1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. | 1 І через це тремтить серце моє і зсунулося з місця свого. | 1 «Тому й здрігнулося моє серце і зрушилось із свого місця! | 1 І від цього перелякалося моє серце і відірвалося від свого місця. | 1 А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого. |
2 Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, | 2 Слухайте, слухайте голос Його, і грім, що виходить з уст Його. | 2 Слухайте, слухайте гомін його голосу і грюкіт, що з уст його виходить. | 2 Послухай чутку в гніві господньої люті, і повчання вийде з його уст. | 2 Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його. |
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. | 3 Під усім небом гуркіт його, і сяяння його аж до краю землі. | 3 Під усім небом він його розпросторює, і блискавка його аж до кінців землі сягає. | 3 Під всім небом його початок, і його світло на крилах землі. | 3 Попід усїм небом реве він, блиск його - на всю землю. |
4 За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. | 4 За ним гримить голос; гримить Він голосом величчя Свого і не зупиняє Його, коли голос Його почутий. | 4 Позаду нього реве голос; Бог гримить голосом величним і блискавиць своїх не зупиняє, коли лунає голос його. | 4 За ним закричить голос, загримить в голосі своєї зухвалості, і не змінить їх, бо почує його голос. | 4 Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто. |
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. | 5 Дивовижно гримить Бог голосом Своїм, чинить діяння великі, для нас незбагненні. | 5 Бог своїм голосом гримить предивно, творить діла великі, нам незбагненні! | 5 Загримить сильний своїм подивугідним голосом. Бо Він зробив великі речі, які ми не бачили, | 5 Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі. |
6 До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! | 6 Бо снігові Він каже: Будь на землі; так само дрібний дощ і великий дощ під Його владою. | 6 Він каже снігові: Падай на землю! Великим зливам: Лийте чимдуж! | 6 приказуючи снігові: Будь на землі. І бурний дощ його сили. | 6 Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї. |
7 Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. | 7 Він ставить печать на руку кожної людини, щоб всі люди знали справу Його. | 7 Кожній людині кладе печать на руку, щоб усі, кого створив він, те могли знати. | 7 Він закарбує руку кожної людини, щоб кожний чоловік взнав свою неміч. | 7 Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його. |
8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. | 8 Тоді звір утікає в сховища і залишається в своїх лігвищах. | 8 Звір утікає у свій сховок, сидить у своїх барлогах. | 8 Звірі ввійшли під покриття, замовкли на ложі. | 8 Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах. |
9 Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. | 9 З півдня приходить буря, а від півночі холоднеча. | 9 З півдня буревій надходить, є холод із півночі. | 9 З кімнат виходять клопоти а зі скель мороз. | 9 Буря приходить з полудня, з півночі ж - студень. |
10 Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. | 10 Від подуву Божого утворюється лід, і поверхня води тужавіє. | 10 Від Божого подуву лід береться, й поверхня вод твердіє. | 10 І від дихання сильного Він дасть мороз, провадить воду як лиш бажає. | 10 Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається. |
11 Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, | 11 Він також виповнює вологою хмари, і хмарини розсівають світло Його. | 11 Він хмари вогкістю вантажить, і оболок розпускає його світло, | 11 І вибраного покриває хмара, його світло розжене хмару. | 11 Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його, |
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, | 12 І вони рухаються за намірами Його, аби виконати те, що Він накаже їм на овиді обжитої землі. | 12 що колами кружляє і крутиться згідно з його наміром, виконуючи все, що він йому накаже, на овиді земного кругу; | 12 І він довколішні (хмари) розжене велінням на їхні діла. Все, що лиш їм заповість, це ним покладене на землі, | 12 І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї, |
13 він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість. | 13 Він наказує їм рухатися або ж для покари, або з добрим заміром чи для милости. | 13 воно виконує його волю чи то як кару, чи як милосердя. | 13 чи на напімнення, чи на його землю, чи знайде його на милосердя. | 13 Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє. |
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! | 14 Зважай на це, Йове; стій і осягай чудові діяння Божі. | 14 Слухай же це, Іове! Стань і роздумуй про дивні діла Божі. | 14 Послухай це, Йове. Стань, сприйми господню силу. | 14 Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі. |
15 Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? | 15 Чи відаєш, як Бог володіє ними і наказує світлові сяяти із хмарини Своєї? | 15 Чи знаєш, як Бог їм повеліває, як його хмара блискає світлом? | 15 Знаємо, що Бог поставив свої діла, зробивши світло з темряви. | 15 Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає? |
16 Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, | 16 Чи розумієш рівновагу хмарин, дивовижне діяння Найдосконалішого в знаннях? | 16 Чи розумієш рівновагу хмари, чудні діла Найзвершенішого у знанні? | 16 Він знає розподіл хмар, а падіння поганих надзвичайні. | 16 Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї? |
17 ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? | 17 Чому нагрівається твоя одежа, коли Він заспокоює землю з півдня? | 17 Коли нагріється твоя одежа, коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, - | 17 Твоя одіж тепла. Є тиша на землі. | 17 Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня? |
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? | 18 Чи ти з Ним розпросторив небеса, тверді, мов лите дзеркало? | 18 чи міг би ти з ним нап'ясти небо тверде, мов дзеркало, вилите? | 18 Чи скріпиш з ним на старинність (основи), вони сильні наче видіння литва. | 18 Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите? |
19 Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. | 19 Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти. | 19 Навчи нас, що маємо йому сказати, і не сперечатимемось більш, бо справа темна. | 19 Тому повчи мене, що Йому скажемо. І ми перестанемо багато говорити. | 19 Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем. |
20 Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде? | 20 Чи буде повідано Йому, що я кажу? Чи сказав хтось, що мовлене доповідається Йому? | 20 Чи буде йому звіщено, як я говорю? Чи як хто скаже що, дійде до нього? | 20 Чи при мені (є) книга чи став книжник, щоб вставши, я привів чоловіка до мовчання? | 20 Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його? |
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. | 21 Зараз не видно яскравого світла у хмарах; але прилине вітер і розжене їх. | 21 Та й тепер не видно було світла, хмари його затьмили, але повіяв вітер і їх геть розвіяв, | 21 А світло не є видиме всім, світліє в стариннім (небозводі), наче від нього на хмарах. | 21 Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться. |
22 Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. | 22 Ясна погода приходить з півночі, і довкола Бога страшна велич. | 22 і надійшло з півночі золотисте сяйво. Навкруги Бога страшна велич! | 22 З півночі хмара золотиста. Над цими велика слава і шана Вседержителя. | 22 Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність. |
23 Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. | 23 Всемогутній! Ми не можемо осягнути Його розумом. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він [нікого] не пригнічує. | 23 Всесильний! Не можем його осягнути! Великий силою і правом, повний правоти - не утискає. | 23 І не знаходимо іншого подібного до Нього в силі. Він судить праведно, чи не думаєш, що Він слухає? | 23 Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає. |
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він. | 24 А тому нехай у шанобі схиляються перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем! | 24 Тому й бояться його люди, він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.» | 24 Тому Його боятимуться люди, злякаються Його і мудрі серцем. | 24 То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих! |