1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.1 І через це тремтить серце моє і зсунулося з місця свого.1 «Тому й здрігнулося моє серце і зрушилось із свого місця!1 І від цього перелякалося моє серце і відірвалося від свого місця.1 А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
2 Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,2 Слухайте, слухайте голос Його, і грім, що виходить з уст Його.2 Слухайте, слухайте гомін його голосу і грюкіт, що з уст його виходить.2 Послухай чутку в гніві господньої люті, і повчання вийде з його уст.2 Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.3 Під усім небом гуркіт його, і сяяння його аж до краю землі.3 Під усім небом він його розпросторює, і блискавка його аж до кінців землі сягає.3 Під всім небом його початок, і його світло на крилах землі.3 Попід усїм небом реве він, блиск його - на всю землю.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.4 За ним гримить голос; гримить Він голосом величчя Свого і не зупиняє Його, коли голос Його почутий.4 Позаду нього реве голос; Бог гримить голосом величним і блискавиць своїх не зупиняє, коли лунає голос його.4 За ним закричить голос, загримить в голосі своєї зухвалості, і не змінить їх, бо почує його голос.4 Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.5 Дивовижно гримить Бог голосом Своїм, чинить діяння великі, для нас незбагненні.5 Бог своїм голосом гримить предивно, творить діла великі, нам незбагненні!5 Загримить сильний своїм подивугідним голосом. Бо Він зробив великі речі, які ми не бачили,5 Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
6 До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!6 Бо снігові Він каже: Будь на землі; так само дрібний дощ і великий дощ під Його владою.6 Він каже снігові: Падай на землю! Великим зливам: Лийте чимдуж!6 приказуючи снігові: Будь на землі. І бурний дощ його сили.6 Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
7 Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.7 Він ставить печать на руку кожної людини, щоб всі люди знали справу Його.7 Кожній людині кладе печать на руку, щоб усі, кого створив він, те могли знати.7 Він закарбує руку кожної людини, щоб кожний чоловік взнав свою неміч.7 Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.
8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.8 Тоді звір утікає в сховища і залишається в своїх лігвищах.8 Звір утікає у свій сховок, сидить у своїх барлогах.8 Звірі ввійшли під покриття, замовкли на ложі.8 Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
9 Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.9 З півдня приходить буря, а від півночі холоднеча.9 З півдня буревій надходить, є холод із півночі.9 З кімнат виходять клопоти а зі скель мороз.9 Буря приходить з полудня, з півночі ж - студень.
10 Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.10 Від подуву Божого утворюється лід, і поверхня води тужавіє.10 Від Божого подуву лід береться, й поверхня вод твердіє.10 І від дихання сильного Він дасть мороз, провадить воду як лиш бажає.10 Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
11 Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,11 Він також виповнює вологою хмари, і хмарини розсівають світло Його.11 Він хмари вогкістю вантажить, і оболок розпускає його світло,11 І вибраного покриває хмара, його світло розжене хмару.11 Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,12 І вони рухаються за намірами Його, аби виконати те, що Він накаже їм на овиді обжитої землі.12 що колами кружляє і крутиться згідно з його наміром, виконуючи все, що він йому накаже, на овиді земного кругу;12 І він довколішні (хмари) розжене велінням на їхні діла. Все, що лиш їм заповість, це ним покладене на землі,12 І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
13 він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.13 Він наказує їм рухатися або ж для покари, або з добрим заміром чи для милости.13 воно виконує його волю чи то як кару, чи як милосердя.13 чи на напімнення, чи на його землю, чи знайде його на милосердя.13 Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!14 Зважай на це, Йове; стій і осягай чудові діяння Божі.14 Слухай же це, Іове! Стань і роздумуй про дивні діла Божі.14 Послухай це, Йове. Стань, сприйми господню силу.14 Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15 Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?15 Чи відаєш, як Бог володіє ними і наказує світлові сяяти із хмарини Своєї?15 Чи знаєш, як Бог їм повеліває, як його хмара блискає світлом?15 Знаємо, що Бог поставив свої діла, зробивши світло з темряви.15 Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
16 Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,16 Чи розумієш рівновагу хмарин, дивовижне діяння Найдосконалішого в знаннях?16 Чи розумієш рівновагу хмари, чудні діла Найзвершенішого у знанні?16 Він знає розподіл хмар, а падіння поганих надзвичайні.16 Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
17 ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?17 Чому нагрівається твоя одежа, коли Він заспокоює землю з півдня?17 Коли нагріється твоя одежа, коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, -17 Твоя одіж тепла. Є тиша на землі.17 Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?18 Чи ти з Ним розпросторив небеса, тверді, мов лите дзеркало?18 чи міг би ти з ним нап'ясти небо тверде, мов дзеркало, вилите?18 Чи скріпиш з ним на старинність (основи), вони сильні наче видіння литва.18 Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
19 Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.19 Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.19 Навчи нас, що маємо йому сказати, і не сперечатимемось більш, бо справа темна.19 Тому повчи мене, що Йому скажемо. І ми перестанемо багато говорити.19 Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
20 Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?20 Чи буде повідано Йому, що я кажу? Чи сказав хтось, що мовлене доповідається Йому?20 Чи буде йому звіщено, як я говорю? Чи як хто скаже що, дійде до нього?20 Чи при мені (є) книга чи став книжник, щоб вставши, я привів чоловіка до мовчання?20 Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.21 Зараз не видно яскравого світла у хмарах; але прилине вітер і розжене їх.21 Та й тепер не видно було світла, хмари його затьмили, але повіяв вітер і їх геть розвіяв,21 А світло не є видиме всім, світліє в стариннім (небозводі), наче від нього на хмарах.21 Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
22 Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.22 Ясна погода приходить з півночі, і довкола Бога страшна велич.22 і надійшло з півночі золотисте сяйво. Навкруги Бога страшна велич!22 З півночі хмара золотиста. Над цими велика слава і шана Вседержителя.22 Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23 Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.23 Всемогутній! Ми не можемо осягнути Його розумом. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він [нікого] не пригнічує.23 Всесильний! Не можем його осягнути! Великий силою і правом, повний правоти - не утискає.23 І не знаходимо іншого подібного до Нього в силі. Він судить праведно, чи не думаєш, що Він слухає?23 Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.24 А тому нехай у шанобі схиляються перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!24 Тому й бояться його люди, він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»24 Тому Його боятимуться люди, злякаються Його і мудрі серцем.24 То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!