1 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: | 1 Слово, котре було до Єремії від Господа: | 1 Слово, що надійшло до Єремії від Господа: | 1 Слово, що було до Єремії від Господа, щоб сказати: | 1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа: |
2 Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, кажучи: Напиши собі всі ті слова, що тобі говорив Я, до книги. | 2 Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Напиши собі всі слова, котрі Я говорив тобі, в книгу: | 2 «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Запиши собі в книзі всі слова, що я сказав тобі. | 2 Так сказав Господь Бог Ізраїля, мовлячи: Запиши всі слова, які Я тобі сказав, в книгу. | 2 Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Посписуй собі в книзї всї слова, які я казав тобі: |
3 Бо приходять ось дні, говорить Господь, і Я верну народ Мій Ізраїлів та Юдин, каже Господь, і верну їх до Краю, що їхнім батькам Я був дав, і вони посядуть його. | 3 Бо ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля та Юдею, говорить Господь; і приведу їх знову на ту землю, котру дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею. | 3 Ось бо надходить час, - слово Господнє, - коли я зміню долю мого народу Ізраїля та Юди, - слово Господнє, - і приведу їх назад у землю, що вділив був їхнім отцям, і вони її посядуть.» | 3 Бо ось приходять дні, говорить Господь, і поверну відселення мого народу Ізраїля і Юди, сказав Господь, і поверну їх до землі, яку Я дав їхнім батькам, і пануватимуть нею. | 3 Ось бо надходить час, говорить Господь, що заверну з неволї нарід мій, Ізраїля й Юду, говорить Господь, і приведу їх назад у землю, що надїлив їх отцям, і посядуть її. |
4 А оце ті слова, що Господь говорив про Ізраїля й Юду: | 4 І ось – ті слова, які сказав Господь про Ізраїля та Юдею. | 4 Ось ті слова, що Господь сказав про Ізраїля та про Юду: | 4 І це слова, які Господь сказав проти Ізраїля і Юди: | 4 Се ж ті слова, що сказав Господь про Ізраїля й Юду. |
5 Бо так промовляє Господь: Почули ми голос страху, переляку, й немає спокою... | 5 Так сказав Господь: Голос замішання і жаху чуємо ми, а не миру. | 5 «Так каже Господь: Я чую жахливий голос страху, не миру. | 5 Так сказав Господь: Почуєте голос страху. Страх, і немає миру. | 5 Сказав же так Господь: Чути голос метушнї і страху, а не миру. |
6 Запитайте й побачте, чи родить мужчина? Чому ж це Я бачу, що в кожного мужа он руки його на стегнах його, немов у породіллі, і всяке обличчя поблідло? | 6 Запитайте і поміркуйте: Чи народжує чоловік? То чому Я бачу у кожного чоловіка руки на крижах його, як у жінки-породіллі, і обличчя у всіх бліді? | 6 Розвідайтеся, гляньте: Чи то родить муж? Чому ж я бачу в усіх мужів руки на крижах, немов у породіллі? Чому обличчя в усіх змінилися, зблідли? | 6 Запитайте і побачите чи породив чоловік, і про страх, в якому держатимуть бедра і (не буде) спасіння. Через що Я побачив кожного чоловіка і його руки на його бедрах, повернули лиця, блідими стали. | 6 Поспитайте й міркуйте: чи мужчина роджає? А чом же бачу в усїх мужів руки на череслах, мов у породїлї, а всї поблїдли на лицї? |
7 Ой горе, бо це день великий, немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він буде врятований! | 7 О, горе! Великий той день, не було схожого на нього; це – лихоліття для Якова, але він буде врятований від нього. | 7 Горе! Страшний той день! Ще не було такого. Скрутний це час для Якова, хоч йому й прийде рятунок. | 7 Бо великий той день і немає такого, і час скрутний для Якова, і від нього спасеться. | 7 Ой горе! страшний той день, не було такого; нещасний час для Якова, але йому прийде рятунок. |
8 І буде в той день, говорить Господь Саваот, поламаю ярмо Я із шиї твоєї, а пута твої розірву, і не будуть чужі поневолювати більше його! | 8 І станеться того дня, говорить Господь Саваот: Поламаю ярмо його, котре на шиї твоїй, і шлеї твої розірву; і не будуть відтак служити чужинцям, | 8 Того часу, - слово Господа сил, - я поламаю кормигу, що в нього на шиї і його кайдани порозбиваю. І він чужинцям більше не служитиме. | 8 В тому дні, сказав Господь, Я знищу ярмо з їхньої шиї і розірву їхні кайдани, і вони більше не працюватимуть на чужинців. | 8 Того бо часу, говорить Господь сил небесних, поламлю ярмо на шиї його й порозриваю повороззє його, й не буде він уже чужинцям служити; |
9 І будуть служити вони тільки Господеві, Богові своєму, і цареві своєму Давидові, якого поставлю Я їм. | 9 Але будуть служити Господові, Богові своєму, і Давидові, цареві своєму, котрого Я настановлю їм. | 9 Вони служитимуть Господеві, Богові своєму, та Давидові, своєму цареві, що я пробуджу для них. | 9 І працюватимуть для їхнього Господа Бога, і Я підніму їм їхнього царя Давида. | 9 Нї, служити муть вони Господеві, свойму Богові, та свойму цареві Давидові, що (з його роду) розбуджу їм. |
10 А ти не лякайся, рабе Мій Якові, каже Господь, і не страшися, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе із далекого краю, і нащадків твоїх з краю їхнього полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив, | 10 І ти, служнику Мій, Якове, не бійся, говорить Господь, і не страхайся, Ізраїлю; бо ось, Я вирятую тебе з далекої країни і плем'я твоє з краю полону їхнього; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде залякувати його; | 10 Ти ж не бійся, Якове, мій рабе, - слово Господнє, - і не лякайся Ізраїлю; врятую бо тебе з земель далеких, потомків твоїх із краю неволі, і Яків повернеться і житиме мирно й безпечно, тож ніхто його більш не непокоїтиме. | 10 | 10 Тим же то не лякайся, мій рабе, Якове, говорить Господь, і не страхайся, Ізраїлю: вирятую бо тебе з далекої землї і потомків твоїх з краю неволї; і вернеться Яков додому, та й жити ме в супокою і безпечен, і нїхто не буде лякати його. |
11 бо Я із тобою, говорить Господь, щоб спасати тебе! Бо зроблю Я кінець всім народам, між якими тебе розпорошив, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, бо не полишу тебе непокараним! | 11 Бо Я з тобою, говорить Господь, щоб урятувати тебе; Я дощенту винищу всі народи, між якими розпорошив тебе, а тебе не винищу; Я буду карати тебе помірно, але непокараним не залишу тебе; | 11 Бо я з тобою, - слово Господнє, - щоб тебе врятувати. Я вигублю всі народи, що проміж ними тебе розкинув. Тебе ж не знищу. Я покараю тебе, але за законом, - без кари ж тебе не зоставлю.» | 11 | 11 Я бо з тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати: Я вигублю всї народи, що проміж ними тебе розкинув, а тебе не вигублю; буду карати тебе, але помірно, некараним же не зоставлю тебе. |
12 Бо так промовляє Господь: Невилічальна пораза твоя, рана твоя невигойна! | 12 Бо так говорить Господь: Рана твоя невигойна, виразка жорстока; | 12 Так бо говорить Господь: «Рана твоя не гоїться, синці твої болючі. | 12 Так сказав Господь: Я підняв побиття, болюче твоє побиття. | 12 Так бо говорить Господь: Рана твоя невилїчима; синцї твої болючі; |
13 Немає того, хто б справу твою розсудив для твоєї болячки, нема в тебе ліків таких, щоб над раною м'ясо зросло! | 13 Ніхто не піклується справою твоєю, щоб загоїти рану твою; немає рятівного лікування для тебе. | 13 Ніхто не журиться перев'язати тобі рану, нема для тебе ні гоїння, ні вилікування. | 13 Немає того, хто судить твій суд, лікуватимешся в болі, для тебе немає помочі. | 13 Нїхто не журиться твоєю справою, щоб перевязати рану твою; лїку на вигоєннє нема тобі; |
14 Забули про тебе всі друзі твої, до тебе вони не звертаються, бо ворожим ударом Я вразив тебе, жорстокою карою за численні провини твої, за те, що зміцніли гріхи твої... | 14 Усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я уразив тебе ударами ворожими, жорстокою карою за численні беззаконня твої, тому що гріхи твої примножилися. | 14 Усі твої коханці тебе забули і не шукають тебе більше, бо я вдарив тебе, як б'є ворог, лютою карою за твою тяжку провину, за гріхів твоїх безліч. | 14 Всі твої друзі забули про тебе, не запитаються. Бо Я тебе побив побиттям ворога, строгим напоумленням, понад всю твою неправедність помножилися твої гріхи. | 14 Усї, кого ти приятельом собі вважав, забули на тебе, й не питають про тебе; бо я побив тебе ударами неприязними, жорстокою карою за многі провини твої за безлїч гріхів твоїх. |
15 Чого ти кричиш про поразу свою, про свій біль невигойний? За численні твої беззаконства, за те, що зміцніли гріхи твої, Я зробив тобі це... | 15 Чого волаєш ти про рани твої, про жорстоку недугу твою? За численні беззаконня твої Я вчинив тобі це, тому що гріхи твої примножилися. | 15 Чого ж кричиш, що в ранах єси? Біль твій не вигоюється? Це ж за твою тяжку провину, за гріхів твоїх безліч вчинив я тобі це лихо. | 15 | 15 Чого ж кричиш, що ти поранений, що біль твій тяжкий? Се ж за многі провини твої, за безлїч гріхів твоїх я вчинив тобі теє. |
16 Тому всі, що тебе поїдають, поїджені будуть, а всі вороги твої всі вони підуть в полон, і стануть здобиччю ті, хто тебе обдирає, а всіх, хто грабує тебе, на грабунок віддам! | 16 Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; і всі вороги твої – всі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, і всіх грішників твоїх учиню пограбованими. | 16 Але й усі, що жеруть тебе, будуть пожерті; всі вороги твої - усі підуть у неволю, грабіжники твої будуть обдерті; всіх здирців твоїх на луп я видам. | 16 Через це всі, що їдять тебе, будуть пожерті, і всі твої вороги, їстимуть все їхнє мясо. І ті, що тебе граблять, будуть на розграблення, і дам на розбиття всіх, що тебе розбивають. | 16 Та всї, що тебе жеруть, будуть пожерті; всї вороги твої пійдуть у неволю; ті що тебе пустошили, будуть спустошені, і всї, що тебе гарбали, будуть загарбані. |
17 Бо вирощу шкурку на рані тобі, і з пораз тебе вилікую, говорить Господь, бо відкинута звано тебе, ти, Сіонська дочка, якої ніхто не шукає. | 17 Я обкладу тебе пластирем і загою рани твої, говорить Господь. Тебе називали знедоленим, кажучи: Ось Сіон, що про нього ніхто не запитує. | 17 Я перев'яжу твої рани і вигою тебе від болячки, - слово Господнє. А що відкинутим, Сіоне, тебе звано ще й занедбаним, | 17 Бо наведу твоє оздоровлення, оздоровлю тебе від поганого побиття, говорить Господь, бо ти прозваний розсіяним. Вашим полюванням є, бо немає того, хто її шукає. | 17 Я перевяжу рани твої та й вигою й знаки по них, говорить Господь. Тебе звали одкиненим, говорили: Ось Сион, що про його нїхто й не питає! |
18 Так говорить Господь: Ось Я поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування, і на пагірку своїм побудується місто, а палац осядеться на відповідному місці своїм. | 18 Так говорить Господь: Ось, поверну полон шатрів Якова і поселення його помилую, – і місто знову буде збудоване на пагорбі своєму, і храм буде упоряджений, як перше. | 18 то так говорить Господь: Я поверну з неволі намети Якова, зглянусь на його оселі, міста постануть знову зо своїх розвалищ, і палаци стоятимуть на своїм місці. | 18 Так сказав Господь: Ось Я поверну відселення Якова і помилую його полон. І місто буде збудоване на його висоті, і храм буде заселений за своїм судом. | 18 Так Господь ось як говорить: Ось, я заверну з полону шатра (родини) Яковові та й змилосерджуся над господами його, й побудуєсь наново місто на узгіррю свойму, та й храм построїться по давному. |
19 І вийде подяка із них та голос радіючих, і Я їх помножу, і не буде їх мало, і прославлю Я їх і не будуть принижені! | 19 І піднесеться від них подяка і голос звеселений; і Я примножу їх, і не будуть маліти, і прославлю їх, і не будуть зневажені. | 19 І вийде від них подяка й веселий голос. Я їх намножу, не поменшу. Я їх прославлю, не зневажу. | 19 І вийдуть з них співаки і голос тих, що танцюють. І помножу їх, і не зменшаться. | 19 І понесеться з них подяка й лунати муть веселощі; й буду намножувати їх, а не поменшувати, й доведу їх до честї, й не дам їх зневажати. |
20 І сини його стануть, як перше, а збір його буде міцний перед лицем Моїм, і Я покараю всіх тих, хто його переслідує! | 20 І сини його будуть, як перше, і безліч його буде поставати переді Мною, і покараю усіх пригноблювачів його. | 20 Сини їхні будуть як за днів давніх, громада їхня стоятиме передо мною твердо. Усіх же їхніх гнобителів я покараю. | 20 І їхні сини ввійдуть як раніше, і їхнє свідчення випрямиться перед моїм лицем. І навідаюся до тих, що їх гнобили. | 20 С ини Яковові будуть у мене такими, як перше, й громада його стояти ме передо мною твердо; усїх же гонителїв його буду карати. |
21 І буде із нього Потужний його, і постане Володар його з-поміж нього, й Я наближу Його, й Він підійде до Мене! Бо хто є такий, що наразить життя своє на небезпеку, щоб до Мене наблизитись? каже Господь. | 21 І буде вождь його із нього самого, і володар його вийде з-поміж нього; і Я наближу його, і він підійде до Мене; бо хто наважиться самохіть наблизитися до Мене? – говорить Господь. | 21 І вийде князь їхній із їхнього лона і володар їхній з них самих постане. Я пригорну його, і він до мене прийде, бо й хто ж би зважився сам собою до мене приступити? - слово Господнє. | 21 І їхні сильні будуть над ними, і його володар вийде з нього. І зберу їх, і повернуться до Мене. Бо хто цей, що дав своє серце, щоб повернутися до Мене? Говорить Господь. | 21 І вийде гетьман його з него самого, й володарь його народиться зпосеред него; й я пригорну його, й він приступить до мене; бо й хто ж би зважився сам приступити до мене? говорить Господь. |
22 І станете ви народом Мені, а Я буду вам Богом! | 22 І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом. | 22 Ви будете моїм народом, я ж буду вашим Богом. | 22 | 22 І будете ви моїм народом, а я буду вашим Богом. |
23 Ось буря Господня, лютість виходить, а вихор крутливий на голову безбожних упаде. | 23 Ось, лютий вихор рине від Господа, вихор грізний; він упаде на голову лиходіїв. | 23 Ось буревій Господній, гнів вибухнув, розбушувалась буря й ударила на голову безбожних. | 23 Бо вийшов розлючений господний гнів, вийшов гнів, що обертається, він прийде на безбожних. | 23 Ось, гнїв Господень зривається хуртовиною, буря грізна; вона спадає на голову безбожних! |
24 Не спиниться полум'я гніву Господнього, поки Свого не зробить, і поки не виконає замірів серця Свого, ви наприкінці днів зрозумієте це! | 24 Вогнистий гнів Господа не відвернеться, аж доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. Наприкінці днів ви зрозумієте це. | 24 І не відвернеться палкий гнів Господній, покіль не вчинить, не виконає задумів серця свого. При кінці днів це стане вам зрозуміле.» | 24 Не відвернеться гнів господньої люті, аж доки не зробить, і аж доки не поставить почини його серця. Впізнаєте це в кінці днів. | 24 Не відвернеться палкий гнїв Господень, аж докіль не докаже й не спевнить задумів серця свого. Зрозумієте се в днях послїдних. |