1 А оце ті народи, що Господь позоставив на випробування ними Ізраїля, усі ті, що не знали всіх війн ханаанських, | 1 Ось ті народи, котрих залишив Господь, щоб випробувати ними ізраїльтян, всіх, навіть тих, котрі не відали про всі війни ханаанські, | 1 Ось ті народи, що Господь зоставив, щоб випробувати ними Ізраїля, тобто всіх тих, що не знали ніяких воєн за Ханаан, | 1 І ці народи оставив Ісус, щоб ними випробувати Ізраїля, всіх що не знали всіх ханаанських воєн, | 1 Оце ж ті народи, що зоставив Господь, щоб випробовувати ними Ізраїля і всїх тих, що не знали війни за Канаан, |
2 тільки щоб пізнали покоління Ізраїлевих синів, щоб навчити їх війни, тільки таких, що перед тим не знали їх: | 2 Для того лише, щоб знали і навчилися війни наступні покоління синів Ізраїля, які передніше не знали її: | 2 та щоб навчались воювати покоління синів Ізраїля, які перше війни не знали: | 2 хіба через роди ізраїльських синів, щоб навчити їх воювати, тільки ті, що перед ними не пізнали їх. | 2 На те тілько, щоб навчались воюватись сини Ізрайлеві що першої війни не знали: |
3 п'ять володарів филистимських, і всі ханаанеяни, і сидоняни, і хіввеяни, мешканці гори Ливану, від гори Баал-Гермон аж до виходу до Гамату. | 3 П'ятеро володарів филистимських, усі ханаанеї, сидоняни, і хіввеяни, які мешкали на горі Ливан, від гори Баал-Гермон аж до входу в Гамату. | 3 п'ять князів філістимлянських, усі ханааняни, сидонії і хіввії, що жили на Ливан-горі, від Ваал-Хермон-гори до входу в Хамат. | 3 Пять володінь чужинців і кожного хананея і сідонця і евея, що живе в Лівані від гори Валаермона до Ловоімата. | 3 Пять князїв Филистимських, усї Канаанїї, Сидонїї й Гевії, що жили на Ливан-горах від гори Баал-Гермон до ввіходу в Емат. |
4 І були вони залишені на випробування ними Ізраїля, щоб пізнати, чи будуть вони слухатися заповідей Господа, які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея. | 4 І були вони [залишені] на випробування ними Ізраїля, щоб спізнати, чи слухняні вони заповідям Господнім, котрі Він заповідав батькам їхнім через Мойсея. | 4 Зостались вони на те, щоб випробовувати ними Ізраїля, щоб довідатись, чи слухатимуться заповідей Господніх, які заповідав був батькам їхнім через Мойсея. | 4 І сталося, що як випробовував ними Ізраїля, щоб пізнати чи послухаються господних заповідей, які заповів їхнім батькам рукою Мойсея, | 4 А оставив їх на те, щоб випробувати Ізраїля і довідатись, чи слухати муть вони заповідей Господнїх, що дано батькам їх через Мойсея. |
5 А Ізраїлеві сини сиділи серед ханаанеянина, хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. | 5 І жили сини Ізраїля серед ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв; | 5 Тому й жили сини Ізраїля серед ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та євусіїв. | 5 і поселилися ізраїльські сини посеред хананея і хеттея і аморрея і ферезея і евея і євусея | 5 Оце ж і жили сини Ізраїля серед Канаанїїв, Гетіїв, Аморіїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв, |
6 І вони брали їхніх дочок собі за жінок, а своїх дочок давали їхнім синам, та служили їхнім богам. | 6 І брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їхнім. | 6 Брали за себе їхніх дочок і віддавали своїх дочок за їхніх синів, і їхнім богам служили. | 6 і взяли собі за жінок їхні дочки і своїх дочок дали їхнім синам і послужили їхнім богам. | 6 Брали за себе їх дочки і віддавали свої дочки за їх синів, і служили їх богам. |
7 І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх очах, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваалам та Астартам. | 7 І вчинили сини Ізраїля лихе перед очима Господа, і забули Господа, Бога свого, і служили Ваалам і Астартам. | 7 Сини Ізраїля вчинили, що Господеві було не довподоби, й забули Господа, Бога свого, й служили Ваалові та Астарті. | 7 Й ізраїльські сини вчинили погане перед Господом і забули про Господа Бога свого і послужили Ваалам і в гаях. | 7 І витворяли сини Ізрайлеві зло перед Господом, і забували Господа, Бога свого, і служили Баалам та Астартам. |
8 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму двох річок. І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ. | 8 І тому спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму – Месапотамського, і служили сини Ізраїля Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ. | 8 От і запалав гнів Господній на Ізраїля, й він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїмові, цареві Арам-Нагараїму, і сини Ізраїля служили Кушан-Рішатаїмові вісім років. | 8 І Господь розгнівався гнівом на Ізраїля і передав їх в руки Хусарсатома царя Сирії річок, і послужили йому вісім літ. | 8 І запалав гнїв Господень на Ізраїля, так що він оддав їх на поталу Хузанові Русатаїмові, цареві Мезопотамиї; і були сини Ізрайлеві підневоленими Хузанові Русатаїмові вісїм год. |
9 І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника, і він врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, брата Калева, молодшого від нього. | 9 Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і висунув Господь рятівника синам Ізраїля, котрий врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, молодшого брата Калева. | 9 Коли ж сини Ізраїля закликали до Господа, Господь дав їм спасителя, Отнієла, сина Кеназа, сина меншого брата Калевового, і він врятував їх. | 9 Й ізраїльські сини закричали до Господа, і Господь підняв спасителя Ізраїлеві, і він спас їх, Ґотоніїла сина Кенеза молодшого його брата Халева, і послухав його. | 9 І взивали тодї сини Ізрайлеві до Господа, і Господь вознїс їм спасителя і той вирятував їх, - Отониїла Кеназенка, сина меншого брата Калебового. |
10 І був на ньому Дух Господній, і судив він Ізраїля. І вийшов він на війну, і Господь дав у його руку Кушан-Ріш'атаїма, царя арамського. І була сильна рука його над Кушан-Ріш'атаїмом. | 10 Був на ньому Дух Господній, і він судив Ізраїля; Він рушив на війну, і віддав Господь в руки його Кушан-Ріш'атаїма, царя арамського, і здолала його рука Кушан-Ріш'атаїма. | 10 Зійшов на нього дух Господній, і він правив Ізраїлем; він вийшов у похід, і віддав Господь йому в руки Кушан-Рішатаїма, царя арамського, і він запанував над Кушан-Рішатаїмом. | 10 І господний дух був на ньому, і судив Ізраїлеві і вийшов на війну. І Господь передав в його руку Хусарсатома царя Сирії, і його рука скріпилася на Хусарсатома. | 10 І зійшов на нього дух Господень і допоміг йому судити Ізраїля. І так виступив він у поход, і подав йому Господь на поталу Хузана Русатаїма, царя Мезопотамського, і взяв він гору над Хузаном Русатаїмом. |
11 І мав Край мир сорок літ, і помер Отніїл, син Кеназа. | 11 І була в замиренні земля сорок літ. І помер Отніїл, син Кеназів. | 11 І край зазнав сорок років спокою. І вмер Отнієл, син Кеназа. | 11 І земля відпочила пятдесять літ. І помер Ґотоніїл син Кенеза. | 11 І втїшалась супокоєм земля сорок год. І вмер Отониїл Кеназенко. |
12 А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і Господь зміцнив Еґлона, царя моавського, над Ізраїлем через те, що вони робили зло в Господніх очах. | 12 А сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господа, і зміцнив Господь Еґлона, царя моавського, супроти Ізраїля, за те, що вони учиняли лихе перед очима Господа. | 12 Після того ж сини Ізраїля знову вчинили те, що було не довподоби Господеві. Тоді Господь дав перевагу Еглонові, цареві моавському, над Ізраїлем, бо вони витворяли зло перед Господом. | 12 І додали ізраїльські сини чинити погане перед Господом. І Господь скріпив Еґлома моавського царя проти Ізраїля, томущо вони вчинили погане перед Господом. | 12 Та сини Ізраїля знов чинили те, що було не до вподоби Господеві. Тодї дав Господь Еглонові, цареві Моабійському, перевагу над Ізраїлем; бо чинили вони те, що було не до вподоби Господеві. |
13 І зібрав він до себе синів Аммонових та Амаликових, та й пішов і підбив Ізраїля. І вони посіли Місто Пальм. | 13 Він зібрав до себе синів аммонових та амаликових, та й пішов і завдав поразки Ізраїлеві, і вони захопили місто Пальмових дерев. | 13 Зібрав Еглон до себе аммоніїв та амалекитян, вирушив у похід і побив Ізраїля, та й зайняв Пальмове місто. | 13 І він зібрав до себе всіх синів Аммона і Амалика і пішов і побив Ізраїля і унаслідив місто Фініків. | 13 Скупив він до себе Аморіїв та Амаликіїв, побив Ізраїля та й підневолив Пальмовий город. |
14 І служили Ізраїлеві сини Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ. | 14 І служили сини Ізраїлеві Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ. | 14 І служили ізраїльтяни Еглонові, моавському цареві, вісімдесять років. | 14 І послужили ізраїльські сини Еґломові моавському цареві вісімнадцять літ. | 14 І були Ізрайлитяне підневоленими Еглонові, цареві Моабійському, вісїмнайцять год. |
15 І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив їм рятівника, Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, чоловіка лівшу, з безвладною правою рукою. І послали Ізраїлеві сини через нього дарунка Еґлонові, цареві моавському. | 15 Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і Господь висунув їм рятівника Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, котрий був лівша. І послали сини Ізраїля через нього дарунки Еґлонові, цареві моавському. | 15 Закликали тоді сини Ізраїля до Господа, й Господь дав їм спасителя, Егуда, сина Гери, веніяминянина, лівака. Через нього то послали сини Ізраїля данину Еглонові, моавському цареві. | 15 Й ізраїльські сини закричали до Господа. І підняв їм Господь спасителя Аода сина Ґири сина Єменія, мужа, що однаково володіє двома руками. І післали ізраїльські сини дари його рукою Еґломові моавському цареві. | 15 Заквилили тодї сини Ізраїля до Господа, і Господь вознїс їм визвольника, Аода, сина Герового, сина Еминїєвого, лївака.Через нього то послали Ізрайлитяне данину Еглонові, цареві Моабійському. |
16 І зробив собі Егуд меча, а в нього два вістря, ґошед довжина його, він прип'яв його під своїм убранням на стегні своєї правиці. | 16 А Егуд зробив собі меча двосічного, на лікоть завдовжки і приперезав його під плащем своїм до правого стегна. | 16 Зробив собі Егуд меча з двома лезами, лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежею, на правому боці. | 16 І Аод зробив собі двосічного ножа в долоню довжини, і підперезався ним під плащем своїм на правім бедрі. | 16 Аод же наготовив собі меча з двома лезвами (вістрями) на лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежою на правому боцї. |
17 І приніс він того дарунка Еґлонові, цареві моавському. А Еґлон чоловік дуже товстий. | 17 І підніс дарування Еґлонові, цареві моавському; а Еґлон був чоловіком вельми тілистим. | 17 От і приніс він Еглонові, моавському цареві, данину. Еглон був же вельми гладкий. | 17 І він приніс дари Еґломові Моавському цареві. І Еґлом муж дуже шляхетний. | 17 От і принїс він Еглонові, цареві Моабійському, данину. Еглон же та був собі вельми пузатий чоловік. |
18 І сталося, коли він скінчив підносити того дарунка, то відпустив тих, що несли того дарунка. | 18 Коли підніс [Егуд] всі дарування і відпустив людей, що принесли дари, | 18 Віддавши данину, він відослав людей, що її принесли, | 18 І сталося коли закінчив Аод приносити дари, і відіслав тих, що несли дари, | 18 Віддавши данину, відослав Аод людей, що несли данину, |
19 А він вернувся від бовванів, що при Ґілґалі, та й сказав: У мене таємна справа до тебе, о царю! А той сказав: Тихо! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому. | 19 То сам повернувся од вирізьблених ідолів, що уздовж Ґілґалу, і сказав: Є у мене таємне слово до тебе, царю. Він сказав: Тихше! І вийшли від нього всі, хто стояв біля нього. | 19 а сам повернувсь назад від каменоломів, що біля Гілгалу, та й каже: “Є в мене до тебе, царю, таємне слово.” Той повелів: “Цитьте!” І вийшли всі від нього, що стояли коло нього. | 19 і Еґлон відвернувся від ідолів, що коло Ґалґала, і сказав Аод: В мене таємне слово до тебе, царю. І Еґлом сказав всім: Геть. І вийшли від нього всі, що стояли при ньому. | 19 Сам же вернувсь до виструганих ідолів у Галгалї і звелїв сказати Еглонові: Є в мене таємне слово до тебе, царю. Той повелїв: Тихо! і вийшли геть усї, що стояли кругом. |
20 І Егуд увійшов до нього, а він сидить у прохолодній горниці, що була для нього самого. І сказав Егуд: Я маю Боже слово для тебе. І той устав із стільця. | 20 Егуд увійшов до нього; він сидів у прохолодній світлиці, котра була в нього окремо. І сказав Егуд: У мене є до тебе слово Боже. [Еґлон] підвівся зі стільця. | 20 І як наблизився Егуд до нього, він сидів у прохолодній горниці, що була для нього одного. Егуд і каже: “Маю Боже слово до тебе.” Той підвівсь із свого крісла. | 20 І Аод ввійшов до нього і він сів в свому горішньому літньому покою сам. І сказав Аод: У мене слово від Бога до тебе, царю. І встав Еґлом з престола близько до нього. | 20 Як увійшов до нього Аод, він седїв один у прохолоднїй хатї своїй, і каже Аод: Маю Боже слово до тебе, царю! Той піднявсь із свого сїдалища. |
21 І простяг Егуд свою лівицю, і витяг меча з-над стегна своєї правиці, та й загнав його йому в живіт. | 21 Егуд простягнув ліву руку свою і взяв меча з правого стегна свого, і застромив його в черево його | 21 Тоді Егуд, простягнувши ліву руку, вхопив меча по правім боці в себе, та й всадив йому в живіт | 21 І сталося, що як тільки він встав, Аод витягнув свою праву руку і взяв ножа з свого правого стегна і всунув його в живіт Еґлома, | 21 Тодї вхопив Аод лївою рукою меча з правого боку свого, та й уткнув йому в тїло, |
22 І ввійшла також ручка за вістрям, а сало закрило за вістрям, бо він не витягнув меча з його живота. І ввійшло вістря до міжкроччя. | 22 Так, що увійшло вістря й руків'я, і жиром запливло вістря; бо Егуд не витягнув меча із черева його, і він (меч) вийшов позаду. | 22 так, що за лезом ввійшло й держало, і жир зімкнувся вколо леза, тож він не витяг меча з його живота. | 22 і всунув і держак за лезом, і сало закрилося за ножем, бо не витягнув ножа з його живота. | 22 Так що за лезвами вгрязло й держально, і жир обняв вістрє, бо не витяг він меча назад із його тїла, і він досяг задньої части. |
23 І вийшов Егуд до сіней, і зачинив за собою двері тієї горниці, та й замкнув. | 23 І вийшов Егуд у сіни, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув. | 23 Вийшов тоді Егуд у сіни, зачинив двері горниці й засунув засувом за собою. | 23 І вийшов Аод до передпокою і замкнув двері горішньої кімнати за собою і зачинив. | 23 Вийшов тодї Аод, зачинив двері верхньої хати за собою і засунув засовом. |
24 І він вийшов. А царські раби ввійшли та й побачили, аж ось двері горниці замкнені. І вони сказали: Певне він для потреби своєї в прохолодному покої. | 24 Коли він вийшов, служники [Еґлонові] прийшли і бачать: ось двері світлиці замикані, і говорять: Мабуть, він для потреби своєї в прохолодному покої. | 24 Як же він вийшов, прийшли царські слуги й дивляться - аж ось двері горниці засунено, та й кажуть: “Певне він залагоджує свою потребу в кутку прохолодної кімнати.” | 24 І він вийшов. І ввійшли його раби і побачили і ось двері горішнього покою замкнені, і сказали: Чи часом не сидить на горнці, щоб видалити відходи? | 24 Як вийшов він, прийшли дворяне і, бачивши, що двері верхньої хати засунено, подумали: Певно він у своїй прохолоднїй хатї робить потріб свою. |
25 І чекали вони аж допізна, а ото він не відчиняє дверей горниці. І взяли вони ключа, і відчинили, аж ось їхній пан лежить мертвий на землі! | 25 І чекали вони, аж доки ніяково їм стало, але, бачачи, що він не відмикає дверей світлиці, взяли ключа і відімкнули, аж ось, їхній володар лежить мертвий на долівці! | 25 Ждали вони, ждали, аж ніяково їм стало. А він усе не відчиняв дверей горниці. Тоді взяли ключа, відомкнули, - аж пан їхній лежить мертвий. | 25 І встидалися, і ось не було нікого, хто відкрив би двері горішнього покою. І взяли ключ і відкрили, і ось їхній пан лежить на землі мертвий. | 25 Так ждали довго. Як же він не відчиняв усе ще дверей у верхній хатї, взяли ключа та й відомкнули, і от пан їх лежав на землї мертвий. |
26 А Егуд утік, поки вони зволікались. І він перейшов ті боввани, і сховався втечею до Сеїру. | 26 Доки вони зволікали, вражені, Егуд тим часом утік, пройшовши мимо ідолів, і втік до Сеїру. | 26 Поки ж вони збентежені метушились, Егуд утік, і пройшовши повз каменоломи, врятувався в Сеїрі. | 26 І Аод спасся, поки були в замішанні, і не було нікого, хто зайнявся б ним. І він пройшов ідолів і спасся в Сейроті. | 26 Покіль же вони гаялись, Аод утїк, пройшов мимо виструганих ідолів і уйшов у Сеїрат. |
27 І сталося, коли він прийшов, то засурмив у сурму на Єфремових горах. І Ізраїлеві сини зійшли з ним з гори, а він перед ними. | 27 А тільки-но прийшов, засурмив у сурму на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїля з гори, і він [ішов] перед ними. | 27 Прибувши ж сюди, засурмив на Ефраїм-горах, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них. | 27 І сталося коли пішов, і затрубів рогом в горі Ефраїма, і зійшли з ним ізраїльські сини, і він перед ними. | 27 Вернувшися ж додому, ударив на Ефраїм горах у трубу, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них. |
28 І сказав він до них: Біжіть за мною, бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів! І зійшли вони за ним, і захопили йорданські переходи до Моаву, і не дали нікому перейти. | 28 І сказав їм: Ходіть за мною, бо віддав Господь ворогів ваших моавитян у руки ваші. І рушили за ним, і перехопили йорданські переходи до Моаву, і не давали нікому переходити. | 28 І промовив він до них: “Ходіть за мною, бо Господь дав ваших ворогів моавитян вам у руки!” І пішли вони за ним та й зайняли у Моава йорданські броди й не пускали нікого перейти. | 28 І сказав до них: Ідіть за мною, бо Господь Бог передав ваших ворогів - Моава в вашу руку. І зійшли за ним і захопили переходи моавського Йордану і не дали мужеві перейти. | 28 І повелїв їм: Сюди до мене! бо подав Господь наші вороги Моабії нам на поталу. Пустились тодї вони за ним, і пооблягали Йорданьські броди до Моабу і не пускали нїкого перейти. |
29 І побили вони Моава того часу, близько десяти тисяч чоловіка, кожного кремезного й кожного сильного чоловіка, і ніхто не втік. | 29 І побили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, все здорових та міцних, і ніхто не врятувався втечею. | 29 Побили вони коло десять тисяч моавитян, що були всі сильні, всі здорові люди; ніхто з них не втік. | 29 І вибили з Моава в тому часі, яких десять тисяч мужів, всіх вояків, що в них, і всякого військового мужа, і не спасся муж. | 29 І побили вони тодї Моабіїв до десяти тисяч душ вельми сильних і здорових людей, так що нїхто не втїк. |
30 І був того дня приборканий Моав під Ізраїлеву руку, а Край мав мир вісімдесят літ. | 30 Так приборкані були того дня моавитяни під руку Ізраїля, і була в замиренні земля вісімдесят літ. | 30 Мусіли тоді моавитяни скоритись під руку Ізраїля, і був мир у краю вісімдесят років. | 30 І завстиджений був Моав в тому дні рукою Ізраїля, і спочила земля вісімдесять літ, і судив їм Аод доки не помер. | 30 Тодї мусїли Моабії нагнутись під руку Ізраїлеві. І було мирно в землї вісїмдесять год. Аод же судив їх до смерти. |
31 А по ньому був Шамґар, син Аната. І побив він филистимлян шістсот чоловіка києм на худобу. І він теж урятував Ізраїля. | 31 Після нього був Шамґар, син Анатів, котрий шістсот чоловіків филистимлян побив києм на худобу. І він також порятував Ізраїля. | 31 Після нього настав був Шамгар, син Аната: цей побив рожном шістсот філістимлян. Він також спас Ізраїля. | 31 І після цього встав Самеґар син Аната і побив чужинців до шістьсот мужів за вийнятком телят волів. І він спас Ізраїля. | 31 Після нього виступив Самгар; сей побив шістьсот Филистимів плуговим лемішем, і він також спасав Ізраїля. |