1 І сказав Він до мене: Сину людський, з'їж, що знайдеш! З'їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому! | 1 І сказав мені: Сину людський! З'їж, що перед тобою, з'їж цей сувій, і йди, кажи домові Ізраїлевому. | 1 Сказав він до мене: «Сину чоловічий! Спожий те, що тут перед тобою; спожий оцей сувій, та й іди, говори до дому Ізраїля.» | 1 І Він сказав мені: Людський сину, зїж цей звій і піди і скажи синам Ізраїля. | 1 І сказав до мене: Сину чоловічий! з'їж, що перед тобою, з'їж оцей звиток, та й іди й говори до синів Ізрайлевих. |
2 І відкрив я свої уста, і Він дав мені з'їсти цього звоя. | 2 Тоді я розтулив уста мої, і Він дав мені з'їсти цього сувоя. | 2 Я відкрив уста, і він дав мені спожити той сувій | 2 І я відкрив мої уста, і Він мене нагодував звоєм. | 2 Тодї отворив я уста, а він дав менї з'їсти той звиток; |
3 І сказав Він до мене: Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі! І я з'їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед. | 3 І сказав мені: Сину людський! Нагодуй нутро твоє і виповни нутрощі твої оцим сувоєм, котрого Я даю тобі; і я з'їв, і було на устах моїх солодке, як мед. | 3 і сказав до мене: «Сину чоловічий! Нагодуй твої нутрощі й наповни твою утробу цим сувоєм, що передаю тобі.» Я спожив його, і був він устам моїм солодкий, як мед. | 3 І сказав до мене: Людський сину, твої уста їдять, і твій живіт наповниться цим тобі даним звоєм. І я його зїв, і він був в моїх устах як солодкий мед. | 3 І сказав менї: Сину чоловічий! нагодуй черево твоє, й засити утробу твою сим звитком, що передаю тобі. І я з'їв, і був він ув устах моїх такий солодкий, як мід. |
4 І сказав Він до мені: Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами. | 4 І він сказав мені: Сину людський! Підведися, і йди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами; | 4 Тоді він сказав до мене: «Сину чоловічий! Іди до дому Ізраїля і говори до них моїми словами. | 4 І Він сказав до мене: Людський сину, іди, ввійди до дому Ізраїля і скажи їм мої слова. | 4 І сказав менї: Сину чоловічий! встань та й іди до Ізрайлевого дому, й говори до них моїми словами; |
5 Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому, | 5 Посилаю тебе не до народів зі словами невиразними і з незрозумілою мовою тебе посилаю, але до Ізраїлевого дому; | 5 Посилаю бо тебе не до народу з темною Мовою й незрозумілим язиком, а до Дому Ізраїля. | 5 Томущо не до тяжкомовного і гикавого народу ти післаний, (а) до дому Ізраїля, | 5 Посилаю бо тебе не до народу з темною мовою й незрозумілим язиком, а до Ізрайлевого дому, - |
6 не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе! | 6 Не до численних народів з невиразними словами і з незрозумілою мовою, котрих слів ти не зрозумів би; та якби Я послав тебе навіть до них, то вони не підкорилися б тобі; | 6 І не до різних народів з темною мовою й незрозумілим язиком, що їх слів ти не збагнув би, - якби я послав тебе до них, вони тебе послухали б, | 6 ані не до численних чужомовних чи чужоязичних народів, ані не до тих, що жорсткі язиком, яких слова не зрозумієш. І якщо б Я тебе післав до тих, ті тебе вислухали б. | 6 Не до многих народів із темною мовою й незрозумілим язиком, що слів його ти не второпав би; хоч як би я й до тих послав тебе, то вони б тебе послухали; |
7 Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім твердолобі та жорстокосерді вони! | 7 А дім Ізраїлів не захоче слухати тебе, бо вони не хочуть слухати Мене, тому що увесь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем. | 7 - дім же Ізраїля не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть мене слухати, тим, що ввесь дім Ізраїля твердолобий і запеклого серця. | 7 А дім Ізраїля не забажають тебе послухатися, томущо не бажають Мене послухатися. Бо ввесь дім Ізраїля спірливий і твердого серця. | 7 Дом же Ізрайлїв не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть слухати мене, тим що дом Ізрайлїв твердолобий і запеклого серця. |
8 Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього. | 8 Ось, Я вчиню й твоє обличчя міцним супроти облич їхніх і твоє чоло міцним супроти їхнього лоба. | 8 Ось я зроблю твоє лице твердим, як їхні лиця, і лоб твій твердим, як їхні лоби. | 8 І ось Я дав твоє лице сильним перед їхнім лицем і скріплю твою побіду перед їхньою побідою, | 8 Ось, я вчинив твоє лице твердшим, як їх лиця, і твого лоба твердшим, як їх лоби. |
9 Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности! | 9 Як алмаз, котрий твердіший каменя, учинив Я чоло твоє; не бійся їх і не лякайся перед лицем їхнім, бо вони бунтівний дім. | 9 Як алмаз, що твердіший від каменя, зроблю я твій лоб. Не бійся їх і не страхайся їхніх облич, бо вони дім бунтарів.» | 9 і завжди буде сильнішою від каменя. Не бійся їх, ані не лякайся їхнього лиця, бо він дім, що огірчує. | 9 Як диямант, що твердий над камінь, вчинив я твоє чоло; не бійся їх і не лякайся перед лицем їх, хоч вони дом ворохобний. |
10 І сказав Він до мене: Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми. | 10 І сказав мені: Сину людський! Усі слова Мої, котрі буду казати тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми; | 10 Далі мовив до мене: «Сину чоловічий! Усі мої слова, що говоритиму до тебе, прийми собі до серця і вислухай твоїми вухами. | 10 І Він сказав мені: Людський сину, всі слова, які Я тобі сказав, візьми до твого серця і почуй твоїми ухами | 10 І сказав дальше до мене: Сину чоловічий! усї слова мої, що говорити му тобі, прийми до серця й вислухай ушима твоїми; |
11 І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, а вони чи послухаються, чи занехають. | 11 Підведися і піди до вигнанців, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: Так говорить Господь Бог! Чи будуть вони слухати, чи не будуть. | 11 Оце ж іди - простуй до вигнанців, до синів твого народу. Говори до них і скажи їм: Так говорить Господь Бог! - Чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть.» | 11 і йди, вийди до полону, до синів твого народу і заговориш до них і скажеш до них: Так говорить Господь, чи може послухають, чи може здадуться. | 11 Оце ж ійди до вигнанників, до земляків твоїх, та й говори до них і скажи їм: Так говорить Господь Бог! чи будуть вони слухати, чи не будуть. |
12 І підійняв мене Дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: Благословенна слава Господня! із свого місця, | 12 І підніс мене Дух; і я чув позаду себе гучний громовий голос; Благословенна слава Господня, від місцини цієї! | 12 І підняв мене дух угору, і я почув позад себе луну величезного гомону: «Благословенна слава Господня на притаманнім місці!» | 12 І мене взяв дух, і я почув позад себе голос великого трясіння: Благословенна господня слава з його місця. | 12 І підняв мене дух у гору, й чув я позад себе голос, наче гуку громового: Благословенна велич Господня, (рушаюча) з місця свого! |
13 і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу!... | 13 А також шум крил тварин, що торкалися одне одного; і гуркіт коліс біля них, і гуркіт сильного грому. | 13 То був шум крил звірів, що били одне об одне, і гуркіт коліс коло них, і гук величезного гомону. | 13 І я побачив голос крил животних, що рухали крилами один до одного, і голос коліс близько них і голос трясіння. | 13 І шум од крил у животин, що торкались одно об одно, й гуркіт од коліс коло них і гук голосного грому. |
14 І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна! | 14 І Дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я в гіркоті, стривожений у своєму дусі; але рука Господня була міцна на мені. | 14 Отже підняв мене дух й узяв мене, і я йшов, сумний і стривожений серцем, і рука Господня тяжіла на мені важко. | 14 І дух мене підняв і взяв мене, і я пішов в пориві мого духа, і сильна господня рука була на мені. | 14 Отже дух підняв та й узяв мене й ішов я, сумуючи в тревозї серця мого, а рука Господня вагонїла на менї. |
15 І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий. | 15 І прийшов я до вигнанців у Тель-Авіві, що мешкали над рікою Кевар, і зупинився там, де вони жили, і пробув серед них сім днів у зачудуванні. | 15 Прибув я так у Тел-Авів, до вигнанців, що жили над Кевар-річкою, туди, де вони пробували, і провів між ними сім днів у безтямі. | 15 І я ввійшов до полону горою і я обійшов тих, що живуть при ріці Ховар, тих, що були там, і я сів там сім днів, живучи посеред них. | 15 І прибув я так до переселенцїв у Тель-Абиб, і осїв там, де вони жили, та й провів між ними сїм день, у безтямі. |
16 І сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке: | 16 А по семи днях було до мене слово Господнє! | 16 А по сімох днях надійшло до мене слово Господнє: | 16 І після сімох днів до мене було господнє слово, кажучи: | 16 А по семи днях надійшло до мене слово Господнє: |
17 Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене. | 17 Сину людський! Я настановив тебе на варті дому Ізраїлевого, і ти будеш чути слово з уст Моїх і будеш навчати їх від Мене. | 17 «Сину чоловічий! Я поставив тебе на варті дому Ізраїля: як почуєш з моїх уст якесь слово, то попередиш їх від мене. | 17 Людський сину, Я дав тебе на сторожа для дому Ізраїля, і послухай слова з моїх уст і загрозиш їм від Мене. | 17 Сину чоловічий! я поставив тебе сторожем дому Ізрайлевого, й ти будеш дослуховатись слів із уст моїх і врозумляти їх від мене. |
18 Коли Я скажу безбожному: Конче помреш, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки! | 18 Коли Я скажу лиходієві: Смертю помреш! – а ти не будеш наставляти його і говорити, щоб застерегти лиходія від гріховного шляху його, щоб він живий був, то лиходій той помре від беззаконня свого, і Я стягну за кров його від рук твоїх. | 18 Як я скажу безбожникові: Ти помреш! - і ти його не попередиш і не говоритимеш, остерігаючи безбожника від лихої його дороги, щоб він жив, - то безбожник той умре в своїм грісі, я ж домагатись буду з твоїх рук його крови. | 18 Коли Я кажу беззаконному: смертю помреш, і ти не сповістив йому, ані ти не сказав, щоб сповістити беззаконному, щоб він відвернувся від своїх доріг, щоб він жив, той беззаконний помре у своїм беззаконні, і його кров Я домагатимуся з твоєї руки. | 18 Коли я перекажу тобою безбожникові: Ти згинеш, а ти не станеш врозумляти його й говорити, остерегаючи безбожника від ледачої стежки, щоб йому жити, то беззаконник той умре в своїх проступках, я ж доправлятись буду крові його з рук твоїх. |
19 Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував. | 19 Але якби ти навчав лиходія, а він не відвернувся од беззаконня свого і від недоброго шляху свого, то він помре від беззаконня свого, а ти врятував душу твою. | 19 Коли ж ти попередиш безбожника, і він не навернеться від своєї безбожности й від лихої дороги, то він умре в своїм грісі, а ти врятуєш твою душу. | 19 І якщо ти сповістиш беззаконному, і він не відвернеться від свого беззаконня і від своєї дороги, той беззаконний помре у своїм беззаконні, і ти спасеш твою душу. | 19 Коли ж ти остерігав безбожника, а він не навернувся від безбожностї своєї й не покинув беззаконної дороги своєї, так він умре в проступку свойму, а ти врятував душу твою. |
20 А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати! | 20 І якщо праведник відступить од правди своєї і вчинить беззаконня, коли Я покладу перед ним перепону, (спотикання) то він також помре: та якщо ти не навчав його, то він помре за гріх свій, і не пригадаються йому праведні діяння його, які він чинив; і Я стягну кров його від рук твоїх. | 20 І коли праведник відступить від своєї праведности й учинить зло, і як я поставлю перед ним щось, об що він спотикнеться, і він умре - тому, що ти його не попередив, - він помре в своїм грісі, і не згадаються більше справедливі вчинки, що він учинив, але я домагатимусь від тебе його крови. | 20 І коли праведник відвернеться від своїх праведностей і вчинить переступ і дам кару перед його лицем, він помре, бо ти йому не сповістив, і помре в своїх гріхах, томущо не згадаються його праведності, які він зробив, і його кров Я домагатимуся з твоєї руки. | 20 І коли праведник одступить од праведностї своєї та й укоїть беззаконність, як я положу йому спотичку, й він умре, - то, коли ти не остерігав його, він умре за свій гріх, і йому не згадаються праведні вчинки його, які вчинив, - від тебе ж буду я доправлятись крові його. |
21 А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував. | 21 А якщо ти будеш навчати праведника, щоб праведник не грішив, і він не згрішить: то він буде жити, тому що був навчений, і ти врятував душу твою. | 21 Коли ж ти остережеш праведника, щоб не грішив, і він не грішитиме, то він житиме, бо дав остерегти себе, і ти врятуєш твою душу. | 21 А якщо ти сповістиш праведному, щоб не грішив, і він не згрішить, праведний житиме життям, бо ти йому сповістив, і ти спасеш свою душу. | 21 Коли ж ти остерігати меш праведника, щоб праведник не согрішив, та й він не согрішить, то й він жити ме за те, що дав себе врозумити, й ти спас душу твою. |
22 І була там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: Устань, вийди до долини, і там Я буду говорити з тобою. | 22 І була там на мені рука Господня, і Він сказав мені: Підведися і вийди в поле, і Я буду говорити там з тобою. | 22 Рука Господня була там на мені, і він сказав мені: «Встань, вийди на рівнину, і я там говоритиму з тобою.» | 22 І на мені була господня рука, і Він сказав до мене: Встань і вийди на рівнину, і там говоритиметься до тебе. | 22 І була там на менї рука Господня, і він сказав менї: Устань, ійди в поле, а там буду говорити з тобою. |
23 І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє... | 23 І підвівся я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, котру бачив я біля річки Кевар. І впав я ницьма, на обличчя своє. | 23 Встав я і вийшов на рівнину, і ось - постала там слава Господня, така слава, яку я бачив коло Кевар-річки, і я впав лицем до землі. | 23 І я встав і я вийшов на рівнину, і ось там стояла господня слава, так як видіння, і так як слава, яку я побачив при ріці Ховат, і я паду на моє лице. | 23 І рушив я та й пійшов у поле, і ось, стояла там велич Господня, - така велич, яку бачив я на річцї Хеварі, і я впав на лице своє. |
24 Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на ноги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: Увійди, замкнися в середині свого дому! | 24 І ввійшов у мене Дух і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: Іди, і зачинися у домі твоєму. | 24 Тоді увійшов у мене дух і поставив мене на ноги; і став він говорити до мене й сказав мені: «Іди та зачинися у твоїй домівці. | 24 І прийшов на мене дух і поставив мене на мої ноги, і заговорив до мене і сказав мені: Ввійди і замкнися посеред твого дому. | 24 І ввійшов дух у мене, й поставив мене на ноги, й він говорив ізо мною та й сказав менї: Ійди та заприся в домівцї твоїй. |
25 А ти, сину людський, ось дадуть на тебе шнури, і зв'яжуть тебе ними, і ти не вийдеш з-поміж них! | 25 І ти, сину людський, ось, покладуть на тебе мотузи, і зв'яжуть тебе ними, і не будеш ходити поміж ними. | 25 Сину чоловічий, ось накладуть на тебе мотуззя, і зв'яжуть тебе ним, і ти не з'явишся посеред них більше. | 25 І ти, людський сину, ось на тебе будуть накладені кайдани, і ними тебе звяжуть, і не вийдеш з посеред них. | 25 І ось, ти сину чоловічий, на тебе наложять поворози, і звяжуть тебе ними, й ти не будеш нї виходити нї ввіходити. |
26 А язик твій приліплю до твого піднебіння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони дім ворохобний. | 26 І язик твій Я приліплю до піднебіння твого, і ти занімієш і не будеш викривати їх, бо вони – бунтівний дім. | 26 Я приліплю тобі язик до піднебіння, ти занімієш і не будеш їм дорікати, бо це дім бунтарів. | 26 І Я звяжу твій язик, і занімієш і не будеш їм за чоловіка, що картає, томущо це дім що огірчує. | 26 І прилїплю язика тобі до гортанї, і занїмієш та й не будеш їм дорікати, вони бо - дом ворохобний. |
27 А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог. Хто хоче слухати нехай слухає, а хто хоче занехати нехай занехає, бо вони дім ворохобний! | 27 А коли Я буду говорити з тобою, тоді розімкну уста твої, і ти будеш говорити їм: Так говорить Господь Бог! Хто хоче слухати, – слухай; а хто не хоче слухати, – не слухай, бо вони – бунтівний дім. | 27 А як я буду говорити до тебе, то відімкну тобі уста, і ти будеш до них говорити: Так говорить Господь Бог: Хто хоче слухати - слухай, а хто не хоче слухати - нехай не слухає, бо це дім бунтарів.» | 27 І коли Я говоритиму до тебе відкрию твої уста, і скажеш їм: Так говорить Господь: Хто слухає, хай слухає, і хто не слухається, хай не слухається, томущо це дім, що огірчує. | 27 А як я схочу говорити з тобою, тодї відчиню уста тобі, й будеш говорити до них: Так говорить Господь Бог! Хто схоче слухати, - слухай, а хто не схоче слухати, нехай не слухає; вони ж бо дом непокірливий. |