1 Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. | 1 Браття мої! Не всі ставайте учителями, відаючи, що зазнаємо більшого осуду. | 1 Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо, | 1 Брати мої, хай не багато хто стає вчителями, знаючи, що приймемо більший засуд. | 1 Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо. |
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. | 2 Бо всі ми багато згрішили. Хто не грішить у слові, той муж досконалий, який може упокорити також усе тіло. | 2 бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло. | 2 Бо всі багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, це досконалий чоловік здатний приборкати і все тіло. | 2 Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло. |
3 От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. | 3 Ось, ми вкладаємо вудила до рота коням, щоб вони підкорялися нам, і впливаємо на їхнє тіло. | 3 Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, `щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом. | 3 Ось і коням вкладаємо вуздечки в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом. | 3 Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо. |
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. | 4 Ось і кораблі, хоч які вони великі, і хоч які потужні вітри їх носять, невеличким стерном скеровуються, куди прагне стерновий; | 4 А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника. | 4 Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, повертаються малим стерном, куди [лиш] хоче стерновий. | 4 Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче. |
5 Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! | 5 Так само й наш язик – невеликий член, однак багато важить. Глянь, невеликий вогник, а скільки речей може спалити; | 5 Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс! | 5 Так само і язик: хоч і малий член, а дуже хвалиться. Ось який малий вогонь, а спалює великий ліс. | 5 Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить! |
6 І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. | 6 І язик – вогонь, окраса неправди. Язик у такому положенні знаходиться між членами нашими, що опоганює все тіло і запалює коло життя, бо сам запалений від геєни; | 6 І язик - вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним. | 6 І язик - це вогонь: світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими членами, що занечищує все тіло і підпалює круг буття, а самого палить геєнна. | 6 І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни. |
7 Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, | 7 Бо всілякий вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборканий людиною. | 7 Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом. | 7 Бо всякий рід звірів і птахів, гадів і риб приборкується і є приборканий людською природою, | 7 Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою; |
8 та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! | 8 А язика упокорити ніхто з людей не може: це – невтримне зло; він виповнений отрутою смертельною. | 8 Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. | 8 а язика ніхто з людей не може приборкати; він - зло нескінченне, повний смертоносної отрути. | 8 язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної. |
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. | 9 Ним-бо благословляємо Бога і Батька, і ним же проклинаємо людей, утворених за подобою Божою. | 9 Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу. | 9 Ним благословляємо Господа й Батька і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою. | 9 Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому. |
10 Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! | 10 Із тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не мусить, браття мої, так бути. | 10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було. | 10 З тих самих вуст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб це було так. | 10 Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути. |
11 Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? | 11 Хіба витікає з одного джерела солодка і гірка вода? | 11 Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким? | 11 Хіба з одного джерела виходить вода солодка й гірка? | 11 Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке? |
12 Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця. | 12 Не може, браття мої, смоковниця приносити маслини, або виноградна лоза смокви: так само й джерело одне не може виливати солону і солодку воду. | 12 Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати. | 12 Чи може, брати мої, смоковниця родити оливки або виноградна лоза - смокву? Ані солонець не може давати солодкої води. | 12 Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води. |
13 Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням! | 13 Чи мудрий і розумний хтось із вас? Доведи це насправді гарною поведінкою з мудрою покірністю. | 13 Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. | 13 Хто премудрий і досвідчений між вами? Хай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго життя. | 13 Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости. |
14 Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, | 14 Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться й не вчиняйте наклепів на істину. | 14 Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди. | 14 Коли ж маєте гірку заздрість і сварливість у ваших серцях, не хваліться і не кажіть брехні на правду. | 14 Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду. |
15 це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська. | 15 Це не є мудрість, що сходить згори, але земна, тілесна та демонська; | 15 Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; | 15 Це не премудрість, що сходить згори, але земна, душевна, бісівська. | 15 Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська. |
16 Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! | 16 Бо де заздрість і сварливість, там безлад і все недобре. | 16 бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. | 16 Бо де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло. | 16 Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло. |
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава. | 17 Але мудрість, яка згори сходить, по-перше, чиста, потім сумирна, не вибаглива, слухняна, виповнена милосердям і гарними плодами, безстороння та нелукава. | 17 А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна. | 17 А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, поблажлива, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава. | 17 А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна. |
18 А плід правди сіється творцями миру. | 18 А плід правди у мирі сіється у тих, котрі бережуть мир. | 18 Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить. | 18 А плід праведности сіється в мирі творцями миру. | 18 Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій. |