1 Молитва пророка Авакума, для співу на струнному приладі: | 1 Молитва Авакума пророка, для співу: | 1 Молитва Авакума пророка. На жалобний тон. | 1 Молитва пророка Аввакума з піснею. | 1 Молитва пророка Аввакума, до сьпіву: |
2 Господи, звістку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє діло в середині років, у середині літ об'яви, у гніві про милість згадай! | 2 Господе! Почув я вість Твою і злякався. Господе! зверши діяння Твоє серед років, серед років яви його; у гніві згадай про милість. | 2 О Господи! Почув я вість про тебе. О Господи! Злякавсь я твого діла. За наших часів оживи його, за наших часів дай його знати! У гніві згадай про милосердя! | 2 Господи я почув чутку про Тебе і я злякався, я пізнав твої діла і я жахнувся. Посеред двох животних будеш пізнаний, коли наближаться роки будеш пізнаний, коли настане час покажешся, коли затривожиться моя душа в гніві згадаєш милосердя. | 2 Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє. |
3 Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Села. Велич Його вкрила небо, і слави Його стала повна земля! | 3 Бог від Теману йде і святий – від Парану-гори. Покрила небеса велич Його, і славою Його виповнилася земля. | 3 Бог від Теману прибуває, Святий - від Паран-гори. Його велич небо окриває, і земля повна його слави. | 3 Бог прийде з Темана, і святий з гори лісистої тіні. Музична перерва. Небо покрила його чеснота, і земля повна його похвали. | 3 Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий - від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю. |
4 А сяйво було, наче соняшне світло, проміння при боці у Нього, і там укриття Його потуги. | 4 Сяйво її, – мов сонячне світло; від руки Його – проміння, і тут таємниця сили Його! | 4 Сяйво його, немов світло денне, з рук у нього блискає проміння; там - сховок його сили! | 4 І його ясність буде як світло, роги в його руках, і Він поставив сильну любов своєї сили. | 4 Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила. |
5 Перед обличчям Його моровиця іде, а по стопах Його пнеться полум'я. | 5 Перед Ним рухається моровиця, а слідами Його – спекотний вітер. | 5 Перед ним іде зараза, а поза ним виходить трясця. | 5 Перед його лицем піде слово, і вийде, його ноги у взутті. | 5 Перед ним ійшла зараза, поза ним - палючий вітер. |
6 Став, і землю Він зміряв, поглянув і народи затряс, і попадали гори довічні, вікові похилились узгір'я. Путі Його вічні. | 6 Він постав – і захитав землю; глянув – і затремтіли народи; високі гори розпалися, первісні пагорби позападалися; шляхи Його – вічні. | 6 Встає він - і трясе землею; глядить він - і дрижать народи. Гори вічні розвалюються, і хиляться горби відвічні - його дороги споконвічні. | 6 Стала, і зрушилася земля. Він поглянув, і народи розтанули. І гори були розбиті силою, розтанули вічні горби | 6 Ступив він - земля струсилась; глянув - і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його - вічні. |
7 Я бачив намети Кушана під кривдою, тремтять покривала мідіянського краю. | 7 Сумними я бачив шатра ефіопські; здригалися намети землі мідіянської. | 7 Я бачив, як кушанські шатра посумніли, намети Мідіян-краю затремтіли. | 7 його вічною ходою. Через труди я побачив. Поселення етіопів. Злякаються і шатра землі мадіяма. | 7 Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські. |
8 Чи на ріки, о Господи, Ти запалав, чи на ріки Твій гнів? Чи Твоє пересердя на море, що їздиш на конях Своїх, на спасенних Своїх колесницях? | 8 Хіба на річки спалахнув, Господе, твій гнів? Хіба на ріки – обурення Твоє, і на море – лють твоя, що ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої рятівні? | 8 Хіба на ріки, Господи, палає гнів твій? Хіба на ріки, на море - твоє обурення, що ти сідаєш на коней твоїх верхи, на твої переможні колісниці? | 8 Не на ріки розлостишся, Господи, чи на ріках твій гнів, чи на море твій напад? Бо всядеш на твої коні, і твоя їзда верхи - спасіння. | 8 А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки - досада твоя, а на море - ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі? |
9 Лук твій голий, нагий, наповнений стріл сагайдак. Села. Ти річками землю розсік. | 9 Ти оголив лука Твого за обітницю присяги, що дав її племенам. Ти потоками розтяв землю. | 9 Ти добуваєш лук твій, ти насичуєш стрілами його тятиву. Ти розриваєш землю ручаями. | 9 Натягаючи натягнеш твій лук. Сім скипетрів, говорить Господь. Музична перерва. Земля рік розірветься. | 9 Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї. |
10 Тебе вгледівши, гори дрижали, водяна течія потекла, безодня свій голос дала, зняла високо руки свої. | 10 Побачили Тебе гори і затремтіли, ринули води; безодня озвалася голосом своїм, високо здійняла руки свої; | 10 Гори, побачивши тебе, трясуться; навала вод проходить, безодня стогне вголос, здіймає руки свої вгору. | 10 Тебе побачать і болітимуть народи, Ти розсипаєш ходи води. Безодня видала свій голос, висота свої появи. | 10 Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору. |
11 Сонце й місяць спинилися в мешканні своєму при світлі Твоїх стріл, що літають при сяйві блискучого списа Твого. | 11 Сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом стрімких стріл Твоїх, перед сяянням блискучих списів Твоїх. | 11 Сонце і місяць спинились у своїм житлі; при світлі стріл твоїх вони тікають, при сяйві блискавиці твого списа. | 11 Сонце піднялося, і місяць став на своїм місці. Твої стріли підуть як світло, як світло вилискування твоєї зброї. | 11 Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх. |
12 У люті ступав Ти землею, у гніві людей молотив. | 12 У гніві простуєш Ти по землі і в обуренні топчеш народи. | 12 Ти в гніві по землі ступаєш, в обуренні народи топчеш. | 12 Погрозою зменшиш землю і страхом зведеш народи. | 12 У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи. |
13 Ти вийшов спасти Свій народ, спасти Помазанця Свого. Ти з дому безбожного голову збив, обнажив Ти основу по шию. Села. | 13 Ти виходиш для порятунку народу Твого, для порятунку помазанця Твого. Ти викорінюєш чільника лиходієвого дому, оголюючи його від підвалин до самого даху. | 13 Ти вирушив народ твій рятувати, помазаника твого спасати. Ти розбив дім нечестивця, ти оголив його підвалини до скелі. | 13 Ти вийшов на спасіння твого народу, щоб спасти твоїх помазаників. Ти вкинув смерть на голови беззаконних, Ти підняв кайдани на шиї. Музична перерва. | 13 Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху. |
14 Ти пробив його списами голову князя його, як вони піднялись, щоб мене розпорошити; вони тішилися, немов мали пожерти таємно убогого. | 14 Ти пробиваєш списами його голову вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розтрощити мене, з радістю, неначе гадаючи поглинути бідного потайки. | 14 Ти прошив списами голову його вояків, що кинулися бурею, щоб нас розігнати, щоб з радістю пожерти бідолаху в тайнім місці. | 14 Ти в жаху відрубав голови сильних, вони в ньому захитаються. Відкриють їхні уздечки як бідний, що потайки їсть. | 14 Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти. |
15 Ти кіньми Своїми по морю топтав, по водній великій громаді. | 15 Ти із кіньми Твоїми уторував шлях по морю, через безодню великої води. | 15 Твоїми кіньми топчеш море, -шумовиння вод великих. | 15 І ти навів на море твоїх коней, що замішують велику воду. | 15 Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих. |
16 Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати. | 16 Я почув – і затремтіло нутро моє; на вість про це затремтіли губи мої, біль пронизав кості мої, і хитається місцина піді мною; а я мушу бути спокійним у день лихоліття, коли прийде на народ мій грабіжник його. | 16 Почув я це, і затремтіло моє нутро; на вість про це уста в мене задрижали. Біль проймає мої кості, і ступні мої підо мною захитались. Я жду спокійно на день нещастя, щоб упало на народ, який на нас нападає. | 16 Я стерігся, і моє лоно злякалося голосу молитви моїх губ, і тремтіння ввійшло до моїх костей, і піді мною затривожився мій стан. Я спочину в дні скорботи, щоб піти до народу мого поселення. | 16 Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його. |
17 Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, | 17 Навіть коли не розквітне смоківниця і не буде плоду на виноградній лозі, і олива зрадить, і нива не дасть поживи, навіть коли не стане овечок у кошарі і рогатої худоби в хліві; | 17 Та хоч би й не цвіла смоківниця вже більше, у виноградниках не було врожаю; хоч би й завів плід дерева оливкового, і ниви не родили більше хліба, зникли з кошари вівці, і не було в хлівах товару, - | 17 Томущо фіґа не дасть плоду, і не буде плоду в винограді. Збреше оливкове діло, і рівнини не зародять їжі. Не стало овець від їжі і не буде волів при яслах. | 17 Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, - |
18 то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого! | 18 Навіть тоді я буду радіти Господом і веселитися в Бозі порятунку мого. | 18 я все ж таки в Господі буду радіти, і веселитись у Бозі, моїм Спасителі. | 18 Я ж звеселюся в Господі, зрадію в Бозі моєму спасителеві. | 18 То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого. |
19 Бог Господь моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах! Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях. | 19 Господь Бог – сила моя; Він учинить ноги мої, наче в оленя, і на верховини мої виведе мене! (Диригентові хору). | 19 Господь - мій Владика, він моя сила. Він робить мої ноги, немов у сарни, і на верховини він виведе мене. Провідникові хору. На струнних приладах. | 19 Господь Бог моя сила і Він поставить мої ноги на завершення. На високе Він мене підняв, щоб я побідив у його пісні. | 19 Бо Господь Бог - моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори. |