1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 1 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | 1 Господь сказав Мойсеєві: | 1 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 1 І рече Господь Мойсейові: |
2 Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа, | 2 Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Якщо хтось дає обітницю посвятити душу Господові за оцінкою твоєю, | 2 «Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Коли хтонебудь обітує Господеві грошову вартість якоїсь особи, | 2 Скажи ізраїльським синам і скажеш до них: Людина, яка помолиться молитвою як вартість своєї душі Господеві, | 2 Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цїнуванню твому нехай будуть посьвячені душі Господеві. |
3 то буде твоя оцінка: чоловіка від віку двадцяти літ і аж до віку шостидесяти літ, і буде твоя оцінка п'ятдесят шеклів срібла на міру шеклем святині; | 3 То оцінка твоя чоловікові од двадцяти літ до шістдесяти має бути п'ятдесят шеклів срібних, по шеклю святому. | 3 то за чоловіка від двадцятьох до шістдесятьох років оцінка буде п'ятдесят срібних шеклів, по шеклю святині, | 3 вартість чоловічого роду від двадцять літ до шістьдесять літ, вартість його буде пятдесять дідрахм срібла за міркою святою, | 3 Цїнуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка од двайцятьох років і до шістьдесятьох цїна його пятьдесять секлів срібла, по секлям сьвятинї. |
4 а якщо жінка вона, то буде твоя оцінка тридцять шеклів. | 4 А коли це жінка, то оцінка твоя має бути тридцять шеклів. | 4 а за жінку оцінка буде тридцять шеклів; | 4 а жіночого роду буде ціна тридцять дідрахм. | 4 А як жінка, то буде цїна твоя трийцять секлів; |
5 А якщо від віку п'яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка двадцять шеклів, а для жінки десять шеклів. | 5 Від п'яти літ до двадцяти оцінка твоя чоловікові має бути двадцять шеклів, а жінці – десять шеклів. | 5 а як матиме від п'ятьох до двадцятьох років, то за чоловічу стать оцінка - двадцять шеклів, а за жіночу - десять шеклів; | 5 Якщо ж від пятого року до двадцятого року, вартість чоловічого роду буде двадцять дідрахм, а жіночого роду десять дідрахм. | 5 А як од пяти років до двайцяти років, так цїна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів; |
6 А якщо від віку місяця й аж до віку п'яти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка п'ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка три шеклі срібла. | 6 А від місяця до п'яти літ оцінка твоя чоловікові має бути п'ять шеклів срібла, а жінці оцінка твоя три шеклі срібла. | 6 від одного місяця до п'ятьох років, за хлопця оцінка буде п'ять шеклів срібла, а за дівчину - три шеклі. | 6 А від місяця до пятого року вартість чоловічого роду буде пять дідрахм срібла, а жіночого роду три дірахми. | 6 А як од одного місяця до пятьох років, так цїна твоя буде для хлопчика пять секлів, а цїна твоя для дївчатка три секлів срібла; |
7 А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оцінка п'ятнадцять шеклів, а для жінки десять шеклів. | 7 Від шістдесяти літ і вище чоловікові оцінка твоя має бути п'ятнадцять шеклів срібла, а жінці десять шеклів. | 7 Як же комусь шістдесят років або більше, то оцінка буде: за чоловіка п'ятнадцять шеклів, за жінку десять шеклів. | 7 Якщо ж від шістьдесять літ і вище, якщо чоловічого роду буде, вартість буде пятнадцять дідрахм срібла, якщо ж жіночого роду, десять дідрахм. | 7 А як же кому шістьдесять років або він старший, так цїна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів. |
8 А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оцінує його, за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оцінує його священик. | 8 А якщо він бідний і не може [сплатити] за оцінкою твоєю, то нехай приведуть його до священика, і священик нехай поцінує його згідно з маєтністю того, хто дав обітницю, нехай поцінує його священик. | 8 Коли ж той, хто робить обітницю, вбогий і не може дати по оцінці, то нехай поставлять його перед священиком, і священик оцінить його по його спромозі. | 8 Якщо ж за бідний буде за оцінкою, стане перед священиком, і священик оцінить його, згідно з тим, як спроможеться рука того, що молився, священик його оцінить. | 8 Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться дати по твому цїнуванню, так поставити його перед сьвященником, і цїнувати ме його сьвященник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цїнує його сьвященник. |
9 А якщо буде худоба, що з неї приносять жертву для Господа, усе, що дається із неї для Господа, буде святощами. | 9 А якщо це буде скотина, котру приносять у пожертву Господові, то все, що дароване Господові, має бути святощами. | 9 А коли то скотина, з якої приносять у жертву Господеві, то все, що дається Господеві, вважатиметься за святе; | 9 Якщо ж з скотини, з яких приноситься дар Господеві, хто лиш дасть з цих Господеві, воно буде святим. | 9 А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, сьвятим стане. |
10 Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру злою, або злу доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та заступство її буде святощами. | 10 Не можна вимінювати його і заміняти добре гіршим чи погане добрим: а якщо почне хтось заміняти скотину скотиною, то вона і заміна її буде святощами. | 10 її не можна ні перемінити, ні підмінити, ні кращої на гіршу, ні гіршої на кращу; коли ж хтось замінить скотину за скотину, то одна й друга стануть святими. | 10 Не замінить доброго поганим ані погане добрим. Якщо ж міняючи замінить скот скотиною, воно і заміна буде святе. | 10 Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть сьвятими. |
11 А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком, | 11 А якщо буде та скотина нечиста, котру не приносять у пожертву Господові, то необхідно привести скотину до священика; | 11 Коли ж то буде якась скотина нечиста, що не приноситься Господеві в жертву, то нехай її поставлять перед священиком, | 11 Якщо ж (це) всякий нечистий скот, з яких не приноситься дар Господеві, поставить скотину перед священиком | 11 А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед сьвященником, |
12 і священик оцінує її чи то добре, чи недобре. Як оцінує священик, так нехай буде. | 12 І священик поцінує її, чи добра вона, чи погана, і, як поцінує її священик, так нехай і буде. | 12 і священик оцінить її, чи добра, чи не добра; як її священик оцінить, так і буде. | 12 і священик оцінить його між добрим і між поганим, і так як оцінить священик, так стоятиме. | 12 Та й оцїнить сьвященник, чи годиться вона, чи не годиться. |
13 А якщо він справді викупить її, то додасть п'яту частину її над оцінку твою. | 13 А якщо хтось хоче викупити її, то нехай додасть п'яту частку до оцінки твоєї. | 13 Якщо б він схотів викупити її, нехай додасть п'ятину до оціненої вартости. | 13 Якщо ж викупуючи викупить його, додасть пяту часть до його вартості. | 13 Як оцїнить її сьвященник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотїв викупити її, так нехай додасть пятину до цїни твоєї. |
14 А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оцінує його чи то добре, чи недобре. Як оцінує його священик, так стане. | 14 Якщо хтось посвячує дім свій на святість Господові, то священик має поцінувати його, чи гарний він, чи поганий; і, як поцінує його священик, так і станеться. | 14 Коли хтось присвятить дім свій як святиню Господеві, нехай священик оцінить його, чи він варт багато, чи мало; і як його священик оцінить, так і мусить бути. | 14 І людина, яка освятить свій дім як святий Господеві, і оцінить його священик між добрим і між злим. Так як оцінить його священик, так стоятиме. | 14 І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї. |
15 А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п'яту частину срібла твоєї оцінки над нього, і буде його. | 15 А коли той, хто посвятить, захоче викупити дім свій, то нехай додасть п'яту частку срібла оцінки [твоєї], і тоді буде його. | 15 Коли ж той, хто присвячує, схоче викупити свій дім, то нехай додасть п'ятину поверх оцінки, й дім буде його. | 15 Якщо ж той, хто освятив його, викупить свій дім, додасть до нього пяту часть вартості ціни, і буде його. | 15 Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цїнуванню твому, і буде його. |
16 А якщо хтось посвятить Господеві з поля своєї посілости, то буде оцінка твоя посівом його, посів хомера ячменю за п'ятдесят шеклів срібла. | 16 Якщо поле із свого володіння посвятить хтось Господові, то оцінка твоя має бути згідно з посіяним; за посіяний хомер ячменю – п'ятдесят шеклів срібла. | 16 Коли хтось присвятить Господеві якесь спадкове поле, то його Оцінка буде за мірою висіву його, п'ятдесят срібних шеклів за один омер ячменю. | 16 Якщо ж часть поля своєї посілості людина освятить Господеві, і буде оцінене за його посівом, міра ячменю пятдесять дідрахм срібла. | 16 А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його. За один гомер висїву ячменю цїна пятьдесять секлів срібла. |
17 Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оцінкою твоєю. | 17 Якщо від ювілейного року присвячує хтось поле своє, – має відбутися за оцінкою твоєю. | 17 Коли від ювілейного року присвятить своє поле, то оцінка зостанеться цілою. | 17 Якщо ж від року відпущення освятить своє поле, за оцінкою своєю стоятиме. | 17 Коли від ювілейного року присьвятить поле своє, зостанеться воно по цїнуванню твому. |
18 А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оцінки твоєї. | 18 А коли після ювілею посвячує хтось поле своє, то священик має обрахувати срібло за роками, які лишилися до ювілейного року, і відняти вартість за минулі роки. | 18 А коли по ювілейному році присвятить своє поле, то нехай священик полічить йому гроші за мірою років, що зостаються до наступного ювілейного року, і нехай буде відчислене від оцінки. | 18 Якщо ж пізніше після відпущення освятить своє поле, почислить йому священик срібло за осталі роки аж до року відпущення, і відчисленим буде від його вартости. | 18 А коли по ювілейному роцї присьвятить поле своє, так сьвященник полїчить йому гроші, по мірі лїт, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від цїни твоєї. |
19 А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п'яту частину срібла оцінки над нього, і стане воно його. | 19 А якщо захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п'яту частину срібла за оцінкою твоєю, і воно лишиться за ним. | 19 Якби ж той, хто присвятив, схотів викупити поле, нехай додасть п'ятину ціни, за яку його оцінено, й воно зостанеться за ним. | 19 Якщо ж викупить поле той, хто освятив його, додасть пяту часть срібла до його вартости, і буде його. | 19 Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цїнуванню твому, і останеться воно за ним. |
20 А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно викуплене. | 20 А якщо він не викупить поля і буде продане поле іншому чоловікові, то вже не можна викупляти. | 20 Коли ж не викупить поля або продасть його іншому чоловікові, то потім не можна його вже більш викупляти. | 20 Якщо ж не викупить поля, і віддасть поле іншій людині, більше не викупить його, | 20 А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, так неможна буде знов викупити його; |
21 І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закляття, для священика буде посілість ним. | 21 Поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святістю для Господа, наче поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння. | 21 І хоч поле стане звільнене в ювілейному році, однак воно буде присвячене Господеві як поле обітоване; воно перейде в посідання священика. | 21 але поле як мине відпущення буде святе Господеві, так як відділена земля; буде посілістю для священика. | 21 І буде поле, як вийде вільне в ювілейному роцї, сьвяте Господеві, як поле присьвячене; буде воно сьвященникові як власність його. |
22 А якщо він посвятить Господеві поле купівлі своєї, що не з поля посілости його, | 22 А якщо хтось посвятить Господові поле куплене, котре не з ланів його володіння, | 22 А коли присвятить Господеві куплене поле, що не належить до його спадщини, | 22 Якщо ж освятить Господеві з поля, яке придбав, яке не є з поля його посілості, | 22 А коли присьвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його, |
23 то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа. | 23 То священик мусить обрахувати йому кількість оцінки до ювілейного року, і він має віддати згідно з обрахунком того ж дня, [як] святиню Господові. | 23 то нехай священик полічить йому відповідно до ціни аж до ювілейного року, а він заплатить її у той же день, як священний дар Господеві. | 23 священик почислить йому остаточну вартість від року відпущення, і віддасть вартість в тому дні святе Господеві. | 23 Так нехай полїчить йому сьвященник, скільки по цїнуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цїнуваннє твоє того дня, яко сьвяте Господнє. |
24 В ювілейному році вернеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі. | 24 А поле ювілейного року перейде знову до того, у кого куплене, кому належало володіння землею тією. | 24 В ювілейному році поле повернеться до того, в кого він купив його, й належатиме йому як спадкова власність. | 24 І в році відпущення віддасться поле людині, від якої придбано його, якого була посілість землі. | 24 В ювілейному роцї вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була. |
25 А вся оцінка твоя буде шеклем святині, двадцять ґер буде шекель. | 25 Усіляка оцінка твоя мусить бути по шеклю священному, двадцять гер має бути в шеклі. | 25 Кожна оцінка нехай буде шеклями святині; двадцять гер на один шекель. | 25 І вся вартість буде мірами святими. Двадцять мір буде дидрахм. | 25 А всяка цїна твоя буде секлями сьвятинї; двайцять гер на одну секлю. |
26 Тільки перворідного в худобі, що визнане, як перворідне для Господа, ніхто не посвятить його, чи то віл, чи то овечка, Господеві воно! | 26 Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господові, не повинен ніхто посвячувати; чи бик то, а чи дрібна скотина, – Господні вони. | 26 Щодо первородця від скотини, що вже як первородне належиться Господеві, то ніхто не може його присвятити, чи з великорослої воно скотини, чи з дрібної (чи це віл чи ягня), - воно належиться Господеві. | 26 І кожний первородний, який народиться в твоїм скоті, буде Господеві, і не освятить його ніхто, чи теля, чи вівця, вони господні. | 26 Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присьвячувати ме нїхто. |
27 А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п'яту частину над нього. А якщо не буде викуплене, то буде продане за оцінкою твоєю. | 27 А якщо скотина нечиста, то необхідно викупити за оцінкою твоєю і додати до того п'яту частину; якщо не викуплять, то треба продати за оцінкою твоєю. | 27 Коли ж скотина нечиста, нехай викупить її за оцінкою, додавши до неї п'ятину; як же не викупить, то нехай продасться за оцінкою. | 27 Якщо ж з чотироногих нечистих, виміниться за його вартістю і додасть до нього пяту часть, і буде його. Якщо ж не викупиться, продасться за його вартістю. | 27 Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цїнуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цїнуванню твому. |
28 Тільки кожне закляття, що людина заклене Господеві зо всього, що його, від людини, і худоби, і від поля його посілости, не буде продане й не буде викуплене, воно найсвятіше для Господа. | 28 Тільки все обіцяне, що під присягою, віддає чоловік Господові із своєї власності, чи людину, а чи скотину, або ж поле свого володіння, – не продається і не викупляється. Усе посвячене є велика святиня Господня. | 28 З усього свого майна, що хтось його присвятить Господеві як обітоване, чи людину, чи скотину, чи власне спадкове поле, - нічого не можна продавати, ні викуплювати; все, що обітоване, пресвяте Господеві. | 28 А все що відложене, що відложить людина Господеві з усього, що є її, від людини до скотини, і від поля його посілості, не віддасться ані не викупиться. Все відложене буде святим святих Господеві. | 28 Тільки все обречене, що хто присьвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власностї, неможна продавати нї викуплювати; все що обречене, пресьвяте Господеві. |
29 Кожне закляття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде викуплене, буде конче забите. | 29 Усе закляте, що закляте від людей, не може викуплятися, але його треба зрокувати на смерть. | 29 Ніхто обітований з-між людей не може бути викуплений: він має таким померти. | 29 І все, що буде відложеним людиною, не викупиться але смертю помре. | 29 Усе присьвячене, що буде присьвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути. |
30 А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа! | 30 І всіляка десятина із землі, із насіння землі та з плодів дерева Господове; це – святиня Господові. | 30 Всяка десятина від землі, чи від засівів із поля, чи від плодів із дерева, буде Господеві, (вона) свята Господеві. | 30 Всяка десятина землі від насіння землі і до плоду дерева Господеві буде. Воно святе Господеві. | 30 І всяка десятина на землї, від насїння землї, від плодів з дерева, буде Господеві; сьвяте Господеві. |
31 А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п'яту частину її над неї. | 31 А якщо хтось захоче викупити десятину свою, то нехай додасть до [ціни] її п'яту частку. | 31 А хто схоче викупити якусь частину з десятини, нехай додасть до неї п'ятину. | 31 Якщо ж людина викупляючи викупить свою десятину, додасть до неї пяту часть, і буде його. | 31 Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї. |
32 А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа. | 32 Усіляка десятина з великої і дрібної скотини, з усього, що проходить під посохом, десяте має бути святинею Господові. | 32 Десятина з великорослої чи з дрібної скотини; десятина з усього, що проходить під ґирлиґою пастуха, буде свята Господеві. | 32 І всяка десятина волів і овець і все, що лиш прийде в число під палицю, буде свята десятина Господеві. | 32 А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палицею пастуха, десята скотина буде сьвятим Господеві; |
33 Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та заступство його, буде святість, не буде викуплене. | 33 Не треба доскіпуватися, чи добре те, чи погане, і не треба замінювати його, а якщо хтось замінить його, то саме воно, і заміна його буде святістю, і не може бути викуплене. | 33 Не треба вибирати чи краще, чи гірше, й вимінювати його не можна; коли ж його перемінено, то й воно саме, й те, чим замінено його, стане святим Господеві; викупляти його не можна.» | 33 Не заміниш гарне поганим. Якщо ж замінюючи заміниш його, і його заміна буде святою, не викупиться. | 33 Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стане сьвятим Господеві; не можна її викупити. |
34 Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі. | 34 Ось заповіді, котрі заповідав Господь Мойсеєві для синів Ізраїля на горі Сінай. | 34 Ось такі заповіді, що Господь заповідав Мойсеєві для синів Ізраїля на Синай-горі. | 34 Це заповіді, які заповів Господь Мойсеєві для ізраїльських синів на Синайській горі. | 34 Се заповідї, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі. |