1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке: | 1 І було до мене слово Господнє дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня [місяця]. | 1 Дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє: | 1 І до мене було господнє слово в девятому році, в десятому місяці, в десятому (дні) місяця, кажучи: | 1 І надійшло слово Господнє до мене в девятому роцї, у десятому місяцї, на девятий день місяця - таке: |
2 Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. | 2 Сину людський! Запиши собі ім'я цього дня, цього самого дня: цього самого дня цар вавилонський підійде до Єрусалиму. | 2 «Сину чоловічий, запиши собі сьогоднішнє число дня, бо цього дня цар вавилонський обляг Єрусалим. | 2 Людський сину, запиши собі кожний день від цього дня, в якому цар Вавилону пішов проти Єрусалиму, від сьогоднішнього дня, | 2 Сину чоловічий! запиши собі число сього дня, сього самого дня; сього бо самого дня вдарить царь Вавилонський на Ерусалим. |
3 І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього. | 3 І повідай на бунтівний дім притчу, і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Постав казана, постав і налий до нього води; | 3 Скажи бунтівливому домові притчу й промов до нього: Так говорить Господь Бог: Постав казан, постав та налий води до нього. | 3 і скажи притчу проти дому, що огірчує, і скажеш до них: Так говорить Господь: Постав казан і влий до нього води | 3 І приточи сьому неслухняному домові примір, та й промов до його: Так говорить Господь Бог: Постав котел, постав та налий в його води; |
4 Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними. | 4 Поклади до нього куски м'яса, всі ліпші куски, стегна і лопатку, і накидай найдобірніших кісток; | 4 Поклади туди шматки м'яса, всілякі щонайліпші кусні, стегно й лопатку. Наповни його найдобірнішими кістками. | 4 і вкинь до нього порізане, всяке гарні порізні часті, литку і плече очищене від костей | 4 Повкладай в його шматки мясива, що найлучші куснї, - стегна й лопатки з усїма їх здоровенними кістками, - |
5 Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його. | 5 Відібраних овець візьми, і [розпали ] під ним кості, і кип'яти, щоб кості розварилися в ньому. | 5 Візьми їх із овець найдобірніших, наклади дров під казан; нехай кипить усе сильно, аж поки кості в нім розваряться. | 5 взяте з вибраного скота і пали кості під ними. Зварив, зварив і спік його кості посеред нього. | 5 Набери їх із добірних овець - та й наложи під казана костей, і нехай кипить усе доти, аж і костї розваряться. |
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок! | 6 Тому так говорить Господь Бог: Горе, місту крови! Горе казанові, в котрому є накип і з якого накип його не сходить! Куском за куском викидайте з нього, не вибирайте за жеребом. | 6 Бо так говорить Господь Бог: Горе місту крови, казанові, вкритому іржею, іржею, що не відстає від нього. Шматок за шматком повикидай з нього, не треба на них кидати жереба, | 6 Через це так говорить Господь: Місто крови - казан в якому є іржа в ньому, й іржа з нього не вийшла, по своїй часті вивів, не впав на нього жереб. Бо його кров посеред нього, Я його поставив на гладкому камені. Я його не вилив на землю, щоб покрити його землею. | 6 Бо так говорить Господь Бог: Горе крововинному місту! горе казанові заржавілому, що ржа не відстає від його! шматок за шматком повикидають із його, не вибираючи їх по жеребу. |
7 Кров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. | 7 Бо кров його серед нього і він залишив її на голій скелі; не на землю виливав її, де вона могла вкритися пилом. | 7 бо пролита ним кров і досі посеред нього; на голій скелі зоставив її, не проливав її на землю, де б вона вкрилась була порохом. | 7 | 7 Бо пролита ним кров і досі посеред него; на голій скелї вона, він бо не проливав її на землю, де б вона покрилась була порохом. |
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була. | 8 Щоби пробудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не щезла. | 8 Щоб розбудити в собі гнів, щоб помститись, зоставив я пролиту ним кров на голій скелі, щоб вона не прикрилась. | 8 Щоб вийшов гнів на пімсту, щоб Я дав пімстити його кров на гладкому камені, щоб її не покрити. | 8 Щоб розбудити в собі досаду, й над ним помститись, оставив я пролиту ним кров на голій скелї, щоб вона не прикрилась. |
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я! | 9 А тому так говорить Господь Бог: Горе місту крови! І Я розкладу велике багаття. | 9 Тому ось як говорить Господь Бог: Горе місту крови! Я теж розкладу велике вогнище. | 9 Через це так говорить Господь: І Я побільшу полумінь | 9 Тим же то так говорить Господь Бог: Горе місту крововинному! з його накладу я величезну купу. |
10 Підклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть. | 10 Наклади більше дров, розпали вогонь, вивари м'ясо; нехай все загусне, і кості перетліють. | 10 Наклади багато дров, запали вогонь, вари добре м'ясо, приготуй приправи, щоб аж кості розварились. | 10 і помножу дрова і запалю огонь, щоб мясо розстало і випарувала юшка | 10 Додавай підпалу, роздувай огонь; виварюй мясиво, нехай усе аж загусне й костї порозпадаються. |
11 І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. | 11 І коли казан буде порожній, постав його на жар, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася в ньому нечистота його, і весь накип його пощез. | 11 Тоді постав порожній казан на жару, щоб розжарився, і мідь розжеврілась, щоб бруд у ньому розтопився, і щоб іржа на ньому зникла. | 11 і щоб стояло на вугіллю, щоб його мідь розпалилася і розігрілася і розтопилася посеред його нечистоти, і зникла його іржа, | 11 Тодї постав порожного казана на жару, щоб розжаривсь і мідь його розпустилась, і нечисть в йому витопилась, і ржа його зникла. |
12 Увесь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею! | 12 Праця буде важкою, але значний накип його не зійде з нього; і в огні [залишиться ] на ньому накип його. | 12 Та шкода праці! Груба іржа на ньому не сходить від вогню! | 12 і не вийде з нього його велика іржа, і його іржа буде на встид, | 12 Та шкода тяжкої працї! груба ржа не зійде з його; і в огнї полишиться на йому ржа його. |
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі. | 13 У нечистоті твоїй така мерзота, що скільки Я не чищу тебе, ти все одно не чистий; від нечистоти твоєї ти й надалі не очистишся, аж доки люті Моєї Я не погамую над тобою. | 13 Від нечистоти твоїх злочинів я хотів очистити тебе, та ти не хотіло очиститись від твоєї нечистоти; тому не очистишся більше, аж докіль я не зжену мого гніву на тобі. | 13 томущо ти опоганювалося. І що коли ще не очистишся, доки виповню мій гнів? | 13 В нечистотї твоїй стільки поганї, що скілько й не намагався тебе очистити, ти все таки нечиста; од нечистї твоєї ти й далїй не очистишся, аж докіль я удовольню мою досаду на тобі! |
14 Я, Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє! | 14 Я – Господь, Я кажу: Це прийде і Я вчиню; не усуну, і не дам пощади, і не помилую. За шляхами твоїми і за справами твоїми будуть судити тебе, – говорить Господь Бог. | 14 Я, Господь, сказав це. Так воно буде, я зроблю так. Я не попущу, не пожалую, не змилуюся! За твоїми вчинками та за твоїми діяннями буду тебе судити», - слово Господа Бога. | 14 Я Господь сказав, і прийде, і зроблю. Не відставлю, ані не помилую. За твоїми дорогами і за твоїми пожаданнями судитиму тебе, говорить Господь. Через це Я тебе судитиму за твоєю кровю і судитиму тебе за твоїми пожаданнями, ти нечиста славна, і що багато огірчуєш. | 14 Я, Господь, я говорю се; воно прийде, я вчиню так; нїчого з того не зміню; не буде в мене пощади, не буде помилування. По твоїх поступках і по твоїх учинках будуть судити тебе, говорить Господь Бог. |
15 І було мені слово Господнє таке: | 15 І було до мене слово Господнє: | 15 Надійшло до мене таке слово Господнє: | 15 І до мене було господнє слово, що казало: | 15 І надійшло до мене слово Господнє: |
16 Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя. | 16 Сину людський! Ось, Я заберу від тебе несподіваною уразою втіху очей твоїх; але ти не нарікай, і не плач, і нехай не з'являться у тебе сльози. | 16 «Сину чоловічий! Ось я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз. | 16 Людський сину, ось Я беру в тебе пожадання твоїх очей в бойовому поході. Не турбуйся, ані не заплачеш. | 16 Сину чоловічий! ось я возьму в тебе втїху очей твоїх через недугу; та ти не жалкуй, не плач не рони сьліз; |
17 Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба. | 17 Зітхай у безмов'ї, плачу по мертвих не звершуй; але обв'яжи себе завоєм і взувай на ноги взуття твоє, і бороди не затуляй і хліба від чужих не їж. | 17 Мовчки зідхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову турбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й звичайного хліба не їж.» | 17 Стогін крови, бедра, є плач. Твоє волосся не буде на тобі сплетене і твоє взуття на твоїх ногах, не будеш потішений їхніми губами і людського хліба не їстимеш. | 17 Мовчки зітхай, звичайного голосїння по мертвих не справляй; обвивай собі завивало, вбувай ноги в твою обуву, не закривай бороди та й не їж від чужих (старечого) хлїба. |
18 І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. | 18 І по тому, як говорив я вранці слово до народу, увечері померла дружина моя, і другого дня я вчинив так, як наказано було мені. | 18 Уранці говорив я до людей, а ввечорі умерла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповіджено. | 18 І я заговорив до народу вранці так як мені ввечорі заповіджено. І я зробив вранці так як мені заповіджено. | 18 І говорив я про се вранцї до люду, увечорі ж умерла жінка моя; а назавтра чинив я, як менї заповідано. |
19 І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш? | 19 І сказав мені народ: Чи не скажеш нам, яка ознака для нас у тому, що ти робиш? | 19 І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що воно значить те, що ти робиш?» | 19 І сказав до мене нарід: Чи не сповіщаєш нам, що є це, що ти чиниш? | 19 І питали в мене люде: Чи то ж нам не скажеш, що воно має значити, що ти так робиш? |
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: | 20 І сказав я їм: До мене було слово Господнє: | 20 А я відповів їм: До мене надійшло таке слово Господнє: | 20 І я до них сказав: До мене було господнє слово, що казало: | 20 А я відказав їм: До мене надійшло слово Господнє, таке: |
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча... | 21 Скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, Я віддам на наругу святиню Мою, опертя сили вашої, втіху очей ваших, і втіху душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, котрих ви покинули, упадуть від меча. | 21 «Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось я віддаю на опоганення мою святиню, вашу зухвалу гординю, утіху очей ваших, одраду душі вашої. Сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча. | 21 Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь: Ось Я опоганюю мої святощі, гордість вашої сили, пожадання ваших очей, і те, що щадить ваші душі. І ваші сини і ваші дочки, яких ви оставили, впадуть від меча. | 21 Скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, я передаю на опоганеннє сьвятиню мою, - сесю опору сили вашої, роскіш очей ваших і одраду душі вашої, а сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть од меча. |
22 І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти... | 22 І коли ви будете чинити те саме, що вчинив я; бороди не будете затуляти, і хліба від чужих не будете їсти; | 22 Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й звичайного хліба не будете їсти. | 22 І зробите так як я зробив. Не будете потішені їхніми устами і не їстимете людський хліб, | 22 А ви чинити мете так, як я вчинив тепер: не будете закривати бороди й хлїба од чужих не будете їсти; |
23 А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного... | 23 І завої ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших і не будете нарікати і плакати, але будете вичахати від гріхів ваших і зітхати один перед одним. | 23 Турбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі в вас на ногах. Ви не будете лементувати й плакати. Ви будете нидіти у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати. | 23 і ваші чуприни на вашій голові, і ваша обува на ваших ногах. Ані не плакатимете, ані не ридатимете, і розтанете у ваших беззаконнях і потішите кожний свого брата. | 23 Обвивала ваші остануть на головах у вас і обува ваша - на ногах ваших; не будете побиватись і плакати а осторопієте перед гріхами вашими й одно перед одним будете стогнати. |
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог. | 24 І буде для вас Єзекіїл ознакою: усе, що він чинив, і ви будете чинити, і коли це справдиться, то спізнаєте, що Я – Господь Бог. | 24 Єзекиїл буде вам знаком. Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що я - Господь Бог. | 24 І Єзекіїл буде вам на знак. За всім, що він зробив, ви зробите, коли це прийде. І пізнаєте, що Я Господь. | 24 І буде вам Езекиїл знаком пророчим, бо так само, як він чинив, чинити мете й ви; а як те все станеться, зрозумієте, що я - Господь Бог. |
25 А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх, | 25 А щодо тебе, сину людський, то у той день, коли Я заберу в них прикраси слави їхньої, втіху очей їхніх і втіху душі їхньої, синів їхніх, і доньок їхніх, – | 25 Щождо тебе, сину чоловічий, то того дня, як я відніму від них їхню силу, їхню горду радість, утіху очей їхніх, одраду їхньої душі, синів їхніх і дочок їхніх, - | 25 І ти, людський сину, чи не в дні коли беру в них силу, піднесення їхньої похвали, пожадання їхніх очей і піднесення їхнього духа, їхніх синів і їхніх дочок, | 25 Що ж до тебе, сину чоловічий, то в той день, як уйму їм окрасу слави їх, радощі очей їх, і відраду душі їх, - їх синів і дочки їх, - |
26 того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха. | 26 Того дня прийде до тебе врятований [звідти], щоб повідати вістку у вуха твої, | 26 того дня прийде до тебе втікач, щоб принести тобі про це вістку. | 26 (чи не) в тому дні прийде той, що спасається до тебе, щоб сповістити тобі до ух? | 26 Того дня прийде до тебе звідти такий, що врятуєсь, щоб принести вістку в уші твої. |
27 Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь! | 27 Того дня при цьому врятованому розтуляться уста твої, і ти будеш говорити і не залишишся уже безмовним, і будеш ознакою для них, і спізнаєш, що Я – Господь. | 27 Того дня твої уста відкриються до втікача, і ти станеш говорити й не будеш більше німим; і будеш для них знаком, і вони взнають, що я - Господь.» | 27 В тому дні відкриються твої уста до того, що спасся, і заговориш і більше не замовчиш. І будеш їм на знак, і пізнають, що Я Господь. | 27 Того дня одверзуться уста твої разом із устами втїкача того, й станеш (уже сьміливо) говорити, й не будеш уже мовчати, та й станешся їм ознакою, щоб зрозуміли, що я - Господь. |