1 І Йов далі вів мову свою та й сказав: | 1 І продовжував Йов притчу свою, і сказав: | 1 І повів Іов далі свою мову і сказав: | 1 А ще додавши, Йов, сказав вступом: | 1 І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив: |
2 О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог, | 2 О, якби я був, як у передніші місяці, як у ті дні, коли Бог боронив мене, | 2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, як за тих днів, коли Бог мене хоронив був, | 2 Хто мене поставить за місяцями попередних днів, в яких мене стеріг Бог? | 2 О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене; |
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті, | 3 Коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми, | 3 коли над головою в мене сяяв його світич, коли при його світлі я ходив у пітьмі! | 3 Так як тоді, коли його світильник світив над моєю головою, коли я ходив за його світлом в темряві. | 3 Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви; |
4 як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм, | 4 Як був я за днів молодости моєї, коли присутність Божа [була] над шатром моїм, | 4 Такий, як за днів осени моєї, коли Бог вітав над моїм наметом, | 4 Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім. | 4 Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм; |
5 коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти, | 5 Коли ще Вседержитель [був] зі мною, і діти мої навколо мене, | 5 коли Всевишній був іще зо мною і круг мене були мої діти; | 5 Коли я був дуже плідним, а довкруги мене (були) діти. | 5 Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене; |
6 коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!... | 6 Коли у молоці купалися мої ноги, і скеля джерелила для мене струмки єлею! | 6 коли у молоці купались мої ноги, і скеля точила потоками олію! | 6 Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком. | 6 Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї! |
7 Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє, | 7 Коли я виходив до брами міста і на майдані готував місце для себе, – | 7 Як я, було, виходив до брами в місті, встановлював мій ослін на майдані, | 7 Коли я виходив вранці в місті, а на площах клали мій престіл. | 7 Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище собі, |
8 як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли, | 8 Юнаки, забачивши мене, ховалися, а старці підводилися і стояли; | 8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, старі ж уставали - і залишалися стояти. | 8 Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали. | 8 Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять; |
9 зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, | 9 Князі утримувалися від розмови і пальці клали на свої уста; | 9 Вельможі стримувались від розмови, на уста клали собі руку. | 9 Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста. | 9 Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої. |
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння... | 10 Голос значних затихав, і язик їхній прилипав до піднебіння їхнього. | 10 І голос старшин тихнув, язик їхній прилипав до піднебіння. | 10 Ті ж, що слухали, мене блаженним називали, і їхній язик прилип до їхнього горла, | 10 Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх. |
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, | 11 Вухо, яке чуло мене, благословляло мене, око, яке бачило мене, хвалило мене. | 11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; око, що мене бачило, свідчило про мене. | 11 бо ухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, звернуло. | 11 Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає; |
12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного. | 12 Тому що я рятував бідного волаючого, і сироту немічну. | 12 Я бо рятував убогого, що кликав, і сироту, й того, кому ніхто не допомагає. | 12 Бо я спас бідного з руки сильного і я поміг сироті, в якого не було помічника. | 12 Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного. |
13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим! | 13 Благословення того, що був готовий померти, приходило до мене, і серцю вдови завдавав я радости. | 13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, і серцю вдовиці я давав відраду. | 13 Хай на мене прийде благословення погибаючого, а уста вдови мене поблагословили. | 13 Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду. |
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє. | 14 Я зодягався в правду, і суд мій одягав мене, як мантія і перев'язь. | 14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; право моє було, мов мантія і корона. | 14 Я ж вдягнувся в праведність, а вбрався в суд наче в подвійну одіж. | 14 Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем. |
15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був. | 15 Я був очима сліпому і ногами кульгавому. | 15 Я був сліпому оком, кульгавому я був ногами! | 15 Оком був я сліпий, ногою ж кульгавий. | 15 Я був очима слїпому й ногами кульгавому; |
16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував. | 16 Батьком був я для убогих, і позов, котрого я не відав, досліджував уважно; | 16 Я батьком був для вбогих, я розглядав невідомого справу. | 16 Я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не побачив. | 16 Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо. |
17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене. | 17 Ламав я злочинцеві щелепи і з самих зубів його виривав здобич. | 17 Я торощив щелепи злому, з зубів у нього виривав здобич. | 17 Я знищив челюсті безбожних, я вирвав грабунок з посеред їхніх зубів. | 17 Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу. |
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок: | 18 А тоді сказав я: У гнізді моєму помру, і днів [моїх] буде багато, мов піску; | 18 Я думав собі: Умру старим! Днів моїх, як піску, буде багато. | 18 Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стебло фінікового дерева, я поживу довгий час. | 18 От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску; |
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй... | 19 Коріння моє розпросторене водою, і роса ночує на гілках моїх; | 19 Мій корінь буде при воді відкритий, роса у мене на галуззі заночує. | 19 Мій корінь відкрився при воді, і роса поселиться в моїх жнивах. | 19 Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму. |
20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу. | 20 Слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. | 20 Слава моя завжди буде відновлятись, лук мій зміцніє в руці у мене. | 20 Слава моя марна зі мною, і мій лук в його руці іде. | 20 Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене. |
21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою. | 21 Дослухалися до мене, і очікували, і мовчали під час поради моєї. | 21 Вони мене слухали уважно -замовкали, коли я їм радив. | 21 Мене слухали ті, що чули, замовкли ж на мою раду. | 21 Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї. |
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями. | 22 По словах моїх уже не міркували; мова моя краплями спадала на них. | 22 По моїй мові не говорили більше, - крапля по краплі спадало на них моє слово. | 22 А на моє слово не додали, раді ж були, коли я до них говорив. | 22 Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них. |
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик... | 23 Очікували мене, мов дощу, і, [немов] дощеві пізньому, розтуляли свої уста; | 23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній. | 23 Наче спрагла земля, що очікувала дощ, так ці (чекали на) мої слова. | 23 Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої. |
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили. | 24 Траплялося, усміхнуся до них, а вони не вірять; і світло обличчя мого вони не потьмарювали. | 24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, - веселости з мого обличчя не проганяли. | 24 Якщо посміюся до них, не повірять, і світло мого лиця не занепадало. | 24 Бувало, всьміхнусь до них - а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили. |
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він! | 25 Я вибирав їм шляхи, і сидів на чолі, і жив, як цар у колі вояків, мов потішник тих, що плачуть. | 25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. Я жив, неначе цар при війську; куди б я їх тільки вів, - ішли за мною.» | 25 Я вибрав їхню дорогу і я сидів як володар і я жив, наче цар між лицарями, наче той, що потішає терплячих. | 25 Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих. |