1 Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?1 Невже нам знову знайомитися з вами? Невже конче необхідні для нас, як для деяких, похвальні листи до вас чи од вас?1 Чи починаємо знову самих себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас, чи від вас листів?1 Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас?1 Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!2 Ви - лист наш, написаний в серцях наших, котрий впізнається і читається всіма людьми.2 Наш лист - це ви; лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають.2 Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди.2 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
3 Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.3 Ви показуєте собою, що ви - лист Христа, через служіння наше, написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на кам'яних таблицях (скрижалях), але на тілесних скрижалях серця.3 Відомо ж, що ви - лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця.3 Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець.3 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця.
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,4 Таку певність ми маємо у Богові через Христа,4 А таке довір'я до Бога ми маємо через Христа,4 Таку надію маємо через Христа до Бога,4 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,
5 не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.5 Не тому, щоб ми самі вдатні були помислити щось у собі, неначе від себе, але спроможність наша від Бога.5 - не щоб ми були самі здібні помислити щось із самих себе, здібність бо наша від Бога.5 не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога5 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.6 Він дав нам спроможність бути служителями Нового Заповіту, не букви, але духа; тому що буква убиває, а дух животворить.6 Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює.6 який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє.6 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
7 Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,7 А якщо служіння смертоносним літерам, накреслене на камінні, було таке гарне, що сини Ізраїлеві не могли пильно дивитися на лице Мойсеєве через славу, що осяяла його обличчя і мала зникнути, -7 Коли ж служіння смерті, вирізане буквами на каміннях, було в (такій) славі, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея з-за блиску слави його обличчя, що мала зникнути,7 Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя;7 Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої,
8 скільки ж більш буде в славі те служіння духа!8 То чи не набагато кращим має бути служіння духа?8 то скільки більше служіння духа буде в славі?8 то наскільки славнішим буде служіння Духа?8 як же не більше служеннє духа буде в славі?
9 Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!9 Бо якщо служіння осудження славне, то тим паче переважає славою служіння виправдання.9 Бо коли служіння осуду - славне, то служіння виправдання багато більш перевищує у славі.9 Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі.9 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.
10 Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,10 То прославлене навіть не стає славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.10 І таким чином, те, що частинне було славне, не має більше слави ради переважаючої слави.10 Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу.10 Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!11 Бо коли славне те, що минає, то тим паче славне те, що триває!11 Бо коли те, що минуло, славне, то багато більше те, що перебуває, славне.11 Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі.11 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,12 Маючи таку надію, ми діємо з великим натхненням.12 Тож маючи таку надію, ми повні сміливости,12 Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю,12 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.13 А не так, як Мойсей, котрий затуляв покривалом обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися пильно на зникнення того, що сяяло.13 а не як Мойсей, що на обличчя клав собі покрівець, щоб сини Ізраїля не дивилися на зникнення того блиску, що щезав;13 і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає.13 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
14 Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.14 Але розум їхній засліплений: бо те саме покривало донині лишається незнятим під час читання Старого Заповіту, тому що воно знімається Христом.14 але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває.14 Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі.14 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,15 Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці.15 І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім.15 І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці.15 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
16 коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.16 Та коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.16 «Та коли звертається до Господа, спадає покрівець.»16 Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало.16 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
17 Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.17 Господь є Дух; а де Дух Господній, - там воля.17 Господь же - дух, а де Господній дух, там воля.17 Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода.17 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.18 А ми всі, відкритим обличчям, як у дзеркалі, споглядаючи на славу Господню, перевтілюємося у той самий образ від слави у славу, як від Господнього Духу.18 Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа.18 Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа.18 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.