1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні: | 1 Агріппа сказав Павлові: Дозволено тобі говорити про себе. Тоді Павло простягнув руку і скористався словом на свій захист: | 1 Агриппа ж сказав до Павла: «Дозволяється тобі про себе говорити.» Тоді Павло, простягши руку, розпочав свою оборону. | 1 Агриппа ж сказав до Павла: Дозволяється тобі про себе самого говорити. Тоді Павло, простягнувши руку, почав оборону: | 1 Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку: |
2 О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї, | 2 О, царю Агріппо! Маю себе за щасливого, що нині можу захищатися перед тобою за все, в чому мене звинувачують юдеї; | 2 «Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять, | 2 Царю Агриппо, вважаю себе щасливим, що сьогодні перед тобою можу відповісти за все, в чому звинувачують мене юдеї, | 2 Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою, |
3 особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче. | 3 Тим паче, що ти відаєш звичаї і суперечливі думки юдеїв. А тому прошу тебе вислухати мене щиросердо. | 3 - особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпляче. | 3 особливо тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї і питання. Тому благаю тебе вислухати мене терпляче. | 3 а й надто, що ти сьвідомий всїх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо. |
4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї, | 4 Життя моє від юности моєї, котре спочатку минало в Єрусалимі поміж народом моїм, відоме всім юдеям; | 4 Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї. | 4 А життя моє змалку, що пройшло між моїм народом у Єрусалимі, знають усі юдеї. | 4 Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди, |
5 які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. | 5 Вони здавна знають про мене, якщо забажають свідчити, що жив я фарисеєм за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням. | 5 Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри - фарисеєм. | 5 Вони знають мене здавна, аби лиш хотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. | 5 знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри. |
6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям, | 6 І нині я стою перед судом за надію на обітницю, котру Бог дав батькам нашим, | 6 Та й нині мене судять за надію на обітницю, що була батькам нашим дана Богом; | 6 І тепер я стою суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим батькам, | 6 А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на судї, |
7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї! | 7 Котрої виконання сподіваються побачити наші дванадцятеро колін, щиросердо служачи Богові вдень і вночі: ось за цю надію, царю Агріппо, звинувачують мене юдеї. | 7 (обітницю), якої дванадцять поколінь наших, уночі і вдень з витривалістю Богові служивши, надіються осягти. За цю надію, царю, мене юдеї винуватять. | 7 до якої дванадцять наших поколінь, служачи безперестанно ніч і день, надіються дійти, за цю надію я, царю, оскаржений юдеями. | 7 котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди. |
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? | 8 Ну, що тут сказати? Невже ви неймовірним вважаєте, що Бог воскрешає мертвих? | 8 Чому вважається у вас за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих? | 8 Чи вважаєте ви за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих? | 8 Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих? |
9 Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина, | 9 Щоправда, я також гадав, що мені треба діяти супроти ймення Ісуса із Назарету; | 9 Справді, і я гадав, що треба мені було багато діяти проти імени Ісуса Назарянина, | 9 Правда, я вважав, що мені належить зробити багато ворожого проти ймення Ісуса Назарянина, | 9 Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити. |
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. | 10 І чинив те в Єрусалимі: діставши владу від першосвящеників, я багатьох святих кидав до в‘язниць і, коли убивали їх, я подавав за те голос; | 10 - що я і робив у Єрусалимі. Сам я багато святих позамикав був у в'язницях, одержавши від первосвящеників на те владу; а коли їх убивали, я давав проти них свій голос. | 10 що і зробив я в Єрусалимі; і багатьох із святих я замкнув до в'язниць, одержавши владу від архиєреїв. Коли ж їх убивали, давав я згоду. | 10 Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темницї, прийнявши власть од архиєреїв, а як убивали їх, давав мій голос. |
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах. | 11 І по всіх синагогах я багаторазово мучив їх і примушував паплюжити Ісуса, і в надмірній супроти них люті переслідував навіть у чужих містах. | 11 І часто, по всіх синагогах караючи їх, я примушував їх хулити й у несамовитій люті переслідував їх ген по далеких містах. | 11 І дуже часто, караючи їх у всіх синагогах, примушував я їх до богозневаги. А вельми лютуючи на них, переслідував їх навіть по далеких містах. | 11 І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах. |
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників, | 12 Ідучи з цієї метою до Дамаску із владою і дорученням від першосвящеників, | 12 Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та відпорученням первосвящеників, | 12 Ідучи до Дамаска в цих справах, з владою і наказом від архиєреїв, | 12 І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв, |
13 то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!... | 13 Осередь дня на шляху я побачив, володарю, світло з неба, ясніше від сяяння сонця, що осяяло мене і тих, що йшли зі мною. | 13 у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною. | 13 опівдні в дорозі побачив я, царю, світло з небес, ясніше від сяйва соняшного, що осяяло мене і тих, що йшли зі мною. | 13 ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною. |
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку! | 14 Усі ми упали на землю, і я почув голос, що говорив мені єврейською мовою: Савле, Савле, нащо ти переслідуєш Мене? Важко тобі йти супроти рожна. | 14 Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою.» | 14 Як же всі ми попадали на землю, почув я голос, що говорив до мене [і мовив] юдейською мовою: Савле, Савле, чого мене переслідуєш? Тяжко тобі лізти на рожен. | 14 Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти). |
15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. | 15 Я сказав: Хто Ти, Господе? Він сказав: Я Ісус, Котрого ти переслідуєш; | 15 А я озвався: «Господи, хто ти?» Господь же сказав: «Я - Ісус, якого ти переслідуєш. | 15 Я сказав: Хто ти, Господи? Господь відповів: Я Ісус, якого ти переслідуєш. | 15 Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш. |
16 Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. | 16 Але підведися і стань на ноги твої; бо Я на те й з‘явився тобі, щоб настановити тебе служником і свідком того, що ти бачив, і що Я відкрию тобі; | 16 Але встань і підведись на ноги: на це бо я тобі з'явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі ще з'явлюся. | 16 Але підведися і стань на свої ноги, бо на те з'явився я тобі, щоб зробити тебе слугою і свідком того, що ти бачив, і того, що відкрию тобі, | 16 Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі, |
17 Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю, | 17 Визволяючи тебе від народу юдейського і від поганів, до котрих Я відтепер посилаю тебе, | 17 Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю, | 17 визволяючи тебе від народу та від поган, до яких тебе посилаю, | 17 вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю, |
18 відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими. | 18 Відкрити їм очі, щоб вони навернулися від пітьми до світла і від влади сатани до Бога, і вірою в Мене дістали прощення гріхів і жереба із освяченими. | 18 щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими. | 18 щоб відкрити їм очі, аби повернулися від темряви до світла, і від влади сатани до Бога, щоб одержали вони відпущення гріхів і насліддя між освяченими вірою в мене. | 18 відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене. |
19 Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, | 19 Ось чому, царю Агріппо, я не зміг суперечити небесному видінню, | 19 Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню, | 19 Тому, царю Аргиппо, не був я супротивний небесному видінню, | 19 Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню, |
20 але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння. | 20 Але спершу мешканцям Дамаску та Єрусалиму, а відтак усій землі юдейській і поганам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, вдаючись до справ, що достойні каяття. | 20 а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння. | 20 а спершу тим, що були в Дамаску, і потім тим, що в Єрусалимі, і в кожній юдейській околиці, і поганам я проповідував покаяння і навернення до Бога, і щоб чинили діла, гідні покаяння. | 20 а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння. |
21 Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти. | 21 За це схопили мене юдеї в храмі і хотіли розтерзати. | 21 За це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли роздерти. | 21 Через це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли розтерзати. | 21 За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити. |
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, | 22 Одначе, діставши поміч від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому й великому, нічогісінько не кажучи, окрім того, про що пророки і Мойсей казали, що це станеться. | 22 Але, одержавши від Бога допомогу, я по цей день стою і свідчу малим і великим, нічого не кажучи, крім того, що Мойсей і пророки говорили, що має наступити: | 22 Та одержавши допомогу від Бога, аж до цього дня стою, свідчачи малому й великому, не розповідаючи нічого, крім того, про що говорили пророки й Мойсей, що має статися: | 22 Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей: |
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам! | 23 Тобто, що Христос мусив постраждати і, поставши перший з мертвих, сповістити світло народові юдейському і поганам. | 23 що Христос має страждати, і що він перший, воскресши з мертвих, має проповідувати світло народові й поганам.» | 23 що має постраждати Христос, що він, перший воскреслий із мертвих, має проповідувати світло народові та поганам. | 23 що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам. |
24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму! | 24 Коли він отак захищався, Фест дужим голосом сказав: Ти втрачаєш здоровий глузд, Павле! Значна освіта доводить тебе до божевілля. | 24 Коли ж він так боронився, Фест мовив голосом сильним: «Сходиш з глузду, Павле! Велика наука приводить тебе до божевілля.» | 24 Як же він так відповідав, Фест гучним голосом сказав: Безумствуєш, Павле. Велика наука зводить тебе в безумство. | 24 Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять. |
25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. | 25 Ні, високоповажний Фесте, сказав він, я не втрачаю глузду, але повідую слова істини і здорового розуму: | 25 А Павло озвався: «Я не зійшов з глузду, велебний Фесте, а слова правди й розуму говорю. | 25 А Павло: Не безумствую, - сказав, - шляхетний Фесте, кажу правдиві й розумні слова. | 25 Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю. |
26 Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це. | 26 Бо відає про те цар, перед котрим якраз і повідую сміливо; я зовсім не вірю, щоб від нього було щось із цього утаємничене, бо це не в якомусь закутку відбувалося; | 26 Знає бо про те цар, до якого я з відвагою говорю, певний, що нічого з цього від нього не втаїлося, бо це не в закутку діялося. | 26 Знає бо цар про це, до якого я сміливо говорю, бо не вірю, щоб із цього щось від нього заховалося, бо це не в закутку сталося. | 26 Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось. |
27 Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш. | 27 Чи віриш, царю Агріппо, пророкам? Знаю, що віриш. | 27 Чи віруєш, царю Аґриппо, у пророків? Знаю, що віруєш.» | 27 Чи віруєш, царю Агриппо, в пророків? Знаю, що віруєш. | 27 Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш. |
28 Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином... | 28 Агріппа сказав Павлові: Ти замалим не переконав мене стати християнином. | 28 Агриппа ж до Павла: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!» | 28 Агриппа Павлові: Ще трохи і мене переконаєш християнином стати. | 28 Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином. |
29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів... | 29 Павло сказав: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не лише ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, окрім оцих ланцюгів. | 29 А Павло: «Чи трохи, чи багато, я молив би Бога, щоб не лише ти, а всі, що нині це чують, стали такими, як і я, - без оцих кайданів.» | 29 А Павло: Чи трохи, чи багато, благав я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, що сьогодні мене чують, стали такими, як я, за винятком цих кайданів. | 29 Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів. |
30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів. | 30 Коли він сказав це, то цар і намісник, Верніка і ті, що сиділи з ними, підвелися. | 30 Встав же цар і правитель, Верніка й ті, що сиділи з ними, | 30 [І, як це сказав йому,] підвівся цар, і намісник, і Верніка, і ті, що сиділи з ними, | 30 І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними, |
31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить! | 31 І, відійшовши набік, розмовляли поміж собою, що, мовляв, цей чоловік нічого, що варте смерти чи ув‘язнення, не чинить. | 31 і відійшли набік та розмовляли між собою: «Цей чоловік - казали - не зробив нічого, гідного смерти чи кайданів.» | 31 і, відійшовши, казали один одному, мовлячи, що нічого вартого смерти або кайданів цей чоловік не робить. | 31 і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей. |
32 Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря. | 32 І сказав Агріппа Фестові: Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав суду в кесаря. А тому й зважився намісник послати його до кесаря. | 32 Аґриппа ж сказав до Феста: «Цього чоловіка можна було б відпустити, якби він не покликався на кесаря.» | 32 Агриппа ж Фестові сказав: Цей чоловік міг би бути відпущеним, якби не відкликався був до кесаря. | 32 Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря. |