1 Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої. | 1 Отож, вислухай, Йове, думки мої і зважай на всі слова мої. | 1 «Тож вислухай, о Іове, мою мову, вважай на кожне моє слово. | 1 Ні, але ж послухай, Йове, мої слова і мою мову. | 1 Ітак, слухай, Йове, мови моєї і вважай на кожне слово моє! |
2 Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій. | 2 Ось, я розтулю уста мої, язик мій говорить у роті моєму. | 2 Оце уста мої я розтулюю, язик мій промовляє у гортані! | 2 Отже послухай, бо я відкрив мої уста, і мій язик заговорив. | 2 Ось, я одверзаю уста мої, язик мій промовляє з гортанї моєї. |
3 Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста. | 3 Слова мої від щирости мого серця і уста мої виречуть знання чисто. | 3 Серце моє повторить слова мудрі, уста мої промовлять чисту правду. | 3 Моє серце чисте від слів, а розум моїх губ розуміє чисте. | 3 Слова мої з щирого серця, а уста мої возглаголють чисті думки. |
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих. | 4 Дух Божий утворив мене, і дихання Вседержителя дало мені життя. | 4 Дух Божий творив мене, і подув Всесильного мене оживлює. | 4 Божий дух це той, що мене створив, а дихання Вседержителя мене навчає. | 4 Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм. |
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався! | 5 Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною. | 5 Відказуй мені, коли можеш; готуйся, стань проти мене! | 5 Якщо можеш, дай мені на це відповідь. Потерпи, стань ти проти мене і я проти тебе. | 5 Коли маєш снагу, - відказуй менї й стань проти мене. |
6 Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я! | 6 Ось, я за бажанням твоїм, – замість Бога. Я витворений також із глини. | 6 Ось я, як ти, у Бога, - теж утворений із глини. | 6 Ти зліплений з глини, так як і я, ми зліплені з того самого. | 6 Ось я, по твому бажанню, стаю замість Бога. Та й я утворений з глини; |
7 Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі. | 7 Тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде заважкою для тебе. | 7 Тим страх передо мною не буде тебе лякати, моя рука не буде тяжіти над тобою. | 7 Мій страх тебе не замішає, ані моя рука не буде тяжка на тобі. | 7 Тим ти не маєш чого зворушуватись через мене, та й рука моя не буде важка про тебе. |
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: | 8 Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів: | 8 Ти промовляв до вух моїх, і голос я вчув твоїх слів: | 8 Тільки ти заговорив до моїх ух, я почув голос твоїх слів. | 8 Ти говорив в уші мої, й я чув голос слів: |
9 Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! | 9 Чистий я, без вади, безневинний я, і немає в мені неправди; | 9 Я чистий, без провини; я бездоганний, вини в мені немає; | 9 Томущо ти говориш: Я є чистий, я не згрішив, я ж є непорочний, бо я не вчинив беззаконня. | 9 Чист я, не маю гріха, провини в мене немає, анї неправди. |
10 Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом. | 10 А Він знайшов звинувачення супроти мене і вважає мене Своїм супротивником. | 10 він же зачіпки шукає на мене, за ворога собі мене вважає, | 10 Він же знайшов вину проти мене, а вважає мене за ворога. | 10 Він же найшов вину на мене й має мене за ворога свого; |
11 У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже... | 11 Забив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма шляхами моїми. | 11 ноги мої заковує в кайдани, й усі кроки мої назирає! | 11 Він же поклав мою ногу в колоди, а стеріг всі мої дороги. | 11 Ноги мої в кайдани закував і всї стежки мої назирає. |
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину! | 12 Ось у цьому ти помиляєшся, відповідаю тобі; тому що Бог вищий людини. | 12 От у цьому, я відповім тобі, що ти слушности не маєш, бо Бог є більший від людини. | 12 Бо як ти говориш: Я праведний, і мене Він не вислухав? Бо вічний є Той, що над земними людьми. | 12 От і неправ єси в тому, відказую я тобі, бо Бог висше людини. |
13 Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає? | 13 Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту за жодні справи Свої. | 13 Чого тобі на нього нарікати, що на всі твої слова він не відповідає? | 13 Ти ж говориш: Чому Він не почув всі слова моєї правди? | 13 Що тобі спорити з ним? та ж він не здає справи з нїякого дїла свого. |
14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: | 14 Бог говорить один раз і, якщо того не почують, вдруге. | 14 Бог скаже раз, скаже й двічі, та на те не вважають. | 14 Бо Господь раз заговорить, а вдруге в сні, | 14 Бог скаже раз, а коли на те не вважають, ще й другий раз. |
15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, | 15 Уві сні, в нічному видінні, коли сон приходить до людей, під час дрімоти на ложі. | 15 У сні, у нічному видінні, коли глибокий сон на людей находить, коли вони на ліжку засинають, | 15 чи в нічнім повчанні, так як коли нападе на людей жахливий страх в сні на ліжку. | 15 У снї, в нічному видиві, коли сон находить на людей, коли дрімаємо на ложі, |
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою, | 16 Тоді Він відкриває вухо людини і залишає Свою настанову. | 16 тоді розтулює він людям вухо і втискає свою пересторогу, | 16 Тоді Він відкриє ум людей, в цих їх видіннях страху настрашив, | 16 Тодї він відтулює в чоловіка ухо й втискає йому свою науку, |
17 щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, | 17 Щоб відхилити людину од якогось вчинку і відібрати у неї гордощі, | 17 щоб відвернути людину від якогось вчинку, щоб від гордині мужа уберегти, | 17 щоб відвернути людину від неправедності, а його тіло спасти від упадку. | 17 Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати; |
18 щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище. | 18 Щоб відвести душу її від провалля і життя її від урази мечем. | 18 щоб душу його зберегти від Ями, життя його від переходу підземеллям. | 18 Той пощадив же його душу від смерти і щоб він не упав на війні. | 18 Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем. |
19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна. | 19 Або ж вона наставляється на розум хворобою на ложі своєму і жорстоким болем у всіх кістках своїх, – | 19 Бог його напоумлює хворобою на ложі та безнастанним болем його костей, | 19 Знову ж оскаржив його хворобою на ліжку і задубіло множество його костей. | 19 Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх, |
20 І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою. | 20 І життя її одвертається від хліба, і душа її від улюбленої страви. | 20 тож він відвертається від хліба, й душа його від улюбленої страви. | 20 Всяку ж їжу пшениці не зможе він прийняти і його душа забажає їжу, | 20 Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви. |
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були. | 21 Плоть на ній марніє, аж так, що її не видно, і з'являються кості її, котрих не було видно. | 21 Тіло його очевидячки марніє, самі лиш кості видно. | 21 аж доки не зігниє його тіло і покаже його голі кості. | 21 Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно. |
22 І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде. | 22 І душа її наближається до могили, і життя її – до смерти. | 22 Душа його зближається до Ями, життя його - до місця, де померлі. | 22 Його ж душа наблизилася до смерти, а його життя в аді. | 22 А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його 'д смертї. |
23 Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту, | 23 Якщо є у неї Ангел – наставник, один із тисячі, аби показати людині достеменний [шлях] її, – | 23 Добре, коли є в когось ангел, один на тисячу заступник, щоб людині вказати її обов'язок, | 23 Якщо буде тисяча смертоносних ангелів, ні один з них його не зранить. Якщо пізнає серцем, щоб повернутися до Господа, сповістити ж людині своє оскарження, показати ж його провину, | 23 Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, - |
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов. | 24 [Бог] змилується над нею і скаже: Звільни її від могили; Я знайшов викупа. | 24 та змилуватись над ним і сказати: „Звільни його, нехай не сходить в Яму! Я знайшов бо викуп за його душу!` | 24 Він пристане (до нього), щоб той не впав у смерть, а обновить його тіло, так як тинк на стіні, кості ж його наповнить кістяним мозгом. | 24 То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому. |
25 Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности. | 25 Тоді тіло її стане кращим, аніж замолоду; вона повернеться у дні юности своєї. | 25 Тіло його тоді стає свіжішим, ніж в юнака, і він повертається знов до днів молодечих. | 25 Він мяким зробить його тіло, наче (тіло) немовляти, поставить же його мужним між людьми. | 25 Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів. |
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. | 26 Буде молитися до Бога, і Він милостивий до неї; з радістю споглядає на обличчя її і повертає людині праведність її. | 26 До Бога молиться, і Бог його приймає, і з радістю він дивиться на нього, повертає йому його справедливість. | 26 Як помолиться він до Господа, і сприйнятий Ним буде, ввійде ж з чистим лицем з визнаванням. Бо Він віддасть людям справедливість. | 26 Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність. |
27 Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. | 27 Вона буде дивитися на людей і говоритиме: Грішила я і спотворювала правду, а мені не відплачено; | 27 І тоді той співає прилюдно й промовляє: Згрішив я, кривду заподіяв, та Бог не відплатив мені тим самим; | 27 Тоді людина так заскаржить сама себе, кажучи: Що я довершив, і не за справедливістю покарав мене за те, що я згрішив. | 27 І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї. |
28 Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя. | 28 Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло. | 28 він звільнив мою душу від переходу через Яму, життя моє світ бачить. | 28 Спаси мою душу, щоб не піти в зітління, і моє життя побачить світло. | 28 Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло. |
29 Бог робить це все двічі-тричі з людиною, | 29 Ось, усе це чинить Бог часто з людиною, | 29 Отак усе оце творить Бог двічі, тричі з людиною, | 29 Ось все це з мужем чинить Сильний трьома дорогами. | 29 Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком, |
30 щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих. | 30 Щоб відвести душу її від могили, і просвітити її світлом живих. | 30 щоб вирятувати її душу з Ями, щоб світлом живих її освітлити. | 30 Але спаси мою душу від смерти, щоб моє життя хвалило його в світлі. | 30 Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти. |
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму! | 31 Зважай, Йове, слухай мене, і мовчи, а я буду говорити. | 31 Вважай же, Іове, та мене слухай; мовчи, я буду говорити! | 31 Послухай, Йове, і вислухай мене. Замовкни, і я заговорю. | 31 Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити. |
32 Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання. | 32 Якщо маєш щось сказати, відповідай і кажи, тому що я прагну твого виправдання. | 32 Відповідай, як маєш що сказати! Кажи, я радий дати тобі слушність. | 32 Якщо є слова, відповідж мені. Заговори, бо бажаю, щоб ти був оправданий. | 32 А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився; |
33 Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости! | 33 А якщо ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости. | 33 А коли ні, ти мене слухай! Мовчи, і я навчу тебе мудрости.» | 33 Якщо ні, ти мене послухай. Мовчи, і я тебе навчу мудрости. | 33 А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї. |