1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта. | 1 Урятувавшися, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів називається Меліт. | 1 Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта. | 1 А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта. | 1 Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит. |
2 Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх. | 2 Чужинці виявили до нас чимало людського милосердя: бо вони з причини зливи і холоду розпалили багаття і прийняли всіх нас. | 2 Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду. | 2 Тубільці ж виявили нам надзвичайне милосердя, бо, запаливши вогонь, приймали нас усіх, бо був дощ і холод. | 2 Чужоземцї ж показали нам не мале милосердє: розложивши бо багаттє, прийняли всїх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду. |
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому... | 3 А коли Павло зібрав багато хмизу і кидав на вогонь, тоді гадюка вихопилася з вогню і зависла на його руці. | 3 Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його. | 3 Як Павло ж назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, змія, виповзши з жару, вкусила його за руку. | 3 Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него. |
4 Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила! | 4 Чужинці, коли побачили гадюку, котра висіла на його руці, то казали один одному: мабуть, цей чоловік-убивник, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити. | 4 Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.» | 4 Коли ж тубільці побачили, що змія звисає з його руки, говорили один до одного: Певне, цей чоловік убивця, що йому, врятованому від моря, помста жити не дає. | 4 Побачивши ж чужоземцї, що зьвірюка висїла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити. |
5 Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав! | 5 Але він струсив гадюку в багаття, не зазнавши жодної шкоди. | 5 А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха. | 5 А він струснув змію у вогонь, не зазнав жодної шкоди. | 5 Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав нїякого лиха. |
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог... | 6 Вони гадали, що в нього буде хоча б запалення, або ж упаде зненацька мертвим; але, наджидаючи довго і впевнившись, що не сталося з ним жодного лиха, змінили думку і почали казати (поміж собою), що він – Бог. | 6 Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він - бог. | 6 Вони ж сподівалися, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як же довго того очікували і бачили, що нічого злого йому не було, змінили думку й казали, що він Бог. | 6 Вони ж дожидали, що він має опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що нїякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог. |
7 Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив. | 7 Біля того місця був маєток старшини острова, на ім‘я Публій; він прийняв нас і три дні гостинно пригощав. | 7 А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво. | 7 Навкруги ж того місця були володіння начальника острова, на ім'я Поплій, який, прийнявши нас, три дні ласкаво гостив. | 7 Навкруги ж сього місця були землї першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три днї поприятельськи гостив. |
8 І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його. | 8 Батько Публія лежав, страждаючи на пропасницю і болем у животі: Павло зайшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки свої, уздоровив його. | 8 Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. | 8 І сталося, що Попліїв батько хворів на пропасницю і на червінку; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його. | 8 І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його. |
9 Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись. | 9 Після цієї події інші мешканці на острові, що мали хворощі, приходили, і були уздоровлені, | 9 Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись. | 9 Коли ж це трапилося, то й інші на острові, що мали недуги, приходили і оздоровлялися. | 9 Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись. |
10 Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба. | 10 І виявили до нас чимало почестей, а під час від‘їзду принесли нам все необхідне для мандрівки морем. | 10 Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне. | 10 І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали все, чого було треба. | 10 Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було). |
11 А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував. | 11 За три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака Діоскурів, котрий зимував на тому острові, | 11 Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів. | 11 А по трьох місяцях відпливли ми александрійським кораблем, присвяченим Діоскурам, що перезимував на острові. | 11 По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові, |
12 І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні. | 12 І коли припливли до Сіракуз, то пробули там три дні; | 12 Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні. | 12 І допливши до Сиракуз, перебували ми там три дні. | 12 і припливши в Сиракузу, пробули (там) три днї. |
13 А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі, | 13 Звідти відпливли і прибули до Регії; а коли за день повіяв південний вітер, прибули другого дня до Путеолі, | 13 Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі, | 13 Звідти, відпливши, прибули до Регії. А по однім дні, як повіяв південний вітер, другого дня прибули ми до Потіол, | 13 А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли, |
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму. | 14 Де знайшли братів і далися умовити себе пробути у них сім днів, а потім пішли до Риму. | 14 де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму. | 14 де знайшли братів, а вони вмовили нас перебути з ними сім днів. І так ми прибули до Рима. | 14 де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сїм день; і так прийшли в Рим. |
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав. | 15 Тамтешні брати, як почули про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвого майдану і трьох заїздів (по-сучасному – готелів); Забачивши їх, Павло подякував Богові і підбадьорився. | 15 А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав. | 15 А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до Апієвого торгу та Трьох корчем. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посміливішав. | 15 Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости. |
16 А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив. | 16 А коли ми прийшли до Риму, то сотник передав усіх в‘язнів військовому старшині, а Павлові дозволили жити окремо з вояком, котрий стеріг його. | 16 І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг. | 16 Коли ж ми прийшли до Рима, [сотник передав в'язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, вояком. | 16 Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязників воїводї; Павлу ж дозволено жити окроме з воїном, що стеріг його. |
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян. | 17 За три дні Павло скликав найвідоміших із юдеїв і коли вони зійшлися, повідав їм: Мужі й браття! Не вчинивши нічого супроти народу чи батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалиму переданий в руки римлян; | 17 Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян. | 17 І сталося, що через три дні Павло скликав знатніших з юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передано з Єрусалима в'язнем у руки римлян, | 17 Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нїчого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передан я, яко вязник, у руки Римлянам. |
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було. | 18 Вони, вчинивши розслідування, хотіли звільнити мене, тому що немає в мені жодної провини, вартої смерти; | 18 Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини. | 18 які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної смертельної провини не було в мені. | 18 Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо нїякої вини смерти не було в менї. |
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити. | 19 Та оскільки юдеї чинили спротив цьому, я змушений був вимагати суду в кесаря, а втім, не з наміром звинуватити за щось мій народ. | 19 А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, - не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити. | 19 Та юдеї противилися, тому я був змушений відкликатись до кесаря, але не для того, що я бажав народ мій у чомусь звинуватити. | 19 Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій. |
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами... | 20 Саме з цієї причини я покликав вас, аби побачитися і побалакати з вами, бо якраз за надію Ізраїлеву закутий я в ці кайдани. | 20 З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.» | 20 Тож із цієї причини попросив я вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїлевої я обкутий цими кайданами. | 20 Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надїю Ізраїлеву залїзом сим оковано мене. |
21 А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. | 21 Але вони сказали йому: Ми ані листів не дістали про тебе з Юдеї, ані жоден із братів мандрівних ніхто не звістив про тебе і не сказав чогось недоброго; | 21 А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе. | 21 А вони відказали йому: Ми ані листа про тебе не одержали з Юдеї, ані жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе. | 21 Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе. |
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються. | 22 А втім, бажано нам почути від тебе, як ти міркуєш; бо відомо нам, що про це вчення скрізь сперечаються. | 22 Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.» | 22 Просимо ж від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять спротив. | 22 Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй. |
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками. | 23 І призначили йому день, а тоді чимало їх прийшло до нього в готель; і він зранку й до вечора викладав їм учення про Царство Боже, наводячи свідчення і упевняючи їх про Ісуса із закону Мойсеєвого і пророків. | 23 І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, - від ранку аж до вечора. | 23 А в призначений день багато прийшло до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, свідкуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса законом Мойсея і пророків. | 23 Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеєвого й з пророків, од ранку до вечера. |
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. | 24 Одних переконували його слова, а інші не вірили. | 24 Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри. | 24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. | 24 І деякі увірували в слова його, а инші не увірували. |
25 Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, | 25 Отож, коли вони не дійшли згоди поміж собою і збиралися йти, тоді Павло повідав такі слова: Добре сказав Дух Святий батькам нашим через пророка Ісаю: | 25 І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи: | 25 Коли ж не погодилися одні з одними і стали відходити, Павло сказав одне слово: Добре сказав Святий Дух через Ісаю - пророка до ваших батьків, | 25 І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших, |
26 промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите! | 26 Піди до народу цього і скажи: Слухом почуєте і не зрозумієте; і очима дивитися будете і не побачите. | 26 Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. | 26 кажучи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте, оком дивитися будете, та не побачите. | 26 глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите: |
27 Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! | 27 Бо огрубіло серце людей цих, і вухами важко чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх. | 27 Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх. | 27 Бо серце цього народу загрубіло, й вухами тяжко чули, і свої очі примружили, щоб часом не побачили очима, і не почули ухами, і не зрозуміли серцем, і не навернулися, і я їх оздоровлю. | 27 бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх. |
28 Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони! | 28 Отож, нехай стане вам відомо, що порятунок Божий посланий поганам; вони й почують. | 28 Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.» | 28 Тож хай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до поган: і вони почують. | 28 Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть. |
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. | 29 Коли він сказав це, юдеї пішли, вельми сперечаючись поміж собою. | 29 Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою. | 29 [І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку]. | 29 І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою. |
30 І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього, | 30 І прожив Павло цілих два роки на власному утриманні і приймав усіх, що приходили до нього, | 30 Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього, | 30 Перебував же він цілих два роки на власному утриманні і приймав усіх, що приходили до нього, | 30 Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него, |
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа! | 31 Проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з переконанням уповні і без перешкод. | 31 проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди. | 31 проповідуючи Боже Царство і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною відвагою безборонно. | 31 проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони. |