1 Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, що Давид у нім таборував! Рік до року додайте, хай свята закінчать свій круг! | 1 Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в котрому мешкав Давид! Долучіть рік до року; нехай заколюють пожертви. | 1 Ой Арієле, Арієле, місто, де табором був Давид розташувався! Додайте до року рік, нехай свята йдуть своїм кругом! | 1 Горе місто Аріїл, проти якого воював Давид. Ви зібрали плоди з року на рік, бо їсте з моавом. | 1 Горе Аріїлу - Аріїлу, городові, що в йому жив Давид! додайте рік до року; тимчасом нехай собі заколюють жертви. |
2 І притисну Аріїла, і станеться лемент та плач, і він стане на мене, як огнище Боже. | 2 Але Я притисну Ариїла, і буде плач і лемент; і він залишиться у Мене, як Ариїл. | 2 Тоді обложу Арієла, і настане квиління та стогін. Ти будеш у мене, як Арієл. | 2 Бо Я засмучу Аріїл, і мені буде його сила і багацтво. | 2 Бо я стїсню Аріїла, й настане плач та смуток, і буде він у мене, як аріїл. |
3 І отаборюся проти тебе навколо, і сторожею стисну тебе, і башти поставлю на тебе. | 3 Я стану табором довкола тебе і обмежу сторожею пильною, і споруджу супроти тебе укріплення. | 3 Розтаборюся навколо тебе, я оточу тебе валами й здвигну окопи проти тебе. | 3 І обійду довкруг тебе як Давид і поставлю довкруг тебе частокіл і поставлю вежі довкруг тебе, | 3 Розтаборюсь я кругом тебе, й стисну тебе сторожжю чуйною, й здвигну проти тебе башти утверджені. |
4 І ти будеш понижений, і будеш з землі говорити, і приглушено буде звучати твоє слово. І стане твій голос з землі, мов померлого дух, і шепотітиме з пороху слово твоє. | 4 І будеш принижений, від землі будеш озиватися, і глухою буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, немов голос черевомовця, і з-під пороху шепотіти будуть уста твої. | 4 Будеш принижений додолу, з-під землі будеш говорити, і з пороху тихенько буде здійматися твоє слово, твій голос буде з-під землі лунати, немов голос привиду якогось, і з пороху, наче щебетання, - твоя мова. | 4 і твої слова будуть упокорені до землі, і твої слова зійдуть до землі. І твій голос буде як тих, що кричать із землі, і до землі знеможе твій голос. | 4 І будеш понижений; зпід землї будеш говорити; глухий буде зпід землї твій голос; голос твій буде, як у того, що з черева промовляє, й зпід перстї пошептом виходити ме мова твоя. |
5 І буде юрба ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників мов полова зниклива, і це станеться нагло, раптовно.. | 5 Багато ворогів твоїх буде, мов дрібний пил, і юрмища лютих, мов полова летка, і все це звершиться несподівано, в одну мить. | 5 Та зграя ворогів твоїх буде, як дрібний порох; зграя гнобителів, немов полова, що летить геть. І станеться те зненацька, раптом. | 5 І багацтво безбожних буде як порох від колеса, і як порох що несеться, і буде нагло як хвилина часу | 5 Ворогів же в тебе буде, як мілкого пилу, й товп лютих, наче розвіяної полови; а станесь усе нагло, нечайно, як оком мигнути. |
6 Господь Саваот тебе громом та трусом навідає, і шумом великим, вихром та бурею, та огняним їдким полум'ям. | 6 Господь Саваот відвідає тебе громом і землетрусом, і потужним голосом, бурею і вихором, і полум'ям всепоглинаючого вогню. | 6 І Господь сил громом тебе навідає і грюкотом та страшним шумом; бурею, вихорем та полум'ям вогню, що пожирає. | 6 від Господа Саваота. Бо будуть відвідини з громом і трясінням і великим голосом, буря, що несеться, і полумінь огня, що пожирає. | 6 Господь Саваот навідає тебе громом, землетрусом; страшним шумом бурі та вихру, і поломєм огня, що все пожерає. |
7 І буде, як сон, як видіння нічне та юрба всіх народів, що на Аріїла воюють, і всі, хто воює на нього, і проти твердині його, і хто йому докучає. | 7 І, мов сон, як нічне сновидіння, буде вельми багато всіх народів, що воюватимуть супроти Ариїла, і всіх, що виступатимуть проти нього і укріплень його, і тих, що чинили утиски йому. | 7 І ватага всіх народів, що воюють проти Аріела, все те, що воює проти нього та його укріплень і на нього натискає, буде, наче сон, мов нічне видиво. | 7 І багацтво всіх народів, які воювали проти Аріїла, і всіх, що воювали проти Єрусалиму, і всіх, що зібралися проти нього і гноблять його, буде як той, що бачить у сні. | 7 (Але й вони борзо зникнуть) І, як сонне видиво нічне, буде товпа всїх тих народів воюючих проти Аріїла, й усїх, що на його наступили, обложили й його стиснули. |
8 І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він і порожня душа його, і мов спрагнений бачить у сні, ніби п'є, а прокинеться він і ось змучений, а душа його спрагнена! Так буде натовпові всіх народів, що підуть війною на гору Сіон. | 8 І, як голодному сниться, наче він їсть, але прокидається, і душа його голодна, і, як спраглому сниться, наче він п'є, але прокидається, і страждає, бо душа його спрагла: те саме буде й усім багатьом народам, що воюватимуть супроти гори Сіон. | 8 І як голодному ввісні сниться, що він їсть, а прокинеться, - аж голод його мучить; або як спраглому сниться, що він п'є, а прокинеться, - аж його в'ялить, і в горлі в нього пересохло, так воно буде й з ордою всіх народів, що воюють проти гори Сіону. | 8 І будуть так як ті, що в сні пють і їдять, як вони встали і їх сон марний, і так як спраглий, коли сниться що пє, вставши і ще є спрагнений, а його душа марно надіялася, так буде багацтво всіх народів, які воювали проти гори Сіону. | 8 І, як голодному сниться, що він їсть, а прокинеться, - аж голод його мучить; та й, як багнущому сниться, що він пє, а прокинеться, - аж його вялить і жадоба палить, так буде й з роєм всїх тих народів, що проти гори Сиону будуть воювати. |
9 Одубійте й дивуйтесь, заліпіть собі очі й осліпніть! Вони повпивалися, та не вином, захитались, та не від п'янкого напою, | 9 Зачудовуйтеся, дивуйтеся; вони осліпили інших, і самі осліпли; вони п'яні, та не від вина, – хитаються, та не від сікери; | 9 Стуманійте, остовпійте! Осліпніть і будьте сліпими, ви, що п'яні, хоч не від вина, ви, що заточуєтеся, хоч і не від п'янкого напою! | 9 Послабніть і будьте здивовані і упийтеся не пянким напоєм, ані вином. | 9 З'умійтесь же й дивуйтесь! Вони других ослїпили, та й самі ослїпли; вони пяні, хоч не від вина, - заточуються, хоч не від напою; |
10 бо вилив Господь на вас духа глибокого сну та закрив ваші очі, затьмарив пророків і ваших голів та провидців! | 10 Бо навів на вас Господь духа, що присипляє, і зімкнув очі ваші, пророки, і затьмарив ваші голови, провидці! | 10 Бо Господь вилив дух задубіння, він замкнув ваші очі, він закрив вам голови. | 10 Бо Господь напоїв вас духом покаяння і зажмурить їхні очі і їхніх пророків і їхніх володарів, які бачать скрите. | 10 Господь бо навів на вас духа сонливого й замкнув очі ваші, - пророків, та закрив голови ваші - віщих мужів. |
11 І буде вам кожне видіння, немов би слова запечатаної книжки, що дають її тому, хто вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Не можу, вона ж запечатана. | 11 І всіляке пророцтво для вас те саме, що слова у запечатаній книзі, котру дають тому, що вміє читати книжку, і кажуть: Прочитай її; і той відповідає: Не можу, тому що вона запечатана. | 11 Видіння про це все для вас, немов слова, що в книзі під печаттю; дають її письменному й кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а він відказує: «Не можу, бо вона під печаттю.» | 11 І всі ці слова будуть для вас як слова цієї запечатаної книги, яка, як її дадуть людині навченій письма, кажучи: Прочитай це, і скаже: Не можу прочитати, бо вона запечатана. | 11 І всяке пророцтво - се для вас те саме, що слова в книзї під печаттю: подають її письменному й кажуть: `прочитай її`; а той відказує: `не можу, бо вона запечатана`; |
12 І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Я не вмію читати. | 12 І передають книгу тому, хто читати не вміє, і кажуть: Прочитай її, і той відповідає: Я не вмію читати. | 12 І дають книгу тому, що неписьменний, і кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а той відказує: «Я ж неписьменний.» | 12 І дасться цю книгу в руки людини, що не знає книг, і скажеться їй: Прочитай це. І скаже: Не знаю письма. | 12 І передають її такому, що не вміє читати, та й кажуть: `прочитай її`; то й же відказує: `я читати не вмію`. |
13 І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська, | 13 І сказав Господь: Оскільки цей народ наближається до Мене устами своїми, і язиком своїм вшановує Мене, а серце його задалеко від Мене, і благополуччя їхнє переді Мною є вивчення заповідей людських; | 13 І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною - то лише вивчена заповідь людська, | 13 І сказав Господь: Цей нарід приближається до Мене, своїми губами Мене почитають, а їхнє серце далеко віддалене від Мене, даремно ж почитають Мене навчаючи заповіді і повчання людей. | 13 І сказав Господь: Позаяк сей нарід устами тілько близиться до мене, і язиком тілько мене шанує, серце ж його далеко відстоїть від мене, а страх їх передо мною походить із науки заповідей людських, |
14 тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається. | 14 То ось, Я ще раз незвичайно вчиню з цим народом, пречудово і дивовижно, аж так, що мудрість мудраків його загине і розуму в розумних його не стане. | 14 тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.» | 14 Через це ось додам змінити цей нарід і зміню їх і знищу мудрість мудрих і сховаю розум розумних. | 14 Тим і я з людьми такими незвичайно дивне диво-чудо витворю, так що мудрість у премудрих їх зникне, й розуму в їх розумних не стане. |
15 Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: Хто нас бачить, і хто про нас знає? | 15 Горе тим, котрі гадають сховатися в глибину, щоб замір свій утаємничити від Господа, котрі вчиняють справи свої у мороці і кажуть: Хто побачить нас? І хто впізнає нас? | 15 Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?» | 15 Горе тим, що глибоко чинять раду і не через Господа. Горе, ви, що чините раду скрито, і їхні діла будуть в темряві, і скажуть: Хто нас побачив і хто пізнає нас, чи те, що ми робимо? | 15 Горе тим, що гадають глибоко сховатись, щоб задуму свою втаїти перед Господом; що чинять справи свої в темряві, й говорять: Хто нас побачить, хто взнає? |
16 О, ваша фальшивосте! Чи ганчар уважається рівним до глини? Чи зроблене скаже про майстра свого: Він мене не зробив, а твір про свого творця говоритиме: Він не розуміє цього? | 16 Яке безглуздя! Хіба можна вважати гончара за глину? Чи скаже виріб про виробника його: Не він витворив мене? І чи скаже витвір про художника свого: Він не розуміє? | 16 Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє? | 16 Чи не вважатиметесь за глину гончара? Чи місиво скаже тому, що створив: Не ти мене створив? Чи твориво (скаже) тому, що створив: Не розумно ти мене створив? | 16 Що за безглуздє! Чи ганчарь же й його глина однакі речі? Хиба ж виріб скаже про того, що його виробив: не він зробив мене? або чи ж скаже штучний утвір про того, що її виконав; він нїчо не знає? |
17 Хіба за короткого часу Ліван на садка не обернеться, а садок порахований буде за ліс? | 17 Зовсім невдовзі, зовсім невдовзі, і хіба Ливан не перетвориться на сад, а хіба сад не будуть вважати лісом? | 17 Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс? | 17 Чи ще не мало й буде змінений Ливан як гора Хермел і гора Хермел вважатиметься за ліс? | 17 Чи ж за короткий, дуже короткий час Ливан не зробиться садом, а сад не будуть уважати лїсом? |
18 І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть, | 18 І того дня глухі почують слова книги, і прозріють з пітьми і мороку очі сліпих. | 18 Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми. | 18 І в тому дні глухі почують слова книги, і очі сліпих, ті, що в темряві, і ті, що в імлі, побачать. | 18 І почують у той час глухі слова книги, та й прозрять із пітьми й темряви очі слїпих. |
19 і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть! | 19 І змучені вельми й вельми будуть тішитися в Господі, і вбогі люди будуть радіти Святим Ізраїля. | 19 І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля. | 19 І бідні зрадіють через Господа в радости, і ті з людей, що повірили, наповняться радості. | 19 І будуть страдаючі що-раз більше радуватись у Господї, і вбогі будуть веселитись в Сьвятім Ізрайлевім; |
20 Бо скінчився насильник, і минувся насмішник, і понищені всі ті, хто дбає про кривду, | 20 Тому що вже не буде кривдника і огудник щезне, і будуть винищені усі прибічники неправди, | 20 Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли, | 20 Не стало беззаконного, і гордий згинув, і беззаконні вигублені злобою | 20 Бо не стане вже тих, що других з'обижали, щезнуть ті, що на сьміх підіймали, й будуть вигублені всї, що за неправдою побивались; |
21 хто судить людину за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять пастку, і праведного випихають обманою. | 21 Котрі заплутують людину в словах, а тому, що вимагає суду, біля брами утаємничують пастки, і відштовхують правого. | 21 що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували. | 21 і ті, що чинять, щоб люди грішили словом. А всіх, що оскаржують в дверях, поставлять як спотикання, і звели праведного неправедностями. | 21 Що ошукували ближнього словами; що заставляли сїтї тому, хто в воротах суду добивався, а правого на бік відсували. |
22 Тому то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоромлений Яків, й обличчя його не поблідне тепер, | 22 А тому так говорить про дім Якова Господь, Котрий випробував Авраама: Тоді Яків не матиме сорому; і обличчя його вже не зблідне. | 22 Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме. | 22 Через це так говорить Господь на дім Якова, який Він відділив від Авраама: Яків тепер не завстидається, ані Ізраїль тепер не змінить лиця. | 22 Тим то так говорить Господь про дом Яковів, - Господь, що вивів Авраама: Яков не буде тодї стидатись, та й лице його не зблїдне. |
23 бо як він серед себе побачить дітей своїх, чин Моїх рук, вони будуть святити Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля! | 23 Бо [коли він] побачить у себе дітей своїх, діяння рук Моїх, то вони свято будуть вшановувати ймення Моє, і свято шанувати Святого Якового, і благоговітимуть перед Богом Ізраїлевим. | 23 Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім'я; Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись. | 23 Але коли їхні діти побачать мої діла, через Мене освятять моє імя і освятять святого Якова і боятимуться Бога Ізраїля. | 23 Бо як побачить він у себе дїти свої, твір рук моїх, - то вони будуть сьвято шанувати імя моє, сьвято держати Сьвятого Ізрайлевого, й боятись Бога Якового. |
24 Тоді то хто блудить у дусі, ті розум пізнають, а хто ремствує, ті поуки навчаться! | 24 Тоді заблуклі духом спізнають мудрість, і непокірні навчаться покірности. | 24 Ті, що блукають духом, - мудрости навчаться, і ті, що ремствують -розуму наберуться.» | 24 І пізнають розум ті, що зведені духом, а ті, що нарікають навчаться послухати, [і ті язики, що заїкуються, навчаться говорити мир.] | 24 Тодї ті, що блукають духом, спізнають мудрість, а ті, що стояли опір, навчаться послуху. |