1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:1 І відповідав Єліфаз темонянин, і сказав: 1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив: 1 Почавши ж Еліфас Теманітський каже: 1 І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2 Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?2 [Якщо] спробуємо ми [сказати] до тебе слово, – чи не важко буде тобі? А втім, хто може втримати себе від слова!2 «І словом нам звернутися до тебе? Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?2 Чи не багато разів говорили до тебе в труднощах? А хто стерпить силу твоїх слів?2 Як ми стребуємо заговорити до тебе, - чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,3 Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,3 Оце навчав ти багатьох, і скріпляв знеможені руки.3 Бо якщо ти повчив багатьох і потішив руки слабкого3 Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!4 Тих, що падали, підводили слова твої, і коліна, що гнулися, ти зміцнював.4 Хто спотикався, словами ти підводив, хистким колінам давав сили.4 і підняв ти словами слабких і ти подав сміливість слабким колінам,4 Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...5 А тепер це спіткало тебе, і ти знесилів; торкнулося до тебе, і ти збентежився.5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!5 а тепер на тебе прийшов біль і доторкнувся до тебе, ти ж застановився.5 Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?6 Чи страх твій не твоя надія? І чи не твоя надія – шляхи твої досконалі?6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? Чи ж не твоє вповання - путів твоїх невинність?6 Чи не радше з безумності є твій страх і твоя надія і невинність твоєї дороги?6 Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх - упованнєм твоїм?
7 Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?7 Пригадай же, я благаю тебе, чи гинув хтось безневинний, і де це праведних викорінювали?7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, і де праведні бували знищені?7 Отже, згадай хто чистий з тих, що згунули, чи коли праведні згинули з коренем.7 Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:8 Як я бачив, ті, що орали безчестя і сіяли зло, – жнивують його.8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо й сіяв загибель, той пожинав їх.8 Так як я побачив, тих, що орять неплідні місця, вони ж, засіваючи їх, пожнуть собі болі.8 Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9 вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!9 Від подмуху Божого гинуть і від гніву Його щезають.9 Від Божого подуву вони гинуть,| від подиху гніву його зникають.9 Загинуть від господнього приказу, а від духа його гніву пропадуть.9 Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
10 Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.10 Ревище лева і голос ривучого [замовкає], і зуби молодих левів ламаються.10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, і зуби левенят кришаться.10 Погашено силу лева, голос левиці, хвалькуватість зміїв.10 Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.11 Старий лев гине без здобичі, і діти левиці розходяться.11 Лев гине без здобичі й левенята йдуть урозтіч.11 Мурашка-лев згинув томущо не має поживи, левенята ж левів покинули один одного.11 Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.12 І ось, до мене потайки принесли слово, і вухо моє прийняло дещицю від нього.12 І надійшло до мене стиха слово, і я почув ледь-неледь щось із нього,12 А якщо було в твоїх словах якесь правдиве слово, нічого ж з цього зла не стрінуло б тебе. Як не прийме моє ухо від Нього надзвичайні речі?12 І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,13 Серед роздумів про нічні видіння, коли сон опановує людьми,13 серед примар, нічних привидів, як на людей находить сон глибокий.13 А наче страх і нічний звук, що наганяє страх на людей,13 Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,14 Обгорнув мене жах і тремтіння, і трясло всі кістки мої.14 Я задрижав і затремтів у страсі, всі кості мої стряслися,14 мене ж зустрів жах і тремтіння і дуже потряс мої кості.14 Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...15 І дух пролинув перед лицем моїм; дибки стало волосся на мені,15 і над моїм обличчям промайнув вітер, волосся в мене стало дуба.15 І дух прийшов до мого лиця, а моє волосся і тіло жахнулися.15 І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:16 Він стояв, – але я не розпізнав його виду, – лише присутність відчув у тихому віянні, і голос почув: 16 Став хтось, виду його я не міг розпізнати, привид, постать перед очима у мене і чую тихий голос: 16 Я встав, і не взнав. Я подивився, і не було образу перед моїми очима, але лиш дух і я чув голос.16 І став хтось - не бачив я лиця його, - тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів - і я чую голос:
17 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?17 Чи праведніша людина від Бога? І хіба людина чистіша від свого Творця?17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?17 Що ж бо? Чи смертна людина буде чистою перед Господом, чи людина невинна за свої діла?17 Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!18 Ось, Він і служникам своїм не довіряє, – і в ангелах своїх вбачає вади;18 Коли і власним слугам він не йме віри і в ангелів своїх знаходить недоліки,18 Якщо Він не вірить своїм слугам, а впізнав якесь вивихнення в своїх ангелах,18 Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!19 Тим паче – у тих, що мешкають у глиняних хижках, котрих основа – порох, котрі винищуються швидше від молі?19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.19 тих же, що живуть в глиняних помешканнях, з яких і ми самі є з тієї глини, побив їх як мотиля.19 А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...20 З ранку до вечора вони розкладаються; вони загинуть назавжди, і ніхто їх не побачить.20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, і не помітиш, як загинули навіки.20 І від ранку до вечора білше (їх) немає, томущо вони не можуть собі помогти, вони згинули.20 Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.
21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...21 Чи не гинуть з ними й достойності їхні? Вони помирають, не сягнувши мудрости.21 Мотуз від їхнього намету відривають, і вони вмирають, бо немудрі.»21 Бо Він подув на них і вони всохли, згинули, томущо вони не мали мудрости.21 А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмирають, не дійшовши до мудростї.