1 І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,1 І сказав Господь Мойсеєві: Рушай, іди звідси ти і народ, котрого ти вивів із єгипетської землі, на землю, про яку Я клявся Авраамові, Ісаакові та Якові, кажучи: Нащадкам твоїм дам її.1 Господь сказав Мойсеєві: «Іди, вирушай звідси, сам ти і люди, що ти вивів з Єгипетської землі, в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову словами: Потомству твоєму оддам її.1 І сказав Господь до Мойсея: Іди, відійди звідси ти і твій нарід, якого ти вивів з єгипетскої землі, до землі, якою Я клявся Авраамові і Ісааку і Якову, кажучи: Вашому насінню дам її.1 І рече Господь Мойсейові: Ійди, здіймайсь ізвідсї, ти й люде, що ведеш з Египецької землї в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ізаакові і Яковові, глаголючи: Насїнню твойму оддам її.
2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина,2 І пошлю перед тобою Ангела, і прожену ханаанеїв, амореїв, хеттеїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв.2 Я пошлю перед тобою ангела й повиганяю ханаанян, аморіїв, хеттитів, перізіїв, хіввіїв та євусіїв;2 І пішлю мого ангела перед тобою, і вижене Аморрея і Хеттея і Ферезея і Ґерґесея і Евея і Євусея.2 І пошлю перед тобою ангела та й повиганяю Канааніїв, Аморіїв, і Хетіїв, і Ферезіїв і Гевіїв і Євузіїв.
3 до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі.3 І введе він вас на землю, де тече молоко і мед; тому що Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ твердошиїй.3 в землю, що тече молоком і медом; я ж сам не піду серед вас, бо ви народ твердолобий, щоб, бува, не вигубив я вас у дорозі.»3 І введе тебе до землі, що пливе молоком і медом. Бо не піду з тобою, томущо ти є народом твердошиєм, щоб Я не винищив тебе в дорозі.3 Ійди в землю, де тече молоко і мід; сам бо не пійду серед вас, тим що ви запеклий народ, дак щоб не вигубити менї вас в дорозї.
4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.4 Народ, зачувши грізне слово оце, заридав, і ніхто не почепив на себе прикрас своїх.4 Почув народ це гірке слово та й посумнішав, і не надягав ніхто своїх прикрас.4 І нарід, почувши це погане слово, засумував в одежі смутку.4 І почули люде се гірке слово, та й засуміли, і нїхто не надївав своїх окрас.
5 Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі.5 Бо Господь сказав Мойсеєві: Скажи синам Ізраїля: Ви народ твердошиїй; якщо Я пройду серед вас, то за одну хвилину винищу вас; Отож, зніміть із себе прикраси свої; Я поміркую, що Мені вчинити з вами.5 Тоді Господь сказав до Мойсея: «Скажи синам Ізраїля: Ви народ твердолобий; коли б я йшов одну лиш хвилю проміж вами, винищив би вас. Тож познімайте ваші прикраси з себе, а я вже знаю, що чинитиму з вами.»5 І сказав Господь ізраїльським синам: Ви нарід твердошийний. Вважайте, щоб не навів Я на вас іншу пошесть і не винищив Я вас. Тепер, отже, зніміть одіж вашої слави і прикрасу, і покажу тобі, що зроблю тобі.5 Рече бо Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих: Ви народ запеклий; коли б ійшов я одну тілько минуту проміж вами, дак вигубив би вас. Оце ж поздіймайте свої окраси з себе, я ж знаю, що чинити му з вами.
6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.6 Сини Ізраїля зняли з себе прикраси свої біля гори Хорив.6 І позривали сини Ізраїля свої прикраси з себе, почавши від Хорив-гори.6 І зняли сини ізраїльські свою прикрасу і одіж на горі Хорив.6 І позривали сини Ізрайлеві свої окраси з себе почавши від Гореб гори.
7 А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.7 А Мойсей узяв і поставив собі шатро поза табором, віддалік од нього, і назвав його скинією зібрання; і кожний, хто шукав Господа, приходив до скинії зібрання, котра була поза табором.7 Узяв Мойсей намет та й нап'яв його за табором, оддалеки від нього; він назвав його наметом зібрання; кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за табором.7 І Мойсей, взявши своє шатро, поставив поза табором, далеко від табору, і назване було шатром свідчення. І було, що кожний, хто шукав Господа, виходив до шатра поза табір.7 Мойсей же взяв намета й напяв його за кошем, оддалеки від коша, та й назвав його соборним наметом. І сталося, кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за кошем.
8 І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.8 І коли Мойсей виходив до скинії, увесь народ підводився, і ставав кожний біля входу до свого шатра і дивився услід Мойсеєві, аж доки він не входив до скинії;8 Як тільки виходив Мойсей до намету, всі люди вставали, і кожен стояв коло входу до свого намету й дивились у слід Мойсеєві, аж він увійде в намет.8 Коли ж входив Мойсей до шатра, увесь нарід стояв, дивлячись, кожний при дверях свого шатра, і стежили як відходив Мойсей, доки не входив він до шатра.8 І сталось, як виходив Мойсей з намету, вставали всї люде, і стояло кожне коло входу у свій намет і дививсь всьлід Мойсейові, аж покіль увійде він у намет.
9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.9 Коли ж Мойсей заходив до скинії, тоді опускався стовп хмаровидний і зупинявся біля входу до скинії, і Господь говорив із Мойсеєм.9 Коли Мойсей входив у намет, спускався стовп хмари й зупинявся при вході в намет і (Господь) розмовляв з Мойсеєм.9 Як же входив Мойсей до шатра, сходив стовп хмари і ставав при дверях шатра, і говорив з Мойсеєм.9 А як увіходив Мойсей у намет, дак спускався хмарний стовп, і зупинявсь коло входу в намет, і розмовляв Господь із Мойсейом.
10 І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.10 І бачив увесь народ стовп хмаровий, який стояв біля входу до скинії; і підводився увесь народ, і поклонявся кожний біля входу до шатра свого.10 Народ же ввесь, бачивши хмаровий стовп, що стояв при вході в намет, вставав і падав ниць, кожен при вході до свого намету.10 І ввесь нарід бачив стовп хмари, що стояв при дверях шатра. І стоячи, ввесь нарід поклонився, кожний від дверей свого шатра.10 І вбачаючи весь люд стовпа хмарного, що стояв коло входу в намет, вставав увесь люд і падали ниць, кожне коло входу в свій намет.
11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.11 І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, так, наче розмовляв би хтось із другом своїм; і він повертався до табору; а служник його, Ісус, син Навина, юнак, не покидав скинію.11 Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина з людиною. А потім Мойсей повертався до табору. Слуга ж його, Ісус Навин, ще хлопчина, не полишав намету.11 І говорив Господь до Мойсея лицем до лиця, так як хтось говорить до свого приятеля. І він відходив до табору. А молодий слуга Ісус син Навина не виходив з шатра.11 І розмовляв Господь із Мойсейом лицем до лиця, так як говорить чоловік з чоловіком; і вертався він до коша. Слуга ж його Йосуа Нуненко, молодик, не виходив із середини намету.
12 І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.12 Мойсей сказав Господові: Ось, Ти кажеш мені: `Веди народ цей`, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоч Ти сказав: `Я знаю тебе за іменем, і ти здобув прихильність в очах Моїх`.12 Мойсей сказав Господеві: «Глянь, ти кажеш мені: Веди народ цей, та ти не сповістив мене, кого пошлеш зо мною. А ще й сказав був мені: Знаю тебе на ім'я, і ласку ти знайшов в очах моїх.12 І сказав Мойсей до Господа: Ось Ти мені кажеш: Провадь цей нарід. Ти же не обявив мені кого пішлеш зі мною. Ти ж мені сказав: Знаю тебе понад всіх, і маєш ласку у мене.12 І рече Мойсей Господеві: Дивись, глаголав єси менї: Веди люд сей, та не сповістив мене, кого посилаєш зо мною. Ти ж глаголав: Знаю тебе на імя, та ще й ласку знайшов єси в очах моїх.
13 Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій.13 Отже, якщо я здобув прихильність в очах Твоїх, то благаю: відкрий мені шлях Твій, щоб я спізнав Тебе, щоб здобути прихильність в очах Твоїх; і помисли, що оці люди є Твій народ.13 Тож коли я справді знайшов ласку в твоїх очах, дай мені взнати твої путі, щоб я пізнав тебе та й знайшов ласку в твоїх очах, та зглянься й на те, що це твої люди.»13 Якщо, отже, я знайшов ласку перед тобою, покажи мені Себе, щоб я явно побачив Тебе, щоб знайшов я ласку перед Тобою, і щоб пізнав я, що цей нарід є твоїм народом.13 Оце ж, коли знайшов я ласку в очах твоїх, дак дай менї взнати дороги твої, щоб пізнав тебе, та й знайшов ласку в очах твоїх, та зглянься й на те, що се люде твої!
14 А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку.14 Господь сказав: Сам Я піду з тобою і приведу тебе до спокою.14 (Господь) сказав: «Я сам піду з тобою і дам тобі спокій.»14 І каже: Сам ітиму перед тобою і дам тобі спочинок.14 І рече: Лице моє йти ме з тобою, і я дбати му про упокій твій.
15 І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.15 Мойсей сказав Йому: Якщо не підеш Сам зі мною, то й не виводь нас звідси.15 І (Мойсей) відповів йому: «Коли не йтимеш ти сам особисто, то й не виводь нас звідси.15 І каже до нього: Якщо сам Ти не підеш, не виведи мене звідси.15 І рече до його: Коли не йти ме лице твоє, так і не веди нас ізвідти.
16 Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі.16 Тому що з якого знаку довідатися, що я і народ Твій здобули прихильність у Твоїх очах? Чи не з того, що Ти підеш із нами? Тоді я і народ Твій будемо вирізнятись з-поміж усіх народів лиця землі.16 Та й по чім же буде пізнати, що я знайшов ласку в твоїх очах, я і народ твій, як не по тім, що ти йтимеш з нами? Тим і відрізнимось ми, я і твій народ, від усіх народів, що на лиці землі.»16 І як знаним стане, що поправді я знайшов ласку перед Тобою, я ж і твій нарід, але хіба що разом ітимеш з нами? І прославимося я і нарід твій понад всякий нарід, який є на землі.16 Бо чим же впевняться, що знайшов я ласку в очах твоїх, я й люде твої? Чи не тим же, що пійдеш ти з нами, і відрізнимось ми, я й люде твої, від усякого народа, який є на земному лицї?
17 І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе.17 І сказав Господь Мойсеєві: Те, про що ти говориш, Я вчиню; тому що ти здобув прихильність в очах Моїх, і Я знаю тебе за іменем.17 Господь сказав Мойсеєві: «І те, що ти зараз бажаєш, зроблю; бо ти знайшов ласку в очах у мене, і я знаю тебе на ім'я.»17 Сказав же Господь до Мойсея: І зроблю тобі це слово, яке ти сказав. Бо ти знайшов ласку переді Мною, і Я пізнав тебе понад всіх.17 І рече Господь Мойсейові: І те, що промовив єси, сотворю; бо знайшов єси ласку в очу в мене, і знаю я на імя тебе.
18 А він відказав: Покажи мені славу Свою!18 Мойсей сказав: Я благаю тебе, дай мені побачити славу Твою.18 І говорив (Мойсей): «Покажи мені, благаю, твою славу!»18 І каже: Покажи мені твою славу.18 І рече він: Покажи ж менї славу твою!
19 І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний.19 І сказав Господь: Я проведу перед тобою всю славу Мою, і проголошу ймення Єгови перед тобою, і кого помилувати, помилую, кого пожаліти, пожалію.19 І (Господь) відповів: «Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім'я Господа; і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись.»19 І сказав: Я пройду перед тобою з моєю славою, і покличу моїм іменем перед тобою Господь. І помилую кого помилую і змилосерджуся над ким змилосерджуся.19 І рече: Проведу всю милость мою перед лицем твоїм і проголошу імя Господа перед тобою; і милувати му, кого милувати, і милосердувати мусь, над ким милосердуватись. І рече:
20 І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити.20 І потім сказав Він: Обличчя Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися живою.20 І додав: «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене і жити.»20 І сказав: Не зможеш побачити мого лиця. Бо людина не побачить моє лице і житиме.20 Не можна тобі бачити лице моє: бо не жити ме вже людина, що бачила лице моє.
21 І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі.21 І сказав Господь: Ось місце у Мене: стань на оцій скелі.21 Далі Господь сказав: «Ось місце коло мене, стань на цій скелі;21 І сказав Господь: Ось місце коло Мене, стань на камені.21 І рече Господь: Ось місце коло мене, і будеш стояти на скелї:
22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.22 А коли буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розхилі скелі, і прикрию тебе рукою Моєю, доки не пройду.22 і як проходитиме моя слава, я поставлю тебе в щілині скелі й моєю долонею прикрию тебе, поки не перейду.22 Коли ж пройде слава моя, і покладу тебе до печери в скелі і покрию тебе моєю рукою, доки не мину.22 І як проходити ме слава моя, поставлю тебе в щелинї скелї, та й затулю долонею моєю лице тобі, поки не перейду.
23 А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.23 І коли відхилю руку Свою, ти побачиш Мене іззаду, а обличчя Моє буде невидиме.23 Потім я заберу мою руку, й ти побачиш мої плечі; лиця ж мого бачити не можна.»23 І заберу руку, і тоді побачиш мене ззаду, а моє лице не буде тобі показане.23 А як відтулю долоню мою, дак бачити меш мене ззаду, лиця ж мого не бачити меш.