1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 1 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | 1 Промовив Господь до Мойсея: | 1 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 1 І рече Господь Мойсейові: |
2 Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, вичавленої оливи з оливкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпаду. | 2 Накажи синам Ізраїля, щоб вони принесли тобі єлею чистого, виготовленого для освітлення, щоб безнастанно горів світильник. | 2 «Накажи синам Ізраїля, щоб принесли тобі чистої олії з розчавлених оливок для світильника, щоб тримати лямпи засвіченими повсякчасно. | 2 Заповідж ізраїльським синам, і хай візьмуть тобі олію, олію чисту биту для світла, щоб завжди світити світило | 2 Скажи синам Ізрайлевим принести тобі олїї оливної, забиваної, чистої на сьвітло, щоб без перестанку горіли лямпи. |
3 Поза завісою свідоцтва в скинії заповіту прирядить її Аарон від вечора аж до ранку перед Господнім лицем назавжди. Це вічна постанова для ваших поколінь! | 3 Поза запоною [Ковчега] одкровення у скинії зібрання Аарон [і його сини] повинні ставити його перед Господом з вечора до ранку завжди. Це вічна настанова поколінням вашим. | 3 Арон поставить його ззовні завіси завіту в наметі зборів, щоб з вечора до ранку горів перед Господом повсякчасно. Це повсякчасний закон для ваших нащадків. | 3 зі зовні занавіси в шатрі свідчення. І палитимуть її безупинно Аарон і його сини з вечора до ранку перед Господом. Це закон вічний в роди ваші. | 3 З надвору завіси сьвідчення в соборному наметї ставляти ме їх Арон з вечора до ранку перед Господом повсячасно: установа віковічня в роди ваші. |
4 На чистім свічнику прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем назавжди. | 4 На свічникові чистому мусять вони ставити лампади перед Господом завжди. | 4 На щирозолотому свічнику він порозставляє лямпадки, які горітимуть повсякчасно перед Господом. | 4 На чистому світилі палитимете світила перед Господом до ранку. | 4 На сьвітильнику чистому ставляти ме лямпи перед Господом повсячасно. |
5 І візьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, по дві десяті ефи буде один калач. | 5 І візьми добірного пшеничного борошна і спечи з нього дванадцять хлібів, у кожному хлібі має бути дві десятих [ефи]. | 5 Візьмеш питльованої муки та й спечеш із неї дванадцять коржів, дві десятини ефи кожний, | 5 І візьмете пшеничну муку і зробите з неї десять хлібів, дві десятини буде один хліб. | 5 І візьмеш муки пшеничної та й спечеш із неї дванайцять коржів; по дві десятинї ефи нехай буде в одному коржі. |
6 І покладеш їх у два ряди, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем, | 6 І поклади їх у два ряди, по шестеро в ряд, на чистому столі перед Господом. | 6 і покладеш їх у два ряди, по шість до ряду, на чистому столі перед Господом; | 6 І покладете їх в два ряди, шість хлібів в один ряд, на чистій трапезі перед Господом. | 6 І покладеш їх двома рядами, по шість до ряду, на чистому столї перед Господом. |
7 і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за пригадувальну частину, огняна жертва для Господа. | 7 І поклади на [кожний] ряд чистого ладану, і буде це на хлібі для пам'ятку, для підношення Господові, вчиненого на вогні. | 7 а на кожен ряд покладеш чистого ладану, що буде на хлібі як пахощі на спалення перед Господом. | 7 І покладете на ряд чистий ладан і сіль, і будуть хліби лежати на память перед Господом. | 7 І класти меш на кожен ряд їх ладан чистий, щоб на хлїбі він був часткою на спомин, на огняну жертву Господеві. |
8 Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем завжди, від Ізраїлевих синів, вічний заповіт. | 8 Кожної суботи постійно треба класти їх перед Господом від синів Ізраїля. Це – заповіт навіки. | 8 Що кожної суботи напоготовлятимуть його перед Господом, повсякчасно, як віковічний союз від синів Ізраїля. | 8 В день суботний покладеться перед Господом завжди ізраїльськими синами, це завіт вічний. | 8 Що соботи приготовляти ме його перед Господом од синів Ізрайлевих на ознаку віковічнього завіту. |
9 І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняних жертов Господніх. Це вічна постанова. | 9 Вони будуть належати Ааронові та синам його, які будуть їсти їх на святому місці; бо це велика святиня для них із приношень Господові, вчинених вогнем; [це] – настанови навіки. | 9 Він (хліб) буде Аронові й синам його, й вони їстимуть його на святому місці, бо, як пресвята річ із вогняних жертв Господеві, належиться йому по віковічному праву.» | 9 І буде для Аарона і його синів, і їстимуть їх на святому місці, бо це святе святих, це йому з жертвованого Господеві, це закон вічний. | 9 І буде він Аронові й синам його, і їсти муть вони його в сьвятому місцї; бо се про них сьвята над сьвяту із огняних жертов Господнїх: установа віковічня. |
10 І вийшов син ізраїльтянки, а він був син єгиптянина, між Ізраїлевих синів. І сварився в таборі син тієї ізраїльтянки з одним ізраїльтянином. | 10 І вийшов син однієї ізраїльтянки, який народився від єгиптянина, до синів Ізраїля, і посварилися в стані син ізраїльтянки з ізраїльтянином; | 10 Раз зайшов між синів Ізраїля один, що його мати була ізраїльтянкою, а батько єгиптянином, то зчинилась у таборі суперечка між сином ізраїльтянки та одним ізраїльтянином. | 10 І вийшов син жінки ізраїльтянки і він був сином єгиптянина, між ізраїльськими синами. І билися в таборі він, що з ізраїльтянки, і чоловік ізраїльтянин. | 10 І вийшов син якоїсь Ізраїльки; се був син одного Египтїя посеред синів Ізрайлевих, і почав сваритись в таборі син Ізраїльки з одним чоловіком Ізраїльським. |
11 І син тієї ізраїльтянки богозневажив Ім'я Господнє, і проклинав. І привели його до Мойсея. А ймення матері його Шеломіт, дочка Діври, з Данового племени. | 11 Ганьбив син Ізраїльтянки ймення [Господнє] і проклинав. І привели його до Мойсея. | 11 І став син ізраїльтянки хулити ім'я (Господа) і клясти його. І приведено його до Мойсея. Мати ж його звалась Шеломіт, дочка Діврі, з покоління Дана. | 11 І син жінки ізраїльтянки, прикликавши імя, прокляв, і припровадили його до Мойсея. І імя матері його Саломіт, дочка Дабрі з племени Дана. | 11 І хулив син Ізраїльської жінки імя Боже, та й кляв його. І приведено його до Мойсея. Імя матери його Селомита Дибріївна, з роду Данового. |
12 І посадили його під сторожу аж до вияснення через уста Господні. | 12 І замкнули його під варту, доки не буде оголошена їм воля Господня. | 12 І віддано його під сторожу, поки Мойсей не об'явить їм, що валить Господь. | 12 І всадили його до вязниці, щоб судити його за господніми заповідями. | 12 І віддано його під сторожу, щоб обявлено їм волю Господню. |
13 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 13 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | 13 І Господь сказав Мойсеєві: | 13 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 13 І рече Господь Мойсейові: |
14 Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада. | 14 Виведи того, хто проклинав, геть зі стану, і всі, хто чув, нехай покладуть руки свої на голову його, і вся громада заб'є його камінням. | 14 «Виведи богохульника поза табір, і нехай усі, хто чув, покладуть свої руки йому на голову, і нехай уся громада його каменує. | 14 Виведи того, що прокляв, поза табір, і хай усі, хто чув, покладуть свої руки на його голову, і хай ввесь збір побє його камінням. | 14 Виведи поганьця геть з табору, і нехай усї хто чув, покладуть руки свої на голову йому, та й нехай вся громада вбє каміннєм його. |
15 А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне Бога свого, то понесе він свій гріх. | 15 І синам Ізраїля скажи: Хто буде проклинати Бога свого, той понесе гріх свій. | 15 До синів же Ізраїля промовиш: Хоч хто б то був, що клястиме Бога свого, понесе кару за свій гріх. | 15 І скажи ізраїльським синам і промовиш до них: Людина, людина, якщо проклене Бога, гріх одержить. | 15 До синів же Ізрайлевих промовиш і скажеш: Хто б то нї був, що клясти ме Бога свого, гріх свій він нести ме. |
16 А той, хто богозневажив Господнє Ймення, буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець, коли богозневажатиме Ймення Господнє, буде забитий. | 16 І ганьбитель ймення Господнього мусить померти, камінням заб'є його вся громада. Коли захожий, а чи народжений на цій землі почне ганьбити ймення [Господнє], скараний буде на смерть. | 16 Хто хулить ім'я Господнє, того скарати смертю, вся громада нехай каменує його; чи приходень, чи тубілець, як хулитиме Ім'я, мусить умерти. | 16 Хто ж називає імя господне хай смертю помре. Хай ввесь ізраїльський збір побє його камінням. Чи приходько чи туземець, як він назве імя господнє хай помре. | 16 А хто хулить імя Господнє, того зараз скарати смертю, уся громада мусить окаменувати його; чи приходень, чи землянин: як скаже хулу на імя Господнє, мусить вмерти. |
17 І кожен, хто заб'є людину, буде конче забитий. | 17 Хто заб'є якого-небудь чоловіка, той скараний буде на смерть. | 17 Хто вбив би на смерть яку людину, його треба скарати смертю. | 17 І людина, яка побє душу людини і вона помре, хай смертю помре. | 17 І хто вбє яку людину, і того скарати смертю. |
18 А хто заб'є яку скотину, той відшкодує її, життя за життя. | 18 Хто заб'є скотину, має заплатити за неї, скотиною за скотину. | 18 Хто вб'є яку скотину, мусить за неї віддати, скотину за скотину. | 18 І як хто побє худобу, і помре, хай віддасть душу за душу. | 18 А хто вбив скотину, мусить вернути за неї: життя за життя. |
19 І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, як хто зробив, так буде зроблено йому: | 19 Хто вчинить пошкодження на тілі ближнього свого, тому треба зробити те саме, що й він заподіяв. | 19 Хто зранить свого ближнього, - що вчинив він, те й йому нехай учинять. | 19 І якщо хто завдасть ваду ближньому, так як зробив він йому, так само йому буде вчинено. | 19 І хто вшкодить ближнього свого, що він учинив, те й йому нехай учинять. |
20 зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому. | 20 Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він учинив пошкодження на [тілі] чоловіка, так і йому треба зробити. | 20 Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; яке ушкодження він заподіяв людині, такого нехай завдадуть йому. | 20 Побиття за побиття, око за око, зуб за зуб. Яку завдасть ваду людині, так віддасться йому. | 20 Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він ушкодив людинї, так і йому нехай ушкодять. |
21 А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є людину, той буде забитий. | 21 Хто заб'є скотину, мусить заплатити за неї, а хто заб'є чоловіка, того необхідно скарати на смерть. | 21 Хто вб'є скотину, мусить за неї повернути; хто вб'є людину, мусить бути скараний смертю. | 21 Хто вдарить людину, і помре, хай смертю помре. | 21 Тим же то хто вбив скотину, мусить вернути за неї, а хто вбив людину, мусить бути вбитий. |
22 Суд один буде для вас, приходько буде як тубілець. Бо Я Господь Бог ваш! | 22 Один суд має бути у вас, як для захожого, так і для будь-кого з вашого краю; бо Я Господь, Бог ваш. | 22 Одно право буде в вас, так для приходня, як і для тубільця; я бо - Господь, Бог ваш.» | 22 Закон буде один для приходька і місцевого, бо Я є Господь Бог ваш. | 22 Одно право буде в вас, як для приходня, так і для землянина; я бо Господь, Бог ваш. |
23 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того, хто проклинав, поза табір, та й закидали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві. | 23 І сказав Мойсей синам Ізраїля, і вивели того, хто проклинав, геть зі стану, і забили його камінням, і вчинили сини Ізраїля, як звелів Господь Мойсеєві. | 23 І коли Мойсей об'явив це синам Ізраїля, вони вивели богохульника поза табір та й укаменували його. І вчинили сини Ізраїля так, як заповідав Господь Мойсеєві. | 23 І сказав Мойсей ізраїльським синам, і вивели того, що прокляв, поза табір і побили його камінням. І сини ізраїльські зробили так як, Господь заповів Мойсеєві. | 23 І промовив Мойсей синам Ізрайлевим, що мусять вони вивести поганця геть із табору та й закидати каміннєм; і вчинили сини Ізрайлеві так, як заповідав Господь Мойсейові. |