1 І було мені слово Господнє таке: | 1 І було до мене слово Господнє: | 1 Надійшло до мене таке слово Господнє: | 1 І до мене було господнє слово, що казало: | 1 І надійшло слово Господнє до мене, таке: |
2 Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим, | 2 Сину людський! Повідай слово до синів народу твого, і скажи їм: Якщо Я на якусь землю наведу меча, і народ тієї землі візьме з-поміж себе чоловіка і поставить у себе вартовим, | 2 «Сину чоловічий! Промов до твоїх земляків і скажи їм: Коли я пошлю меч на якусь землю, а люди тієї землі візьмуть із-між себе чоловіка та й поставлять його за вартового в себе, | 2 Людський сину, заговори до синів твого народу і скажеш до них: Земля на яку лиш наводжу меч, і візьме нарід землі одну людину з них і дадуть її собі за сторож, | 2 Сину чоловічий! промов до земляків твоїх і скажи їм: Коли я пошлю меча на яку землю, а осадники тієї землї візьмуть із громади чоловіка та й приставлять за вартового в себе, |
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ, | 3 І він, як побачить меча, що йтиме на землю, засурмить у сурму, і застереже народ; | 3 і він побачить меч, що йде на землю, та й затрубить у трубу й остереже людей, | 3 і побачить меч, що приходить на землю, і затрубить трубою і дасть знак народові, | 3 І він побачить меча, що йде на землю та й затрубить у трубу й остереже люд, - |
4 і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде! | 4 І якщо хтось буде слухати голос сурми, але не остереже себе; то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові. | 4 і коли хтось почує звук труби, але не зважатиме на нього, і меч надійде і його захопить, - то кров його упаде на його голову. | 4 і почує той, що почув голос труби, і не стерегтиметься, і надійде меч і його захопить, його кров буде на його голові, | 4 І коли хто почує голос труби, та не буде стерегти себе, й меч наступить та й захопить його, тодї кров його впаде на голову його. |
5 Голос сурми він чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу. | 5 Голос сурми він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той урятував життя своє. | 5 Він чув звук труби, але не зважав на нього: кров його буде на ньому. Той же, хто зважав, урятував життя своє. | 5 томущо, почувши голос труби, він не стерігся, його кров буде на ньому, і цей, томущо стерігся, спас свою душу. | 5 Він чув гук трубний, та й не остерігся, - кров його буде на йому; хто ж остерігся, той урятував життє своє. |
6 А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового. | 6 А якщо вартовий бачив меча, що наближався, і не засурмив у сурму, і народ не був застережений, то, коли прийде меч і відбере у когось з них життя, цей схоплений буде за гріх свій, і кров його стягну від руки вартового. | 6 Коли ж вартовий побачить меч і не затрубить у трубу, і люди не будуть остережені, і прийде меч та й забере в когось із них життя, то той умре за свою провину, але (відповідальности за) кров його я буду вимагати з руки вартового. | 6 І сторож, якщо побачить меч, що приходить, і не дасть знак трубою, і нарід не стерегтиметься, і меч, прийшовши, захопить в них душу, вона буде схоплена через своє беззаконня, і Я домагатимуся крови з руки сторожа. | 6 Коли ж вартовик та побачить меча та й не затрубить у трубу, й люд не буде остережений, і наступить меч і відбере кому життє, то він умре за свою провину, та кров його я з руки сторожа буду вимагати. |
7 А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене. | 7 І тебе сину людський, Я настановив охоронцем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і навчати їх від Мене. | 7 Отже, й тебе, сину чоловічий, поставив я вартовим над домом Ізраїля, щоб ти, як почуєш з моїх уст слово, остеріг їх від мене. | 7 І ти, людський сину, Я дав тебе на сторожа для дому Ізраїля і ти почуєш слово з моїх уст, | 7 І тебе, сину чоловічий, приставив я вартовиком до Ізрайлевого дому, щоб ти, як почуєш із уст моїх слово, від мене остеріг-врозумив їх. |
8 Коли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки. | 8 Коли Я скажу лиходієві: Безбожнику! Ти смертю помреш, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти безбожника від шляхів його, то безбожник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї. | 8 Коли я скажу безбожникові: Безбожнику, ти вмреш! - і ти не скажеш нічого, щоб відвернути безбожника від його поведінки, то він, безбожник, умре за свою провину, але (відповіді за) кров його я буду вимагати від тебе. | 8 коли Я кажу грішникові: Смертю помреш, і не скажеш, щоб безбожний стерігся своєї дороги, він беззаконний через своє беззаконня помре, а його кров Я домагатимуся з твоєї руки. | 8 Коли я скажу беззаконному: Беззаконнику, ти вмреш, - а ти не скажеш нїчого, щоб остерегти ледачого перед його дорогою, то беззаконник умре за свою провину, та кров його я вимагати му від тебе. |
9 А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував. | 9 А якщо ти застерігав безбожника від шляху його, але він од шляху свого не ухилився, то він помре за гріх свій, а ти врятував душу свою. | 9 Коли ж ти остеріг безбожника, щоб він відвернувсь від своєї поведінки, і він від неї не відвернувся, то він умре за свою провину, а ти врятував свою душу. | 9 Якщо ж ти сповістиш безбожному його дорогу, щоб він від неї відвернувся, і він не відвернеться від своєї дороги, цей через свою безбожність помре, і ти спасеш свою душу. | 9 Коли ж би ти остерігав беззаконника перед його дорогою, щоб він звернув із неї, він же не навернувся з своєї дороги, то він за свій гріх погибне, а ти врятував душу свою. |
10 А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити? | 10 І ти, сину людський, скажи домові Ізраїлевому: Ви кажете так: Злочини наші і гріхи наші на нас; і ми вичахаємо в них: то як же ми можемо жити? | 10 Ти ж, сину чоловічий, скажи домові Ізраїля: Ви все говорите: Проступки наші і гріхи наші тяжать над нами, і ми через них гинемо. Як нам жити? | 10 І ти, людський сину, скажи домові Ізраїля: Так сказав, мовлячи: Наші блуди і наші беззаконня на нас, і ми в них танемо; і як житимемо? | 10 І скажи, сину чоловічий, до Ізрайлевого дому: Ви говорите: проступки наші й гріхи наші вагонять на нас, і ми танемо від них, - як же нам жити? |
11 Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів? | 11 Скажи йому: Живу Я, говорить Господь Бог, не хочу смерти грішника, але щоб грішник ухилився від шляху свого і живий був. Одверніться, відверніться од недобрих шляхів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів? | 11 Скажи їм: Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля? | 11 Скажи їм: Живу Я, говорить Господь: Я не бажаю смерти безбожних а радше, щоб безбожний повернувся з його дороги, і щоб він жив. Поворотом зверніть з вашої дороги. І чому вмираєте, доме Ізраїля. | 11 То ж скажи їм: Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не бажаю я смертї грішникової, а того, щоб він звернув із свого шляху та й зостався живим. Звернїте, звернїте з вашого ледачого шляху; про що вам умірати, доме Ізраїля? |
12 А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха. | 12 І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не врятує в день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не впаде в день навернення свого, так само й праведник у день, коли згрішить, не може залишитися живим за свою праведність. | 12 Ти ж, сину чоловічий, промов до твоїх земляків: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, і безбожність безбожного не пошкодить йому, коли він навернеться від своєї безбожности. Праведник, коли згрішить, не зможе залишитися живим за свою праведність. | 12 Скажи до синів твого народу: Праведність праведного його не спасе в якому лиш дні він заблудить, і беззаконня беззаконного не принесе йому зла в якому лиш дні він відвернеться від свого беззаконня. І праведний не може спастися. | 12 Ти ж, сину чоловічий, промов до земляків твоїх: Праведного праведність не врятує його тодї, як провинить, і беззаконник не згине за беззаконство своє, як він од свого беззаконства навернеться, так само як праведник, коли согрішить, не зможе вдержатись живим за свою праведність. |
13 Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре! | 13 Коли Я скажу праведникові, що він буде живий, а він покладеться на свою праведність, і вчинить неправду, то всі праведні діяння його не візьмуться до уваги, – він помре від неправди своєї, котру вчинив. | 13 Коли я скажу праведникові: Ти будеш жити, - а він, поклавшись на свою праведність, заходиться чинити зло, то йому не згадаються усі його праведні учинки, і він помре за зло, яке чинив. | 13 Коли Я кажу праведному: Цей поклав надію на свою праведність, і зробить беззаконня, всі його праведності не згадаються. В його неправедності, яку він вчинив, в ній помре. | 13 Коли я скажу праведнику, що він зостанеться живим, а він понадїється на свою праведність та й допуститься неправедностї, то йому не згадаються всї праведні вчинки його, й мусить він умерти за беззаконність свою, що її вчинив. |
14 А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість: | 14 А коли скажу беззаконникові: Ти смертю помреш, і він відвернеться од гріхів своїх і буде звершувати суд і правду, | 14 А коли я скажу безбожникові: Ти мусиш умерти! - він же навернеться від своїх гріхів і почне чинити суд і справедливість, | 14 І коли Я скажу безбожному: Смертю помреш, і він відвернеться від свого гріха і зробить суд і праведність, | 14 А коли скажу беззаконному: ти мусиш умерти! він же навернеться од гріхів своїх та й почне чинити суд і справедливість, |
15 заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре! | 15 [Якщо ] цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене дасть відплату, буде ходити за законами життя і не чинитиме нічого недоброго, – то він буде живий, не помре. | 15 зверне заставу, віддасть награбоване, ходитиме в законах, що ведуть до життя, зла більше не буде чинити, - то він напевне не вмре, - він житиме. | 15 і віддасть заручене, і поверне грабунок, піде за приписами життя, щоб не чинити неправедне, життям житиме і не помре. | 15 Коли той беззаконник верне заліг, поповнить те, що заграбив, ходити ме в законах, що ведуть до життя, й нїчого ледачого не вчинить, - то й зостанеться живим, не вмре. |
16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, право та справедливість робив він, конче буде він жити! | 16 Жодний з гріхів його, які він учинив, не пригадаються йому; він почав чинити суд і правду, він буде живий. | 16 Ні одного гріха, які вчинив, йому не згадають більше: він почав творити суд і справедливість, і буде жити. | 16 Всі його гріхи, які він згрішив, не згадаються. Томущо він зробив суд і праведність, житиме в них. | 16 Нї одного з гріхів, які вчинив, не полїчиться йому; він почав творити суд і справедливість, і зостанеться живим. |
17 І кажуть сини твого народу: Несправедлива Господня дорога! тоді як несправедлива їхня власна дорога. | 17 А сини народу твого говорять: Неправий шлях Господа, в той час, як їхній шлях неправий. | 17 А твої земляки говорять: Не по правді чинить Господь, - тим часом як самі вони чинять не по правді. | 17 І сини твого народу скажуть: Господня дорога неправильна. І це їхня дорога неправедна. | 17 А твої земляки говорять: Не по правдї чинить Господь, тим часом, як їх самих дороги несправедливі! |
18 Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те! | 18 Коли праведник ухилився від праведности своєї і почав чинити беззаконня, то він помре за це. | 18 Коли праведник відвернеться від своєї праведности й заходиться чинити зло, він за те вмре. | 18 Коли праведний відвернеться від своєї праведности і зробить беззаконня, і помре в них. | 18 Коли праведник од своєї праведностї відступить і чинити ме ледарство, так за те мусить умерти. |
19 А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити! | 19 І коли беззаконник ухилився від беззаконня свого і почав звершувати суд і правду, він буде за те живий. | 19 А коли безбожник навернеться від своїх гріхів і стане чинити суд і справедливість, то він за те буде жити. | 19 І коли грішник відвернеться від свого беззаконня і зробить суд і праведність, цей житиме в них. | 19 І коли ледачий навернеться од свого беззаконства та почне чинити суд і справедливість, то за те зостанеться живим. |
20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його дорогами! | 20 А ви кажете: Неправий шлях Господа! Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його. | 20 А ви говорите: Не по правді чинить Господь! Я судитиму вас, доме Ізраїля, кожного за його вчинками.» | 20 І це, те, що ви сказали: Господня дорога неправильна. Кожного з вас, доме Ізраїля, судитиму за його дорогами. | 20 А ви мовляєте: Несправедлива путь Господня! Я ж суджу вас, доме Ізрайлїв, кожного після поступків його. |
21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: Побите це місто!... | 21 Дванадцятого року нашого переселення, десятого [місяця], п'ятого [дня ] місяця прийшов до мене один з урятованих з Єрусалиму і сказав: Зруйноване місто! | 21 Дванадцятого року, п'ятого дня десятого місяця нашого вислання, прибув до мене один утікач із Єрусалиму і звістив: Узято місто! | 21 І сталося, що в дванадцятому році, в дванадцятому місяці, в пятому (дні) місяця нашого полону прийшов до мене з Єрусалиму той, що спасся, кажучи: Місто забране. | 21 У двайцятому роцї нашого полону, в десятому місяцї, на пятий день місяця, прийшов до мене один утїкач із Ерусалиму й звістив: Збурено місто. |
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий! | 22 Але ще до приходу цього врятованого увечері була на мені рука Господня, і Він розтулив мені уста раніше, аніж той прийшов до мене вранці. І розтулилися уста мої, і я вже не був безмовним. | 22 Та ще ввечорі напередодні перед приходом утікача найшла була на мене рука Господня, розтуливши мені уста саме, як той уранці прибув був до мене. Уста мої розтулились, і я не був більше німим. | 22 І на мені була господня рука ввечорі, раніше ніж він прийшов і я відкрив мої уста поки він прийшов до мене вранці, і я відкрив мої уста, більше вони не були замкнені. | 22 Та ще вечером перед приходом сього втїкача, найшла була на мене рука (сила) Господня, і він одверз уста менї, перш нїж той уранцї прибув до мене. І одчинились уста мої, і я вже не мовчав довше. |
23 І було мені слово Господнє таке: | 23 І було до мене слово Господнє: | 23 І надійшло до мене таке слово Господнє: | 23 І до мене було господне слово, що казало: | 23 І надійшло слово Господнє до мене: |
24 Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так: Авраам був один, та проте посів цей Край, а нас багато, нам даний цей Край на спадщину! | 24 Сину людський! Ті, що живуть на спорожнілих місцинах на землі Ізраїлевій, кажуть: Авраам був один – і дістав у володіння землю цю, а нас багато, [тож ] нам дарована ця земля на спадщину. | 24 «Сину чоловічий! Мешканці тих руїн на Ізраїльській землі мовлять ось яке: Авраам був один і одержав цю землю в посілість, а нас багато: тож нам належиться земля в посілість. | 24 Людський сину, ті з спустошених, що живуть в землі Ізраїля, кажуть: Авраам був один і посів землю, і ми численні, нам дано землю в насліддя. | 24 Сину чоловічий! отті останки, що жиють по спустошених місцях землї Ізраїлської, мовляють ось яке: Авраам був один собі чоловік, та й осяг сю землю в державу, а нас багато, то ж нам і належиться земля ся в державу. |
25 Тому скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, і цей Край посядете ви? | 25 А тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров'ю і зводите очі ваші на ідолів ваших, і проливаєте кров, – і хочете володіти землею? | 25 Отже, скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров'ю, підводите очі ваші на бовванів і проливаєте кров, - та й хочете одержати в посілість землю? | 25 Через це скажи їм: Так говорить Господь: | 25 Отже скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кровю та й пориваєте очі на ваші ідоли, й проливаєте кров, - та хочете ще посїсти землю в державу? |
26 Ви спираєтесь на свого меча, робите гидоту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, і цей Край посядете ви? | 26 Ви маєте опертям собі меча вашого, опоганюєте один дружину іншого, і хочете володіти землею? | 26 Ви спираєтесь на ваші мечі, коїте гидоти, знечещуєте один у одного жінок, - та й хочете одержати в посілість землю? | 26 | 26 Ви опираєтесь на свого меча? Ви ж чините гидоти, поганите жінок один в одного, та й хочете осягти в державу землю? |
27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, ті, хто в руїнах, попадають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а ті, хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці! | 27 Ось, що скажи їм: Так говорить Господь Бог: Живу Я! Ті, котрі – на місцях розорених, упадуть від меча; а хто – в полі, того віддам звірям на поживу; а котрі – у сховищах, у печерах, – ті помруть від моровиці. | 27 Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Клянусь, як от живу я! Ті, що живуть у руїнах, поляжуть від меча; тих, що на полі, віддам на здобич звірю; а ті, що по твердинях та печерах, помруть від чуми, | 27 Живу Я, що впадуть від меча ті, що в спустошених (місцях), і ті, що на лиці рівнини, будуть дані диким звірам в їжу, і тих, що в обмурованих і тих, що в печерах, Я смертю вбю. | 27 Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, - ті, що жиють по розвалених містах, поляжуть од меча; тих, що в чистому полі, оддам на пожир зьвіррю; а ті, що в утверджених місцях та в печерах, помруть од морової зарази. |
28 І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого... | 28 І вчиню землю пустелею із пустель, і зарозуміла могутність її щезне, і гори Ізраїлеві спорожніють, аж так, що не буде перехожих. | 28 Я зроблю країну безлюдною пустинею, і прийде кінець її гордій могутності. Гори Ізраїля лежатимуть пустинею, ніхто не буде більше ними проходити. | 28 І дам землю в пустиню, і згине гордість її сили, і спустошені будуть гори Ізраїля, щоб не було того, хто проходить. | 28 І зроблю їх землю пустою пустинею, й перерветься горда могучість її, і пустинею лежати муть гори Ізрайлеві, й нїхто не буде через них переходити. |
29 І пізнають вони, що Я Господь, коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти, що зробили вони. | 29 І спізнають, що Я – Господь, коли землю вчиню пустелею з пустель за всі мерзоти їхні, які вони чинили. | 29 І взнають, що я - Господь, як зроблю країну безлюдною пустинею, за всі їхні гидоти, що вони коїли. | 29 І впізнають, що Я Господь. І зроблю їхню землю пустинею, і вона буде спустошена через всі їхні гидоти, які вони зробили. | 29 І зрозуміють вони, що я Господь, як зроблю сю землю пустою пустинею за всї гидоти їх, що вони коїли. |
30 А ти, сину людський, сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа? | 30 А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють під стінами і в дверях домів і кажуть один одному, брат братові: Підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа. | 30 Щождо тебе, сину чоловічий, то ось твої земляки розмовляють про тебе попід мурами та в дверях коло домів у себе; один до одного, і брат до брата кажуть: Ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа! | 30 І ти, людський сину, сини твого народу вони говорять про тебе при мурі і в брамах домів і кажуть чоловік до свого брата, мовлячи: Зберімся і послухаймо, що виходить від Господа, | 30 Сину чоловічий: земляки твої розмовляють про тебе попід мурами в дверах на порогах у себе, й балакають насьмішливо проміж себе один до одного, брат до брата: Ось ходїм, послухаймо, яке слово вийшло од Господа! |
31 І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою. | 31 І вони приходять до тебе, як на зібрання народне, і сідає перед лицем Твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх, бо вони в устах своїх чинять з цього забавку, серце їхнє тяжіє до зиску їхнього. | 31 І вони приходять до тебе гуртом і сідають перед тобою - люд мій! - і слухають твої слова, але не виконують їх. Брехня в них на устах, серце їх уганяє за наживою. | 31 і приходять до тебе, як сходиться нарід, і сидять перед тобою і слухають твої слова, і їх не чинитимуть, бо брехня в їхніх устах, і їхнє серце за опоганеннями. | 31 І приходять вони до тебе гурмом, і сїдають перед тобою, яко мій люд, і слухають слово твоє, та не виповняють його, бо в устах своїх роблять собі з його жарти, й серце їх уганяє за наживою. |
32 І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують! | 32 І ось, ти для них – як удатний співак з приємним голосом, що гарно співає; вони слухають слова твої, але не виконують їх. | 32 І ось ти в них, мов співак забавний, що має гарний голос ще й на струнах доладу перебирає. Вони слухають твоє слово, але не виконують його. | 32 І вони будь їм як голос милозвучного мелодійного псалтиря, і почують твої слова і не чинитимуть їх. | 32 І ось, ти в них мов сьпівак забавний, що має гарний голос і на струнах до ладу перебирає; вони слухають слово твоє, та не сповняють його. |
33 А коли оце прийде, ось воно вже приходить! то пізнають вони, що серед них був пророк. | 33 Але коли справдиться, – ось, уже й справджується, – тоді спізнають, що серед них був пророк. | 33 А як воно справдиться, -ба воно вже й справджується, - тоді зрозуміють, що між ними був пророк.» | 33 І коли лиш прийдеш, скажуть: Ось іде. І пізнають, що посеред них був пророк. | 33 Як же воно справдиться, - ба вже й справджується, - тодї зрозуміють, що між ними був пророк. |