1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!1 Прийшли зіфеяни до Саула в Гів'ю, говорячи: Ось, Давид переховується у нас на пагорбі Хахіла, що праворуч від Єшімону!1 Прийшли зіфії з Гівеа до Саула та й кажуть: «Чи ж Давид не ховається на Хахіла-горбі, на краю пустині?»1 І з пустині приходять до Саула на гору Зіфеї, кажучи: Ось Давид криється з нами в горі Ехела, що напроти лиця Єссемуна.1 Зифії ж прийшли до Саула в Гиву та й кажуть: Чи знаєш ти, що Давид ховається в нас на горі Гахилї, перед пустинею?
2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.2 І підвівся Саул, і спустився в пустелю Зіф, і з ним три тисячі мужів, вибраних з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф.2 Зібрався Саул і з трьома тисячами чоловік, найдобірнішими з Ізраїля, пішов у Зіф-пустиню шукати там Давида.2 І встав Саул і зійшов до пустині Зіф і з ним три тисячі вибраних мужів з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.2 І зладивсь Саул із трьома тисячами чоловіка вибраних з Ізраїля у Зуф-пустиню, шукати Давида в пустинї Зуф.
3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.3 І отаборився Саул на пагорбі Хахіли, що праворуч від Єшімону, при дорозі; А Давид був у пустелі і бачив, що Саул вийшов за ним до пустелі.3 Саул отаборився на Хахіла-горбі, що на краю пустині, при дорозі, а Давид сидів у пустині. Побачивши ж, що Саул прийшов за ним у пустиню,3 І вийшов Саул на гору Ехела напроти лиця Єссемуна при дорозі, і Давид сів в пустині. І побачив Давид що Саул прийшов за ним до пустині,3 І отаборився Саул на горі Гахилї, що лежить перед пустинею при дорозї. Давид же находивсь у пустинї, і видїв, що Саул прийшов за ним в пустиню,
4 І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.4 І послав Давид вивідувачів, і переконався, що Саул справді-таки прийшов.4 вислав Давид вивідачів і довідався, що Саул справді прибув.4 і Давид післав розвідників і пізнав, що Саул приходить підготовлений з Кеїли.4 І вислав Давид вивідачів, та й довідався, що Саул справдї прибув.
5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.5 А Давид підвівся і наблизився до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де спав Саул та Авнер, син Нерів, старший його війська. Саул спав у шатрі, а народ таборував навколо нього.5 Устав тоді він і прийшов на місце, де Саул отаборився. Бачив Давид те місце, де спав Саул і Авнер, син Нера, начальник його війська: Саул спав серед табору, а люди порозлягались круг нього.5 І встав Давид потайки і приходить до місця, де там спав Саул, і там Авеннир син Нира його полководець, і Саул спав у колісниці, і нарід засів довкруги нього.5 І встав Давид та й прийшов тайком на те місце, де Саул отаборивсь, і бачив Давид те місце, де спав Саул і Авенир, син Нирів, гетьман його; спав же Саул в шатрі, а люде розложились кругом його.
6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І сказав Авішай: Я зійду з тобою!6 І обернувся Давид, і сказав до хеттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто піде зі мною до Саула в табір? І сказав Авішай: Я піду з тобою.6 Давид звернувсь до Ахімелеха, хеттита, та до Авішая, сина Церуї, брата Йоава, кажучи: «Хто піде зо мною до Саула в табір?» І каже Авішай: «Я піду з тобою!»6 І відповів Давид і сказав до Ахімелеха Хеттея і до Авесси сина Саруї брата Йоава, кажучи: Хто піде зі мною до Саула до табору? І сказав Авесса: Я ввійду з тобою.6 І обернувсь Давид і сказав Ахимелехові Гетієві та Абессї-Зеруленкові, братові Йоабовому: Хто пробереться зо мною до Саула в табір? І каже Абесса: Я проберусь із тобою.
7 І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.7 І прийшов Давид з Авішаєм до [Саулового] народу вночі, аж ось, Саул лежить, спить у шатрі, і спис його застромлений в землю у приголів'ї його, а Авнер та народ лежать довкола нього.7 Прийшли Давид і Авішай І уночі до війська; Саул же лежав посеред табору в сні, а спис його стремить у землі в головах у нього. Авнер же й люди лежать навколо нього.7 І входить Давид і Авесса до народу вночі, і ось Саул спить сном в колесниці, і спис запханий в землю при його голові, і Авеннир і його нарід спить довкруги нього.7 Як же пробрались у ночі Давид з Абессою до людей (Саулових), аж лежить Саул у снї, а спис його стремить у землї в головах у його; Абенир же й люде лежать навкруги його.
8 І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!8 Авішай сказав Давидові: Віддав Бог нині ворога твого в руки твої; Отож, дозволь, я прохромлю його списом аж до землі єдиним ударом, і не повторю [удару].8 Тоді Авішай і каже до Давида: «Сьогодні Господь видав твого ворога тобі в руки. Тому дозволь, я пристромлю його за одним ударом до землі його ж власним списом! Не треба буде вдаряти вдруге!»8 І сказав Авесса до Давида: Замкнув Господь сьогодні твого ворога до твоїх рук, і тепер його пробю раз списом в землю і йому не повторю.8 І каже Абесса Давидові: Сьогоднї видав Господь тобі в руки ворога твого; позволь, я за одним разом пристромлю його 'д землї списом; не треба вдруге.
9 І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?9 Але Давид сказав Авішаєві: Не вбивай його; бо хто, піднявши руку свою на помазанця Господнього, залишився без покари?9 Давид же відповів Авішаєві: «Не вбивай його! Хто бо коли наклав руку на Господнього помазаника і зоставсь безвинним?»9 І сказав Давид до Авесса: Не упокориш його, бо хто підніме свою руку на господнього помазанника і очиститься?9 Давид же відказав Абессї: Не вбивай його, бо хто наложив коли руку на помазанника Господнього, та й не був скараний?
10 І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.10 І сказав Давид: Живий Господь! Нехай уразить його Господь; або надійде день його, і він помре, або ж піде на війну і загине; а мене нехай не допустить Господь піднести руку мою на помазанця Господнього.10 Далі Давид сказав: «Так певно, як живе Господь: хай Господь сам його поб'є: або на нього його час настане й він умре, або двигнеться в похід і поляже;10 І сказав Давид: Хай живе Господь, якщо Господь не побє його, або не прийде його день і він помре, або не піде на війну і додасться (до роду, не вчиню).10 І додав ще Давид: Так певно, як живе Господь: нехай вбє Господь його, чи сама прийде смерть його і він умре, або двине він у поход і поляже;
11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі!11 А візьми списа, котрий у приголів'ї його, і посудину з водою, і підемо до себе.11 мене ж нехай Господь боронить, щоб я наклав руку на помазаника Господнього. Ти ж візьми списа, що в головах у нього, і кінву з водою, та й ходімо.»11 Зовсім не мені перед Господом піднести мою руку на господнього помазанника. І тепер візьми ж спис з перед його голови і посуд на воду, і підім до себе.11 Мене ж нехай боронить Господь від того, щоб наложив я руку на помазанника Господнього; ти ж возьми списа, що в головах у його й конву з водою, та й ходїмо собі.
12 І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.12 І взяв Давид списа і посудину з водою у приголів'ї Саула, і пішли вони до себе; і ніхто не бачив, і ніхто не знав, і ніхто не прокинувся, але всі спали; тому що сон від Господа запопав їх.12 І Давид узяв списа й кінву з водою, що були в головах у Саула, та й пішли собі, й ніхто не бачив, ніхто не знав, і ніхто не прокинувсь; усі спали, бо всіх пойняв глибокий сон від Господа.12 І взяв Давид спис і посуд на воду з перед його лиця, і вони пішли до себе. І не було того, хто знає, і не було того, хто бачить, і не було того, хто встав, всі спали, бо на них впав господний сон.12 От і взяв Давид списа й посудину з водою, що були в головах у Саула, та й пійшли вони собі, й нїхто не бачив, нї знав, нї прокинувсь; всї спали, бо всїх обняв насланий від Господа твердий сон.
13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.13 І перейшов Давид на другий бік, і став на верховині гори на значній віддалі між ними.13 Тоді Давид перейшов на другий бік, став на верху гори здалека, так що між ними був великий простір,13 І перейшов Давид на другий бік і став здалека на версі гори, і між ними (була) велика дорога.13 Тодї перейшов Давид на другий бік та й став на вершинї гори оддалїк, так що між ними була велика просторонь.
14 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?14 І звернувся Давид до народу і Авнера, Нерового сина, говорячи: Відповідай, Авнере! І відповідав Авнер, і сказав: Хто ти, що кричиш і [непокоїш] царя?14 і кликнув Давид до людей та до Авнера, сина Нера: «Не відкликнешся, Авнере?» Авнер же відповів, кажучи: «Хто ти такий, що мене кличеш?»14 І закликав Давид до народу і сказав до Авеннира, мовлячи: Чи не відповіси, Авеннире. І відповів Авеннир і сказав: Хто ти, що мене кличеш.14 І покликнув Давид на люде й на Абенира Ниренка: Не відкликнешся, Абенире? І відказав Абенир: Хто ти такий, що покликуєш і безпокоїш царя?
15 І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.15 І сказав Давид Авнерові: Чи не муж ти, і хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнуєш ти володаря свого, царя? Бо приходив один з народу, аби погубити царя, володаря твого.15 Давид так до Авнера: «Чи ти ж не муж? Хто тобі рівний в Ізраїлі? Чому ж ти не стеріг твого пана - царя? Он хтось із людей пробрався, щоб убити царя, твого пана.15 І сказав Давид до Авеннира: Чи ти не муж і хто такий як ти в Ізраїлі? І навіщо не стережеш твого пана царя, бо ввійшов один з народу, щоб убити твого пана царя.15 І озветься Давид: Ти ж такий чоловік, що нема тобі й рівнї в Ізраїлї; чом же ти не стережеш твого пана, царя? бо се хтось з людей пробрався був, щоб убити пана твого, царя.
16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?16 Не добре ти це вчиняєш, живий Господь! Ви – сини смерти, бо не пильнували ви володаря свого, помазанця Господнього! Подивися, де спис і посудина з водою, що [була] у приголів'ї його?16 Недобра то річ, що ти вдіяв! Так певно, як живе Господь! Ви заслужили смерть, що ви не стерегли вашого пана, Господнього помазаника. Глянь лишень, де царський спис і кінва з водою, що були в головах у нього!»16 І не добре це слово, яке ти вчинив. Хай живе Господь, бо сини смерти ви, що стережете вашого пана царя, господнього помазанника. І тепер гляди. Де є спис царя і посуд на воду, що при його головах,16 Недобра се річ, що ти вдїяв: Так певно, як живе Господь, заслужили ви на смерть, що ви свого пана, помазанника Господнього, не стережете. Подивись лишень, де царський спис і коновка з водою, що стояли в головах у його!
17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!17 І впізнав Саул голос Давидів, і сказав: Чи твій це голос, сину мій Давиде? І сказав Давид: Мій голос, володарю мій, царю.17 Впізнав Саул голос Давида й каже: «Чи не твій це голос, сину мій, Давиде?» «Так! - каже Давид, - це мій голос, мій пане, царю.»17 і Саул пізнав голос Давида і сказав: Чи це твій Голос, сину Давиде? І сказав Давид: Твій раб, пане царю.17 Саул же впізнав Давидів голос і каже: Чи се ж не твій голос, мій сину Давиде? І рече Давид: Мій голос, пане мій, царю.
18 І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?18 І сказав [іще]: За що володар мій переслідує служника свого? Що я вчинив? Яке зло в руці моїй?18 Та й каже далі: «Чого мій пан переслідує свого слугу? Що я вчинив? Чим я провинився?18 І сказав: Навіщо це мій пан женеться за своїм рабом? Бо в чому я згрішив і яка несправедливість в мені знайшлася?18 Та й рече далїй: Чого ж се ти женешся за твоїм рабом? що я таке вчинив, і яке зло в руцї моїй?
19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!19 І нехай нині, я благаю, вислухає володар мій, цар, слово служника свого; Якщо Господь підбурить тебе супроти мене, то нехай Він прийме це приношення; а якщо це будуть сини людські, то прокляті вони перед Господом; тому що вони прогнали мене нині, щоб не належати мені до Господнього спадку, говорячи: Ходи, служи чужим богам.19 Нехай же мій пан цар вислухає тепер слова свого слуги: якщо Господь настроїв тебе проти мене, хай буде йому приємна пахуча офіра; а коли люди, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнім, бо вони вигнали мене сьогодні, щоб я не мав части в спадкоємстві Господнім, кажучи: Йди, служи чужим богам!19 І тепер хай послухає мій пан цар слово свого раба. Якщо Бог тебе наводить на мене, хай запашними будуть твої жертви, і якщо людські сини, вони прокляті перед Господом, бо сьогодні вони мене викинули, щоб я не закріпився в господньому наслідді, кажучи: Піди послужи іншим богам.19 Ой коли б же ти, пане мій, царю, хоч тепер прихилив ухо до слів раба твого: Коли Господь настроїв тебе проти мене, так нехай воно буде йому од тебе пахучою жертвою; коли ж люде, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнїм, бо вони мене оце вигнали, щоб не було менї частини в наслїддї Господньому, і сказали: Ійди, служи чужим богам.
20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!20 Нехай же не проллється кров моя на землю перед Господом; тому що цар Ізраїля вийшов шукати одну блоху, як ото бігають за куріпками в горах.20 Нехай же моя кров не проллється на землю далеко від лиця Господнього! Оце бо цар Ізраїля вийшов чигати на мою душу, як уганяють за куріпкою по горах.»20 І тепер хай кров моя не впаде на землю перед Господним лицем, бо ізраїльський цар вийшов шукати мою душу, так як ганяються за нічним вороном в горах.20 Нехай же кров моя не пролиється на землю перед лицем Господнїм, оце бо царь Ізрайлїв та вийшов шукати одну блоху, як уганяють за куропаткою по горах!
21 І сказав Саул: Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся.21 І сказав Саул: Згрішив я, повернися, сину мій Давиде; бо я вже не вчиню тобі лиха, тому що життя моє було дороге в очах твоїх; Нерозумно вчиняв я, і дуже багато грішив.21 Саул сказав: «Згрішив я! Вернись назад, мій сину, Давиде, зла тобі більш не заподію, тому що душа моя була тобі такою дорогою нині. Я вчинив по-дурному і тяжко провинився!»21 І сказав Саул: Згрішив я, повернися, дитино Давиде, бо не вчиню тобі зла, томущо моя душа дорогоцінна сьогодні в твоїх очах. Я був дурним і дуже нерозумним.21 І відказав Саул: Провинив я; вернись назад, сину Давиде; нїколи вже не засмучу тебе, тим що моя душа тобі сьогоднї була дорога: по дурному чинив я й проступився тяжко.
22 А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.22 І відповідав Давид, і сказав: Ось, спис царя; Нехай один із юнаків прийде і візьме його.22 А Давид відповів: «Ось тут царський спис: нехай хтось із молодців прийде сюди й візьме.22 І відповів Давид і сказав: Ось спис царя. Хай перейде один слуга і його візьме.22 І відказав Давид: Ось царський спис; нехай хто з слуг прийде сюди й візьме.
23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.23 І нехай відплатить Господь кожному за його правду і за справедливість його, отак, як Господь віддав тебе в руки [мої], але я не захотів піднести руки моєї на помазанця Господнього.23 Господь заплатить кожному по його справедливості й його вірності: сьогодні Господь видав був тебе в мої руки, та я не хотів накласти руки на помазаника Господнього.23 І хай Господь поверне кожному по його справедливості і його вірі, бо Господь сьогодні видав тебе в мої руки і я не забажав накласти мою руку на господнього помазанника.23 Господь кожному заплатить по справедливостї й вірі його, бо Господь оддав був менї в руки тебе, я ж не схотїв наложити руки на помазанника Господнього.
24 І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!24 Отож, як дороге було життя твоє нині в очах моїх, так поціновується моє життя в очах Господа, нехай же визволить мене від усякого лиха!24 Як дорога була мені твоя душа сьогодні, так нехай моя душа буде дорога Господеві, й нехай він визволить мене від усякої напасти.»24 І ось, так як сьогодні твоя душа прославилася в моїх очах, так хай прославиться моя душа перед Господом і хай покриє мене і вирве мене з усякого болю.24 Як дорога була менї сьогоднї душа твоя, нехай така дорога буде моя душа Господеві, і нехай він рятує мене з усякої нужди.
25 І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.25 І сказав Саул Давидові: Благословенний ти, сину мій Давиде: і діло велике звершиш, і подолати подолаєш. І пішов Давид своїм шляхом, а Саул повернувся на своє місце.25 І сказав Саул до Давида: «Благословенний ти, сину мій, Давиде! Ти й діло зробиш і певно зможеш доконати.» І пішов Давид своєю дорогою, а Саул повернувсь додому.25 І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, дитино, і, чинячи, зробиш, і можучи, зможеш. І Давид пішов своєю дорогою, і Саул повернувся до свого місця.25 І відказав Саул Давидові: Благословен єси, мій сину Давиде: ти й дїло вдїєш, і могучо переможеш. І пійшов Давид своєю дорогою, а Саул вернувсь додому.