1 Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.1 Браття мої! Не всі ставайте учителями, відаючи, що зазнаємо більшого осуду.1 Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо,1 Брати мої, хай не багато хто стає вчителями, знаючи, що приймемо більший засуд.1 Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.2 Бо всі ми багато згрішили. Хто не грішить у слові, той муж досконалий, який може упокорити також усе тіло.2 бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло.2 Бо всі багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, це досконалий чоловік здатний приборкати і все тіло.2 Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.
3 От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.3 Ось, ми вкладаємо вудила до рота коням, щоб вони підкорялися нам, і впливаємо на їхнє тіло.3 Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, `щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом.3 Ось і коням вкладаємо вуздечки в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом.3 Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.4 Ось і кораблі, хоч які вони великі, і хоч які потужні вітри їх носять, невеличким стерном скеровуються, куди прагне стерновий;4 А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника.4 Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, повертаються малим стерном, куди [лиш] хоче стерновий.4 Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
5 Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!5 Так само й наш язик – невеликий член, однак багато важить. Глянь, невеликий вогник, а скільки речей може спалити;5 Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс!5 Так само і язик: хоч і малий член, а дуже хвалиться. Ось який малий вогонь, а спалює великий ліс.5 Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
6 І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.6 І язик – вогонь, окраса неправди. Язик у такому положенні знаходиться між членами нашими, що опоганює все тіло і запалює коло життя, бо сам запалений від геєни;6 І язик - вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним.6 І язик - це вогонь: світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими членами, що занечищує все тіло і підпалює круг буття, а самого палить геєнна.6 І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.
7 Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,7 Бо всілякий вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборканий людиною.7 Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом.7 Бо всякий рід звірів і птахів, гадів і риб приборкується і є приборканий людською природою,7 Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
8 та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!8 А язика упокорити ніхто з людей не може: це – невтримне зло; він виповнений отрутою смертельною.8 Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.8 а язика ніхто з людей не може приборкати; він - зло нескінченне, повний смертоносної отрути.8 язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.9 Ним-бо благословляємо Бога і Батька, і ним же проклинаємо людей, утворених за подобою Божою.9 Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу.9 Ним благословляємо Господа й Батька і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою.9 Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.
10 Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!10 Із тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не мусить, браття мої, так бути.10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.10 З тих самих вуст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб це було так.10 Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.
11 Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?11 Хіба витікає з одного джерела солодка і гірка вода?11 Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким?11 Хіба з одного джерела виходить вода солодка й гірка?11 Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
12 Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.12 Не може, браття мої, смоковниця приносити маслини, або виноградна лоза смокви: так само й джерело одне не може виливати солону і солодку воду.12 Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.12 Чи може, брати мої, смоковниця родити оливки або виноградна лоза - смокву? Ані солонець не може давати солодкої води.12 Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.
13 Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!13 Чи мудрий і розумний хтось із вас? Доведи це насправді гарною поведінкою з мудрою покірністю.13 Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності.13 Хто премудрий і досвідчений між вами? Хай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго життя.13 Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости.
14 Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,14 Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться й не вчиняйте наклепів на істину.14 Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.14 Коли ж маєте гірку заздрість і сварливість у ваших серцях, не хваліться і не кажіть брехні на правду.14 Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
15 це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.15 Це не є мудрість, що сходить згори, але земна, тілесна та демонська;15 Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;15 Це не премудрість, що сходить згори, але земна, душевна, бісівська.15 Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
16 Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!16 Бо де заздрість і сварливість, там безлад і все недобре.16 бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.16 Бо де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло.16 Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.17 Але мудрість, яка згори сходить, по-перше, чиста, потім сумирна, не вибаглива, слухняна, виповнена милосердям і гарними плодами, безстороння та нелукава.17 А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.17 А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, поблажлива, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава.17 А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
18 А плід правди сіється творцями миру.18 А плід правди у мирі сіється у тих, котрі бережуть мир.18 Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.18 А плід праведности сіється в мирі творцями миру.18 Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.