1 Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить. | 1 Не хвалися завтрашнім днем, тому що не відаєш, що той день принесе. | 1 Не хвалися завтрішнім днем, бо не знаєш, що день може вродити. | 1 Не хвалися завтрішним, бо не знаєш, що породить той, що приходить. | 1 Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить. |
2 Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої. | 2 Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, – чужий, а не язик твій. | 2 Нехай вихвалює тебе інший, а не власні уста, чужий хтонебудь, - а не твої губи. | 2 Хай тебе хвалить близький і не твої уста, чужий і не твої губи. | 2 Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик. |
3 Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох. | 3 Великий камінь, вагомий і пісок; але гнів глупака важчий від обидвох. | 3 Важке каміння, тяжкий пісок, -та гнів дурного обидвоє переважить. | 3 Камінь тяжкий і пісок тяжкий до ношення, а гнів безумного тяжчий від обох. | 3 Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить. |
4 Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть? | 4 Жорстокий гнів, невтримна лють; але хто здолає ревнощі? | 4 Жорстока - лютість, гнів - бурхливий, та проти заздрощів хто встоїться? | 4 Гнів немилосерний і розлюченість остра, але ревнощі нічого не зносять. | 4 Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе? |
5 Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов. | 5 Краще відверте викриття, аніж утаємничена любов. | 5 Ліпше відвертий докір, ніж любов прихована. | 5 Кращі є відкриті оскарження ніж скрита любов. | 5 Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов. |
6 Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні. | 6 Щирі докори від люблячого, і брехливі поцілунки ненависника. | 6 Рани від люблячого - щирі, а поцілунки ворога - зрадливі. | 6 Вірогіднішими є рани друга ніж добровільні поцілунки ворога. | 6 Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить. |
7 Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке. | 7 Сита душа розтоптує навіть щільники, а голодній душі все гірке солодке. | 7 Хто ситий, топче й крижку меду; голодному й гірке - солодке. | 7 Душа що наситилася, гордить крижками меду, а для голодної душі і гірке видається солодким. | 7 Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке. |
8 Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує. | 8 Як птах, що гніздо своє покинув, отак і людина, що залишила місце своє. | 8 Як пташка, що гніздо кидає, так чоловік, що батьківщину кинув. | 8 Так як коли птах злетить з власного гнізда, так чоловік піддає себе рабству коли відчужується від власних місць. | 8 Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув. |
9 Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду. | 9 Олива і кадіння тішать серця; так само приємний [будь-кому] друг сердечний порадою своєю. | 9 Олія й пахощі веселять серце, так само й друг солодкий, що з серця раду вділяє. | 9 Мирами і винами і ладанами втішається серце, а душа розривається від біди. | 9 Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє. |
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата! | 10 Не залишай друга свого і друга твого батька, і в дім брата твого не ходи в день лихий для тебе; краще сусід поблизу, аніж брат, що далеко. | 10 Не покидай ні свого, ні батьківського друга, ані не входь у дім брата твого в день твого нещастя. Ліпший сусід близький, аніж брат далекий. | 10 Не остав твого друга чи батьківського друга, а до хати твого брата не ввійди невчасно. Краще близький друг ніж брат, що далеко мешкає. | 10 Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко. |
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто. | 11 Будь мудрим, сину мій, і втішай серце моє; і я знатиму, що відповідати моєму обмовникові. | 11 Мій сину, будь розумний і радуй моє серце, щоб я знав відповісти тому, хто мене ображає. | 11 Сину, будь мудрий, щоб веселилося моє серце і відверни від себе згірдливі слова. | 11 Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати. |
12 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються. | 12 Розважливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть наперед [і] зазнають покарання. | 12 Обачний бачить лихо й ховається, а легковажні йдуть далі - й зазнають кари. | 12 Розумний ховається від зла, що надходить, а безумні, прийшовши, придбають кару. | 12 Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають. |
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми. | 13 Візьми в нього одежу його, тому що він дав поруку за чужинця; і за стороннього візьми від нього заклад. | 13 Візьми з нього одежу, бо він за другого ручився; замість чужих візьми з нього заставу. | 13 Скинь твій плащ, бо минув кепкун, який чуже нищить. | 13 Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього! |
14 Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому. | 14 Хто голосно вихваляє друга твого з раннього ранку, того вважатимуть за обмовника. | 14 Хто ближнього благословляє з ранку на ввесь голос, про того думають, що він його проклинає. | 14 Як хто благословить друга вранці великим голосом, здаватиметься, що він нічим не відрізняється від того, що проклинає. | 14 Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить. |
15 Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове: | 15 Безнастанний капіж дощового дня і сварлива дружина – однакові. | 15 Постійне капання в дощову погоду і сварлива жінка - одне на одного схожі. | 15 В зимовий день краплі викидають чоловіка з його дому, так само і сварлива жінка (виганяє) з власного дому. | 15 Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно; |
16 хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе. | 16 Хто хоче приховати її, той хоче утаємничити вітер і оливу в правиці своїй, що дасть знати про себе. | 16 Хто хоче її вгамувати, той хоче вгамувати вітер, або набрати олії в руку. | 16 Північний вітер поганий, а іменем називається сприйнятний. | 16 Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе. |
17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга. | 17 Залізо залізом гострять, і чоловік загострює погляд друга свого. | 17 Залізо гострить залізо, а чоловік обточується в товаристві з другим. | 17 Залізо острить залізо, а чоловік виострює лице друга. | 17 Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого. |
18 Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований. | 18 Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже володаря свого, той буде в пошані. | 18 Хто дбає про смоковницю, той їстиме плід з неї, хто ходить коло свого пана, той у славі буде. | 18 Хто насаджує фіґу, їсть її овочі. А хто стереже свого пана, буде в пошані. | 18 Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде. |
19 Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини. | 19 Як у воді обличчя – до обличчя, так серце людини – до людини. | 19 Як у воді обличчя обличчю відповідає, так серце людини людині. | 19 Так як лиця не подібні до лиць, так також серця людей. | 19 Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка, |
20 Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини. | 20 Шеол і Аваддон – невситимі; такі ж невситимі й очі людські. | 20 Шеол і Аваддон ніколи не насичуються, так само ненаситні очі людські. | 20 Ад і погибіль не насичуються, так як і неситі очі людей. Гидота Господеві хто скріпляє око, і ненапоумлені нездержливі язиком. | 20 Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські. |
21 Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її. | 21 Що плавильня для срібла, а горнило – для золота, те саме для людини уста, котрі хвалять її. | 21 Що горно на срібло й на золото горнило, те на людину уста, які її хвалять. | 21 Розпечення - випробовування сріблові і золотові, а чоловік випробовується устами тих, що його хвалять. Серце беззаконного шукає зло, а правильне серце шукає знання. | 21 Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її. |
22 Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його! | 22 Товчи глупака в ступі товкачем разом із зерном – не зійде з нього глупота його. | 22 Товчи дурного товкачем, мов зерно в ступі, - його дурнота від нього не відступить. | 22 Якщо бичуватимеш безумного засоромлюючи посеред збору, не забереш його безумности. | 22 Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його. |
23 Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди, | 23 Гаразд пильнуй за худобою твоєю, і добре дбай про свої череди; | 23 Наглядай пильно, як воно з отарою твоєю, і добре дбай про твої стада, | 23 Чи знаючи знаєш (число) душ твого стада і наставиш твоє серце до твоїх стад? | 23 Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою; |
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід? | 24 Тому що [багатство] не навіки, та й влада хіба від роду й до роду? | 24 багатство бо не вічне; чи ж багатство з роду до роду переходить? | 24 Бо не на віки чоловікові влада і сила, ані не передають (її) з роду в рід. | 24 Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід? |
25 Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, | 25 Проростає трава, і з'являється отава, і збирають трави в горах. | 25 Як сіно скошене й пробивається отава, і на горах траву збирають, | 25 Подбай за зелень в полі і пострижеш траву і збери гірську траву, | 25 Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна. |
26 будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля, | 26 Вівці – на одяг тобі, і кози – на купівлю поля. | 26 ягнята будуть тобі на одежу, козли - ціна на поле, | 26 щоб ти мав овець на одіж. Шануй рівнину, щоб у тебе були ягнята. | 26 Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле. |
27 і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх. | 27 І доволі козячого молока тобі на поживу, у страву домашнім твоїм і на харч служницям твоїм. | 27 буде доволі молока козячого -тобі на їжу, твоїй сім'ї на їжу та твоїм слугиням на прожиток. | 27 Сину, маєш від мене слова сильні для твого життя і для життя твоїх слуг. | 27 Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй. |