Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!	1 І побачила Рахіль, що вона не народжує діток Якові, і позаздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала Якові: Дай мені дітей; а якщо не так, я помираю.	1 Як же Рахиль побачила, що не народжує Яковові дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: `Дай мені діток, а то вмру.`	1 Побачивши ж Рахиль, що не породила Якову, і заревнувала Рахиль своїй сестрі і сказала Якову: Дай мені дитину, якщо ж ні, я помру.	1 В бачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.
2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?	2 Яків розгнівався на Рахіль і сказав: Хіба я Бог, який не дав тобі плідного лона?	2 Спалахнув Яків гнівом проти Рахилі й каже: `Хіба ж то я можу бути замість Бога, який відмовив тобі плідности лона?`	2 Розгнівався ж Яків на Рахиль і сказав: Чи я є замість Бога, який позбавив тебе плоду лона?	2 Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?
3 І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.	3 Вона сказала: Ось служанка моя Білга; увійди до неї: Нехай вона народить у коліна мої, щоб я також мала дітей від неї.	3 Тоді вона й каже: `Ось моя слугиня Білга; увійди до неї, нехай уродить мені у прийми, щоб і мені розвинутись через неї.`	3 Сказала же Якову: Ось моя рабиня Валла; ввійди до неї, і вродить на моїх колінах, і народжу і я дитину з неї.	3 Каже ж вона: Ось раба моя Балла; увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.
4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.	4 І дала вона Білгу, служницю свою, за дружину йому; і увійшов до неї Яків.	4 Тож дала йому Білгу, свою слугиню, за жінку, і Яків зійшовся з нею.	4 І дала йому свою рабиню Валлу йому за жінку. І ввійшов до неї Яків.	4 І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.
5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.	5 Білга завагітніла, і породила Якові сина.	5 Зачала Білга і вродила Яковові сина.	5 І зачала Валла рабиня Рахилі і породила Якову сина.	5 І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.
6 І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан.	6 І сказала Рахіль: Розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. А тому дала йому ім'я: Дан.	6 Тоді Рахиль і каже: `Бог судив мені й почув також мій голос та й дав мені сина.` Тому й дала йому ім'я Дан.	6 І сказала Рахиль: Судив мені Бог і вислухав мій голос і дав мені сина. Задля цього назвала його імя Дан.	6 І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина. Тим і дала йому імя: Дан.
7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.	7 І ще завагітніла і породила Білга, служниця Рахілі, другого сина Якові.	7 Знову зачала Білга, слугиня Рахилі, і родила Якову другого сина.	7 І зачала знову Валла рабиня Рахилі і породила другого сина Якову.	7 І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.
8 І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим.	8 І сказала Рахіль: Боротьбою дужою боролася я з сестрою моєю, і подужала. І назвала йому ім'я: Нефталим(боротьба).	8 А Рахиль сказала: `Великим змаганням змагалась я з моєю сестрою і подолала.` Тому й дала йому ім'я Нафталі.	8 І сказала Рахиль: Підняв мене Бог, і я змагалася з моєю сестрою і побідила, і назвала його імя Нефталі.	8 І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла. Тим і дала йому імя: Нафталїй.
9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.	9 Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зілпу, і дала її Якові за дружину.	9 Але й Лія, побачивши, що перестала родити, взяла Зілпу, свою служницю, і дала її Яковові за жінку.	9 Побачила ж Лія, що перестала родити, і взяла свою рабиню Зелфу і дала її Якову за жінку.	9 Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.
10 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.	10 І Зілпа, служниця Ліїна, породила Якові сина.	10 Та й родила Зілпа, служниця Лії, Яковові сина.	10 Ввійшов же Яків до неї, і зачала Зелфа рабиня Лії і породила Якову сина.	10 І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.
11 І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад.	11 І сказала Лія: Додалося. І назвала йому ім'я: Ґад (щастя).	11 І каже Лія: `Прийшло щастя!` Тому назвала його ім'ям Гад.	11 І сказала Лія: В щасті, і назвала його імя Ґад.	11 І рече Лея: Пощастило менї! І дала йому імя: Гад.
12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.	12 І породила Зілпа, служниця Ліїна, другого сина Якові.	12 Потім родила Зілпа, служниця Лії, Яковові другого сина.	12 І зачала Зелфа рабиня Лії і знову породила Якову другого сина.	12 І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.
13 І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.	13 І сказала Лія: На щастя мені; тому що будуть називати мене жінки щасливою. І назвала йому ім'я: Асир(блаженство).	13 Та й каже Лія: `Яка ж я щаслива! - бо жінки будуть мене щасливою вітати.` І дала йому ім'я Ашер.	13 І сказала Лія: Блаженна я, бо блаженною зватимуть мене жінки. І назвала його імя Асир.	13 І каже Лея: Щасна я; бо дочки зватимуть мене блаженною. І дала йому імя: Ассер.
14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!	14 Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахіль сказала Лії: Я благаю тебе, дай мені мандрагорів сина твого.	14 Вийшов якось Рувим під час пшеничних жнив і знайшов на полі любовні яблука та й приніс їх Лії, своїй матері. Тоді каже Рахиль до Лії: `дай мені, з ласки, любовних яблук твого сина.`	14 Пішов же Рувим в днях жнив пшениці і знайшов в полі мандраґорові яблока, і приніс їх до своєї матері Лії. Сказала же Рахиль Лії: Дай мені мандраґорів твого сина.	14 І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї. Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!
15 А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!	15 Але та сказала їй: Невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти доправляєшся і мандрагорів сина мого? Рахіль сказала: То нехай він ляже з тобою цю ніч, за мандрагори сина твого.	15 А ця до неї: `Мало ще того, що забрала мого чоловіка? Хочеш узяти й любовні яблука мого сина?` Рахиль каже: `Тому нехай цієї ночі, спить він з тобою за любовні яблука твого сина.`	15 Сказала же Лія: Не досить тобі, що ти забрала мого мужа? Чи і забереш мандраґори мого сина? Сказала же Рахиль: Не так, цієї ночі хай спить з тобою за мандраґори твого сина.	15 Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого? Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш? Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.
16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї.	16 Яків прийшов з поля увечері, і Лія вийшла йому назустріч, і сказала: Увійди до мене, бо я купила тебе за мандрагори сина мого. І злігся він з нею тієї ночі.	16 Як прийшов Яків з поля ввечері, вийшла Лія йому назустріч і каже: `Ти мусиш увійти до мене, бо я тебе найняла за любовні яблука мого сина.` І спав з нею тієї ночі.	16 Прийшов же Яків ввечір з поля, і вийшла Лія йому на зустріч і сказала: Сьогодні зайди до мене, бо я найняла тебе за мандраґори мого сина. І спав з нею тієї ночі.	16 Прийшов же Яков з поля ввечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене; найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого. І переночував він з нею тієї ночи.
17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.	17 І почув Бог Лію, і вона завагітніла, і породила Якові п'ятого сина.	17 Вислухав Бог Лію, і вона зачала та й породила Яковові п'ятого сина.	17 І вислухав Бог Лію, і зачавши породила Якову пятого сина.	17 І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.
18 І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар.	18 І сказала Лія: Бог дав одплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І назвала йому ім'я: Іссахар.	18 І каже Лія: `Бог дав мені плату за те, що я дала свою служницю чоловікові своєму.` Тож і назвала його ім'ям Іссахар.	18 І сказала Лія: Бог дав мені винагороду за те, що я дала мою рабиню свому чоловікові. І назвала його імя Іссахар, що значить Винагорода.	18 І каже Лея: Дав менї Бог плату мою; бо оддала рабиню мою мужеві мойму. І дала йому імя: Іссахар.
19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.	19 І ще завагітніла Лія, і породила Якові шостого сина.	19 Знову зачала Лія й родила Яковові шостого сина;	19 І знову зачала Лія і породила Якову шостого сина.	19 І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.
20 І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон.	20 І сказала Лія: Бог дав мені чудового дарунка; тепер буде жити в мене чоловік мій, бо я народила йому шість синів. І назвала ім'я йому: Завулон.	20 та й каже Лія: `Бог дав мені гарний дарунок; тепер чоловік мій буде жити зо мною, бо я породила йому шістьох синів.` І дала йому ім'я Завулон.	20 І сказала Лія: Обдарував мене Бог гарним даром. В цьому часі мене вибере мій муж, бо я породила йому шістьох синів. І назвала його імя Завулон.	20 І каже Лея: Подарував менї Бог гостинця гарного, поважити ме мене муж мій; уродила бо йому шестьох синів. І дала імя йому: Себулон.
21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.	21 Потім народила доньку; і назвала їй ім'я: Діна.	21 Потім же вона породила дочку й дала їй ім'я Діна.	21 І після цього породила дочку і назвала її імя Діна.	21 А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.
22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.	22 І згадав Бог про Рахіль, і почув її Бог, і уздоровив лоно її.	22 Але згадав Бог і про Рахиль та й вислухав її і відімкнув Бог їй лоно.	22 Згадав же Бог Рахиль, і Бог її вислухав і відкрив її лоно,	22 І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.
23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!	23 Вона завагітніла, і породила сина, і сказала: зняв Бог ганьбу мою.	23 Вона зачала й породила сина, й каже: `Бог увільнив мене від безчестя!`	23 і зачавши, породила Якову сина. Сказала же Рахиль: Бог мій відняв обиду,	23 І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.
24 І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!	24 І назвала йому ім'я: Йосип, сказавши: Господь дасть мені й другого сина.	24 Тож назвала його ім'ям Йосиф, кажучи: `Дай мені, Господи, ще й другого сина.`	24 і назвала його імя Йосиф, кажучи: Хай додасть мені Бог другого сина.	24 І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.
25 І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.	25 Після того, як Рахіль породила Йосипа, Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, і я піду в свою місцину і у свій край;	25 Сталось, як уродила Рахиль Йосифа, то Яків сказав до Лавана: `Відпусти мене, нехай іду на рідне місце, на свою батьківщину.	25 Сталося ж, як породила Рахиль Йосифа, сказав Яків Лаванові: Відішли мене, щоб відійшов я до мого місця і до моєї землі.	25 Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.
26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.	26 Віддай дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду; бо ти знаєш службу мою, котру я служив тобі.	26 Дай мені моїх жінок з дітьми, що за них я служив тобі, щоб я міг піти собі; бож знаєш мою службу, яку я відбув для тебе.`	26 Віддай моїх жінок і дітей, задля яких я тобі працював, щоб я відійшов. Бо ти знаєш роботу, яку робив я для тебе.	26 Віддай жени й дїти мої, що за них парубкував тобі; ти знаєш роботу, що робив тобі.
27 І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.	27 І сказав йому Лаван: О, якби я знайшов прихильність перед очима твоїми! Я бачив за обставинами, що у твоє ім'я Господь благословив мене.	27 А Лаван каже йому: `Дозволь мені сказати тобі таке: по деяких знаках я зауважував, що Господь благословив мене через тебе.`	27 Сказав же йому Лаван: Якщо знайшов я ласку перед тобою, бо побачив. Поблагословив бо мене Бог твоїм приходом.	27 Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе! Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.
28 І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.	28 І сказав: Назви собі винагороду від мене, і я дам.	28 І додав: `Скажи мені, скільки тобі платити, і я дам.`	28 Визнач твою зарплату від мене, і дам.	28 І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.
29 А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.	29 І сказав йому [Яків]: Ти відаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені.	29 Тоді Яків сказав до нього: `Ти сам знаєш, як я служив тобі й якою зробилася твоя скотина в мене.	29 Сказав же йому Яків: Ти знаєш, як я тобі працював, і скільки було твоєї худоби зі мною.	29 Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.
30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?	30 Бо мало було в тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з появою моєю; але коли ж я буду працювати для дому свого?	30 Того трошки, що було в тебе передо мною, вельми розрослось, і Господь благословив тебе з моїм приходом. Тепер час би мені попрацювати й для власного дому.`	30 Бо малим було те, що було твоїм переді мною, і виросло в множество, і поблагословив тебе Господь через мій прихід. Тепер, отже, коли і я зроблю собі дім?	30 Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого. Тепер же коли менї дбати й про власну господу?
31 І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.	31 І сказав [Лаван]: Що дати тобі? Яків сказав: Не дай мені анічого. Якщо лиш учиниш, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овечок твоїх.	31 Лаван спитав: `Що ж маю тобі дати?` На те Яків відповів: `Нічого не маєш мені дати! Коли зробиш мені те, що тобі кажу, я піду знову пасти й доглядати твоїх овець.	31 І сказав йому Лаван: Що тобі дам? Сказав же йому Яків: Не даси мені нічого. Якщо зробиш мені це слово, знову пастиму і стерегтиму твої вівці.	31 І каже: Що мушу тобі дати? Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.
32 Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.	32 Я піду нині по всій [череді] овечок твоїх відділити з неї всіляку тварину з цятками і з плямами, усіляку тварину чорну з овечок, також із плямами і з цятками із кіз, [така худобина] буде винагородою мені.	32 Сьогодні я пройду крізь усю твою отару, вилучу з неї кожну чорну овечку між вівцями й усе красе та клапчасте між козами; то й буде моя плата.	32 Сьогодні обійди твої вівці, і відлучи звідти кожну чорну вівцю між вівцями, і кожну крапчасту і переполасу між козами. Буде мені зарплатою.	32 Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапаcте між козами, і се буде моя плата.
33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.	33 І буде говорити за мене перед твоїм лицем справедливість моя в прийдешньому дні, коли прийдеш оглянути винагороду мою. Всіляка коза не з цятками і не з плямами, і з овечок не чорна, вкрадене, [якщо знайдеться] у мене.	33 Моя чесність невдовзі посвідчить за мене, коли ти прийдеш перевіряти мій заробіток: усе, що не є красе та клапчасте між козами і не є чорне між вівцями, воно вкрадене, якщо знайдеться в мене.`	33 І свідчитиме мені моя справедливість в завтрішний день, бо моя винагорода є перед тобою. Все, що лиш не є переполасе і крапчасте в козах і чорне в вівцях буде мною украдене.	33 Так моя правда говорити ме за мене завтрашнього дня, як прийдеш давати плату мою. Усе непереполасе й не крапаcте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.
34 А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!	34 Лаван сказав: Гаразд, нехай буде за словом твоїм.	34 На те Лаван каже: `Добре, нехай буде по твоєму слову.`	34 Сказав же йому Лаван: Хай буде за твоїм словом.	34 Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.
35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.	35 І вилучив того ж дня кіз строкатих і з цятками, і всіх козлів з плямами, і з цятками, всіх, на котрих було [хоч трішки] білого, і всіх чорних овечок, і віддав у руки синам своїм.	35 І того ж самого дня він вилучив козлів смугнастих і клапчастих, усіх кіз красих і клапчастих, усе, що на ньому щось біле, і все чорне між вівцями - та й дав у руки своїх синів;	35 І розлучив в тому дні крапчастих і переполасих кіз і всі переполясі кози і крапчасте і все, що було в них біле, і все, що було чорне в вівцях, і дав у руки своїх синів.	35 І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.
36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.	36 І призначив відстань поміж собою і поміж Яковом на три дні шляху. А Яків випасав решту дрібної худоби Лавана.	36 ще й віддалився на три дні ходу між собою та Яковом. Яків же пас решту овець Лавана.	36 І розділив трьома днями ходи між ними і між Яковом. Яків же пас осталі вівці Лавана.	36 І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальнї вівцї Лабанові.
37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.	37 І взяв Яків свіжих прутиків тополиних, мигдалевих і яворових, і вирізав на них білі смуги, знявши кору до білини, яка на прутах.	37 Тоді взяв собі Яків прутів свіжих, тополевих, миґдалевих і чинарових та й покарбував на них білі карби, облуплюючи аж до білого на прутах.	37 Взяв же Яків собі зелену палицю з тополі і з оріха і з явора і Яків облупив на них білі паси, облуплюючи зелене; показувалося ж на палицях біле, що облупив, пасастим.	37 Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.
38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.	38 І поклав прути з нарізами перед скотиною у водопійних коритах, куди скотина приходить напитися, і де, приходячи до водопою, зачинала перед прутами.	38 Поклав він ті прути, що їх пооблуплював, перед вівцями в корита й у пійла з водою, до яких приходили вівці пити; і як вони приходили пити, то парувались.	38 І поклав палиці, які облупив, в коритах жолобiв води, щоб, як лиш ідуть вівці пити перед палицями, коли ідуть вони пити, вівці парувалися при палицях.	38 І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.
39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.	39 І зачинала скотина перед прутами, і народжувалася скотина строкатою, і з цятками, і з плямами.	39 А парувавшися перед прутами, вони по тому котилися (ягнятами) строкатими, клапчастими і красими.	39 І родили вівці крапчасті і полосисті і крапчасті переполясі.	39 І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.
40 І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.	40 І відділяв Яків тих ягнят, і ставив скотину головами до строкатого і всього чорного серед отари Лаванової, і тримав свої череди окремо, і не ставив їх разом із худобою Лавановою.	40 Ягнят Яків відділив, ще й поставив овець лицем до себе - строкатих і всіх чорних у Лавановій отарі; і так він уклав отари окремо для себе, та й не укладав їх з вівцями Лавана.	40 Розділив же Яків овець, і поставив перед вівцями крапчастого барана і всякого переполясого у вівцях. І розділив собі стада по собі, і не змішав їх з вівцями Лавана.	40 Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.
41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.	41 Кожного разу, коли зачинала скотина міцна, Яків клав прути в коритах перед очима скотини, щоб вона зачинала перед прутами.	41 А до того ж, усюди, де парувалися сильніші вівці, там Яків клав прути в корита перед очі овець, щоб вони парувалися коло тих прутів.	41 Сталося ж, в часі в якому вівці парувалися, зачинаючи в лоні, поклав Яків палиці перед вівцями в коритах, щоб вони парувалися при палицях.	41 І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.
42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.	42 А коли зачинала скотина слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка [скотина] Лаванові, а міцна – Якові.	42 А коли вівці були слабовиті, він їх не клав; отож слабовиті були для Лавана, а щосильніші для Якова.	42 А коли лиш породили вівці, не клав. Були ж непозначені Лавана, а позначені Якова.	42 Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.
43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.	43 І вчинився цей чоловік вельми й вельми багатим, і було у нього чимало дрібної скотини, і служниць, і служників, і верблюдів, і віслюків.	43 І збагатився чоловік вельми-превельми, й була в нього сила овець і слугині й слуги, верблюди й осли.	43 І чоловік розбагатів дуже дуже, і було в нього багато худоби, і волів, і рабів, і рабинь, і верблюдів, і ослів.	43 І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.