1 Блаженний, кому прощені беззаконня, і чиї гріхи покриті!1 Провідникові хору. Псалом. Давида.1 Давида. Повчання. Блаженні, яким відпущено беззаконня і яким покрито гріхи.1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. На тебе вповаю, Господи; не дай менї осоромитись по віки; по твоїй справедливостї спаси мене.
2 (31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!2 Блаженний чоловік, якому Господь не зарахує гріха, і в чиєму духові немає лукавства!2 До тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, у твоїй справедливості визволь мене!2 Блаженний чоловік, якому Господь не зачислить гріх, і немає обмани в його устах.2 Нахили до мене ухо твоє, спаси мене скоро! Будь менї баштою, домом оборонним, щоб спасти мене!
3 (31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!3 Коли я мовчав, виснажилися кості мої від щоденного стогону мого.3 Нахили до мене твоє вухо, спаси мене притьмом, будь скелею прибіжища для мене, твердинею міцною, щоб мене урятувати!3 Бо я замовк, мої кості постарілися від того, що я кликав цілий день.3 Ти бо єси скеля моя, башта моя, і задля імени твого веди мене й навчай мене.
4 (31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!4 Бо вдень і вночі тяжіла наді мною рука Твоя; свіжість моя зникла, наче в літню посуху.4 Бо ти - скеля моя й моя твердиня, і ради імени твого веди мене та керуй мною.4 Бо вдень і вночі затяжіла на мені твоя рука, я повернувся до терпіння коли мене прошило терня.4 Виведи мене з сїтки, що тайно заставили її на мене; ти бо єси твердиня моя.
5 (31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!5 Я відкрив Тобі гріх мій і не утаємничив беззаконня мого; я сказав: Сповідаю Господові злочини мої; і Ти простив мені провину гріха мого.5 Виведи мене з тенет, що тайно наставлено на мене, бо ти - моє пристановище.5 Я пізнав мій гріх і я не покрив моє беззаконня. Я сказав: Визнаю Господеві проти себе моє беззаконня. І Ти відпустив безбожність мого гріха.5 В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди!
6 (31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.6 За це помолиться до Тебе кожний праведник Божий в годину слушну, коли Тебе можна знайти, і тоді велика повінь води не сягне до нього.6 В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже.6 За це до Тебе помолиться всякий преподобний в відповідному часі. Однак в потопі численних вод не наближаться до нього.6 Зненавидїв я тих, що вважають на божища нїкчемні; я ж вповав на Господа.
7 (31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,7 Ти сховок мій; Ти охороняєш мене від скорботи; оточуєш мене радістю визволення.7 Ти ненавидиш тих, що почитають бовванів нікчемних; а я на Господа уповаю.7 Ти є моє пристановище від болю, що мене окружив. Радосте моя, визволи мене від тих, що мене окружили.7 Зрадїю серцем і звеселюся задля милосердя твого; бачивши горе моє, ти знав тїсноту душі моєї,
8 (31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!8 Я вчиню тебе мудрим, настановлю тебе на шлях, котрим тобі ходити; буду водити тебе, око Моє над тобою.8 Радітиму й буду веселитись твоїм милосердям, бо зглянувсь ти над моїм горем, знав душі моєї скорботи8 Врозумлю тебе і наставлю тебе на цю дорогу, якою підеш, закріплю на тобі мої очі.8 І не віддав мене ворогові в руки, поставив ноги мої на широкому просторі.
9 (31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,9 Не будьте, мов кінь, мов той лошак нерозважливий, котрих щелепи треба приборкувати вуздечкою і вудилами, щоб вони підкорялися тобі.9 і не віддав мене в руки супостата, поставив на широкім місці мої ноги.9 Не будьте як кінь і осел, в яких немає розуму, вуздечкою і вудилом (треба) змушувати щоки челюсті як не наближаються до тебе.9 Змилуйся надо мною, Господи! Бо я в тїснотї; із журби запались очі мої, душа моя і внутро моє.
10 (31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!10 Багато скорботи нечестивому, а того, хто сподівається на Господа, оточує милість.10 Змилуйсь надо мною, Господи, бо мені скрутно; з журби виснажилися в мене очі, душа моя й моє нутро.10 Численні бичування в грішника, а милосердя огорне того, що поклав надію на Господа.10 Бо в горю нидїє життє моє, і лїта мої в зітханню; в несправедливостї ізнемоглась сила моя, і костї мої струпішіли.
11 (31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!11 Веселіться у Господі і радійте, праведні; святкуйте, всі щиросерді.11 Життя моє виснажується в горі літа мої у стогнанні. У смутку підупала моя сила, і кості мої повисихали.11 Розвеселіться Господом і зрадійте праведні, і похваліться всі прямі серцем.11 Став я посьміховиском не то що для всїх ворогів моїх, а й надто ще більше для сусїдів моїх, і страшилом для знакомих моїх; хто бачить мене на улицї, той втїкає від мене.
12 (31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...12 Я став сміховиськом усім моїм противникам і ганьбою моїм сусідам, страховищем моїм знайомим; хто мене бачить надворі, втікає від мене.12 Забуто мене в серцї, як помершого; став я наче розбита посудина.
13 (31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,13 Мене, немов мерця, забуто в серці; я став, немов розбитий посуд.13 Чув бо я брехню від багацько людей - кругом пострах - як всї змовлялись проти мене; вони чигали на життє моє.
14 (31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!14 Бо чув я нашіптування багатьох, страхіття навколо; коли вони разом змовлялися на мене, і замишляли відібрати життя в мене.14 Я ж, я вповав на тебе, Господи, я казав: ти єси Бог мій!
15 (31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!15 А я на тебе, Господи, вповаю; кажу: “Ти єси Бог мій!”15 Днї мої в руках твоїх; вирятуй мене з рук ворога мого і від гонителїв моїх!
16 (31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,16 В руках у тебе моя доля: вирятуй мене з руки ворогів і гнобителів моїх.16 Сьвіти лицем твоїм на слугу твого, спаси мене по милостї твоїй!
17 (31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,17 Освітли світлом твого обличчя слугу твого, спаси мене в твоїм милосерді!17 Господи, не допусти сорому на мене, бо я призвав тебе на поміч! Побий соромом беззаконних, нехай в пеклї нїміють!
18 (31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!18 Господи, не дай мені осоромитись, до тебе бо взиваю;нехай грішники вкриються соромом, нехай мовчки зійдуть до Шеолу.18 Зацїпи уста брехливі, що в гордостї і зневазї верзять мерзоту проти праведника!
19 (31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!19 Нехай заніміють уста брехливі, що на праведного нахабно говорять.19 Як велика доброта твоя, що зберіг єси для боящихся тебе, що явив перед синами людськими людям, що вповають на тебе.
20 (31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!20 Яка велика, Господи, твоя доброта, що її ти зберіг тим, що тебе бояться, і чиниш тим, що до тебе прибігають, перед людськими синами!20 Ти сховаєш їх у сховку перед лицем твоїм від заговорів людських; ти сховаєш їх у домівцї від язиків сварливих.
21 (31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!21 Ти ховаєш їх у сховку обличчя твого від заговорів людських; ти їх заховуєш у наметі від язиків сварливих.21 Благословен Господь! Бо чудно явив він на менї милість свою в оборонному містї.
22 (31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав...22 Благословен Господь, бо дивне своє милосердя явив мені в місті-твердині.22 Сказав я, правда, в переляку: Я відлучений від очей твоїх; та все ж таки ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе.
23 (31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.23 Я ж у збентеженні моїм промовив: “Відтятий я з-перед твоїх очей!” Та ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе.23 Полюбіть Господа, всї його праведні! Вірних сохранить Господь, а сповна відплатить тому, хто живе в гординї.
24 (31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!24 Любіть Господа, усі його святії! Вірних стереже Господь, а гордовитим злишком відплатить.24 Будьте сильні і майте в серцї одвагу, ви всї, що вповаєте на Господа.