10 всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.
11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.11 Бо ми живі безнастанно віддаємося на смерть заради Христа, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій.11 Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі.11 Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і Ісусове життя з'явилося в нашому смертному тілі.11 Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.
12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.12 Аж так, що смерть діє в нас, а життя у вас.12 І так смерть діє в нас, а життя у вас.12 Тому смерть діє в нас, а життя - у вас.12 Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас.
13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,13 А проте, маючи того самого духа віри, як написано: Я вірував, а тому казав, і ми віруємо, а тому й говоримо,13 Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», - то й ми віримо, тому й говоримо;13 Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, - ми віримо, тому й говоримо.13 Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,
14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.14 Знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса також і нас і поставить перед Собою з вами.14 бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, - воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами.14 Бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами.14 знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.
15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.15 Бо все для вас, щоб ряснота благодаті ще більшу в багатьох вчинила подяку для слави Божої.15 Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.15 Бо все - для вас, аби помножена ласка багатьма, щедро принесла подяку на Божу славу.15 Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу.
16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.16 Ось чому ми не сумуємо; але якщо зовнішня наша людина тліє, то внутрішня день-у-день оновлюється,16 Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день.16 Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина тліє, але наша внутрішня людина оновлюється день у день.16 Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день.
17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,17 Бо короткочасне легке страждання наше витворює для нас в невимірному надлишкові вічну славу,17 Бо те, що одну мить триває, - наше легке горе - готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави,17 Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам у незбагненній щедрості вічну славу,17 Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,
18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!18 Коли ми дивимося не на видиме, але на невидиме: бо побачене тимчасове, а невидиме вічне.18 нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне.18 якщо ми споглядаємо видиме, а не те, що невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме - вічне.18 нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.