1 Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!1 Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, говорить Господь, до Мене звернися; і якщо відкинеш мерзоту твою від лиця Мого, то не будеш поневірятися.1 «Коли хочеш повернутись, о Ізраїлю, - слово Господнє, - то повернись до мене. І коли відкинеш твої гидоти з-перед мене, то не блукатимеш.1 Якщо Ізраїль повернеться, говорить Господь, повернеться до Мене. Якщо забере свої гидоти з своїх уст і почитатиме моє лице1 Коли хочеш навернутись, Ізраїлю, говорить Господь, навернись до мене; і як повикидаєш гидоти твої з перед мене, то не будеш блукатись.
2 І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.2 І будеш присягатися: Живий Господь! В істині, в суді і в правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.2 А й божитимешся: Жив Господь! У правді, правоті, справедливості тоді народи ним благословлятимуться і ним похваляться.»2 і клястиметься: Живе Господь, правдою на суді і праведністю, і поблагословляться в ньому народи і в ньому похвалять Бога в Єрусалимі.2 Тодї божити мешся: `Так певно, як жив Господь!` у правдї, в судї й справедливостї; й благословити муть його народи і будуть ним хвалитись.
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину!3 Бо так говорить Господь до мужів Юдеї та Єрусалиму: Розорюйте собі нові ниви і не сійте поміж тернами.3 Так бо говорить Господь до мужів Юдеї та до Єрусалиму: «Розорюйте собі нові ниви і не стійте поміж будяками.3 Бо так говорить Господь мужам Юди і тим, що живуть в Єрусалимі: Обновіть собі землі, що облогом, і не сійте на тернині.3 Так бо говорить Господь мужам Юдиним і Ерусалимським: Почнїть орати на нових нивах та й не сїйте вже між терниною;
4 Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!4 Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть вашого серця, мужі юдейські і городяни Єрусалиму, щоб гнів Мій не бурхнув, як вогонь, і не спалахнув незгасно з причини лихих нахилів ваших.4 Пообрізуйтеся заради Господа, усуньте необрізаність вашого серця, ви, мужі Юдеї та мешканці єрусалимські, щоб вогнем не вибухнув гнів мій і не горів, - і нікому б гасити його з-за ледарства вчинків ваших.4 Обріжтеся вашому Богові і відкиньте твердосердя вашого серця, чоловіки Юди, і ви, що живете в Єрусалимі, щоб мій гнів не вийшов як огонь і не загорівся, і не буде того, хто загасить, від лиця злоби ваших задумів.4 Пообрізуйте задля Господа, і здійміте крайне тїло з серця вашого, ви, мужі Юдині, й ви, осадники Ерусалимські, щоб не запалав огнем гнїв мій та й не горів незгасимо через ледачі нахили ваші.
5 Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!5 Оголосіть в Юдеї і звістіть в Єрусалимі, і проголошуйте і сурміть сурмою по країні; кричіть уголос і промовляйте: Збирайтеся, і ходімо в укріплені міста.5 Оповістіть у Юдеї й розголосіть у Єрусалимі; скажіть: Сурміть сурмою по країні! Кричіть уголос, промовляйте: Збирайтесь, ходімо у міста-твердині!5 Сповістіть в Юді, і хай почується в Єрусалимі. Скажіть: Дайте трубою знак на землі і закричіть сильно. Скажіть: Зберіться, і ввійдемо до укріплених міст.5 Оповістїте в Юдеї й розголосїть у Ерусалимі, говоріть і трубіте трубою по країнї; покликуйте голосно й промовляйте: Збірайтесь, та ходїмо в утверджені городи!
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя...6 Піднесіть знамено до Сіону, біжіть не зупиняйтеся; бо Я наведу з півночі лихо і велику погибель.6 Поставте стяг у напрямі Сіону, втікайте, не спиняйтесь, бо я наведу з півночі лихо і велике нещастя.6 Взявши, втечіть до Сіону. Поспішіться, не стійте, бо Я наводжу з півночі зло і велике знищення.6 Виставте стяга 'д Сионові, - втїкайте без упину, бо я приведу з півночі велике лихо й страшну пагубу.
7 Лев виходить із своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!...7 Виходить лев зі своєї гущавини, і з'являється винищувач народів; він виходить із свого місця, щоб землю твою вчинити пустелею; міста твої будуть спустошені, [залишаться] без мешканців.7 Виповзає лев з гущавини своєї, вирушає губитель народів, виходить із свого місця, щоб пусткою зробити край твій; міста твої будуть зруйновані, без мешканців залишаться.7 Зі свого леговища вийшов лев, що нищить народи, він піднявся і вийшов зі свого місця, щоб поставити землю на спустошення, і міста будуть знищені, щоб у них не жили.7 Ось, виходить лев із леговища свого, виступає губитель народів: він рушає з свого місця, щоб твою землю зробити пусткою; міста твої будуть розбурені й обезлюджені.
8 Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!8 А тому підпережіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться од нас.8 Тому веретищем підпережіться; плачте, лементуйте, не відвернувсь бо від нас палкий гнів Господній.8 Тому підпережіться мішками і плачте і кричіть, томущо від вас не відвернувся господний гнів.8 Оце ж попідперезуйте веретище, плачте й голосїте, бо нїщо не одверне од нас яростї Господньої.
9 І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються9 І станеться того дня, говорить Господь, зомліє серце в царя і серце у князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки.9 І станеться в той день, - слово Господнє, - що у царя зомліє серце й у князів; священики вжахнуться, і пророки стуманіють.9 І буде, що в тому дні, говорить Господь, згине серце царя і серце володарів, і жахнуться священики і пророки жахнуться.9 І станеться того часу, говорить Господь, що зомлїє серце в царя й в князїв, і вжахнуться сьвященники й стуманїють пророки.
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!...10 І сказав я: О, Господе Боже! Невже Ти лише вабив народ оцей та Єрусалим, кажучи: Мир буде у вас; а тим часом, меч сягає душі?10 І скажуть: Ой, Господи Боже! Вельми завів єси люд цей і Єрусалим, казавши: Мир у вас буде! А меч, тим часом, аж до душі доходить!10 І я сказав: Ти, що є, Володарю, Господи, чи ж обманюючи Ти обманув цей нарід і Єрусалим, кажучи: Мир буде, і ось меч доторкнувся аж до їхньої душі. В тому часі скажуть цьому народові і Єрусалимові: Дух блудження в пустині, дорога дочки мого народу не на чистоту, ані не на святість.10 І промовив я: Ой Господи Боже! хиба ж ти лиш обманював народ сей і Ерусалим, говорючи: `Мир буде в вас`; а се ось меч доходить до душі?
11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!11 О тій порі сказано буде народові цьому та Єрусалимові: Гарячий вітер рине з висот пустельних на шлях доньки народу Мого, не для віяння і не для очищення;11 Тоді казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Вітер палкий повіяв з узвиш у пустині в напрямі до дочки народу мого; та не на те, щоб провівати й не для того, щоб прочищати.11 11 Того часу казати муть про сї люде й про Ерусалим: Палкий вітер повіяв з висот у пустинї на дорогу дочки народу мого, та не про те, щоб повівати, й не про те, щоб очищати;
12 Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу...12 І прилине до Мене звідти вітер потужніший від цього, і Я звершу суд над ними.12 Занадто сильний вітер прийшов до мене. Ось і я виречу суд над ними.12 Дух повноти прийде на мене. Тепер же я скажу до них суди.12 Прийде звідти до мене ще більший вітер, і я виречу суд над ними.
13 Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!...13 Ось, підноситься він, мов хмари, і колісниці його – наче вихор, коні його прудкіші від орлів; горе нам! Бо ми будемо спустошені.13 Здіймається він, неначе хмара, а колісниці його, немов вихор; коні його від орлів прудкіші. Горе нам! Ми бо пропащі.13 Ось вийде як хмара, і його колісниці як буря, його коні швидші від орлів. Горе нам, бо ми в біді.13 Гляньте, він здіймається, наче хмара, а колесницї його - мов вихор, конї ж його швидші над орли; горе нам! ми пропащі.
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?14 Змий недобре із серця твого, Єрусалиме, щоб тобі врятуватися: доки будуть гніздитися в тобі зловісні думки?14 Змий злобу з твого серця, Єрусалиме, якщо хочеш урятуватись. Докіль у тобі перебуватимуть думки твої зловісні?14 Помий від зла твоє серце, Єрусалиме, щоб ти спасся. Аж доки в тобі будуть задуми твоїх бід?14 Позмивай же ледарство з серця твого, Ерусалиме, щоб тобі врятуватись: докіль іще гнїздити муться в тобі ледачі думки?
15 Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір...15 Бо вже лине голос від Дана, і вість про загибель з гори Єфремової: 15 Бо з Дану голос вістить, з гори Ефраїм лихо голосить.15 Бо голос того, що сповіщає, прийде з Дану, і почується біда з гори Ефраїма.15 Ось бо вже доходить голос від Дана й пагубна вість із гори Ефраїмової:
16 Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!16 Оголосіть народам, сповістіть Єрусалимові, що йдуть з далекої країни облягти; і вигуками своїми виповнюють міста Юдеї.16 Дайте народам про те знати, оповістіть у Єрусалимі. З далекої землі приходять облягати, здіймають проти міст юдейських свій галас.16 Згадайте народи: Ось прийшли. Сповістіть в Єрусалимі: Групи приходять з землі здалека і дали свій голос на міста Юди.16 Дайте знати народам, звістїть Ерусалимові, що наступають з далекого краю його облягати, і здіймають крик проти міст Юдейських.
17 Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!17 Мов сторожа полів, вони облягають його кружма, бо він збунтувався супроти Мене, говорить Господь.17 Мов польові чати, вишиковуються вколо нього, бо збунтувався проти мене, - слово Господнє.17 Вони повстали на нього довкруги як ті, що сторожать поле, бо ти Мене знехтував, говорить Господь.17 Як польова чата, обступають вони його навкруги, бо він зворохобивсь проти мене, говорить Господь.
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого...18 Шляхи твої і діяння твої завдали тобі цього; від твого нечестя тобі так гірко, що сягає серця твого.18 Твої вчинки й твої діяння тобі це спричинили. Ось твоя злоба! Така вона гірка, що доходить аж до серця твого.18 Твої дороги і твої задуми це тобі зробили. Це твоя злоба, бо вона гірка, бо доторкнулася аж до твого серця.18 Твої то путї й учинки твої наробили тобі оце; се вроджай з ледарства твого такий гіркій, що аж до серця тобі доходить.
19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!19 Утробо моя! Утробо моя! Сумую у глибинах серця мого, хвилюється в мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук сурми, тривогу бою.19 Ой моє нутро, моє нутро! Умліваю я. Ой оболони мого серця! Серце ниє у мене. Ніяк не змовчу, бо звук сурми, душе моя, почула єси, військовий сполох.19 Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Дрижить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни.19 Ой утробо ж моя, утробо! смуток в глибинї серця мого, трівожиться в менї серце моє; не вмовчу нїяк; ти бо чуєш, душе моя, трубний гук, боєвий галас.
20 Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...20 Лихо за бідою; вся земля спустошується, несподівано понищені шатра мої, миттю – намети мої.20 Нещастя за нещастям звістують, спустошено цілу країну. Раптом зруйновано мої намети, умить - мої опони.20 І клопіт знищення кличе, бо заметушилася вся земля. Нагло затривожилося шатро, роздерлися мої скіряні покриття.20 Нещастє за нещастєм: усю країну пустошать; несподївано звойовано хати мої, в одну хвилину - намети мої.
21 Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?21 Чи довго мені бачити знамено, чути звук сурми?21 Чи довго бачитиму стяги, звук сурми буду чути?21 Доки бачитиму втікачів, чуючи голос труб?21 Ой чи довго ж я ще буду бачити стяги, зачувати гук труби?
22 Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!22 Це тому, що народ Мій безглуздий – не знає Мене; нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на лихе, а добра чинити не вміють.22 Бо народ мій безглуздий; вони мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють.»22 Томущо володарі мого народу Мене не знали, вони дурні і нерозумні сини. Вони мудрі зло чинити, а не пізнали як добро чинити.22 Се з того, що нарід мій безглуздий - не знає мене: ой нерозумні вони дїти, нема в них глузду; мудрі вони на лихе, добре ж не вміють чинити.
23 Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!23 Дивлюся на землю – і ось, вона спустошена і порожня, – на небеса, і немає в них світла.23 Глянув я на землю, і ось вона пуста й пустошня; на небо - і не було на ньому світла.23 Я поглянув на землю, і ось ніщо, і на небо, і не було його світил.23 Подивлюсь на землю - і ось вона порожна й пуста, - на небо, а нема на йому сьвітла.
24 Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються!24 Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби хитаються.24 Глянув на гори, а вони тряслися, і всі горби хитались.24 Я побачив гори, і вони тремтіли, і всі горби тряслися.24 Гляну на гори, а вони дрожать, та й усї горби хитаються.
25 Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне.25 Дивлюся – і ось, немає людини, і всі птахи небесні порозліталися.25 Глянув, і ось ані людини, й небесні птахи геть порозлітались.25 Я поглянув, і ось не було людини, і всі птахи неба були перелякані.25 Озираюсь - і ось, нї людини, ба й всї птахи піднебесні порозлїтались.
26 Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його...26 Дивлюся – і ось, Карміл – пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.26 Глянув, аж ось плодюче поле -пустиня, і всі його міста в руїнах -перед Господом, перед палким його гнівом.26 Я побачив, і ось Кармил спустошений, і всі міста спалені перед господним лицем, і були розбиті перед лицем гніву його люті.26 Дивлюсь, та бо й Кармель - пустиня, й усї міста порозвалювані від лиця Господнього, від гнїву й досади його.
27 Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!27 Бо так сказав Господь: Вся земля буде спустошена, але винищення ущент не вчиню.27 Так бо сказав Господь: «Пусткою пойметься уся країна, та я не вигублю дощенту.27 Так говорить Господь: Вся земля буде пустинею, але не викінчу.27 Так бо сказав Господь: Візьметься пусткою вся країна, та я не вигублю їх до щаду.
28 І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того...28 Заплаче від цього земля, і небеса затьмаряться вгорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не покаюся за це, і не відступлюся од цього.28 Тим то земля засумує, і потемніє вгорі небо; бо я сказав так, я так призначив, а в тому я не поступлюся.»28 Хай над цими заплаче земля, і хай небо вгорі потемніє, бо Я сказав і не роздумаюся, Я поклявся і не відвернуся від цього.28 Тим же то засумує земля й потемнїє небо в горі через те, що я так сказав, призначив та й не пожалую того й не попущу в тому.
29 Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них...29 Від гуркотняви вершників і стрільців порозбігаються всі міста: вони сховаються в густих лісах і позалазять на скелі; усі міста спорожніють, і не буде в них жодного мешканця.29 Від галасу комонних та лучників ціле місто втікає; вони ховаються по нетрях, здираються на скелі. Усі міста покинуто, ані одного в них мешканця.29 Від голосу вершника і того, що натягає лук, втекла вся країна. Влізли до печер і сховалися в гаї і вилізли на скелі. Всяке місто опущене, людина в них не живе.29 Від галасу комонника та лучників порозбігаються всї городи, ховати муться по нетрях і вилазити муть на скелї, всї міста спустошіють і не буде в них нї одного осадника.
30 А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої, на життя твоє важать вони!30 А ти, спустошена, що почнеш робити? Хоч ти одягаєшся у пурпур, хоч оздоблюєш себе золотими шатами, обмальовуєш очі твої фарбами, але надаремно оздоблюєш себе; зневажили тебе коханці – вони шукають душі твоєї.30 І ти, пограбована, що діятимеш? Вдягаєшся у кармазини, приоздоблюєшся у золоті окраси, побільшуєш очі красилом, - та марне оте прикрашання твоє! Погорджують тобою твої коханці, вони життя у тебе відібрати прагнуть.30 І ти що зробиш? Чи зодягнешся кармазином і прикрасишся золотою прикрасою, і чи прикрасиш стібієм твої очі? Марна твоя прикраса. Тебе відкинули твої любовники, вони шукатимуть твою душу.30 Ти ж, як станеш опустошена, що тодї чинити меш? Прибірайся тодї в кармазини, з'украшуй себе золотими окрасами, підмальовуй собі очі красками; шкода тобі прикрашуватись: погордували тобою любовники, - вони наставати муть на життє твоє.
31 Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!...31 Бо Я чую голос, наче жінки-породіллі, стогін, наче тієї, що народжує вперше, голос доньки Сіону; вона стогне, простягаючи руки свої: О, горе мені! Душа моя знемагає перед убивниками.31 Я чую крик, немов би породіллі, немов би зойк тієї, що вперше народжує; крик дочки Сіону, що стогне, що простягає руки: «Ой лишенько моє! Душа моя перед убивцями умліває!»31 Бо Я почув голос наче (голос) тієї, що родить, твій стогін наче тієї, що вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене опускає моя душа задля вбитих.31 Я бо чую крик, мов би породїлї, стогнаннє, неначе первородючої, - крик дочки Сионової; вона стогне, простягаючи руки свої: `Ой лишенько моє! душа моя вмлїває перед убийцями!`