1 Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять, | 1 Так, у срібла є початкова жила, і в золота місце, [де його] очищають. | 1 «Срібло має жилу початкову, золото - також місце, де його очищують. | 1 Бо є місце срібла, звідки воно приходить, а місце золота, де воно очищується. | 1 Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють. |
2 залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється. | 2 Залізо беруть із землі; з каменя виплавляється мідь. | 2 Залізо з землі добувають, розтоплений камінь стає міддю. | 2 Бо ж залізо буває з землі, а мідь рубається подібно до каменя. | 2 Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння. |
3 Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні: | 3 [Людина] визначає межу пітьмі і уважно розшукує камінь у мороці і тіні смертній. | 3 Людина кладе край пітьмі, розшукує до крайньої межі - каміння темне, чорне. | 3 Він поклав чин темряві, і Він досліджує всякий кінець. Камінь, темрява і тінь смерті, | 3 (Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї. |
4 ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка. | 4 Роблять рудокопню у місцях, забутих ногою, спускаються углиб, зі світлом, висять [і] гойдаються далеко від людей. | 4 Люди з світлом пробивають копальню, де стопи не залишили пам'яті, - зависають на далекому відлюдді. | 4 а переривання потока через порох. Ті ж, що забувають праведну дорогу, знемогли від смертних людей. | 4 Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей. |
5 Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем, | 5 Земля, на котрій зростає хліб, у надрах побита, наче вогнем. | 5 Земля, що з неї хліб родиться, під сподом, мов вогнем, розрита: - | 5 Земля, з неї вийде хліб, під нею наче повернувся огонь. | 5 Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем. |
6 місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній. | 6 Каміння її – місце сапфірів, і в ній – піщинки золота. | 6 місце сафірового каміння та золотого пороху. | 6 ЇЇ каміння місце сапфіра, і порох, її золото. | 6 Камінь її - то сафир із золотими крупцями. |
7 Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило, | 7 Стежки [туди] не відає хижа птаха, і не бачило її око коршака; | 7 Стежки туди не знає хижа птиця, і око яструба її не бачить. | 7 Стежка, не пізнала її пташина, і не поминуло її око ґрифа. | 7 Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба; |
8 не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев. | 8 Не топтали її левенята, і не проходив там розлючений лев. | 8 Її не топчуть звірі дикі, лев по ній не проходить! | 8 Не потоптали її сини хвальків, не прийшов на неї лев. | 8 Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль. |
9 Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає, | 9 На скалу кладе він руку свою, з корінням перекидає гори. | 9 Людина на кремінь кладе свою руку, перевертає шкереберть гори. | 9 Він простягнув свою руку на гостру скелю, а перекинув гори з кореня. | 9 На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори. |
10 пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його! | 10 У скелях пробиває ріки, і все коштовне бачить око його. | 10 У скелях прорубує рови, усе дорогоцінне бачить його око. | 10 Він відкрив течії рік, а моє око побачило все шляхотне. | 10 В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його. |
11 Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло. | 11 Стримує потоки від переповнення, і приховане виносить на світло. | 11 Досліджує джерела рік, виносить сховане на світло. | 11 Він відкрив глибини рік, показав свою силу на світлі. | 11 Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить. |
12 Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму? | 12 Але де премудрість знаходять? І де місце розумові? | 12 А мудрість звідкіля береться? Де розумові місце? | 12 А де знайдено мудрість? Яке ж місце вміння? | 12 А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму? |
13 Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться. | 13 Не відає людина ціни її, і вона немає місця на землі живих. | 13 Ніяка людина її путі не знає, і не знайти її в землі живих. | 13 Смертна людина не знає її дороги, ані не знайдеться між людьми. | 13 Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих. |
14 Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною! | 14 Безодня каже: Не в мені вона; і море каже: Не в мене. | 14 Безодня каже: Вона не в мені! Та й море мовить: Не у мене! | 14 Безодня сказала: Немає в мене. І море сказало: Немає зі мною. | 14 Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене! |
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї. | 15 Не дається вона за золото, і не можна її придбати за ціну срібла. | 15 Її й за щире золото не придбати, ані сріблом її не можна оцінити. | 15 Не дасть замкнення за неї, і не зважать срібло її на заміну. | 15 Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите; |
16 Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру. | 16 Не поціновується вона золотом офірським, ані коштовним оніксом, ані сапфіром. | 16 Її не можна оцінити золотом офірським, ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром. | 16 І не прирівняється вона до золота Офіра, до дорогоцінного ониха і сапфіра. | 16 Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром. |
17 Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота. | 17 Не зрівняється з нею золото і діамант, і не виміняєш її за посудини з чистого золота. | 17 Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею; її не виміняти за щирозлотний посуд. | 17 З нею не зрівняється золото і скло і золотий посуд (не буде) їй в заміну. | 17 Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті. |
18 Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли! | 18 А про корали і перлини навіть згадувати не варто, і надбання премудрости вартніше рубіну. | 18 А про коралі та кришталь і згадувати нічого! Здобувати мудрість важче, ніж перли. | 18 Високі місця і Ґабіс не згадаються, і ти пошануй мудрість понад те, що внутрі. | 18 А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість - цїннїйш над рубини. |
19 Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї. | 19 Не зрівняється з нею топаз ефіопський, чистим золотом не поціновується вона; | 19 Їй не рівня топаз етіопський, ні щирим золотом її не оцінити! | 19 Вона не буде прирівняна до топазія Етіопії, не прирівняється до чистого золота. | 19 Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона. |
20 А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму? | 20 То звідки ж походить премудрість? І де місце розумові? | 20 Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце? | 20 А де знайдеться мудрість? Яке ж є місце вмілості? | 20 Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму? |
21 Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона. | 21 Прихована вона від очей всього, що живе, і від птахів небесних утаємничена. | 21 Вона від зору всього живого скрита, і схована від птиць небесних. | 21 Це скрите перед кожною людиною і сховане від небесних птахів. | 21 Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне. |
22 Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! | 22 Аваддон і смерть кажуть: Вухами нашими чули ми чутки про неї. | 22 Погибель і смерть кажуть: До наших вух дійшла про неї чутка, - | 22 Згуба і смерть сказали: Ми ж почули чутку про неї. | 22 Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї; |
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! | 23 Бог відає шляхи її, і Йому відоме місце її. | 23 але лиш Бог до неї знає стежку, він знає її місце. | 23 Бог добре вклав її дорогу, Він же знає її місце. | 23 Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її. |
24 Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім. | 24 Тому що Він обдивляється до рубежів землі і бачить усе під небом. | 24 Бо він аж на край світу бачить, на все, що є під небом, поглядає. | 24 Бо Він бачить всю піднебесну, знаючи все те, що в землі, що Він зробив, | 24 Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає. |
25 Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою, | 25 Коли Він вітрам визначив вагу і виміряв воду за мірою, | 25 Коли він призначав вагу вітрові і давав міру водам, | 25 тягар вітрів і міру води. | 25 Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру, |
26 коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому, | 26 Коли призначав настанови дощеві і стежку для блискавки громової; | 26 коли встановлював закон дощеві, дорогу гуркотові грому, - | 26 Коли зробив так, Він почислив дощ, і дорогу на звучання грому. | 26 Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, - |
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! | 27 Тоді Він бачив її і явив її; приготував її і ще випробував її. | 27 тоді її угледів, облічив, усталив її, добре її розслідивши. | 27 Тоді Він її побачив і визнав її, приготовивши, дослідив. | 27 Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її, |
28 І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум! | 28 І сказав людині: Ось, страх Господній є премудрість, і відмова од злого – розум. | 28 А людині сказав: Страх перед Господом - це мудрість, берегтися зла - це розум!» | 28 А людині сказав: Ось мудрість - це почитання Бога, а вміння - це удалятися від зла. | 28 І сказав чоловіку: Страх Господень - се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого - се розум. |