1 Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я! | 1 Слова Агура, сина Якеєвого, [котрі] мовив цей чоловік до Ітієла і до Ухала: | 1 Слова Агура, сина Яке, з Масси; вирок чоловіка до Ітієла, до Ітісла і до Ухала: | 1 Сину, бійся моїх слів і, сприйнявши їх, покайся. Так говорить чоловік тим, що вірять Богові, і перестаю. | 1 Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові: |
2 Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму, | 2 Справді, я більше недолугий, аніж хто-небудь із людей, і розуму людського немає у мене. | 2 Справді я найдурніший з людей і розуму людського нема в мене. | 2 Бо я найнерозумніший з усіх людей, і в мені немає розумності людей. | 2 Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї; |
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих... | 3 І не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю. | 3 Я мудрости не навчився і знання святих я не маю. | 3 Бог мене навчив мудрости, і я взнав знання святих. | 3 Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю. |
4 Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш? | 4 Хто на небо виходив і сходив? Хто зібрав вітер у пригорщі свої? Хто зав'язав воду в одяг? Хто визначив усі рубежі землі? Яке ймення його і яке ймення сина його? Чи відаєш ти? | 4 Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? Хто зібрав вітер у своїх жменях? Хто замкнув воду в свою одежу? Хто всі кінці землі поставив? Яке йому ім'я? І яке ім'я його сина, якщо ти знаєш? | 4 Хто пішов на небо і зійшов? Хто зібрав вітри в подолок? Хто звинув воду в палщі? Хто заволодів всіма кінцями землі? Яке його імя, або яке імя його синів, щоб ти знав? | 4 Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш? |
5 Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. | 5 Кожне слово Боже – чисте; він – щит усім, хто сподівається на Нього. | 5 Кожне слово Боже випробуване; він - щит для тих, що в нього захисту шукають. | 5 Всі божі слова розпалені, а Він охороняє тих, що Його почитають. | 5 Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його. |
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти. | 6 Не прилучай до слів Його, щоб Він не звинуватив тебе, і щоб ти не виявився облудником. | 6 До слів його не додавай нічого, а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме. | 6 Не додай до його слів, щоб тебе не скартав і ти не став неправдомовним. | 6 Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди. |
7 Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: | 7 Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені раніше, аніж я помру. | 7 Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я: | 7 Дві (речі) прошу в тебе, не забери в мене ласку раніше ніж я помру. | 7 Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру: |
8 віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, | 8 Марноту і облуду віддали од мене; убогости і багатства не дай мені, насичуй мене щоденним хлібом. | 8 неправду та брехливе слово віддали від мене; не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба, | 8 Безглузде і неправдомовне слово далеко від мене відстав, а багацтво і бідноту мені не дай, а заповіж мені потрібне і вистарчальне, | 8 Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом, |
9 щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога. | 9 Щоб я не переситився і не зрікся, і не сказав: Хто – Господь? І, щоб, зубожілий, не почав красти та не безчестив ймення Бога мого намарно. | 9 щоб я, наситившись, тебе не зрікся, та не сказав: “Хто Господь?” - або, збіднівши, не став красти та не безчестив імени Бога мого. | 9 щоб я не став повний неправдомовности і не сказав: Хто мене бачить? Чи збіднівши не вкрав і не поклявся божим іменем. | 9 Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно. |
10 Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. | 10 Не обмовляй служника перед володарем його, щоб він не прокляв тебе, і щоб ти не був знайдений з провиною. | 10 Не обмовляй раба перед паном, а то він проклене тебе, і ти будеш винним. | 10 Не видай раба в руки пана, щоб часом тебе не прокляв і ти не зник. | 10 Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився. |
11 Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє, | 11 Є рід, котрий проклинає батька свого і не благословляє матері своєї. | 11 Є виродки, що проклинають батька свого і не благословлять матері своєї; | 11 Поганий нащадок проклинає батька, а матір не благословить. | 11 Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки. |
12 покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите, | 12 Є рід, котрий чистий у власних очах своїх, але не обмитий від бруду свого. | 12 є виродки, що себе чистими вважають, хоч і не вмиті від бруду свого; | 12 Поганий нащадок себе вважає праведним, а не вимив свій вихід. | 12 Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї. |
13 покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися! | 13 Є рід – о, які зарозумілі очі його, і як піднеслися повіки його! | 13 є виродки, що вгору очі задирають, свої повіки підводять; | 13 Поганий нащадок має високі очі, а задирається своїми бровами. | 13 Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої. |
14 Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі! | 14 Є рід, у котрого зуби – мечі, і щелепи – ножі, щоби пожерти вбогих на землі і жебраків поміж людьми. | 14 є виродки, що в них, неначе мечі - зуби, немов ті ножі - ікли, щоб пожирати бідних на землі, з-між людей убогих. | 14 Поганий нащадок має зуби як мечі і кливаки як ножі, щоб знищити і пожерти покірних з землі і їхніх бідних з поміж людей. | 14 Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти. |
15 Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить: | 15 У невситимості дві доньки: Давай і Давай. Ось троє невситимих і четверо, котрі не скажуть: Досить! | 15 П'явка дві дочки має: “Давай! Давай!” Три речі ненаситні, ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”. | 15 В пявки були три любовю улюблені дочки, і вони три її не задовільнили, і четверта не вдоволилась сказати: Досить. | 15 Ненаситність дві дочки має: `давай, давай!` А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї! |
16 шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь! | 16 Шеол і лоно неплідне, земля, котра не насичується водою, і вогонь, котрий не каже: Досить! | 16 Шеол, неплідная утроба, земля води несита, та вогонь, який не каже: “Досить!” | 16 Ад, і любов жінки, і тартар, і земля не наповнена водою, і вода, і огонь не скажуть: Досить. | 16 Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї! |
17 Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть! | 17 Око, що кепкує з батька і нехтує покірністю перед матір'ю, виклюють ворони в долині і поглинуть орлята. | 17 Око, що глузує з батька й що неньці не кориться, - око те виклюють ворони в долині і пожеруть орлята. | 17 Око, що висміває батька і не шанує старості матері, хай його виколупають круки долини, і хай його пожеруть пташенята орлів. | 17 Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята. |
18 Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю: | 18 Три речі утаємничені для мене, і чотирьох я не розумію. | 18 Троє речей для мене надто дивовижні, ба й чотирьох не розумію: | 18 Три (речі) неможливо мені пізнати, і четвертої не знаю. | 18 Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію; |
19 дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!... | 19 Шляхів орла на небі, стежок гадини на скелі, дороги корабля серед моря і путівця чоловіка до дівчини. | 19 дороги орла на небі, дороги гадини на скелі, дороги корабля посеред моря і дороги чоловіка до дівчини. | 19 Стопа орла, що ширяє, і дороги зміїв по камінню, і стежки корабля, що пливе по морі, і дороги чоловіка в молодості. | 19 Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини. |
20 Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!... | 20 Такий шлях також і дружини перелюбної: наїлася, обтерла свого рота та й каже: Я нічогісінько поганого не вчинила. | 20 Такий звичай у жінки-перелюбки: їсть, обтирає рот свій і каже: “Я нічого злого не зробила!” | 20 Така дорога чужоложної жінки, яка, коли вчинить, вмившись, каже, що не вчинила нічого, що не на місці. | 20 Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила! |
21 Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона: | 21 Від трьох здригається земля; чотирьох вона не може носити; | 21 Від трьох речей земля трясеться, ба й чотирьох знести не може: | 21 Через три (речі) тремтить земля, а четверту (річ) не може знести. | 21 Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може: |
22 під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться, | 22 Раба, коли він стає царем; глупака, коли він досхочу їсть хліб; | 22 раба, що зацарює; безумного, коли наїсться до наситу; | 22 Якщо царюватиме раб, і безумний наповниться зерном, | 22 Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї, |
23 під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!... | 23 Позначену ганьбою жінку, коли вона шлюбиться, і служницю, коли вона займає місце своєї господині. | 23 нелюбої, що вийде заміж, і слугині, що успадкує по господині. | 23 і якщо рабиня викине свою господиню, і якщо зненавиджена жінка вийде за доброго чоловіка. | 23 Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї. |
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: | 24 Ось чотири малих на землі; але вони мудріші від мудрих. | 24 Чотири є їх на землі маленьких, але вони мудріші понад мудрих: | 24 Чотири (речі) найменші на землі, а це мудріше від мудрих. | 24 А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих; |
25 мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; | 25 Мурашки – народ не сильний, але влітку накопичують поживу собі; | 25 мурашки, люд несильний, а літом наготовлюють собі запаси; | 25 Мурашки, в яких немає сили і літом приготовляють їжу. | 25 Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі; |
26 борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; | 26 Гірські миші – народ слабкий, але влаштовують оселі свої на скелі; | 26 борсуки - народ слабенький, а на скелях свої оселі мають; | 26 І зайці нарід не сильний, які зробили собі в скелях доми. | 26 Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують; |
27 немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; | 27 У сарани немає царя, але вона виступає одностайно; | 27 сарана царя не має, а вся вона шерегами виходить; | 27 Саранча є без царя і вирушають впорядковано за одним наказом. | 27 В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить; |
28 павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських! | 28 Павук лапками пнеться, і він у помешканнях царських буває! | 28 павук, що ти руками можеш узяти, та він в палатах у царя буває. | 28 І ящірка що спирається на руки і легко ловиться мешкає в твердинях царя. | 28 Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває. |
29 Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири: | 29 Ось, троє мають вишукану ходу, і четверо ходять добре; | 29 Троє є їх, що мають ходу гарну, ба й четверо, що гарно ходять: | 29 Є три (речі), які успішно йдуть, і четверта (річ), що гарно проходить. | 29 А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають: |
30 лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким, | 30 Лев, дужий поміж звірами, який не поступиться нікому. | 30 лев, найсильніший між звірями, ні перед чим не уступає; | 30 Сильніше від скотини левеня, що не відвертається, ані не боїться скотини, | 30 Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу. |
31 осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо! | 31 Кінь і козел, і цар [серед народу [свого], [і ніхто] не повстане [супроти нього]. | 31 півень, що між курами похожає; козел та цар, що перед народом виступає. | 31 і півень, що сміливо ходить серед курей, і козел, що провадить стадо, і цар, що публично говорить до народу. | 31 Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою; |
32 Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста! | 32 Якщо ти в зарозумілості своїй вчинив дурницю і замислив лихе, то [поклади] руку на уста; | 32 Якщо ти здуру загнавсь у гніві, а потім обміркував, то затули рота рукою. | 32 Якщо відаси себе веселості і простягнеш твою руку з бійкою, завстидаєшся. | 32 Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку. |
33 Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку. | 33 Бо коли збити молоко, виходить масло, поштовхом скривавлюється ніс, а пробудження гніву вчиняє сварку. | 33 Бо коли збити молоко, виходить масло; і коли натиснути носа, кров виступає; так, коли тиснути гнів, виникає сварка. | 33 Видій молоко, і буде масло. Якщо ж подусиш ніздрі вийде кров. Якщо видиратимеш слова, вийдуть суди і бійки. | |