1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! | 1 О, ти чудова, моя кохана, ти пречудова! Очі твої голубині за твоїм покривалом; коси твої, мов козяче стадо, що сходить з гори Ґілеадської. | 1 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки, за твоїм покривалом. Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір. | 1 Ось ти гарна, моя близька, ось ти гарна. Твої очі голубині поза твоїм покривалом. Твоє волосся наше стада кіз, які показалися від Ґалааду. | 1 Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна! очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе; волоссє в тебе - нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської; |
2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної... | 2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить, із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної; | 2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять. Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує. | 2 Твої очі наче стада обстрижених (овець), які вийшли з купелі, всі з двома і бездітної між ними немає. | 2 Зуби в тебе - мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної. |
3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! | 3 Мов стрічка черлена, губи твої, і вуста твої жадані; мов половинки граната – щічки твої за твоїм покривалом; | 3 Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила. Немов розрізане надвоє яблуко гранатове - твої скроні, за твоїм покривалом. | 3 Твої губи як червоний шнурочок, і твоя мова гарна. Твоє яблоко наче скірка ґранатового яблока поза твоїм покривалом. | 3 Губи в тебе - пурпурова стрічка, а уста принадні; нїби половинки гранатового яблока - щоки твої під кучерями в тебе; |
4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів! | 4 Шия твоя, наче вежа Давидова, на зброю влаштована, тисяча щитів висять у ній – усе щити лицарів! | 4 Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних. | 4 Твоя шия як башта Давида збудована в Талпіоті. На ній повішені тисяча щитів, всі стріли сильних. | 4 Шия твоя - се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй - щити самих сильних; |
5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями... | 5 Двійко персів твоїх, мов двійнята молодої сарни, що пасуться між лілеями. | 5 Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться. | 5 Твої дві груді як два малюки близнята серни, що пасуться в леліях. | 5 Дві соски твої - мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться. |
6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану... | 6 Допоки день дихає [прохолодою], і втікають тіні, я піду на гору мирову і на пагорб з ладану. | 6 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок. | 6 Аж доки не подихне день і не порушаться тіні, я собі піду до гори смирни і до горба Лівану. | 6 Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила. |
7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі! | 7 Уся ти прекрасна, кохана моя, і плямки не маєш ти жодної! | 7 Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі! | 7 Ти вся гарна, моя близька, і в тобі немає порока. | 7 Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази! |
8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір. | 8 Ходімо зі мною з Ливану, моя наречена! Зі мною йди з Ливану! Спіши з верховини Амани, з верховини Сеніру та Гермону, від лігвищ левових, від гір леопардових. | 8 Ходи з Ливану, о дружино! Ходи, прилинь з Ливану; Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону - з барлогів лев'ячих, з гір леопардових. | 8 Ходи з Лівану, невісто, ходи з Лівану. Прийди і перейди від початку Віри, від голови Саніра і Ермона, від кублів левів, від гір леопардів. | 8 Зійди ж, подруго, за мною з Ливану; йди зо мною з Ливану! сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї! |
9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!... | 9 Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена; полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом, що на шиї твоїй. | 9 Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста! | 9 Ти полонила наше серце, моя сестро, невісто, ти полонила нас одним з твоїх очей, одним намистом твоєї шиї. | 9 Зранила ти серце моє, сестрице-подруго! взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй! |
10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!... | 10 О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена; О, наскільки любов твоя краща від вина, і духмяність олив твоїх – усі пахощі! | 10 Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами. | 10 Які гарні твої груди, моя сестро, невісто, які гарні твої груди, кращі від вина, і запах твоєї одежі понад всі аромати. | 10 Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі! |
11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі! | 11 Щільниковим медом капають уста твої, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і духмяна шатів твоїх схожі на пахощі Ливану! | 11 З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану. | 11 Невісто, твої губи викапують крижки меду, мед і молоко з твого язика, і запах твоєї одежі як запах Лівану. | 11 В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки; мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх - пахощі Ливану! |
12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане... | 12 Замкнений садок – сестра моя, наречена, зачинена криниця, джерельце запечатане; | 12 Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю. | 12 Моя сестра, невіста, замкнений сад, замкнений сад, запечатане джерело. | 12 Обгороджений сад - сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця; |
13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами, | 13 Розсадники твої – сад з гранатовими яблуками, з пречудовими плодами, кипри з нардами, | 13 Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди. | 13 Твоє віття рай ґранатових яблок з плодом вибраних овочів, кипру з нардом, | 13 Росадники твої - се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом; |
14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами, | 14 Нард і шафран, пахуча тростина і кориця з усілякими духмянами дерев, мира і алоє, з усіма пахощами найкращими; | 14 Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші. | 14 нард і сафрон, тростина і циннамон з усіма деревами Лівану, смирна, алой з усіма першими мирами, | 14 З шафраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усїма пахощами; |
15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!... | 15 Садове джерельце – криниця живої води і потоки з Ливану. | 15 Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть! | 15 джерело саду, криниця живої води і витікає з Лівану. | 15 Джерело саду - колодїзь води живої й потоки з Ливану. |
16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!... | 16 Здіймися, [вітре], з півночі і прилинь з півдня, повій на сад мій, – і полинуть пахощі його! Нехай прийде мій коханий до саду свого і смакує солодкими плодами його. | 16 Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні. | 16 Встань північний (вітре), і ходи, південний (вітре), провій мій сад, і хай потечуть мої аромати. Хай зійде мій кревний до свого саду і хай їсть плід добірних своїх плодів. | 16 Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! - |