1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!1 О, ти чудова, моя кохана, ти пречудова! Очі твої голубині за твоїм покривалом; коси твої, мов козяче стадо, що сходить з гори Ґілеадської.1 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки, за твоїм покривалом. Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір.1 Ось ти гарна, моя близька, ось ти гарна. Твої очі голубині поза твоїм покривалом. Твоє волосся наше стада кіз, які показалися від Ґалааду.1 Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна! очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе; волоссє в тебе - нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської;
2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить, із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної;2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять. Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує.2 Твої очі наче стада обстрижених (овець), які вийшли з купелі, всі з двома і бездітної між ними немає.2 Зуби в тебе - мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної.
3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!3 Мов стрічка черлена, губи твої, і вуста твої жадані; мов половинки граната – щічки твої за твоїм покривалом;3 Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила. Немов розрізане надвоє яблуко гранатове - твої скроні, за твоїм покривалом.3 Твої губи як червоний шнурочок, і твоя мова гарна. Твоє яблоко наче скірка ґранатового яблока поза твоїм покривалом.3 Губи в тебе - пурпурова стрічка, а уста принадні; нїби половинки гранатового яблока - щоки твої під кучерями в тебе;
4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!4 Шия твоя, наче вежа Давидова, на зброю влаштована, тисяча щитів висять у ній – усе щити лицарів!4 Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних.4 Твоя шия як башта Давида збудована в Талпіоті. На ній повішені тисяча щитів, всі стріли сильних.4 Шия твоя - се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй - щити самих сильних;
5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...5 Двійко персів твоїх, мов двійнята молодої сарни, що пасуться між лілеями.5 Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться.5 Твої дві груді як два малюки близнята серни, що пасуться в леліях.5 Дві соски твої - мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться.
6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...6 Допоки день дихає [прохолодою], і втікають тіні, я піду на гору мирову і на пагорб з ладану.6 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок.6 Аж доки не подихне день і не порушаться тіні, я собі піду до гори смирни і до горба Лівану.6 Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила.
7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!7 Уся ти прекрасна, кохана моя, і плямки не маєш ти жодної!7 Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!7 Ти вся гарна, моя близька, і в тобі немає порока.7 Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази!
8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.8 Ходімо зі мною з Ливану, моя наречена! Зі мною йди з Ливану! Спіши з верховини Амани, з верховини Сеніру та Гермону, від лігвищ левових, від гір леопардових.8 Ходи з Ливану, о дружино! Ходи, прилинь з Ливану; Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону - з барлогів лев'ячих, з гір леопардових.8 Ходи з Лівану, невісто, ходи з Лівану. Прийди і перейди від початку Віри, від голови Саніра і Ермона, від кублів левів, від гір леопардів.8 Зійди ж, подруго, за мною з Ливану; йди зо мною з Ливану! сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї!
9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...9 Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена; полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом, що на шиї твоїй.9 Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!9 Ти полонила наше серце, моя сестро, невісто, ти полонила нас одним з твоїх очей, одним намистом твоєї шиї.9 Зранила ти серце моє, сестрице-подруго! взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй!
10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...10 О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена; О, наскільки любов твоя краща від вина, і духмяність олив твоїх – усі пахощі!10 Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.10 Які гарні твої груди, моя сестро, невісто, які гарні твої груди, кращі від вина, і запах твоєї одежі понад всі аромати.10 Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі!
11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!11 Щільниковим медом капають уста твої, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і духмяна шатів твоїх схожі на пахощі Ливану!11 З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.11 Невісто, твої губи викапують крижки меду, мед і молоко з твого язика, і запах твоєї одежі як запах Лівану.11 В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки; мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх - пахощі Ливану!
12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...12 Замкнений садок – сестра моя, наречена, зачинена криниця, джерельце запечатане;12 Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.12 Моя сестра, невіста, замкнений сад, замкнений сад, запечатане джерело.12 Обгороджений сад - сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця;
13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,13 Розсадники твої – сад з гранатовими яблуками, з пречудовими плодами, кипри з нардами,13 Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.13 Твоє віття рай ґранатових яблок з плодом вибраних овочів, кипру з нардом,13 Росадники твої - се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом;
14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,14 Нард і шафран, пахуча тростина і кориця з усілякими духмянами дерев, мира і алоє, з усіма пахощами найкращими;14 Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.14 нард і сафрон, тростина і циннамон з усіма деревами Лівану, смирна, алой з усіма першими мирами,14 З шафраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усїма пахощами;
15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...15 Садове джерельце – криниця живої води і потоки з Ливану.15 Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть!15 джерело саду, криниця живої води і витікає з Лівану.15 Джерело саду - колодїзь води живої й потоки з Ливану.
16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...16 Здіймися, [вітре], з півночі і прилинь з півдня, повій на сад мій, – і полинуть пахощі його! Нехай прийде мій коханий до саду свого і смакує солодкими плодами його.16 Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.16 Встань північний (вітре), і ходи, південний (вітре), провій мій сад, і хай потечуть мої аромати. Хай зійде мій кревний до свого саду і хай їсть плід добірних своїх плодів.16 Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! -