1 І сказала їй свекруха її Ноомі: Дочко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочинку, що буде добре тобі.1 І сказала їй Ноомі, свекруха її: Доню моя, чи не пошукати тобі притулку, щоб тобі добре було?1 Сказала їй Ноема, її свекруха: “Доню моя! Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб жилось тобі добре?1 Сказала же їй Ноемін її свекруха: Дочко, Чи не шукатиму тобі спочинку, щоб тобі добре було?1 І сказала їй Ноема, її свекруха: Доню моя! Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб тобі жити в гараздї?
2 А тепер ось Боаз, наш родич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде віяти ячмінь на току.2 Ось, Боаз, зі служницями котрого ти була, родич наш. Він цієї ночі буде віяти ячмінь на току.2 Таже ж Вооз, із наймичками якого ти була, наш родич. Он він тієї ночі має віяти на току ячмінь.2 І тепер чи не наш кревний Вооз, що з його молодицями ти була? Ось він віє цієї ночі ячмінь на току.2 Бооз, що з наймичками його ти була, це ж наш родич. Оце ж він сієї ночі віє на току ячмінь.
3 А ти вмийся, і намастися, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити.3 То вмийся, намастися, одягни на себе [кращу] одежу свою і рушай на тік; але не показуйся йому, доки він не скінчить їсти й пити.3 Вимийсь, отже, намастись та зберись у своє убрання й зійди на тік, але так, щоб він тебе не впізнав, поки не скінчить їсти й пити.3 Ти ж помийся і помажися і зодягнеш на себе твою одіж і підеш до току. Не покажешся чоловікові аж доки він не закінчить їсти і пити.3 Скупайся, намастись, та уберись в своє убрання, і йди на тік, але щоб він тебе не вглядів, доки не скіньчать їсти й пити.
4 І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти прийдеш, і відкриєш приніжжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити.4 А коли він ляже спати, то зауваж те місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш приніжжя його і ляжеш, а він скаже, що тобі робити.4 Якже він ляже спати, запам'ятай собі місце, де він ляже; потім підеш, відкриєш його ноги та й ляжеш там; а він уже тобі скаже, що маєш робити.”4 І буде коли засне він, і взнаєш місце, де там спить, і вийдеш і відкриєш при його ногах і спатимеш, і він сповістить тобі те, що чинитимеш.4 Як же він ляже спати, запамятай собі те місце, де він лїг, потім прийди і постели собі у ногах його та й ляж; він тодї скаже тобі, що тобі дїяти.
5 А та відказала до неї: Усе, що ти кажеш мені, я зроблю.5 [Рут] сказала їй: Учиню все, що ти сказала мені.5 Рута їй відказала: “Усе, що мені сказала, вчиню.”5 Сказала ж до неї Рут: Все, що лиш скажеш, вчиню.5 Рут сказала їй: Вчиню усе, що ти менї сказала.
6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її.6 І пішла та тік, і вчинила все так, як наказала їй свекруха її.6 Зайшла вона на тік і зробила все так, як звеліла їй свекруха.6 І пішла вона до току і зробила за всім, що їй заповіла її свекруха.6 І вона пішла на тік і вчинила усе так, як їй звелїла свекруха її.
7 А Боаз з'їв та випив, та й стало весело йому на серці, і прийшов він покластися біля копиці. А вона тихо прийшла, і відкрила його приніжжя та й лягла.7 Боаз наївся і напився, і звеселилося серце його, і пішов та й ліг спати біля копиці. І вона прийшла тихесенько і відкрила його приніжжя й лягла.7 А попоївши та випивши, розвеселився серцем Вооз, і пішов він та й ліг собі спати край копиці. Вона ж піді йшла тихенько, відкрила його ноги та й лягла там.7 І поїв Вооз, і його серце розвеселилося, і він пішов спати коло часті купи зерна. Вона ж потайки пішла і відкрила при його ногах.7 А Бооз їв і пив, а розвеселивши своє серце, пійшов та й лїг спати скраю копицї. І вона прийшла тихенько, постелила в ногах його і лягла.
8 І сталося опівночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, аж ось жінка лежить у приніжжі його!8 А опівночі він здригнувся, підвівся, аж ось, біля ніг його жінка лежить.8 Опівночі прокинувся чоловік, озирнувсь навколо та й побачив, що біля стіп його лежить молодиця.8 Сталося ж в опівночі жахнувся чоловік і перелякався, і ось жінка спить при його ногах.8 Опівночі чоловік зжахнувся і підвівся, аж це в його в ногах лежить молодиця.
9 І він сказав: Хто ти? А вона відказала: Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич.9 І сказав [їй Боаз: ] Хто ти? Вона відказала: Я Рут, служниця твоя; простягни крило твоє на служницю твою, бо ти родич.9 І спитав її: “Ти хто?” Вона ж відповіла: “Я Рута, твоя слугиня; простягни полу твоєї одежі над твоєю слугинею, бо ти - родич.”9 Сказав же: Хто ти? Вона ж сказала: Я Рут твоя раба, і покладеш твоє крило на твою рабиню, бо ти кревний.9 І він промовив: Ти хто? Вона сказала: Я Рут, твоя служниця: простягни твоє крило над твоєю служницею, бо ти родич.
10 А він сказав: Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті.10 [Боаз] сказав: Благословенна ти від Господа, доню моя! Оце твоє останнє добродіяння учинила ти ще краще попереднього, що ти не пішла шукати юнаків – ані бідних, ані багатих.10 Вооз сказав: “Благословенна будь, моя доню, Господом! Оцей останній твій вияв відданости ще кращий, ніж перший, бо не пішла ти слідом за хлопцями, чи то бідними чи багатими.10 І сказав Вооз: Благословенна ти Господеві Богові, дочко, бо більшим вчинила ти твоє останнє милосердя, понад попередне, що не пішла ти за молодими, чи то бідним чи то багатим.10 Бооз сказав: Будь ти, небого, благословенна од Господа Бога! - Цей останній твій добрий вчинок ти вчинила ще краще за попереднїй, бо не пішла ти шукати собі парубків, нї вбогих, нї богатих.
11 А тепер, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі, бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна!11 А тепер, доню, не бійся! Я вчиню тобі все, що ти сказала; бо все місто народу мого знає, що ти жінка доброчинна.11 Тож, моя доню, не бійся: я вчиню для тебе все, що мені скажеш, бо всі люди в місті знають, що ти чесна жінка.11 І тепер, дочко, не бійся, все, що ти сказала, вчиню тобі, бо все племя мого народу знає, що ти є сильна жінка,11 Тепер, небого, не бійся, я вчиню задля тебе усе, що ти сказала, бо у всїх воротях народа мого знають, що ти добра жінка.
12 А тепер справді, що я родич, та є родич ще, ближчий від мене.12 І хоч це правда, що я родич; але є ще родич ближчий, аніж я.12 Воно й правда, що я - родич; але є ще ближчий за мене родич.12 і що я поправді є кревним, і є кревний ближчий від мене.12 Се й правда, що я родич; але є ще ближший за мене родич.
13 Ночуй цю ніч, а ранком, якщо він викупить тебе добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, як живий Господь! Лежи тут аж до ранку.13 Переночуй цю ніч, а завтра, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму, живий Господь! Спи до ранку.13 Переночуй цю ніч тут; а вранці, коли він тебе прийме як родич, то добре, нехай приймає; а коли не схоче прийняти, то я прийму тебе, як жив Господь! А тепер спочивай до ранку.”13 Переспи ніч, і вранці буде, що коли візьме тебе він, добре, хай бере, якщо ж не схоче тебе взяти, візьму тебе я. Хай живе Господь. Спи аж до ранку.13 Переночуй цю ніч; а вранцї, як він тебе прийме, то добре, нехай приймає; а коли він не схоче прийняти, то я прийму тебе, як дїйсно живий Господь! Спочивай до ранку.
14 І лежала вона у приніжжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один одного. А він сказав: Нехай не пізнають, що жінка приходила на тік.14 І спала вона біля ніг його до ранку, і підвелася, перш, ніж могли розпізнати одне одного. І сказав Боаз: Нехай не знають, що жінка приходила на тік.14 І спала вона біля узніжжя його ложа до ранку, та встала вона раніш, ніж одне одного могли бачити, бо сказав Вооз: “Нехай ніхто не знає, що молодиця була на току.”14 І вона спала при його ногах аж до ранку. Вона ж встала раніше ніж чоловік міг пізнати свого ближнього. І сказав Вооз: Хай не стане відомим, що жінка прийшла до току.14 І спала вона в його в ногах до ранку і встала переднїше, нїж вони могли пізнати одно другого; він бо сказав: Нехай нїхто не знає, що молодиця була на току!
15 І він сказав: Дай хустку, що на тобі, і подерж її. І держала вона її, а він відміряв шість мір ячменю, і поклав на неї, та й пішов до міста.15 І сказав їй: Принеси покривало, що було на тобі, і тримай його. Вона тримала [за краї], і він відміряв шість мір ячменю, і завдав їй, і вона пішла до міста.15 І мовив до неї: “Подай лишень твоє покривало, що на тобі, та подерж його добре.” Вона тримала, а він відміряв шість мірок ячменю, завдав їй на плечі, і вона пішла до міста.15 І сказав їй: Принеси опаску, що на тобі. І держала його і вимірив шість (мірок) ячменю і завдав їй (на плечі). І вона ввійшла до міста.15 І він сказав їй: Подай верхню одежину, що на тобі, подерж її: Вона держала, а він одмірив шість мірок ячменю, завдав їй на плечі, і пійшов до міста.
16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: Як справа, дочко моя? А вона розповіла їй усе, що зробив їй той чоловік.16 А [Рут] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: А що, доню моя? Вона переказала їй все, що вчинив їй чоловік той.16 А як прийшла до свекрухи, та спитала: “А що, моя доню?” Вона й оповіла їй усе, що зробив для неї той чоловік.16 І ввійшла Рут до своєї свекрухи, вона ж сказала: Що є, дочко, і сказала їй все, що їй зробив чоловік.16 Вона ж прийшла до своєї свекрухи, а тая сказала: А що, моя доню? вона оповідала їй про все, що зробив для неї той чоловік;
17 І сказала: Ці шість мір ячменю він дав мені, бо сказав: Не приходь порожньо до своєї свекрухи.17 І сказала [їй]: Оці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: Не повертайся до свекрухи своєї впорожні.17 І додала: “Оці шість мірок ячменю він мені дав і сказав: Ти не повинна вертатись до твоєї свекрухи з порожніми руками.”17 І сказала їй: Дав мені ці шість (мірок) ячменя, бо сказав до мене: Не підеш з порожнім до твоєї свекрухи.17 І сказала: Цї шість мірок ячменю він менї дав і сказав: Ти не повинна йти до своєї свекрухи з порожними руками.
18 А та сказала: Почекай, моя дочко, аж поки довідаєшся, як випаде справа, бо той чоловік не заспокоїться, доки не викінчить цієї справи сьогодні.18 Та сказала: Зачекай, доню моя, чим скінчиться оця справа; бо чоловік цей не матиме спокою, не скінчивши сьогодні справи.18 Ноема ж їй: “Не турбуйсь, моя доню, аж поки не довідаєшся, що з того вийде; бо чоловік той не заспокоїться поки ще сьогодні не допровадить того діла до кінця.”18 Вона ж сказала: Сиди, дочко, доки ти не довідаєшся як рішиться слово. Бо чоловік не промовчить, аж доки не закінчить сьогодні справу.18 А вона сказала: Потривай, моя доню, поки не довідаєш ся, що з того вийде; бо той чоловік не заспокоїться, не допровадивши свого дїла до кінця.