1 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані? | 1 Чи відаєш ти час, коли народжують дикі кози на скелях, і чи бачив ти, як лань стає породіллю? | 1 «Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? Чи спостеріг пологи ланей? | 1 Чи ти взнав час народження диких кіз на камені, а підстеріг болі оленів? | 1 Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають? |
2 Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження, | 2 Чи можеш ти вирахувати місяці вагітности їхньої? І чи відаєш про час їхнього окоту? | 2 Можеш порахувати місяці, за яких вони вагітні ходять? Чи знаєш час, коли вони родять? | 2 Чи ти почислив їхні повні місяці до народження, а розвязав їхні болі? | 2 Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх? |
3 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу? | 3 Вони злягаються, приводять діток своїх, викидаючи свій послід. | 3 Вони злягають, приводять своїх діток і пускають плід свій. | 3 Чи ти вигодував їхніх дітей без страху? Чи ти відпустиш їхні болі? | 3 Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій; |
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються. | 4 Діти їхні набираються сили, зростають у полі, а потім відходять і не повертаються до них. | 4 Діти їхні кріпнуть, ростуть у пустині, відходять і не повертаються вже більше. | 4 Відійдуть їхні діти, розмножаться в нащадках, вийдуть і не повернуться до них. | 4 Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них. |
5 Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута, | 5 Хто випустив дикого віслюка на волю, і хто розв'язав пута онагрові, | 5 Хто пустив дикого осла на волю? Хто розв'язав пута онагра, | 5 Хто ж є той, що свобідним пустив дикого осла, а хто розвязав його кайдани? | 5 Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому? |
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню? | 6 Котрому степ Я вибрав оселею і солончаки – житлом? | 6 якому я призначив степ на житло, солонці на перебування? | 6 Я поклав йому життя в пустині і його поселення - соляні місця. | 6 Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому. |
7 Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича. | 7 Він насміхається з міської велелюдности і не чує крику погонича. | 7 Він кпить з гармидеру у місті, крик погонича не чує. | 7 Висміваючи численний нарід міста, а не чуючи оскаржень податківця, | 7 Сьміх - йому товпи міські, й не чує крику погонича, |
8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого. | 8 У горах відшукує собі поживи і шукає всілякого зела. | 8 Він нишпорить по горах, на своєму пасовиську, вишукуючи всяку зелень. | 8 він оглядає гори - своє пасовисько і шукає за всякою зеленню. | 8 По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню. |
9 Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він? | 9 Чи захоче служити тобі одноріг і чи переночує біля твоїх ясел? | 9 Чи схоче служити тобі буйвол? Чи заночує він при яслах у тебе? | 9 Чи тобі забажає служити однорог чи (захоче) лягти при твоїх яслах? | 9 А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе? |
10 Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини? | 10 Чи можеш мотузом прив'язати однорога до борозни, і чи буде він боронувати за тобою поле? | 10 Чи ти прив'яжеш йому до шиї посторонок? Чи боронуватиме він за тобою ниву? | 10 Чи ти привяжеш пасами його ярмо, чи він протягне тобі борозди в рівнині? | 10 Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити? |
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш? | 11 Чи покладеш на нього надію, тому що в нього велика сила, і чи доручиш йому роботу свою? | 11 Чи покладешся на нього, тим що велика в нього сила, і лишиш на нього твою працю? | 11 Ти ж на нього поклав надію, томущо його сила велика, а чи доручиш йому твої діла? | 11 Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою? |
12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік? | 12 Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на току твоєму? | 12 Чи будеш певний, що він назад прийде і завезе зерно на тік твій? | 12 Чи віриш, що він тобі віддасть насіння, внесе тобі до току? | 12 Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе? |
13 Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки? | 13 Чи ти дав гарні крила павичеві і пір'я та пух страусові? | 13 Крило у струся красне, пір'я й пух у нього гарні? | 13 Крило миле в нееласа, якщо зачне асіда і пташенят. | 13 Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві? |
14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває, | 14 Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх, | 14 Коли кладе на землі свої яйця і на піску їх вигріває, | 14 Бо оставить на землі свої яйця і на землі зігріває | 14 Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї, |
15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати. | 15 І забуває, що нога може роздушити їх, і польовий звір може розтоптати їх. | 15 він забуває, що нога їх може роздушити, що дикий звір їх може розтоптати. | 15 і він забув, що нога розкине і звірі поля потопчуть. | 15 Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати; |
16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться, | 16 Він жорстокий з дітьми своїми, наче не зі своїми, і не відає остраху, що праця його буде марною; | 16 До власних дітей він жорстокий, мов би вони не його були; йому байдуже, що праця його марна. | 16 Ствердла вона до своїх дітей наче (вони) не її, на дармо потрудилася без страху. | 16 До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний; |
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. | 17 Тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом. | 17 Бо Бог позбавив його глузду, не наділив його розумом. | 17 Бо задержав Бог від неї мудрість і не вимірив їй розуму. | 17 Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду; |
18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця! | 18 А коли підніметься на верховину, то насміхається з коня і вершника його. | 18 Але скоро здійметься, махнувши крильми, з коня й комонного сміється! | 18 В часі піднесеться на висоту, висміє коня і його вершника. | 18 (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його. |
19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву? | 19 Чи ти дав коневі силу і одягнув шию його у гриву? | 19 Хіба то ти даєш коневі силу? Вдягаєш гривою його шию? | 19 Чи ти дав коневі силу, зодягнув йому на шию страх? | 19 Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою? |
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне! | 20 Чи можеш ти налякати його, мов сарану? Хропіння ніздрів його – жах! | 20 Силуєш його, неначе сарану, стрибати? Його величне іржання жах наводить. | 20 Дав же йому озброєння, а славу зі сміливістю його грудям? | 20 Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх; |
21 Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї, | 21 Б'є ногою землю і захоплюється силою; і йде супроти зброї. | 21 Він риє копитами землю й силою радіє, кидається назустріч зброї. | 21 Копаючи герцює в рівнині, виходить на долину зі силою. | 21 Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї; |
22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча, | 22 Він сміється з небезпеки, і не лякається, і не відвертається од меча. | 22 Він зо страху сміється, нічого не боїться, перед мечем не відступає. | 22 Зустрічним стрілам сміється і не відвернеться від заліза: | 22 З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь. |
23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище! | 23 Сагайдак звучить над ним, виблискує спис і ратище. | 23 Над ним гуркоче сагайдак, вогненний спис і ратище. | 23 Проти нього грає лук і меч, | 23 Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда; |
24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. | 24 У пориві і шаленстві він ковтає землю і не може встояти при звукові сурми. | 24 В тріпотливому запалі він мов глитає землю, не може встоятись коли сурма засурмить. | 24 і гнівом знищить землю і не повірить, доки труба не дасть знаку. | 24 Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби; |
25 При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик. | 25 При голосі сурми він кричить: І-га-га! І здалеку чує битву, гучні голоси вождів і вигуки. | 25 Щоразу, як засурмить, він іга-га! - каже, здалека чує битву, грімкий голос старшин і військовії кличі. | 25 А як труба дає знак говорить: Добре, здалека занюхує бій з поскаком і іржанням. | 25 Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас. |
26 Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої? | 26 Чи твоєю мудрістю яструб літає і завертає крила свої на південь? | 26 Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, на південь простягає крила? | 26 Чи з твого вміння повстав яструб, простягнувши крила, непорушно дивлячись на південь? | 26 Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє? |
27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті? | 27 Чи за твоїм словом злітає орел і влаштовує на верховині гніздо своє? | 27 Чи на твій наказ орел летить угору, гніздо собі на висоті звиває? | 27 Чи на твій приказ орел підноситься вгору, а ґриф мешкає, сидячи на своїм гнізді, | 27 Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати? |
28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині, | 28 Він замешкує на скелі і ночує на чолопку узгірків та на місцях неприступних. | 28 Живе на скелі і ночує, на верхах зубчастих та на твердинях. | 28 на краю скелі і сховано? | 28 Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних; |
29 ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його, | 29 Звідти визорює собі поживу: очі його бачать далеко. | 29 Звідти чигає він на здобич, очі його бачать далеко. | 29 Будучи там він шукає їжі, його очі здалека бачать. | 29 Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко; |
30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він. | 30 Пташенята його п'ють кров, і де труп, там і він. | 30 Його орлята кров смокчуть: де труп - і він там!» | 30 А його пташенята копирзаються в крові, зразу знаходять те місце, де лиш будуть трупи. | 30 Орлята його пють кров, і де труп, там і він. |