| 1 Блаженний, кому прощені беззаконня, і чиї гріхи покриті! | 1 Провідникові хору. Псалом. Давида. | 1 Давида. Повчання. Блаженні, яким відпущено беззаконня і яким покрито гріхи. | 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. На тебе вповаю, Господи; не дай менї осоромитись по віки; по твоїй справедливостї спаси мене. |
2 (31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене! | 2 Блаженний чоловік, якому Господь не зарахує гріха, і в чиєму духові немає лукавства! | 2 До тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, у твоїй справедливості визволь мене! | 2 Блаженний чоловік, якому Господь не зачислить гріх, і немає обмани в його устах. | 2 Нахили до мене ухо твоє, спаси мене скоро! Будь менї баштою, домом оборонним, щоб спасти мене! |
3 (31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене! | 3 Коли я мовчав, виснажилися кості мої від щоденного стогону мого. | 3 Нахили до мене твоє вухо, спаси мене притьмом, будь скелею прибіжища для мене, твердинею міцною, щоб мене урятувати! | 3 Бо я замовк, мої кості постарілися від того, що я кликав цілий день. | 3 Ти бо єси скеля моя, башта моя, і задля імени твого веди мене й навчай мене. |
4 (31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя! | 4 Бо вдень і вночі тяжіла наді мною рука Твоя; свіжість моя зникла, наче в літню посуху. | 4 Бо ти - скеля моя й моя твердиня, і ради імени твого веди мене та керуй мною. | 4 Бо вдень і вночі затяжіла на мені твоя рука, я повернувся до терпіння коли мене прошило терня. | 4 Виведи мене з сїтки, що тайно заставили її на мене; ти бо єси твердиня моя. |
5 (31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди! | 5 Я відкрив Тобі гріх мій і не утаємничив беззаконня мого; я сказав: Сповідаю Господові злочини мої; і Ти простив мені провину гріха мого. | 5 Виведи мене з тенет, що тайно наставлено на мене, бо ти - моє пристановище. | 5 Я пізнав мій гріх і я не покрив моє беззаконня. Я сказав: Визнаю Господеві проти себе моє беззаконня. І Ти відпустив безбожність мого гріха. | 5 В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди! |
6 (31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа. | 6 За це помолиться до Тебе кожний праведник Божий в годину слушну, коли Тебе можна знайти, і тоді велика повінь води не сягне до нього. | 6 В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже. | 6 За це до Тебе помолиться всякий преподобний в відповідному часі. Однак в потопі численних вод не наближаться до нього. | 6 Зненавидїв я тих, що вважають на божища нїкчемні; я ж вповав на Господа. |
7 (31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі, | 7 Ти сховок мій; Ти охороняєш мене від скорботи; оточуєш мене радістю визволення. | 7 Ти ненавидиш тих, що почитають бовванів нікчемних; а я на Господа уповаю. | 7 Ти є моє пристановище від болю, що мене окружив. Радосте моя, визволи мене від тих, що мене окружили. | 7 Зрадїю серцем і звеселюся задля милосердя твого; бачивши горе моє, ти знав тїсноту душі моєї, |
8 (31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої! | 8 Я вчиню тебе мудрим, настановлю тебе на шлях, котрим тобі ходити; буду водити тебе, око Моє над тобою. | 8 Радітиму й буду веселитись твоїм милосердям, бо зглянувсь ти над моїм горем, знав душі моєї скорботи | 8 Врозумлю тебе і наставлю тебе на цю дорогу, якою підеш, закріплю на тобі мої очі. | 8 І не віддав мене ворогові в руки, поставив ноги мої на широкому просторі. |
9 (31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє, | 9 Не будьте, мов кінь, мов той лошак нерозважливий, котрих щелепи треба приборкувати вуздечкою і вудилами, щоб вони підкорялися тобі. | 9 і не віддав мене в руки супостата, поставив на широкім місці мої ноги. | 9 Не будьте як кінь і осел, в яких немає розуму, вуздечкою і вудилом (треба) змушувати щоки челюсті як не наближаються до тебе. | 9 Змилуйся надо мною, Господи! Бо я в тїснотї; із журби запались очі мої, душа моя і внутро моє. |
10 (31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості! | 10 Багато скорботи нечестивому, а того, хто сподівається на Господа, оточує милість. | 10 Змилуйсь надо мною, Господи, бо мені скрутно; з журби виснажилися в мене очі, душа моя й моє нутро. | 10 Численні бичування в грішника, а милосердя огорне того, що поклав надію на Господа. | 10 Бо в горю нидїє життє моє, і лїта мої в зітханню; в несправедливостї ізнемоглась сила моя, і костї мої струпішіли. |
11 (31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене! | 11 Веселіться у Господі і радійте, праведні; святкуйте, всі щиросерді. | 11 Життя моє виснажується в горі літа мої у стогнанні. У смутку підупала моя сила, і кості мої повисихали. | 11 Розвеселіться Господом і зрадійте праведні, і похваліться всі прямі серцем. | 11 Став я посьміховиском не то що для всїх ворогів моїх, а й надто ще більше для сусїдів моїх, і страшилом для знакомих моїх; хто бачить мене на улицї, той втїкає від мене. |
12 (31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина... | | 12 Я став сміховиськом усім моїм противникам і ганьбою моїм сусідам, страховищем моїм знайомим; хто мене бачить надворі, втікає від мене. | | 12 Забуто мене в серцї, як помершого; став я наче розбита посудина. |
13 (31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу, | | 13 Мене, немов мерця, забуто в серці; я став, немов розбитий посуд. | | 13 Чув бо я брехню від багацько людей - кругом пострах - як всї змовлялись проти мене; вони чигали на життє моє. |
14 (31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог! | | 14 Бо чув я нашіптування багатьох, страхіття навколо; коли вони разом змовлялися на мене, і замишляли відібрати життя в мене. | | 14 Я ж, я вповав на тебе, Господи, я казав: ти єси Бог мій! |
15 (31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників! | | 15 А я на тебе, Господи, вповаю; кажу: “Ти єси Бог мій!” | | 15 Днї мої в руках твоїх; вирятуй мене з рук ворога мого і від гонителїв моїх! |
16 (31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй, | | 16 В руках у тебе моя доля: вирятуй мене з руки ворогів і гнобителів моїх. | | 16 Сьвіти лицем твоїм на слугу твого, спаси мене по милостї твоїй! |
17 (31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу, | | 17 Освітли світлом твого обличчя слугу твого, спаси мене в твоїм милосерді! | | 17 Господи, не допусти сорому на мене, бо я призвав тебе на поміч! Побий соромом беззаконних, нехай в пеклї нїміють! |
18 (31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою! | | 18 Господи, не дай мені осоромитись, до тебе бо взиваю;нехай грішники вкриються соромом, нехай мовчки зійдуть до Шеолу. | | 18 Зацїпи уста брехливі, що в гордостї і зневазї верзять мерзоту проти праведника! |
19 (31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами! | | 19 Нехай заніміють уста брехливі, що на праведного нахабно говорять. | | 19 Як велика доброта твоя, що зберіг єси для боящихся тебе, що явив перед синами людськими людям, що вповають на тебе. |
20 (31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш! | | 20 Яка велика, Господи, твоя доброта, що її ти зберіг тим, що тебе бояться, і чиниш тим, що до тебе прибігають, перед людськими синами! | | 20 Ти сховаєш їх у сховку перед лицем твоїм від заговорів людських; ти сховаєш їх у домівцї від язиків сварливих. |
21 (31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті! | | 21 Ти ховаєш їх у сховку обличчя твого від заговорів людських; ти їх заховуєш у наметі від язиків сварливих. | | 21 Благословен Господь! Бо чудно явив він на менї милість свою в оборонному містї. |
22 (31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав... | | 22 Благословен Господь, бо дивне своє милосердя явив мені в місті-твердині. | | 22 Сказав я, правда, в переляку: Я відлучений від очей твоїх; та все ж таки ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе. |
23 (31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує. | | 23 Я ж у збентеженні моїм промовив: “Відтятий я з-перед твоїх очей!” Та ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе. | | 23 Полюбіть Господа, всї його праведні! Вірних сохранить Господь, а сповна відплатить тому, хто живе в гординї. |
24 (31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа! | | 24 Любіть Господа, усі його святії! Вірних стереже Господь, а гордовитим злишком відплатить. | | 24 Будьте сильні і майте в серцї одвагу, ви всї, що вповаєте на Господа. |