1 Диригентові хору. Псалом Давидів.1 Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.1 На кінець. Псалом Давида.1 Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.
2 (39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.2 Терпляче сподівався я на Господа, і Він прихилився до мене, і почув благання моє.2 Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.2 Терплячи я потерпів Господа, і Він прислухався до мене і вислухав моє благання2 Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.
3 (39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:3 Вирятував мене із страшного рову, з багна болотного, і поставив на скелі ноги мої, і упевнив шляхи мої;3 Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз'ятрився.3 і вивів мене з рова болів і з глини болота і поставив мої ноги на камені і випрямив мої кроки3 Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:
4 (39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!4 І вклав у вуста мої нову пісню – хвалу Богові нашому. Побачать багато людей, і злякаються, і будуть сподіватися на Господа.4 У мене в нутрі запалало моє серце ВІД думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій: 4 і вклав нову пісню до моїх уст, спів для нашого Бога. Численні побачать і злякаються і покладуть віру на Господа.4 Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.
5 (39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.5 Благословенна людина, котра на Господа покладає надію свою, і не звертається до пихатих та схильних до неправди.5 Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.5 Блаженний чоловік, в якого господне імя є його надією і (який) не поглянув на марноти і обманливе безглуздя.5 Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.
6 (39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!6 Багато вчинив Ти прекрасних діянь, Господе, Боже мій: заміри і помисли Твої про нас – хто схожий на Тебе! Хотів би я проповідувати і говорити; але їх більше, аніж можна порахувати.6 Ось кілька п'ядей завдовжки зробив ти мої дні і вік мій - немов би ніщо перед тобою; вона лиш подув, - кожна людина,6 Господи Боже мій, Ти створив багато твоїх чудес, і в твоїх помислах немає когось, хто подібним буде до Тебе. Я сповістив і сказав: Вони розмножилися понад число.6 Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.
7 (39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!7 Пожертви і приношення Ти не схотів; Ти відкрив мені вуха; всеспалення і пожертви за гріх Ти не вимагав.7 лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;7 Жертву і приношення Ти не забажав, уха ж Ти мені зробив. Цілопалення і (жертву) за гріх Ти не забажав.7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!
8 (39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!8 Тоді я сказав: Ось, іду; і в сувої книжковому написано про мене: 8 Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!8 Тоді я сказав: Ось іду, в главі книги написано про мене.8 Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.
9 (39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,9 Я хочу виконати волю Твою, Боже мій, бо закон Твій у мене в серці.9 Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.9 Боже мій, я забажав чинити твою волю і твій закон посеред мого лона.9 Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.
10 (39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...10 Я звіщав праведність Твою на зібраннях великих; я не забороняв устам моїм: Ти, Господе, знаєш.10 Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.10 Я благовістив праведність на великім зібранні. Ось моїм губам не забороню. Господи, Ти пізнав.10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.
11 (39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.11 Правди Твоєї не утаємничував у серці моєму, сповіщав вірність Твою і порятунок Твій, не утаємничував милості Твоєї та істини Твоєї перед зібранням великим.11 Відверни геть від мене удар твій, - від замаху руки твоєї я пропадаю.11 Твою справедливість я не заховав в моїм серці, я розголосив твою правду і твоє спасіння, я не заховав твого милосердя і твоєї правди від великого збору.11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.
12 (39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!12 Не утримуй, Господе, ласкавих милостей Твоїх від мене; милість Твоя та істина Твоя нехай охороняють мене завжди.12 Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина - тільки подув.12 А Ти, Господи, не забери від мене твоїх щедрот. Твоє милосердя і твоя правда постійно мені помагали.12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.
13 (39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!13 Тому що обсіли мене злидні без ліку, переступи мої тривають і я не можу піднести зір, їх більше, аніж волосся на голові моїй; тому серце моє залишило мене.13 Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я - приходень у тебе, як усі мої батьки - перехожий.13 Бо мене окружило зло, якому немає числа, захопили мене мої беззаконня, і я не міг дивитися. Вони розмножилися понад волосся моєї голови, і моє серце мене оставило.13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!