1 Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього! | 1 Горе місту крови! Воно всуціль виповнене обманом і вбивством і не припиняється в ньому грабіж. | 1 Ой, горе місту крови, повному брехень, грабіжницькому, - здирству кінця не видно! | 1 О місто крови, повне неправди, повне неправедности, воно не доторкнеться лову. | 1 Горе тобі, місто, повне крові й омани й убийства! що в тобі грабежам і конця не видко! |
2 Чути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява, | 2 Чутно посвист батога і стукіт коліс, іржання коня і гуркітнява колісниці, що мчиться. | 2 Ось чути ляскіт бича, чути, як гуркотять колеса, басують коні, скачуть колісниці. | 2 Голос бичів і голос трясіння коліс і коня, що жене, і колісниці, що відбивається, | 2 Ось, у тобі чути лясканнє пуг, гуркотаннє обертаючих ся коліс, ржаннє коней, торохтїннє підскакуючого воза. |
3 і гін верхівця, і полум'я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп, | 3 Мчить колісниця, виблискує меч і блищать списи; убитих багато, і гори трупів; немає кінця трупам, спотикаються об трупи їхні. | 3 Летить кіннота, мечі блискають, вилискують ратища; сила поляглих, купи мертвих, трупам немає краю, -всі спотикаються об трупи. | 3 і вершника, що йде, і блищачого меча і блискучої зброї і множество побитих і падіння тягару. І не було кінця її народам, і знеможуть їхніми тілами | 3 Летить кінниця, блискає меч, улискуються ратища; лїку нема вже побитим, і купи трупів; не видко конця трупам, все об трупи спотикається. |
4 це за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди за чари свої. | 4 Оце – за численні блудодіяння розпусниці з приємною зовнішністю, удатної в чаклунстві, котра блудодіяннями своїми продає народи і чаклунством своїм – племена. | 4 А все це за велику силу блудів блудниці чудової вроди, спритної до чарів, що блудами своїми продає народи, і сім'ї - чарами своїми. | 4 від множества розпусти. Гарна розпусниця і мила провідниця чаклунства, що продає народи в своїй розпусті і племена в своїх чарах, | 4 Се - за безконечне блудництво нетрібцї принадній, вправній в чаруваннї, що блудництвом своїм зводить народи, чарами своїми - племена. |
5 Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і подолка твого підійму на обличчя твоє, і покажу Я твій сором народам, а царствам твій стид! | 5 Ось Я – на тебе говорить Господь Саваот: І підійму на лице твоє поділ одягу твого, і покажу народам голизну твою і царствам соромоту твою. | 5 Оце я проти тебе, - слово Господа сил. Закину на обличчя тобі подолки твого плаття, твою голизну покажу народам і царствам - твій сором. | 5 ось Я проти тебе, говорить Господь Бог Вседержитель, і відкрию зізаду тебе до твого лиця і народам покажу твій сором і царствам твоє безчестя | 5 От же я - на тебе, говорить Господь Саваот. Закину на лице тобі подоли плаття твого, й покажу народам наготу твою й царствам твій сором. |
6 І кину на тебе огиди, і погордженою вчиню Я тебе, і зроблю Я тебе, мов позорище! | 6 І закидаю тебе мерзотами, вчиню тебе зневаженою і виставлю тебе на ганьбу. | 6 Жбурну на тебе брудом, я тебе знеславлю і виставлю на насміх. | 6 і вкину на тебе гидоту за твоїми нечистотами і поставлю тебе на притчу, | 6 І закидаю тебе всякою поганню, подам тебе в погорду, поставлю на посьміх. |
7 І станеться, кожен, хто вгледить тебе, від тебе втече та й прокаже: Пограбована Ніневія! Хто висловить їй співчуття? Звідки буду шукати тобі потішителів? | 7 І станеться те, що всілякий, коли забачить тебе, утікатиме від тебе і скаже: Спустошена Ніневія! Хто поспівчуває їй? Де знайду Я потішувачів для тебе? | 7 І станеться: кожний, хто тебе побачить, утече від тебе й скаже: «Збурена Ніневія! Хто її пожаліє? Де мені для неї утішителів шукати?» | 7 і буде, що кожний хто тебе побачить, піде від тебе і скаже: Нещасна Ніневія. Хто застогне за нею? Звідки шукатиму для неї потіхи? | 7 І прийде до того, що всякий, хто тебе побачить, утече від тебе, й скаже: Збурена Ниневія! Хто пожалує тебе? де найти втїшителя тобі? |
8 Чи краща ти від Но-Амона, що сидить серед рік, вода коло нього, що вал його море, від моря його мур? | 8 Хіба ти краща від Но-Амону, що сидить поміж ріками, оточений водою, котрого валом було море, і море слугувало муром йому? | 8 Хіба ж ти ліпша від Но-Аммону, що був розлігся на ріках, що воду мав навколо себе, що валом йому було море, і море було йому муром? | 8 Настрій струни, приготови часть, Амон, що живе в ріках, вода довкруг неї, якої початок море і вода її стіни, | 8 Хиба ж ти лучша за Но-Аммон, що розложився між ріками, обведений навкруги водою, що валом йому море й море за мур служить? |
9 Етіопія сила його, і Єгипет, і не має кінця. Пут та лівійці були тобі в поміч, | 9 Ефіопія та Єгипет з безліччю інших служили йому підмогою; копти і лівійці приходили на поміч тобі. | 9 Етіопія і Єгипет були його потугою, і їй кінця не було; Пут та Лівія - його помічниками. | 9 і Етіопія її сила і Єгипет, і немає кінця втечі, і лівійці стали її помічниками. | 9 Етіопія й Египет із безлїччю люда підпирають його, Копти та Либії помагають йому; |
10 та й він на вигнання пішов, у полон... А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали жереб про славних його, й всі вельможі його у кайдани закуті. | 10 Але й він переселений, пішов у полон; навіть немовлята його побиті на перехрестях усіх вулиць, а на вельможних його кидали жереба, і всі князі його закуті в ланцюги. | 10 Та й він пішов у неволю, потяг у полон, а його немовлята теж були розбиті на перехрестях усіх вулиць; на його знатних кинуто жереб, і всіх його вельмож закуто в кайдани. | 10 І вона піде полоненою в переселення, і її немовлят розібють об початки всіх її доріг, і на все її преславне вкинуть жереби, і всі її вельможі будуть звязані кайданами. | 10 Та й він буде переселений, пійде в неволю; немовлята його лежати муть, порозбивані, на перехрестях усїх улиць; знатними його будуть дїлитись, кидаючи жереб, а всїх вельмож його закують в кайдани. |
11 Уп'єшся і ти, будеш схована, твердині від ворога будеш шукати і ти! | 11 Отак і ти – сп'янієш і сховаєшся; отак і ти будеш шукати захисту від супротивника. | 11 Ти теж уп'єшся, будеш непритомна; ти теж шукатимеш від ворога притулку. | 11 І ти опянієш і будеш зневаженою, і ти собі шукатимеш місця від ворогів. | 11 А так і ти впєшся (карами) й будеш шукати притулку; так і ти глядати меш сховища перед ворогом. |
12 Всі фортеці твої, мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть. | 12 Усі укріплення твої схожі на смоківницю зі спілими плодами; якщо потрясти їх, то вони впадуть прямісінько до рота бажаючому поживитися. | 12 Усі твої твердині будуть, наче смоковини зо спілими первоплодами: як їх потрясти, то падають у рот тому, що їх із'їсти хоче. | 12 Всі твої твердині наче фіґи, що мають сторож. Як їх потрясти, і вони впадуть до уст того, що їсть. | 12 Всї замки твої похожі будуть на фиґовину з зрілими плодами; струснуть їх, і вони впадуть у рот тим, що схочуть наїстись. |
13 Ось народ твій немов ті жінки серед тебе: вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого, огонь пожере твої засуви. | 13 Ось, і народ твій, мов жінки в тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться брами землі твоєї, вогонь пожере засуви твої. | 13 Глянь на народ твій: та то ж жіноцтво серед тебе! Ворота твого краю відкриті навстіж ворогам твоїм, вогонь жере твої засуви. | 13 Ось твій нарід в тобі як жінки. Твоїм ворогам відкриваючись відкриються брами твоєї землі, огонь пожере твої засуви. | 13 Ось, і нарід - мов жіноцтво в тебе: отвором отворяться ворота землї твоєї ворогам твоїм, і засови твої пожере огонь. - |
14 Води на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку. | 14 Начерпай води на час облоги; зміцнюй фортеці твої; піди в багно, топчи глину, полагодь піч для випалювання цегли. | 14 Черпай же собі воду на час облоги, скріпи твої твердині. Увійди у грязь і міси глину, візьми у руки форму на цеглини. | 14 Начерпай собі води облоги, скріпи твої твердині, ввійди в глину і будь потоптана в полові, скріпися понад цеглу. | 14 Черпай же воду на ввесь час облягу; скріплюй замки в себе; лїзь у грязиво й міси глину; будуй піч і випалюй цеглу. |
15 Там огонь тебе з'їсть, посіче тебе меч, пожеруть тебе, наче та гусінь. Стань численна, як гусінь, стань численна, немов сарана, | 15 Там поглине тебе вогонь, порубає тебе меч, пожере тебе, мов гусінь, якби ти навіть примножився, мов гусінь, примножився, як сарана. | 15 Там пожере тебе вогонь, меч посіче тебе, він пожере тебе, як гусінь! Множись, як сарана! | 15 Там тебе пожере огонь, тебе вигубить меч, пожере тебе наче саранча, і обтяжить наче гусеницю. | 15 Та там таки й пожере тебе огонь, посїче меч, й поїсть тебе, мов та гусень, хоч би намножився гусенню, нагромадив люда, як сарани. |
16 понамножуй купців своїх більше від зірок небесних, але гусінь та знищить тебе й полетить! | 16 Купців у тебе стало більше, аніж зір у небі; але ця сарана розпорошиться і полетить. | 16 Розмножуй твоїх купців над зорі, що на небі! Гусінь розсіється і розлетиться. | 16 Ти помножила твоє купно понад звізди неба. Гусениця саранчі напала і полетіла. | 16 Більш у тебе купцїв, нїж зір на небі, стало; та ся сарана розсїється-розлетиться хутко. |
17 Вельможні твої немов та сарана, гетьмани твої мов мошва, що гніздиться по стінах в день холоду, але сонце засвітить і вони помандрують, і не пізнане буде те місце, де вони пробували. | 17 Князі твої, – мов сарана, і військові старшини твої – наче рої мошви, котра в холодну пору гніздиться в щілинах [стін], а коли зійде сонце, то розлітається, – і не впізнаєш місця, де вона була. | 17 Твої князі, неначе сарана; твої урядовці, неначе стрибунців рій, що розташовується табором на мурах за холодної днини, - але як зійде сонце, вона вмить зникає, і місця, де була, не знати. | 17 Твоє змішання забралося як саранча, як саранча, що сидить на плоті в дні холоду. Сонце зійшло і відлетіло, і не пізналося його місце. Горе їм. | 17 Князї твої, мов сарана, гетьмани - як рій мушки; як похолодне, ховаються в щілинах мурів, а зійде сонце, - вони розлетїлись, і не будеш знати, де вони гнїздились. |
18 Твої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, і немає кому позбирати його. | 18 Сплять пастирі твої, царю асирійський, спочивають вельможі твої, народ твій розпорошився по горах, і нікому зібрати його. | 18 Поснули пастирі твої, асирійський царю! Витязі твої відпочивають, народ твій по горах розбігся, і нікому його збирати. | 18 Задрімали твої пастухи, цар Ассирії заспав твоїх сильних. Твій нарід пішов в гори, і не було того, хто прийняв би. | 18 Пастирі твої поснули, царю Ассирийський, а вельможі й собі куняють; люде твої скрізь по горах розбіглись, і нїкому їх поскликати. |
19 Нема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна! Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе, бо над ким твоє зло не ходило постійно? | 19 Немає лікування для рани твоєї, болісна виразка твоя. Усі, що почули звістку про тебе, будуть аплодувати про тебе; бо кого не сягала безупинно злоба твоя? | 19 На твою рану нема ліків, тяжке твоє нещастя! Хто лиш почує вість про тебе, заплеще в долоні над тобою: над ким бо не переходила безнастанно твоя злоба! | 19 Немає вилікування для твого побиття, загноїлася твоя рана. Всі, що чують вість про тебе, заплещуть руками над тобою. Томущо на кого завжди не надійшло твоє зло? | 19 О, нема лїку на твою рану; нїхто не загоїть її. Хто про тебе перечує, заплеще в долонї; над ким бо не тяготїла лютість твоя? |