1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:1 І продовжував Йов притчу свою, і сказав: 1 І повів Іов далі свою мову і сказав: 1 А ще додавши, Йов, сказав вступом: 1 І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2 О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,2 О, якби я був, як у передніші місяці, як у ті дні, коли Бог боронив мене,2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,2 Хто мене поставить за місяцями попередних днів, в яких мене стеріг Бог?2 О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,3 Коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми,3 коли над головою в мене сяяв його світич, коли при його світлі я ходив у пітьмі!3 Так як тоді, коли його світильник світив над моєю головою, коли я ходив за його світлом в темряві.3 Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4 як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,4 Як був я за днів молодости моєї, коли присутність Божа [була] над шатром моїм,4 Такий, як за днів осени моєї, коли Бог вітав над моїм наметом,4 Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім.4 Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5 коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,5 Коли ще Вседержитель [був] зі мною, і діти мої навколо мене,5 коли Всевишній був іще зо мною і круг мене були мої діти;5 Коли я був дуже плідним, а довкруги мене (були) діти.5 Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6 коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...6 Коли у молоці купалися мої ноги, і скеля джерелила для мене струмки єлею!6 коли у молоці купались мої ноги, і скеля точила потоками олію!6 Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком.6 Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7 Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,7 Коли я виходив до брами міста і на майдані готував місце для себе, –7 Як я, було, виходив до брами в місті, встановлював мій ослін на майдані,7 Коли я виходив вранці в місті, а на площах клали мій престіл.7 Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище собі,
8 як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,8 Юнаки, забачивши мене, ховалися, а старці підводилися і стояли;8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, старі ж уставали - і залишалися стояти.8 Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали.8 Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9 зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,9 Князі утримувалися від розмови і пальці клали на свої уста;9 Вельможі стримувались від розмови, на уста клали собі руку.9 Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста.9 Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...10 Голос значних затихав, і язик їхній прилипав до піднебіння їхнього.10 І голос старшин тихнув, язик їхній прилипав до піднебіння.10 Ті ж, що слухали, мене блаженним називали, і їхній язик прилип до їхнього горла,10 Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,11 Вухо, яке чуло мене, благословляло мене, око, яке бачило мене, хвалило мене.11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; око, що мене бачило, свідчило про мене.11 бо ухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, звернуло.11 Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.12 Тому що я рятував бідного волаючого, і сироту немічну.12 Я бо рятував убогого, що кликав, і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.12 Бо я спас бідного з руки сильного і я поміг сироті, в якого не було помічника.12 Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!13 Благословення того, що був готовий померти, приходило до мене, і серцю вдови завдавав я радости.13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, і серцю вдовиці я давав відраду.13 Хай на мене прийде благословення погибаючого, а уста вдови мене поблагословили.13 Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.14 Я зодягався в правду, і суд мій одягав мене, як мантія і перев'язь.14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; право моє було, мов мантія і корона.14 Я ж вдягнувся в праведність, а вбрався в суд наче в подвійну одіж.14 Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.15 Я був очима сліпому і ногами кульгавому.15 Я був сліпому оком, кульгавому я був ногами!15 Оком був я сліпий, ногою ж кульгавий.15 Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.16 Батьком був я для убогих, і позов, котрого я не відав, досліджував уважно;16 Я батьком був для вбогих, я розглядав невідомого справу.16 Я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не побачив.16 Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.17 Ламав я злочинцеві щелепи і з самих зубів його виривав здобич.17 Я торощив щелепи злому, з зубів у нього виривав здобич.17 Я знищив челюсті безбожних, я вирвав грабунок з посеред їхніх зубів.17 Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:18 А тоді сказав я: У гнізді моєму помру, і днів [моїх] буде багато, мов піску;18 Я думав собі: Умру старим! Днів моїх, як піску, буде багато.18 Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стебло фінікового дерева, я поживу довгий час.18 От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...19 Коріння моє розпросторене водою, і роса ночує на гілках моїх;19 Мій корінь буде при воді відкритий, роса у мене на галуззі заночує.19 Мій корінь відкрився при воді, і роса поселиться в моїх жнивах.19 Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.20 Слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.20 Слава моя завжди буде відновлятись, лук мій зміцніє в руці у мене.20 Слава моя марна зі мною, і мій лук в його руці іде.20 Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.21 Дослухалися до мене, і очікували, і мовчали під час поради моєї.21 Вони мене слухали уважно -замовкали, коли я їм радив.21 Мене слухали ті, що чули, замовкли ж на мою раду.21 Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.22 По словах моїх уже не міркували; мова моя краплями спадала на них.22 По моїй мові не говорили більше, - крапля по краплі спадало на них моє слово.22 А на моє слово не додали, раді ж були, коли я до них говорив.22 Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...23 Очікували мене, мов дощу, і, [немов] дощеві пізньому, розтуляли свої уста;23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.23 Наче спрагла земля, що очікувала дощ, так ці (чекали на) мої слова.23 Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.24 Траплялося, усміхнуся до них, а вони не вірять; і світло обличчя мого вони не потьмарювали.24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, - веселости з мого обличчя не проганяли.24 Якщо посміюся до них, не повірять, і світло мого лиця не занепадало.24 Бувало, всьміхнусь до них - а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!25 Я вибирав їм шляхи, і сидів на чолі, і жив, як цар у колі вояків, мов потішник тих, що плачуть.25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. Я жив, неначе цар при війську; куди б я їх тільки вів, - ішли за мною.»25 Я вибрав їхню дорогу і я сидів як володар і я жив, наче цар між лицарями, наче той, що потішає терплячих.25 Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.