1 Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:1 Усьому свій час, і час кожної речі під небом.1 Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: 1 Для всього час, і пора для кожного діла під небом.1 Усьому під небом свій час і всякому дїлу своя пора:
2 час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,2 Час народжуватися і час помирати; час насаджувати і час виривати посаджене.2 час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати.2 Час родити і час вмирати, час садити і час виполювати насаджене,2 Час родитись і час умірати, час насаджувати й час виривати насаджене;
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,3 Час убивати і час уздоровлювати; час руйнувати і час будувати;3 Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати.3 час убити і час лікувати, час нищити і час будувати,3 Час убивати й час гоїти, час валити й час будовати;
4 час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,4 Час плакати і час сміятися; час журитися і час танцювати.4 Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати.4 час плакати і час сміятися, час ридати і час танцювати,4 Час плакати й час сьміятись; час сумовати й час танцювати,
5 час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,5 Час розкидати каміння і час визбирувати каміння; час обнімати, і час ухилятися від обіймів.5 Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати.5 час кидати каміння і час збирати каміння, час обіймати і час віддалитися від обіймання,5 Час розкидати каміннє й час збірати каміннє; час обіймати й час від обнимань відхилятись;
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,6 Час шукати і час втрачати; час зберігати і час розкидати;6 Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати.6 час шукати і час вигублювати, час зберігати і час викидати,6 Час шукати й час губити; час збірати й час розкидати!
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,7 Час роздирати і час зашивати; час мовчати, і час говорити;7 Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити.7 час роздерти і час зішити, час мовчати і час говорити,7 Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити;
8 час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!8 Час любити і час ненавидіти; час війні і час мирові.8 Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир.8 час любити і час ненавидіти, час війни і час миру.8 Час любити й час ненавидїти; час воюватись і час миритись.
9 Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?9 Яка користь трудівникові з того, над чим він трудиться?9 Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться?9 Яка користь тому, що чинить те, в чому він трудиться?9 Яка користь буде трудящому з усієї роботи його?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,10 Бачив я цей клопіт, котрого Бог дав синам людським, щоб вони вправлялися в цьому.10 Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались.10 Я побачив плутанину, яку Бог дав людським синам, щоб плуталися в ній.10 Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись.
11 усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...11 Усе витворив Він прекрасним у свій час, і поклав мир у серце їхнє, хоч людина не може осягнути справ, котрі Бог звершує, від початку до кінця.11 Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.11 Усе Він зробив добре в своїм часі і вік дав в їх серце, щоб чоловік не знайшов творива, яке Бог зробив від початку і аж до кінця.11 Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.
12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.12 Пізнав я, що немає для них нічого кращого, аніж веселитися і чинити добро у своєму житті.12 Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його.12 Я впізнав, що немає в них доброго, хіба лиш щоб веселитися і чинити добро в його житті.12 Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.
13 І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!13 І якщо якась людина їсть і п'є, і бачить добро у всілякій праці своїй, то це – дар Божий!13 А й те: чи їсть, чи п'є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це - дар Божий.13 І кожна людина, яка їсть і пє і побачить добро в усім його труді - це божий дар.13 І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!14 Пізнав я, що все, що учиняє Бог, буде навіки; до нього нічого долучити, і від нього нічого відняти; і Бог вчиняє так, щоб упокорювалися перед лицем Його.14 Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись.14 Я впізнав, що все, що зробив Бог, воно буде на віки. До нього немає як додати, і від нього немає як відняти, і Бог зробив, щоб побоялися його лиця.14 Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.
15 Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!15 Що було, те й нині є, і що буде, те вже було; і Бог прикличе минуле.15 Те, що є, - давно вже було, а те, що має бути, - вже є; Бог же викликає минуле.15 Те, що сталося вже є, і що має статися, вже сталося, і Бог шукатиме переслідуваного.15 Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, - і Бог викликає знов те, що минуло.
16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...16 А ще бачив я під сонцем: місце суду, а там беззаконня, місце правди, а там неправда.16 Бачив я ще й таке під сонцем: на місці правосуддя - кривда; на місці справедливости - беззаконня.16 І ще побачив я під сонцем місце суду, там безбожний, і місце праведного, там безбожний.16 Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.
17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.17 І сказав я в серці своєму: Праведного і лиходія судитиме Бог; тому що час для всякої речі, і суд над усяким ділом там.17 Я мовив у моїм серці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок.17 Я сказав в моїм серці: Праведного і безбожного судить Бог, бо час на всяке діло і на всяке твориво.17 І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.
18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,18 Сказав я в серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини: 18 Я мовив про людей у моєму серці: Бог випробовує їх, щоб показати, що самі собі вони - скотина.18 Там я сказав в моїм серці про мову людських синів, що їх розсуджує Бог, і щоб показати їм, що і вони є скотина.18 І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.
19 бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...19 Тому що доля синів людських і доля тварин – одна доля. Як ті помирають, так і оці помирають, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги перед скотиною, тому що все – марнота!19 Бо доля людей і доля тварин - одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе - марнота.19 Бо припадок людських синів і припадок скотини, в них (один) припадок. Як смерть цього, так смерть цього, і дух в усіх. І що більшого має людина від скотини? Нічого, бо все марнота.19 Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.
20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...20 Усе рухається до одного місця; все постало з пороху, і все повернеться до пороху.20 Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох.20 Все іде на одне місце. Все повстало з землі, і все до землі повертається.20 Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох.
21 Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?21 Хто знає: чи здіймається вгору дух людський, і чи дух тварин сходить донизу, в землю?21 Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу?21 І хто знає чи дух людських синів підноситься вгору, і чи дух скотини сходить вділ до землі?21 Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?
22 І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...22 Отож, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це доля її, бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї!22 Я побачив, що нема нічого кращого для чоловіка, як радіти своїми ділами; така бо його доля; бо хто дасть йому побачити, що буде після нього?22 І я побачив, що немає добра, хіба лиш, що людина розвеселиться у своїх творивах, бо це його часть. Бо хто його поведе побачити те, що буде після нього?22 Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?