1 І вийшла була Діна, дочка Лії, яка вродила її Якову, щоб подивитися на дочок того краю. | 1 Діна, донька Ліїна, котру вона породила Якові, вийшла подивитися на дочок тієї землі. | 1 Раз вийшла Діна, дочка Лії, що її породила вона Яковові, подивитися на дочок країни. | 1 Вийшла же Діна дочка Лії, яку породила Якову, познайомитися з місцевими дочками. | 1 Вийшла ж Дина, дочка Леїна, що вродила Яковові, спізнатись із дочками тієї країни. |
2 І побачив її Сихем, син Гамора хівеянина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її. | 2 І побачив її Сихем, син Гамора хіввеянина, князя тієї землі, і взяв її, і переспав з нею, і згвалтував її. | 2 Побачив її Сихем, син Хамора хіввія, князя того краю, вхопив її, ліг з нею й знасилував її. | 2 І побачив її Сихем син Еммора Хоррей володар землі, і взявши її, спав з нею, і упокорив її. | 2 І побачив її Сихем, син Геммора, Евеяненка, князя тієї країни, та й взяв її, і лїг із нею, і насилував. |
3 І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого. | 3 І прихилилася душа його до Діни, доньки Якова, і він полюбив дівчину, і говорив до серця її. | 3 І серце його прив'язалося до Діни, дочки Якова, і він покохав дівчину та й утішав її. | 3 І пристав до душі Діни дочки Якова, і полюбив дівицю, і говорив її за задумами дівиці. | 3 І прихилилась душа його до Дини, дочки Якова, і влюбив дївицю, й промовляв до неї прихильно. |
4 І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: Візьми те дівча за жінку для мене! | 4 І сказав Сихем Гаморові, батькові своєму, кажучи: Візьми мені цю дівчину за дружину. | 4 Каже Сихем до Хамора, свого батька: `візьми мені це дівча за жінку.` | 4 Сказав же Сихем до Еммора свого батька кажучи: Візьми мені цю дівчину за жінку. | 4 Каже ж Сихем до Геммора, батька свого, говорючи: Возьми менї дївицю сю за жену. |
5 А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули вони. | 5 Яків чув, що [син Гаморів] збезчестив Діну, доньку його; та оскільки сини його були зі скотиною у полі, то Яків мовчав, аж доки не прийшли вони. | 5 Довідавсь Яків, що Сихем збезчестив Діну, його дочку, однак, через те що сини його були з худобою в полі, він мовчав, поки вони не повернулись. | 5 Яків же почув, що син Еммора збещестив його дочку Діну, сини ж його були з його скотом на рівнині, промовчав же Яків, доки вони не прийшли. | 5 Яков же чув, що збезчестив Гемморенко Дину дочку його, сини ж його та були з його скотиною в полї, і мовчав Яков аж покіль прийшли вони. |
6 І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним. | 6 І вийшов Гамор, батько Сихемів, до Якова, поговорити з ним. | 6 Хамор, батько Сихема, прийшов до Якова поговорити з ним. | 6 Пішов же Еммор батько Сихема до Якова, щоб говорити до нього. | 6 Вийшов же Геммор, отець Сихемів до Якова на поговорку з ним. |
7 І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться. | 7 А сини Якова прийшли з поля, і коли почули, то посмутніли мужі ті, і запалали гнівом, тому що ганьбу вчинив він Ізраїлю, переспавши з дочкою Якова; а це заборонялося чинити. | 7 Тим часом надійшли Яковові сини з поля. Коли зачули, що сталося, досада пойняла їх і запалали вони великим гнівом, що Сихем заподіяв безчестя супроти Ізраїля, лігши з дочкою Якова, а того ж не можна чинити. | 7 Сини ж Якова прийшли з рівнини. Як же почули, мужі засмутилися, і дуже болісним їм було, бо безумство зробив в Ізраїлі з дочкою Якова, і так не буде. | 7 Сини ж Яковові поприходили з поля, і, почувши про се, досадували вони і були в великому жалю, що він зробив безум ув Ізраїлї, лїгши з дочкою Якововою, чого не годилось чинити аж надто. |
8 А Гамор говорив з ними, кажучи: Син мій Сихем, запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку! | 8 Гамор почав говорити їм і сказав: Сихем, син мій, прихилився душею до вашої дочки; прошу, віддайте її за дружину йому. | 8 Хамор став говорити з ним, кажучи: `Сихем - мій син, серце ж його закохалося в вашу дочку. Віддайте, будь ласка, її йому за жінку. | 8 І сказав їм Еммор, кажучи: Мій син Сихем вибрав душі вашу дочку. Дайте її йому за жінку. | 8 І розмовляв із ними Геммор говорючи: Сихемові, синові мойму, поривало душу до вашої дочки. Оддайте ж її за жену йому. |
9 І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі. | 9 Породичайтеся з нами; віддавайте за нас дочок ваших, а наших дочок беріть собі. | 9 Та й своячтесь з нами: дочок ваших віддавайте нам і беріть собі наших. | 9 Посватайтеся з нами; ваші дочки дайте нам і наших дочок беріть вашим синам. | 9 І своячтесь із нами; дочок своїх давайте нам, а дочок наших беріте собі. |
10 І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім. | 10 І живіть з нами; земля ця перед вами, живіть і працюйте на ній, і придбайте її у власність. | 10 Тоді ви житимете з нами. Бо країна перед вами (відкрита): осідайте, промишляйте, набувайте майна в ній.` | 10 І жийте в нас, і ось земля широка перед вами. Поселіться і придбайте на ній і обробляйте її. | 10 І сїдайте осадами з нами, і наша країна буде перед вами. Сїдайте осадами й торгуйте і здобувайтесь на добро в їй. |
11 І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду милість у ваших очах, і що ви скажете мені я дам. | 11 А Сихем сказав батькові її і братам її: Мені б лише знайти приязнь в очах ваших, я дам, чого не забажаєте від мене. | 11 А Сихем каже до її батька та братів: `Якби ж то я знайшов ласку в очах ваших! Я дам, що забажаєте від мене. | 11 Сихем же сказав її батькові і її братам: Хай знайду я ласку перед вами, і що лиш скажете, дамо. | 11 Каже ж ото Сихем до батька й до братів її: Дайте менї знайти ласку в очах ваших, і що ви скажете менї, дам. |
12 Сильно побільшіть на мене віно та дарунок, а я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за жінку! | 12 Призначайте найбільше віно і подарунки; я дам, чого забажаєте від мене: Тільки віддайте мені дівчину за дружину. | 12 Накладіть на мене хоч яку високу ціну (посагу) і дарунки, - дам скільки скажете мені, тільки дайте мені дівча за жінку.` | 12 Розможіть віно дуже і дам, як лиш скажете мені, і дайте мені цю дівчину за жінку. | 12 Вимагайте над звичай віно й подарунки; дам, скільки скажете менї, аби оддали дївицю заміж. |
13 І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх. | 13 І відповідали сини Якова Сихемові і Гаморові, батькові його, з лукавством; а говорили так через те, що він зганьбив Діну, сестру їхню. | 13 Сини ж Якова відповіли Сихемові й Хаморові, його батькові, говоривши нещиро, - він бо збезчестив Діну, їхню сестру. | 13 Відповіли ж сини Якова з обманою Сихемові і його батькові Емморові, і заговорили до них, томущо обезчестив їх сестру Діну, | 13 Відказали ж сини Яковові Сихемові та Гемморові, батькові його, зрадливо; а мовляли так тим, що він осоромив Дину, сестру їх. |
14 І сказали до них: Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас. | 14 І сказали їм: Не можемо цього вчинити, віддати сестру нашу за чоловіка, який необрізаний, бо це зганьбило б нас. | 14 Сказали вони до них: `Не можна нам зробити того - віддати сестру нашу необрізаному; це для нас ганьба. | 14 і сказали їм Симеон і Леві брати Діни сини Лії: Не зможемо вчинити цього слова, дати нашу сестру чоловікові, який має кінцеву скіру. Бо це для нас гидота. | 14 От і кажуть їм: Неможлива се річ оддати сестру нашу такому, що необрізаний; се ж бо докір нам був би; |
15 Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі. | 15 Тільки за такої умови ми погодимося з вами, якщо ви будете, як ми, щоб у вас також уся чоловіча стать була обрізана. | 15 Ми лиш тоді пристанемо на ваше, коли ви будете, як ми: обріжете в себе всіх чоловічої статі. | 15 Тоді уподібнимося до вас і поселимося у вас, якщо станете і ви як ми, коли обріжете кожного з вас, що є чоловічого роду, | 15 Тілько тодї поєднаємось і осядемось із вами, коли будете такі, як ми, і обріжете ввесь музький пол. |
16 І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним народом. | 16 І будемо віддавати за вас дочок наших, і будемо брати за себе ваших дочок, і житимемо з вами, і станемо одним народом. | 16 Тоді будемо видавати за вас наших дочок, а брати собі ваших дочок, і житимемо з вами та й станемо одним народом. | 16 і дамо наших дочок вам і візьмемо ваших дочок собі за жінок, і замешкаємо серед вас, і будемо як один нарід. | 16 І оддавати мемо наші дочки вам, і брати мемо ваших дочок собі, і седіти мем осадами з вами, і зробимось одним народом. |
17 А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й підемо. | 17 А якщо не дослухаєтеся нас у тому, щоб обрізатися, то ми візьмемо доньку нашу, і підемо геть. | 17 Коли ж ви не послухаєте нас і не обріжетеся, то ми заберемо нашу дочку й підемо геть.` | 17 Коли ж не вислухаєте нас, щоб обрізатися, взявши наших дочок, відійдемо. | 17 Коли ж не послухаєте нас, тодї візьмемо дочку нашу та й пійдемо собі. |
18 І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового. | 18 І сподобалися ці слова Гаморові і Сихемові, синові Гамора. | 18 Сподобалися їхні слова Хаморові та Сихемові, синові Хамора, | 18 І сподобалися слова перед Еммором і перед Сихемом сином Еммора. | 18 І вподобав слова їх Геммор та Сихем Гемморенко. |
19 І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого. | 19 Юнак поспішив виконати умову; тому що любив доньку Якова, а його найбільше поважали в домі батька його. | 19 і юнак не завагався зробити те, бо був закоханий у дочку Якова. Був же він найбільше поважаний з усього дому свого батька. | 19 І не забарився молодець зробити це слово, бо любив дочку Якова. Він же був найславніший з усіх, що в домі його батька. | 19 І не гаявсь молодик зробити се, закоханий бо був у Якововій дочцї, а поважали його над усю родину в отця його. |
20 І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи: | 20 І прийшов Гамор і Сихем, син його, до воріт міста свого, і почали говорити мешканцям міста свого, і сказали: | 20 Оттоді Хамор і Сихем, його син, прийшли до воріт свого міста й промовили до громадян ось так: | 20 Пішов же Еммор і його син Сихем до брами їхнього міста, і сказали до мужів їхнього міста, кажучи: | 20 Прийшов же Геммор та Сихем Гемморенко до царини мїста їх, і розмовляли з мужами громадськими, говорючи: |
21 Ці люди вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо їм. | 21 Оці люди мирні з нами, нехай вони оселяться на землі і працюють на ній; а земля ось, простора перед ними. Почнемо брати дочок їхніх собі за дружин, і наших дочок віддавати за них. | 21 `Ці люди - прихильні нам. Нехай оселюються в країні і промишляють у ній; країна бо широка перед ними доволі. Дочок їх братимемо собі за жінок, а наших дочок віддаватимем за них. | 21 Ці чоловіки мирні з нами. Поселяться на землі і закуплять її, земля ж широка ось перед ними. Візьмемо їхніх дочок собі за жінок і наших дочок дамо їм. | 21 Люде сї в ладу з нами, тим нехай сїдають осадами в нас на країнї, да й торгують у їй; бо наша країна простора геть про них. Берімо дочок їх собі і оддаваймо дочок наших їм. |
22 Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані. | 22 Лише за цієї умови ці люди погоджуються жити з нами і бути одним народом, щоб і в нас обрізана була кожна чоловіча стать, як вони обрізані. | 22 Однак ті люди згоджуються осісти з нами й зробитися одним народом лише тоді, коли кожне чоловічої статі між нами буде обрізане, як вони самі. | 22 Лиш тоді уподібняться нам чоловіки, щоб жити з нами, щоб стати одним народом, коли ми обріжимо кожного, що з чоловічого роду, так як і вони обрізані. | 22 Тілько тодї згоджуються з нами, щоб осїстись із нами і єдинитись із нами, коли все музьке між нами та буде обрізане, як вони обрізані. |
23 Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами. | 23 Чи не для нас череди їхні, і маєтки їхні, і вся скотина їхня? Тільки погодимося з ними, і будуть жити з нами. | 23 Стада їхні, майно їхнє та всяка їхня скотина - хіба ж не наші вони? Пристаньмо тільки на їхню умову, і вони осядуться з нами.` | 23 І їх скотина і їх маєтки і чотириногі чи не наші будуть? Тільки тоді уподібнимося їм, і поселяться з нами. | 23 І стада їх, і майно їх, всяка скотина їх хиба не наші? Оце ж поєднаймось із ними, дак і осядуться з нами. |
24 І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його. | 24 І пристали городяни міста на пропозицію Гамора та Сихема, сина його, і обрізана була кожна чоловіча стать, – всі, які виходили з воріт міста. | 24 І послухали Хамора та Сихема, його сина, всі, що вийшли до воріт свого міста, й пообрізувалось кожне чоловічої статі (принаймні ті, що вийшли до брами міста). | 24 І вислухали Еммора і його сина Сихема всі, що виходили брамою їхнього міста, і обрізали тіло своєї передньої скіри, кожний, що з чоловічого роду. | 24 І послухали Геммора та Сихема Гемморенка всї, що виходили за царину міську, і пообрізувалось усе музьке між ними. |
25 І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків. | 25 Третього дня, коли вони хворіли, два сини Якова, Симеон і Левій, брати Діни, взяли кожний свого меча, і сміливо напали на місто, і умертвили всіх чоловіків. | 25 Було ж то на третій день, як вони розхворілись, тоді два сини Якова, Симеон та Леві, брати Діни, взяли кожен свого меча та й увійшли непомітно в місто й повбивали всіх мужчин. | 25 Сталося ж, третого дня коли були в болі, взяли два сини Якова Симеон і Леві, брати Діни, кожний свій меч, і безпечно ввійшли до міста і забили кожного, що з чоловічого роду | 25 Сталося ж на третїй день, як недугували вони, два сини Яковові, Симеон та Левій, брати Дининї, взяли кожен меча свого, та ввійшли в город, та й повбивали все музьке. |
26 Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли. | 26 І самого Гамора і Сихема, сина його, убили мечем; і взяли Діну із дому Сихемового і вийшли. | 26 Хамора та Сихема, його сина, стяли мечем та й забрали з Сихемового дому Діну й пішли геть. | 26 Еммора же і його сина Сихема забили вістрям меча, і взяли Діну з хати Сихема, і вийшли. | 26 Геммора ж та Сихема Гемморенка постинали мечом, і взяли Дину з господи Сихемової, та й пійшли геть. |
27 Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру. | 27 Сини Якова прийшли до вбитих, і пограбували місто за те, що зганьбили сестру їхню. | 27 Інші сини Якова напали на ранених і розграбували місто, бо збезчещено сестру їхню. | 27 Сини ж Якова напали на побитих і розграбили місто, в якому збещестили їхню сестру Діну, | 27 Сини ж Яковові ввійшли до побитих, та й розграбили город; бо в йому обезчещено Дину, сестру їх. |
28 Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі, | 28 Вони взяли дрібну і велику скотину їхню, і віслюків їхніх, і все що було в місті, і що було в полі. | 28 Овець їхніх, товар їхній, ослів їхніх і те, що було в місті та що було на полі, позабирали. | 28 і взяли їхні вівці і їхні воли і їхні осли, і все, що було в місті, і все, що було в рівнині. | 28 І вівцї їх, і товарину їх, і осли й усе, що було в містї, і все, що було на полї, позабирали. |
29 і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що де в домі було. | 29 І всі маєтності їхні, і всіх дітей їхніх, і дружин їхніх взяли в полон, і пограбували все, що було в домах. | 29 А все майно їхнє, усіх їхніх дітей та жінок їхніх побрали у бран та й розграбували все, що було по домах. | 29 І всі їхні тіла і ввесь їхній посуд і їхніх жінок взяли в полон, і ограбили все, що було в місті і все, що було в хатах. | 29 А все майно їх, і всю малечу їх, і жінок їх позаймали в полонь, і пожакували все, що було в городї по господах. |
30 І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаанеянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знищений я та мій дім. | 30 І сказав Яків Симеонові і Левію: Ви розгнівили мене, вчинивши мене ненависним для мешканців цієї землі, для ханаанеїв і періззеїв. У мене людей замало; зберуться супроти мене, уразять мене, і винищать мене і дім мій. | 30 Тоді сказав Яків до Симеона й до Леві: `Горе навели ви на мене, ви вчинили мене ненависним для мешканців цього краю, ханаанян і перізіїв. Людей у мене мало, вони ж зберуться проти мене, нападуть на мене, і я загину; я і дім мій.` | 30 Сказав же Яків Симеонові і Левієві: Ви мене зробили зненавидженим, так що я є поганим для всіх, що живуть на землі, і в хананеїв і ферезеїв. Я ж є найменший числом, і зібравшись проти мене, вибють мене, і стертий буду я і мій дім. | 30 Каже ж Яков до Симеона і Левія: Ненавидним зробили ви мене серед осадників сієї країни, серед Канаанїїв і Ферезіїв; я ж малий лїчбою, так вони скупляться до купи проти мене, та й убють мене, і я загину, і вся родина моя. |
31 А вони відказали: Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею? | 31 А вони сказали: А хіба можна вчинити з сестрою нашою, як з блудницею? | 31 На те вони відповіли: `Хіба смів він поводитися з нашою сестрою як з повією?` | 31 Вони ж сказали: Але хіба за розпусницю вважатимуть нашу сестру? | 31 Вони ж кажуть: Хиба він за ледащицю вважав сестру нашу? |