1 (3-33) І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв.1 Коли почув Санваллат і Товія, і араби, і аммонійці, і ашдодяни, що ми відбудовуємо Єрусалимський мур, то вельми нарікали і гнівалися, і збиткувалися над юдеями.1 Як почули Санбаллат, і Товія, і араби, й аммонії, й ашдодії, що поправа єрусалимських мурів іде наперед, і що проломи вже загулюються, то обурилися вельми1 І сталося, як почув Санаваллат і Товія і арави і амманіти, що піднялася висота стін Єрусалиму, бо розбиті часті почали заповнюватися і їм видалося дуже поганим.1 Як почув Санаваллат, що ми будуємо мур, розсердився і лютився дуже та глузував з Юдеїв,
2 (3-34) І говорив він перед своїми братами та самарійським військом і сказав: Що це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи будуть вони приносити жертву? Чи закінчать цього дня? Чи оживлять вони ці каміння з куп пороху, а вони ж попалені?2 І казали при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказали: Що витворяють ці безсилі юдеї? Невже їм це дозволять? Невже будуть вони приносити пожертви? Невже скінчать вони [те], [що розпочали] удень? Невже вони оживлять каміння, що в купах пороху і притому обпаленого?2 й змовились усі разом піти війною на Єрусалим і вчинити заколот у ньому.2 І всі зібралися разом, щоб піти стати до бою проти Єрусалиму.2 І говорив при своїх братах та при Самарийських військових людях, і казав: Що роблять оцї нужденні Юдеї? невже ж їм се дозволять? невже ж вони приносити муть жертви? невже ж вони коли доведуть се до кінця? невже ж вони зроблять живим каміннє, що стало купами пороху, та ще до того й спалене?
3 (3-35) А аммонітянин Товійя був при ньому й сказав: Та й що вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні!...3 А Товія амонитянин, що був біля нього (Санвалата), сказав: Нехай лишень будують; піде лис і зруйнує їхній кам'яний мур.3 Та ми стали молитись до Бога нашого й ставили сторожу день і ніч для охорони проти них.3 І ми помолилися до нашого Бога і поставили на них сторожу вдень і вночі з перед їхнього лиця.3 А Товія Аммонїй, що стояв коло його, відказав: Нехай собі будують; прийде лисиця й повалить їх камяний мур.
4 (3-36) Почуй, Боже наш, що ми стали погордою, і поверни їхню ганьбу на голову їхню, і дай їх на здобич у край полону!4 Почуй, о Боже наш, у якому ми презирстві, і заверни лайку їхню на їхню голову, і віддай їх на здобич у край полону!4 Але юдеї казали: «Немає сили в носіїв, а румовищ багато. Ми не спроможні мур відбудувати.»4 І Юда сказав: Розбита сила ворогів, і землі багато, і ми не зможемо будувати стіну.4 Почуй, Боже наш, як із нас глузують, і поверни їх глум на їх голову і віддай їх на глум в землї полону,
5 (3-37) І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони образили будівничих!5 І не покрий беззаконня їхнього, і гріх їхній хай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони підбурювали Тебе гніватися на будівничих.5 Вороги ж наші говорили: «І не знатимуть, і не побачать нічого, як ми вдеремось посеред них, повбиваємо їх і спинимо роботу.»5 І ті, що кривдили нас, сказали: Не взнають і не побачать доки не прийдемо посеред них і вибємо їх і спалимо працю.5 І не покрий беззаконностї їх, і нехай не зникне гріх їх перед лицем твоїм, за те, що вони засмутили будуючих!
6 (3-38) І збудували ми того мура, і був пов'язаний увесь той мур аж до половини його. А серце народу було, щоб далі робити!6 І увесь мур уже був з'єднаний довкола і вже вимуруваний був мур до половини його (по висоті). Тому що народ приклав серце до роботи.6 Коли ж юдеї, що жили міде ними, приходили разів з десять з усіх сторін і казали нам, що ті задумують на нас напасти,6 І сталося, як прийшли юдеї, що живуть близько них, і вони нам сказали: Ідуть з усіх місць проти нас!6 Ми одначе будували мур, і виведений був увесь мур до половини; та й у народу не остигала щирість до роботи.
7 (4-1) І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом.7 Коли почув Санваллат, і Товія, і араби, і амонитяни, і ашдоняни, що мури єрусалимські відбудовуються, що пошкодження почали замуровуватися, то це вельми розгнівало їх.7 я поставив на низинах за муром, на відкритих місцях, народ за їхніми родинами, з мечами, списами та луками.7 І я поставив в найнижчих місцях за мурами, в захоронених місцях, і я поставив нарід за родами з їхніми мечами, їхніми списами і їхніми луками.7 Як почув Санаваллат і Товія, і Араби, й Аммонїї, й Азотїї, що мури Ерусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада.
8 (4-2) І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.8 І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим, і зруйнувати його.8 Тоді я зробив перегляд і промовив до значних, до старшин і до решти народу: «Не лякайтесь їх, пам'ятайте про Господа великого та страшного й бийтеся за своїх братів, за своїх синів і за своїх дочок, за своїх жінок та за свої хати.»8 І я побачив і встав і сказав до визначних і до вождів і до осталих з народу: Не бійтеся їхнього лиця. Згадайте велике і страшне нашого Бога і станьте до бою за ваших братів, ваших синів і ваших дочок, і ваших жінок і ваші доми.8 І змовились усї пійти разом війною на Ерусалим і збурити його.
9 (4-3) І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними.9 Але ми молилися Богові нашому. І виставляли супроти них сторожу вдень і вночі, для порятунку від них.9 Отож, як зачули наші вороги, що ми дізнались, і що Бог звів задум їхній нінащо, то всі ми повернулися до муру, кожен до своєї роботи.9 І сталося, коли наші вороги почули, що відоме стало нам, і що Бог знищив їхню раду, і що всі ми повернулися до мура, (кожний) чоловік до свого діла.9 А ми молились Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони.
10 (4-4) І сказав Юда: Ослабла сила носія, а звалищ багато, і ми не зможемо далі будувати мура!...10 Але юдеї сказали: Ослабла сила у носильників, а сміття багато, і ми не зможемо далі відбудовувати мура.10 Тож від того дня половина моїх людей робила роботу, а друга половина тримала списи, щити, луки та панцері, старшини ж стояли позад усього дому Юди.10 І сталося, що від того дня половина вигнаних робили діло, і половина їх сторожила, і списи і щити і луки і броня і володарі за всім домом Юди,10 Та Юдеї сказали: Послабшала сила у двигарів, а піску (й вапна) багато; ми не промагаємо будувати муру.
11 (4-5) А наші ненависники говорили: Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю!11 А вороги наші говорили: Не довідаються і не спізнають, як раптово ми зайдемо до середини їхньої, і повбиваємо їх, і зупинимо роботу.11 Ті, що будували мур, і ті, що носили тягарі, були озброєні; однією рукою робили роботу, а однією тримали зброю.11 за тими, що будували мур. І ті, що несли тягарі (були) в зброї. Однією рукою він творив своє діло, і однією держав списа.11 А вороги наші говорили: Й не знати муть і не вглядять, як ми впадемо серед їх і повбиваємо їх та й спинимо роботу.
12 (4-6) І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували.12 Коли приходили євреї, що мешкали поблизу від них, і говорили нам разів із десять, з усього довкілля, що вони вчинять напад на нас;12 Кожен, хто будував, мав меч, прив'язаний до боку, і так будували. Коло мене ж стояв сурмач.12 І ті, що будували, (кожний) чоловік (має) свій меч підперезаний на його бедрах і будують, і той, що трубить в ріг близько себе.12 Коли ж приходили Юдеї, що жили побіч їх, і казали нам разів з десять із усїх боків, що вони нападуть на нас,
13 (4-7) Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками.13 Тоді у низинних місцях біля міста, за муром, на місцях високих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.13 Сказав я до значних, до старшин і до решти народу: «Робота велика й розтягнена, і ми розсіяні по мурі, один від одного далеко;13 І я сказав до визначних і до володарів і до осталих з народу: Діло широке і велике, і ми розсипані по мурі далеко чоловік від свого брата.13 Тодї поставив я на низинах коло міста, та за муром на сухих місцях людей по родинах із мечами, з списами їх і з сагайдаками їх.
14 (4-8) І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!14 І оглянув я, і піднявся, і сказав я до найвідоміших і старшин і до решти народу: не бійтеся їх; пам'ятайте Господа Великого і Грізного, і бийтеся за братів своїх, і за синів своїх, і за доньок своїх, за дружин своїх і за доми свої.14 тож де тільки почуєте звук сурми, на те місце збирайтесь до нас. Бог наш буде за нас воювати.»14 В місці, де лиш почуєте голос рогу, туди зберетеся до нас, і наш Бог воюватиме за нас.14 І обдивився я й став, і промовив до старшин та значнїйших і до прочого народу: Не лякайтесь їх; памятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої.
15 (4-9) І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.15 Коли зачули вороги наші, що нам відомий замір їхній, тоді Бог звів їхній замір нанівець, і всі ми повернулися до мурів, кожний до своєї праці.15 Отак робили ми роботу, і половина з нас тримала спис від досвітків і аж до появи зірок.15 І ми, що чинимо діло, і половина їх держать списи від сходу ранньої зірки аж до виходу зірок.15 Як же зачули наші вороги, що ми знаємо про їх намір, тодї обернув Бог в нїщо раду їх, і ми всї повертались до муру, кожний до своєї роботи.
16 (4-10) І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.16 Від того дня половина моїх служників займалася роботою, а друга половина їх міцно тримала списи, щити, і луки, і панцері, а старшини стояли позаду всього дому Юдиного.16 Того ж самого часу сказав я ще народові: «Кожний нехай ночує зо своїм слугою в Єрусалимі, і таким робом вони вночі для нас будуть вартою, а вдень робитимуть.»16 І в тому часі я сказав до народу: Кожний з своїми слугами перебувайте посеред Єрусалиму, і хай у вас буде вночі сторож і в день діло.16 Од того дня половина молодих людей в мене робила роботу, а половина їх держала списи, щити, сагайдаки та панцирі, а старшини стояли позад усього дому Юдиного.
17 (4-11) Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа...17 Будівничі, які працювали на мурі, і носії вантажів, котрі накладали їм, однією рукою виконували роботу, а другою тримали списа.17 Ні я, ні брати мої, ні мої слуги, ні сторожа коло мене, - ніхто з нас не скидав з себе одежі; в кожного в руці був меч.17 І був я і мужі сторожі за мною, і не було з нас такого чоловіка, що скидав свою одіж.17 Ті, що будували мур і носили тягарі, що на їх накладали, робили однією рукою роботу, а в другій держали спис.
18 (4-12) А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.18 Кожний із будівничих був підперезаний мечем на стані своєму, і отак вони будували. А біля мене був сурмач.18 Кожний, хто будував, мав свій меч привязаний коло свого стану, й так вони будували. Коло мене стояв трубач.
19 (4-13) І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного.19 І сказав я найвельможнішим і старшинам, і решті народу: Праця велика і значна, і ми розпорошені по мурові, і віддалені один від одного;19 І сказав я до значнїйших і старшин, та до иншого народу: Робота велика й розлягла, і ми розсїяні по мурі далеко один від одного;
20 (4-14) Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!20 А тому, звідки почуєте ви звук сурми, туди негайно збирайтеся до нас; Бог наш буде воювати за нас!20 То ж, звідкіль почуєте ви гук труби, в те місце збірайтесь ід нам; Бог наш воювати ме за нас.
21 (4-15) І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір.21 Отак звершували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі, аж до появи зірок.21 Оттак робили ми роботу; й половина держали списи від сходу ранньої зорі доки не з'являлись зірки.
22 (4-16) Також того часу сказав я до народу: Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень на працю.22 Понад це, того ж часу, я сказав народові, щоб у Єрусалимі ночували усі зі служниками своїми, – і будуть вони у нас по ночах на сторожі, а вдень працюватимуть.22 Окрім сього, в той самий час сказав я народові, щоб усї ночували в Ерусалимі з своїми наймитами, - й будуть вони в нас одні вночі на вартї, а другі вдень на роботї.
23 (4-17) І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, кожен мав свою зброю при своєму стегні.23 І ні я, ні брати мої, ані слуги мої, ані сторожа, що була зі мною, не скидали з себе одежі своєї, і меча жодний не залишав для умивання.23 І нї я, нї брати мої, нї слуги мої, нї сторожі коло мене не скидали з себе своєї одежі; в кожного був під рукою меч і вода.