1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину? | 1 Заповіта я склав з очима моїми, щоб не мислити мені про дівчину. | 1 «Я вчинив умову з моїми очима, щоб на дівицю й не дивились! | 1 Я поклав завіт моїм очам і не подумаю про дівчину. | 1 З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю. |
2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот? | 2 Яка ж доля [мені] від Бога згори? І який спадок від Всевишнього з небес? | 2 І яка доля з висоти від Бога? Яка спадщина від Всесильного з неба? | 2 І що відділив Бог згори і (яке) достатнє насліддя з висот? | 2 Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба? |
3 Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям? | 3 Чи не для нечестивого погибель, і чи не для того, хто чинить лихе, отака халепа? | 3 Чи ж не погибель для безбожних? Чи ж не нещастя лиходіям? | 3 Чи згуба не для неправедного і відчуження для тих, що чинять беззаконня? | 3 Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві? |
4 Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки? | 4 Чи не бачив Він шляхів моїх і чи не рахував усіх моїх кроків? | 4 Чи ж він доріг моїх не бачить? Чи ж він не лічить усіх моїх кроків? | 4 Чи Він сам не побачить мою дорогу і не почислить всі мої кроки? | 4 Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої? |
5 Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя, | 5 Якщо я ходив у марноті, і якщо нога моя поспішала лукавити, – | 5 Чи ж я ходив колись у неправді? Чи мої ноги бігли за обманом? | 5 Якщо ж я ходив з тими, що висмівають, якщо ж і моя нога поспішилася на обману, | 5 Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, - |
6 то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає! | 6 Нехай зважать мене на вагах правди, і Бог спізнає мою чистоту. | 6 Хай мене зважить на вазі правдивій, хай розпізнає Бог мою невинність! | 6 хай вже стану я на справедливе мірило, а Господь знає мою незлобність. | 6 То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність. |
7 Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла, | 7 Якщо ступні мої ухилялися від шляху, і серце моє простувало за очима моїми, і коли щось [нечисте] прилипало до рук моїх, | 7 Коли ж мій крок схибив з дороги, і моє серце ходило слідом за очима, коли до рук моїх прилипла якась пляма, | 7 Якщо моя нога відійшла з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів, | 7 Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх, |
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням! | 8 То нехай же я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої викорінені будуть. | 8 то хай я сію, а їсть хтось інший, і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням! | 8 хай сію я й інші хай зїдять, хай же буду без кореня на землі. | 8 Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм. |
9 Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша, | 9 Якщо серце моє спокушалося жінкою, і я робив засідку біля дверей мого ближнього, – | 9 А коли якась жінка звела моє серце, коли я робив засідку під дверима мого ближнього, - | 9 Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо і я присів при її дверях, | 9 Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого, |
10 то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші! | 10 Нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інший нахиляється над нею; | 10 то нехай моя жінка для другого меле, інші нехай злягають з нею! | 10 хай же і моя жінка вгодить іншому, а мої немовлята хай будуть впокорені. | 10 Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею. |
11 Бо гидота оце, й це провина підсудна, | 11 Тому що це – злочин, це – беззаконня, що належить судові. | 11 Бо це безславний вчинок; переступ, що під суд підпадає, | 11 Бо опоганити заміжню жінку - це гнів люті не до спинення. | 11 Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає; |
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!... | 12 Це – вогонь, що пожирає до винищення, котрий вирвав би з корінням добро моє. | 12 вогонь, що пожирає до загуби, що ввесь мій урожай нищить дощенту. | 12 Бо це огонь, що горить на всіх сторонах, а куди лиш напав, з кореня знищив. | 12 Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду. |
13 Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною, | 13 Якщо я нехтував правами служника і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, | 13 Якщо я правом мого раба легковажив чи рабині, як вони правувалися зо мною, | 13 Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, як вони в мене судилися, | 13 Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною, |
14 то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім? | 14 То що почав би я діяти, якби Бог повстав? І коли б Він глянув на мене, що я відповів би Йому? | 14 то що чинитиму, коли Бог устане та розслідить? Що йому відповім я? | 14 що ж зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж і відвідає, яку відповідь дам? | 14 То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому? |
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі? | 15 Чи не Він, Котрий утворив мене в лоні, витворив і його, і так само учинив нас в утробі? | 15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі? | 15 Чи не так як і я повстав в лоні, повстали і вони? Ми ж повстали в тім же лоні. | 15 Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї? |
16 Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував? | 16 Чи відмовляв я тому, що мав нужду, на їхнє прохання і чи засмучував очі вдови? | 16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, або тьмарив очі вдовиці? | 16 А немічні задовільнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови. | 16 Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)? |
17 Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота? | 17 Чи сам я з'їдав шматка свого, і чи не їв від нього сирота? | 17 Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба? Хіба не їв його й сиротина? | 17 Якщо я і сам їв кусень мого хліба і сироті не подав. | 17 Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина? |
18 Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його! | 18 Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від лона матері моєї я допомагав [удові]. | 18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, водив її вже з лона матері моєї! | 18 Бо я від моєї молодості вигодовував (сироту) як батько і наставив від лона моєї матері. | 18 Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою. |
19 Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи, | 19 Якщо я бачив когось, що гинув без одежі і бідака без вбрання, – | 19 Коли я бачив бідолаху без одежі, чи злидаря, який не мав чим укритись, | 19 Якщо ж і я не зглянувся на нагого, що гинув, і не зодягнув, | 19 Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, - |
20 чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся? | 20 Чи не благословляли мене рамена його, і чи не був він зігрітий вовною овечок моїх? | 20 хіба мене не благословляли його стегна? Хіба він вовною з моїх овець не грівся? | 20 а слабкі мене не поблагословили, а їхні рамена не грілися з постригу моїх ягнят, | 20 Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї? |
21 Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, | 21 Якщо я підносив руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі коло брами, | 21 А коли на сироту здіймав я руку, бо бачив оборонця мого в брамі, - | 21 якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо у мене була велика поміч, | 21 Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї), |
22 хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана! | 22 То нехай плече моє відпаде од спини, і рука моя нехай відламається од ліктя. | 22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, і хай моя рука відломиться від ліктя! | 22 хай же відпаде моє рамено від ключиці, а моя рука хай буде знищена від ліктя. | 22 То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя, |
23 Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти... | 23 Тому що страшна для мене покара від Бога; перед величчю Його я не міг би устояти. | 23 Бо страх Божий упав би на мене, і перед величчю його не міг би я устоятись! | 23 Бо мене охопив господний страх, і одержане від нього не стерплю. | 23 Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся. |
24 Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя? | 24 Чи мав я золото за своє опертя і чи казав скарбові: Ти надія моя? | 24 Коли б на золото я покладав свою надію, коли б до щирого золота казав: Ти - моя безпека, | 24 Якщо я поклав золото як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію, | 24 Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя? |
25 Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? | 25 Чи мав я радість, що багатство моє величезне, і що рука моя надбала багато? | 25 коли б я тішився моїм великим статком, рукою моєю багато назбиравши, | 25 якщо ж і я зрадів коли моє багацтво стало великим, якщо ж і на безчисленне я поклав мою руку, | 25 Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато? |
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе, | 26 Спостерігаючи за сонцем, як воно сяє, і на місяць, як він величаво простує, | 26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, та як пливе велично місяць, | 26 чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Бо це не від них. | 26 Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе, |
27 то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав, | 27 Чи спокусився я у таємниці серця свого і чи цілували уста мої руку мою? | 27 і тайкома пускав моє серце зблудити, і цілував устами мою руку, - | 27 І якщо потайки обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст, | 27 Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою? |
28 це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! | 28 Це також було б злочином, що належить судові; бо я відрікся б від Бога Всевишнього! | 28 це теж був би тяжкий переступ, бо я б відрікався Бога, що на небі. | 28 і це вже мені хай вважається за найбільше беззаконня, бо я збрехав перед Господом Всевишним. | 28 Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього. |
29 Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його? | 29 Чи радів я з погибелі ворога свого, і чи тішився, коли нещастя доганяло його? | 29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? Чи веселився, як його спіткало лихо, - | 29 Якщо ж і зрадів я упадком моїх ворогів і моє серце сказало: Добре, | 29 Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє? |
30 Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його. | 30 Не дозволяв я устам моїм грішити прокляттям душі його. | 30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, домагаючись його життя з прокльоном? | 30 хай вже моє ухо почує моє прокляття, хай, отже, шепче нарід, як мені зло чинять. | 30 Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його. |
31 Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився? | 31 Чи не казали люди шатра мого: О, коли ми від м'яса його не наситилися? | 31 Хіба челядь мого шатра не говорила: Кого ж він не наситив м'ясом? | 31 Якщо ж часто мої служниці сказали: Отже, хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий. | 31 Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його? |
32 Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому. | 32 Мандрівник не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв йому. | 32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, перехожому я відчиняв мої двері. | 32 Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, що приходив. | 32 Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив. |
33 Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою? | 33 Якби я приховував учинки мої, як чоловік, приховуючи в грудях моїх вади мої, | 33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, скривав у грудях мої хиби, | 33 Якщо ж грішачи я несвідомо скрив мій гріх, | 33 Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої, |
34 Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив... | 34 То я страхався б великої громади, і презирство одноплемінних лякало б мене, і я мовчав би, і не виходив за браму. | 34 боявся бо великої юрби, лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей? | 34 бо я не засоромився великої юрби, щоб перед ними не визнаватися. Якщо ж і дозволив я слабому вийти від моїх дверей з порожним подолком, | 34 То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері. |
35 О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник... | 35 О, якби хтось вислухав мене! Усе моє бажання, щоб Вседержитель відповідав мені, і щоб захисник мій склав записа. | 35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний! | 35 хто мені дасть слухача? Якщо я не побоявся господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось, | 35 О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав! |
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками? | 36 Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, мов корону; | 36 Щождо книги, що написав мій позивайло, то я носитиму її на плечах у себе, я покладу її, немов вінець, на себе. | 36 читав я, поклавши як вінець на рамена, | 36 Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець; |
37 Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього. | 37 Оголосив би Йому число кроків моїх, і зблизився б з ним, як із князем. | 37 Я виявлю йому всі мої кроки; неначе князь, я наближусь до нього! | 37 і якщо його не віддав я, подерши і нічого не взявши від боржника. | 37 Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя. |
38 Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею, | 38 Якщо голосила на мене земля моя, і скаржилися на мене борозни її; | 38 Якщо кричало проти мене моє поле, і разом з ним плакали його борозни, | 38 Якщо проти мене коли земля застогнала, якщо і її борозди разом заплакали, | 38 Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали; |
39 якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував, | 39 Якщо я їв плоди її без оплати і ускладнював життя землеробів, | 39 бо я його врожай з'їдав без грошей, смутив життя його робітників, - | 39 якщо і я зїв її силу сам без ціни, якщо ж я і засмутив, взявши душу господаря землі, | 39 Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників, |
40 то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися. | 40 То нехай замість пшениці виросте будяк, і замість ячменю – кукіль. Слова Йовині скінчилися. | 40 то хай замість пшениці вродить будяки, замість ячменю - бур'ян!» | 40 замість пшениці хай мені вийде будяк, а замість ячменю бурян. І спинився Йов від слів. | 40 То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю - кукіль! І скінчились слова Йовові. |