1 Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас? | 1 Невже нам знову знайомитися з вами? Невже конче необхідні для нас, як для деяких, похвальні листи до вас чи од вас? | 1 Чи починаємо знову самих себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас, чи від вас листів? | 1 Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас? | 1 Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?). |
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! | 2 Ви - лист наш, написаний в серцях наших, котрий впізнається і читається всіма людьми. | 2 Наш лист - це ви; лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають. | 2 Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди. | 2 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде. |
3 Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця. | 3 Ви показуєте собою, що ви - лист Христа, через служіння наше, написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на кам'яних таблицях (скрижалях), але на тілесних скрижалях серця. | 3 Відомо ж, що ви - лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця. | 3 Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець. | 3 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця. |
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, | 4 Таку певність ми маємо у Богові через Христа, | 4 А таке довір'я до Бога ми маємо через Христа, | 4 Таку надію маємо через Христа до Бога, | 4 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога, |
5 не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога. | 5 Не тому, щоб ми самі вдатні були помислити щось у собі, неначе від себе, але спроможність наша від Бога. | 5 - не щоб ми були самі здібні помислити щось із самих себе, здібність бо наша від Бога. | 5 не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога | 5 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, |
6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє. | 6 Він дав нам спроможність бути служителями Нового Заповіту, не букви, але духа; тому що буква убиває, а дух животворить. | 6 Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює. | 6 який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє. | 6 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. |
7 Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його, | 7 А якщо служіння смертоносним літерам, накреслене на камінні, було таке гарне, що сини Ізраїлеві не могли пильно дивитися на лице Мойсеєве через славу, що осяяла його обличчя і мала зникнути, - | 7 Коли ж служіння смерті, вирізане буквами на каміннях, було в (такій) славі, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея з-за блиску слави його обличчя, що мала зникнути, | 7 Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя; | 7 Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої, |
8 скільки ж більш буде в славі те служіння духа! | 8 То чи не набагато кращим має бути служіння духа? | 8 то скільки більше служіння духа буде в славі? | 8 то наскільки славнішим буде служіння Духа? | 8 як же не більше служеннє духа буде в славі? |
9 Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу! | 9 Бо якщо служіння осудження славне, то тим паче переважає славою служіння виправдання. | 9 Бо коли служіння осуду - славне, то служіння виправдання багато більш перевищує у славі. | 9 Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі. | 9 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою. |
10 Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує, | 10 То прославлене навіть не стає славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного. | 10 І таким чином, те, що частинне було славне, не має більше слави ради переважаючої слави. | 10 Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу. | 10 Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. |
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває! | 11 Бо коли славне те, що минає, то тим паче славне те, що триває! | 11 Бо коли те, що минуло, славне, то багато більше те, що перебуває, славне. | 11 Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі. | 11 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває. |
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости, | 12 Маючи таку надію, ми діємо з великим натхненням. | 12 Тож маючи таку надію, ми повні сміливости, | 12 Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю, | 12 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю, |
13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає. | 13 А не так, як Мойсей, котрий затуляв покривалом обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися пильно на зникнення того, що сяяло. | 13 а не як Мойсей, що на обличчя клав собі покрівець, щоб сини Ізраїля не дивилися на зникнення того блиску, що щезав; | 13 і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає. | 13 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого. |
14 Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом. | 14 Але розум їхній засліплений: бо те саме покривало донині лишається незнятим під час читання Старого Заповіту, тому що воно знімається Христом. | 14 але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває. | 14 Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі. | 14 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. |
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало, | 15 Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці. | 15 І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім. | 15 І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці. | 15 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. |
16 коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається. | 16 Та коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається. | 16 «Та коли звертається до Господа, спадає покрівець.» | 16 Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало. | 16 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало. |
17 Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля. | 17 Господь є Дух; а де Дух Господній, - там воля. | 17 Господь же - дух, а де Господній дух, там воля. | 17 Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода. | 17 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля. |
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього. | 18 А ми всі, відкритим обличчям, як у дзеркалі, споглядаючи на славу Господню, перевтілюємося у той самий образ від слави у славу, як від Господнього Духу. | 18 Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа. | 18 Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа. | 18 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа. |