| 1 Диригентові хору. Служника Господнього Давида. | 1 Давида. Розсуди, Господи, моїх позовників; воюй проти тих, що боєм ідуть на мене. | 1 На кінець. Господнього раба Давида. | 1 Давидова. Суди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене. |
2 візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу! | 2 Безчестя лиходія говорить у серці моєму: Немає страху Божого перед очима його. | 2 Візьми щит малий і великий, і встань мені на поміч! | 2 Законопереступний говорить в собі, щоб грішити, немає божого страху перед його очима. | 2 Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї! |
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє! | 3 Бо він лестить собі в очах, наче беззаконня своє шукає, щоб зненавидіти його. | 3 Замахнися списом і моїх гонителів стримай; скажи моїй душі: Я твоє спасіння! | 3 Томущо він хитро повівся з ним, щоб шукати його беззаконня і зненавидіти. | 3 Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє! |
4 Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє. | 4 Слава уст його – неправда і лукавство; не хоче він набиратися мудрости, щоб учиняти добро. | 4 Нехай засоромляться і застидаються ті, що на життя моє чигають; нехай назад відступлять і почервоніють ті, що замишляють зло на мене. | 4 Слова його уст беззаконня і обмана, він не забажав зрозуміти, щоб робити добро. | 4 Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене! |
5 Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; | 5 На ложі своєму задумує лихе, стає на шлях, який недобрий, і не ненавидить зло. | 5 Нехай будуть, як полова на вітрі, ангел Господній нехай їх прожене. | 5 Він задумував беззаконня на свому ліжку, став на всяку не добру дорогу, а злобою не знехтував. | 5 Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх. |
6 нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, | 6 Господе! Милість Твоя до небес, вірність Твоя сягає хмарин. | 6 Дорога їхня нехай буде слизька й темна, і ангел Господній за ними нехай женеться. | 6 Господи, твоє милосердя в небі, і твоя правда до хмар. | 6 Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них. |
7 бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! | 7 Праведність Твоя, мов гори Божі, і суди Твої – безодня велика! Людей і худобу охороняєш Ти, Господе! | 7 Бо без причини тайно нап'яли на мене свої тенета, без причини викопали яму на мене. | 7 Твоя праведність наче Божа гора, твої суди - велика безодня. Господи, Ти спасаєш людей і скотину. | 7 Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї. |
8 Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав! | 8 Яка неоцінима милість Твоя, Боже! Тому сини людські у тіні крил Твоїх мають захист. | 8 Нехай зненацька заскочить їх погибель, і тенета, що нап'яли, їх же зловлять; самі впадуть у викопану ними яму. | 8 Як Ти помножив твоє милосердя, Боже. А людські сини надіються на захоронок твоїх крил. | 8 Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, - і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель. |
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! | 9 Насичуються від щедрости дому Твого, і з потоків солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. | 9 Душа ж моя нехай у Господі веселиться, нехай радіє його спасінням. | 9 Очманіють від обильності твого дому, і Ти їх напоїш потоком твоєї їжі. | 9 А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення! |
10 Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія. | 10 Бо у Тобі джерело життя; у світлі Твоєму ми бачимо світло. | 10 Уся моя істота скаже: “Господи, хто тобі рівний? Тобі, що вириваєш бідака від сильнішого за нього, бідака та вбогого від захланного. | 10 Бо в Тебе джерело життя, в твоїм світлі побачимо світло. | 10 Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його! |
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене, | 11 Учини тривалою милість Твою до тих, що знають Тебе, і правду Твою до людей, правих у серці. | 11 Устають несправедливі свідки, допитують у мене, чого я не знаю. | 11 Додай твоє милосердя тим, що тебе знають, і твою праведність тим, що праведні серцем. | 11 Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю. |
12 віддають мені злом за добро, осирочують душу мою! | 12 Нехай же не підступить до мене нога гордині, і рука грішника нехай не прожене мене. | 12 Віддячують мені злом за добро; моя душа у розпачі. | 12 Хай до мене не прийде нога гордощів, і рука грішних хай не зрушить мене. | 12 Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя. |
13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє... | 13 Там упали ті, що чинять беззаконня, повалено їх, і не зможуть підвестися. | 13 Я ж, як вони хворували, надягав волосяницю, присмиряв постом мою душу і моливсь у моїм серці. | 13 Там впали ті, що чинять беззаконня, викинені були і не можуть встати. | 13 А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї; |
14 Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений... | | 14 Немов за приятелем, немов за рідним братом, сумний ходив я; немов у жалобі за матір'ю, засмучений хилився. | | 14 Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився. |
15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають, | | 15 І коли я хитався, вони раділи й збирались; збирались проти мене і били мене зненацька, рвали мене на шмати безупину. | | 15 Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину. |
16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами... | | 16 Спокушали мене, сміялися з мене, скрегочучи зубами проти мене. | | 16 Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами. |
17 Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою! | | 17 Господи, докіль будеш дивитись? Спаси від рикаючих мою душу, від левенят - мою єдину. | | 17 Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою! |
18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі! | | 18 Подякую тобі перед великим збором, серед численної громади тебе прославлю. | | 18 Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом. |
19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить, | | 19 Не дай, щоб злораділи надо мною вороги брехливі, примружували очі ті, що безвинно мене ненавидять. | | 19 Не допусти, щоб втїшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно. |
20 бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють, | | 20 Вони бо не про мир говорять, а на найтихіших на землі лукаве замишляють. | | 20 Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї. |
21 свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили! | | 21 І на мене роззявляють рот свій, кажуть: “Ага! Ага! Бачили очі наші!” | | 21 І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші! |
22 Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене! | | 22 Ти бачив, Господи! Не мовчи, о Господи, не віддаляйсь від мене! | | 22 Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене! |
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою, | | 23 Прокинься й устань мені на оборону, мій Боже й мій Господи, за мою справу! | | 23 Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє! |
24 розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, | | 24 Обстань за мною, Господи, по справедливості твоїй! Мій Боже, нехай не злорадіють надо мною, | | 24 Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною. |
25 нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули... | | 25 нехай не думають у своїм серці: “Ага! Ми досягли свого!” Нехай не кажуть: “Ми його заїли!” | | 25 Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли! |
26 Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене! | | 26 Нехай осоромляться й застидаються всі ті разом, що радіють моєму лиху; нехай укриються соромом і стидом ті, що гордовито несуться проти мене. | | 26 Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене. |
27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові! | | 27 Нехай ликують і веселяться ті, що сприяють моїй справі, і завжди кажуть: “Нехай возвеличиться Господь, якому любий спокій слуги свого.” | | 27 Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого. |
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день! | | 28 Язик мій тоді звіщатиме твою справедливість, твою хвалу щоденно. | | 28 І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день. |