1 І було мені слово Господнє, говорячи: Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома, і тобі повертатись до Мене? говорить Господь. | 1 Кажуть: Якщо муж відпустить дружину свою, і вона відійде од нього і стане дружиною другого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не опоганилася б цим та країна? А ти з багатьма коханцями займалася блудом, – і все-таки повернись до Мене, говорить Господь. | 1 «Коли чоловік відпустить свою жінку, і вона піде від нього, і стане за жінку мужеві іншому, то чи можна йому повернутись до неї? Чи ж не цілком сплюгавилась та жінка? Ти з багатьма коханцями блудила, а мала б то повернутись до мене? Слово Господнє! | 1 Якщо чоловік відішле свою жінку, і вона піде від нього і буде іншому чоловікові, чи повернувшись ще повернеться до нього? Чи не опоганюючись опоганиться та жінка? І ти розпустувала з численними пастухами і ти повернулася до Мене, говорить Господь. | 1 Говорять звичайно: Коли чоловік відпустить жену свою, й пійде вона від його й зробиться женою в другого мужа, то чи можна їй вернутись до него? Чи не споганилась би тим земля тая? Ти ж блудно жила з багатьма блудниками, а все ж таки вернися до мене, говорить Господь, і я прийму тебе. |
2 Зведи свої очі на гори порожні й дивися, де перелюбу ти не чинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустині, і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм! | 2 Зведи очі твої на пагорби і подивися: де не злягалися з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як араб у пустелі, і безчестила землю блудом твоїм і лукавством твоїм. | 2 Зведи свої очі на пагорби високі й розглянься: Де ти не злягалась? Для них сідала єси край дороги, немов араб у пустині. Опоганила край блудом своїм і злобою своєю. | 2 Піднеси твої очі на випрямлення і поглянь де ти не опоганилася. Ти сіла на їхніх дорогах як опущений крук і ти опоганила землю твоїми розпустами і твоїми злобами. | 2 Ось підніми очі твої на висоти й придивися: де не блудувала ти? При дорозї седючи, чигала єси на їх, як Арабій у пустинї, та й опоганила землю блудництвом твоїм і ледарством твоїм. |
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло блудниці, і стратила сором... | 3 За це не було дощів, і не було дощу пізнього, але в тебе було чоло блудниці, – ти знехтувала соромом. | 3 Тим і дощі припинились, і не було дощу весняного. Чоло у тебе стало, мов у блудниці, ти соромитись не хотіла. | 3 І ти мала багато пастухів собі на спотикання. У тебе був вид розпусниці, ти стала безвстидною до всіх. | 3 За се впинені були дощі, не було й пізного дощу; ти ж показувала чоло блудницьке, - не соромилась. |
4 Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник! | 4 Чи не будеш ти віднині гукати до Мене: Татку мій! Ти юнацтва мого Провідник! | 4 І ось тепер хіба не кличеш ти до мене: Мій батьку! Ти - друг мого юнацтва. | 4 Чи ти не назвала Мене домом і батьком і володарем твого дівицтва? | 4 Чи ж не будеш хоч від тепер покликувати до мене: Отче мій! ти був провідником менї в молодощах моїх! |
5 Чи Він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме? Таке ти говориш, і безмежно зло чиниш... | 5 Невже завжди Він буде у гніві? І невже вічно буде утримувати його в Собі? Ось, що ти говориш, а вчиняєш зло і маєш успіхи в ньому. | 5 Чи збереже він гнів свій назавжди, затримає його повіки? Отак говориш, але злочини далі коїш, коли є нагода.» | 5 Чи останеться на віки, чи буде збережена на гнів? Ось ти сказала і зробила цю погань і спромоглася (на це). | 5 Чи він же та буде повсячасно гнївитись? чи ж до віку буде досадувати? От, що ти говориш, а чиниш ледарство й не кидаєш його. |
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і блудодіяла там... | 6 Господь сказав мені за днів Йосії, царя: Чи бачив ти, що вчиняла відступниця, донька Ізраїля? Вона ходила на кожне узвишшя і під кожне дерево з пишною кроною, і там злягалася. | 6 І сказав мені Господь за царя Йосії: «Чи бачив єси, що зробила зрадниця Ізраїлева? Вона ходила на кожне узвишшя й під кожне дерево ряснолисте, й там блудувала. | 6 І сказав Господь до мене в днях царя Йосії: Чи ти побачив, що Мені зробило переселення Ізраїля? Вони пішли на всяку високу гору і під всяким кріслатим деревом і там розпустували. | 6 І сказав менї Господь за царя Йосії: Чи бачив єси, що вкоїла ся зрадниця, дочка Ізрайлева? Ходила на всяку високу гору й під усяке зелене дерево та й блудувала там. |
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея. | 7 І потому, [як] вона все це чинила, Я казав: Повернися до Мене. Але вона не повернулася; і бачила це підступна сестра її Юдея. | 7 І я сказав: Накоївши усього того, повернеться до мене; та не повернулась. Бачила це невірна сестра її Юдея. | 7 І Я сказав після того, як вона це все зробила: Повернися до Мене, і вона не повернулася. І невірна Юда побачила її невірність. | 7 А потім, як вона все те чинила, говорив я їй: вернися до мене. Вона ж не вернулась; і бачила се зрадлива сестра її, Юдея. |
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона... | 8 І бачив Я, що, коли за увесь перелюб відступниці, доньки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідного листа, підступна сестра її, Юдея, не настрашилася, а пішла сама злягатися. | 8 І хоч невірна її сестра Юдея й бачила, що я відіслав Ізраїлеву дочку за всі її блуди і дав їй розвідного листа - вона все ж таки не злякалась, а пішла й собі заходилася блудувати. | 8 І побачила, що вона була схоплена через все, в чому чужоложило поселення Ізраїля, і Я її відіслав і Я їй дав книгу відпуску. І не злякалася невірна Юда і пішла і розпустувала і вона. | 8 І видїв я, що, хоч за все блудуваннє зрадницї, Ізрайлевої дочки, я відопхнув її та дав їй розводного листа, - зрадлива її сестра, Юдея, не злякалась, а пійшла та й блудувала так само, |
9 І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом. | 9 І явним зляганням вона опоганювала землю, і чинила перелюб із каменюкою і деревом. | 9 І блудуванням своїм легкодумним опоганила землю, і зчиняла перелюб з каменем та деревом. | 9 І на ніщо була її розпуста, і вона чужоложила з каменем | 9 І блудуваннєм своїм явним опоганила землю, й перелюбкувала з усяким камяним ідолом і деревляним бовваном. |
10 І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, говорить Господь... | 10 Та навіть по всьому цьому зрадлива сестра її Юдея не навернулася до Мене всім серцем своїм, а лише удавано, говорить Господь. | 10 Та навіть по всьому цьому зрадлива її сестра Юдея не всім своїм серцем, а тільки лукаво, до мене повернулась, - слово Господнє.» | 10 і з деревом. І в усьому цьому не повернулася до Мене невірна Юда всім своїм серцем, але обманливо. | 10 До того зрадлива сестра її, Юдея, не вернулась всїм серцем до мене, а тільки лукаво, говорить Господь. |
11 І промовив до мене Господь: Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди. | 11 І сказав мені Господь: Відступниця, [донька] Ізраїля, виявилася справедливішою, аніж підступна Юдея. | 11 Тоді Господь сказав до мене: «Зрадлива дочка Ізраїлева показала себе справедливішою, ніж невірна Юдея. | 11 І сказав Господь до мене: Ізраїль оправдала свою душу більше ніж невірна Юда. | 11 І сказав менї Господь: Зрадниця, дочка Ізрайлева, показала себе менше винною поруч із невірною Юдеєю. |
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву. | 12 Рушай, і проголоси слова оці до півночі, і скажи: Повернися, відступнице, [донько] Ізраїля, говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, говорить Господь, – не вічно буду обурюватися. | 12 Іди й промов оці слова вголос на північ і скажи: Повернися, зраднице, Ізраїлева дочко, - слово Господнє; не покажу тобі мого обличчя у гніві, я бо милосердний, - слово Господнє, - не гніватимусь повіки! | 12 Піди і прочитай ці слова на півночі і скажеш: Повернися до Мене, поселення Ізраїля, говорить Господь, і не скріплю моє лице проти вас. Бо Я милосердний, говорить Господь, і не гніватимуся на вас на віки. | 12 Ійди ж і промов у голос ід півночі оцї слова: Вернись, ти зраднице, дочко Ізрайлева, говорить Господь. Я не вилию ввесь гнїв мій на вас; я бо на милость багатий, говорить Господь, - не до віку буду досадувати. |
13 Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь. | 13 Тільки визнай провину твою; бо ти відступила од Господа, Бога твого, і злягалася з чужинцями під кожним гіллястим деревом, а голосу Мого ви не дослухалися, говорить Господь. | 13 Визнай лише свою провину, бо ти була невірна Господові, Богові твоєму: розтринькала єси любов твою з чужинцями під кожним деревом ряснолистим і мого голосу не слухала, - слово Господнє. | 13 Лише пізнай твою неправедність, бо ти згрішила проти твого Господа Бога і розсипала твої шляхи чужинцям під всяким кріслатим деревом, а мого голосу ти не почула, говорить Господь. | 13 Признай тілько провину твою, що відпала єси від Господа, Бога твого, що блудувала з чужими під усяким гілястим деревом, мого ж голосу не слухала, говорить Господь. |
14 Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону! | 14 Поверніться, діти-відступники, – говорить Господь, тому що Я пошлюбився з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє з племені, і приведу вас на Сіон. | 14 Поверніться, о відступницькі діти, - слово Господнє, - бо я ваш Владика. Я візьму з вас по одному з міста, по двоє з родини та й приведу вас на Сіон. | 14 Поверніться сини, що відступили, говорить Господь, бо Я заволодію вами і заберу вас одного з міста і двох з батьківщини і введу вас до Сіона | 14 Вернїтесь, одступники-дїти, говорить Господь, я бо здружився з вами, й возьму таки з вас по одному з городу, по двоє з кожної родини, та й приведу вас на Сион. |
15 І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом. | 15 І дам вам пастирів до серця Мені, що пастимуть вас розважливо і розумно. | 15 Я дам вам пастирів до душі мені, що пастимуть вас мудро та розумно. | 15 і дам вам пастирів за моїм серцем, і пастимуть вас, пасучи вміло. | 15 І дам вам наставників по душі менї, щоб вони пасли вас чесно й розумно. |
16 І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, говорить Господь, не скажуть уже: ковчег заповіту Господнього, і він вже не прийде на серце, і його пам'ятати не будуть, і більше не буде він зроблений... | 16 І станеться, як ви розмножитеся і будете плідними на землі, за тих днів, говорить Господь, не будуть уже казати: Ковчег заповіту Господнього; він і на розум не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде. | 16 І як намножитесь і будете плодючі на землі, за тих днів, - слово Господнє, - не говоритимуть більш: Кивот Господнього завіту; і на думку він нікому більш не спаде, і не згадуватимуть про нього, і не жалкуватимуть його, й робити його більше не будуть. | 16 І буде як помножитеся і побільшитеся на землі в тих днях, говорить Господь, більше не скажуть: Кивот завіту святого Ізраїля. Не ввійде на серце, не назветься, ані не відвідається, і більше не зробиться. | 16 І як намножитесь і будете плодющі на землї в ті часи, - говорить Господь, тодї вже не мовляти муть: `скриня завіту Господнього`; й на думку нїкому не прийде вона, й не згадувати муть про її, не приходити муть до неї, й її вже не буде. |
17 Того часу назвуть Єрусалима: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого... | 17 О тій порі назвуть Єрусалим престолом Господнім, і всі народи заради ймення Мого зійдуться до Єрусалиму і вже не будуть чинити за впертістю злого серця свого. | 17 На той час Єрусалим зватимуть: Трон Господній, - і всі народи збиратимуться в Єрусалим заради імени Господнього, і не ходитимуть уже більше за пожаданням лихого свого серця. | 17 В тих днях і в тому часі назвуть Єрусалим господним престолом, і до нього зберуться всі народи і не підуть більше за побажаннями їхнього поганого серця. | 17 Нї! в ті часи звати муть Ерусалим престолом Господнїм, і всї народи збірати муться в Ерусалим задля імени Господнього, й не будуть уже ходити упрямим робом свого ледачого серця. |
18 Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок Я дав. | 18 За тих днів прийде дім Юдин до Ізраїлевого дому, і рушать разом із краю північного у край, котрого Я дав у спадок батькам вашим. | 18 На ті часи дім Юди ходитиме з домом Ізраїля і обидва вони разом прийдуть з північної землі в землю, що я наділив батькам вашим у спадщину. | 18 В тих днях ввійдуть дім Юди до дому Ізраїля, і прийдуть разом з землі з півночі і зі всіх країн на землю, яку унаслідили їхні батьки. | 18 В ті часи ходити ме дом Юдин укупі з домом Ізрайлевим, і пійдуть із північньої землї в ту землю, що я надїлив вашим отцям у державу. |
19 І Я був подумав: як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І Я думав: ви будете звати Мене: Мій Отче, і не відвернетеся ви від Мене. | 19 І говорив Я: Як зарахую тебе в число дітей і дам тобі жадану землю, пречудову спадщину багатьох народів? І сказав: Ти будеш називати Мене Батьком твоїм і не відступиш од Мене. | 19 Я думав собі: Як би мені поставити тебе понад дітьми й дати тобі розкішну землю, найкраще між народами спадкоємство? Я думав: Ти зватимеш мене: Мій Батьку! - і зо мною не перестанеш ходити. | 19 І я сказав: Хай буде, Господи. Бо поставлю тебе між дітей і дам тобі вибрану землю насліддя Бога Вседержителя народів. І Я сказав: Назвете Мене батьком і не відвернетеся від Мене. | 19 Я говорив собі здавна: Як поставлю тебе між дїтьми моїми і надїлю тобі бажану землю, найвеличнїйше наслїддє між усїма народами? і сказав: ти звати меш мене отцем твоїм, і не одступиш від мене. |
20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь. | 20 Але, за істиною, як дружина підступно зраджує другові своєму, так підступно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, говорить Господь. | 20 Але як жінка зраджує коханця свого, так і ви зрадили мене, доме Ізраїля, - слово Господнє. | 20 Лише так як знехтувала жінка своїм чоловіком, так знехтував Мною дім Ізраїля, говорить Господь. | 20 Та як молодиця зраджує друга свого, так ви мене зрадили, ви, доме Ізраїля, говорить Господь. |
21 Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони бо скривили дорогу свою, забули про Господа, Бога свого: | 21 Голос чутно на пагорбах, плач і благання синів Ізраїля за те, що вони викривляли дорогу свою, забули Господа, Бога свого. | 21 По узвишшях чути голос, плач і благання дітей Ізраїлевих, бо вони викривили свою дорогу, забули Господа, Бога свого. | 21 Чути із губ голос плачу і благання синів Ізраїля, бо неправедно вчинили в своїх дорогах, забули їхнього святого Бога. | 21 За те ж чути голос по висотах, жалібний плач дїтей Ізрайлевих, ізза того, що ходили кривими стежками, забувши Господа, Бога свого. |
22 Верніться, невірні сини, усі ваші відступства Я вилікую! Ось прийшли ми до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш! | 22 Поверніться, бунтарські діти: Я уздоровлю вашу непокірність. – Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти – Господь, Бог наш. | 22 Вернітеся, о відступницькі діти, я вилікую ваші відступства!» Ось ми прийшли до тебе, бо ти єси Господь, Бог наш. | 22 Повертаючись поверніться сини, і оздоровлю ваші побиття. Ось ми будемо твої, бо Ти наш Господь Бог. | 22 Вернїтеся ж, непокірливі дїти, я вилїчу-прощу непокірливість вашу. Ось ми йдемо до тебе, ти бо єси Господь, Бог наш! |
23 Справді, неправда ті пагірки, той гомін на горах, справді, в Господі, Богові нашім, спасіння Ізраїлеве! | 23 Справді, даремно ми сподівалися на пагорби і на безліч гір; справді, у Господі, Богові нашому – порятунок Ізраїлів. | 23 Справді, узвишшя - марнота, гамір по горах. Справді, у Господі, нашому Бозі, Ізраїля спасіння. | 23 Поправді на обману були горби і сила гір, спасіння Ізраїля лише через нашого Господа Бога. | 23 Справдї, даремно ми надїялись на ті горби й на многість гір; справдї, тілько в Господї, Бозї нашому, спасеннє Ізрайлеве! |
24 А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодости, їхню худобу дрібну й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочок. | 24 Ще від юности нашої ця мерзота пожирала працю батьків наших, овечок їхніх і волів їхніх, синів їхніх і доньок їхніх. | 24 Ганьба пожерла труди батьків наших уже з наших молодощів: овець їхніх і товар їхній, синів їхніх і дочок їхніх. | 24 А встид знищив труди наших батьків від нашої молодости, їхні вівці і їхню скотину і їхніх синів і їхніх дочок. | 24 Ся гидота пожерала заробітки батьків наших із молодощів наших: овечата їх, товар їх, синів їх і дочки їх. |
25 Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриває ця наша неслава, бо ми прогрішилися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої молодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!... | 25 Ми лежимо в соромі своєму, і ганьба наша покриває нас, тому що ми грішили перед Господом, Богом нашим, – ми і батьки наші, від юности нашої і до нинішнього дня, – і не дослухалися до голосу Господа, Бога нашого. | 25 Лягаймо в нашу ганьбу, і стид нехай нас покриє, бо проти Господа, Бога нашого, ми согрішили, ми й батьки наші, вже з молодощів наших і понині - і ми не слухали голосу Господа, Бога нашого.» | 25 Ми заснули в нашому встиді, і нас покрило наше безчестя, томущо ми і наші батьки згрішили перед нашим Богом від нашої молодості аж до цього дня, і ми не послухалися голосу нашого Господа Бога. | 25 Ми лежимо у соромі нашому й стид наш укриває нас, провинили бо ми Господеві, Богу нашому, - ми й наші батьки, з молодощів та й по сей день, - і не слухали поклику Господа, Бога нашого. |