1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:1 І було до мене слово Господнє дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня [місяця].1 Дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє: 1 І до мене було господнє слово в девятому році, в десятому місяці, в десятому (дні) місяця, кажучи: 1 І надійшло слово Господнє до мене в девятому роцї, у десятому місяцї, на девятий день місяця - таке:
2 Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.2 Сину людський! Запиши собі ім'я цього дня, цього самого дня: цього самого дня цар вавилонський підійде до Єрусалиму.2 «Сину чоловічий, запиши собі сьогоднішнє число дня, бо цього дня цар вавилонський обляг Єрусалим.2 Людський сину, запиши собі кожний день від цього дня, в якому цар Вавилону пішов проти Єрусалиму, від сьогоднішнього дня,2 Сину чоловічий! запиши собі число сього дня, сього самого дня; сього бо самого дня вдарить царь Вавилонський на Ерусалим.
3 І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього.3 І повідай на бунтівний дім притчу, і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Постав казана, постав і налий до нього води;3 Скажи бунтівливому домові притчу й промов до нього: Так говорить Господь Бог: Постав казан, постав та налий води до нього.3 і скажи притчу проти дому, що огірчує, і скажеш до них: Так говорить Господь: Постав казан і влий до нього води3 І приточи сьому неслухняному домові примір, та й промов до його: Так говорить Господь Бог: Постав котел, постав та налий в його води;
4 Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними.4 Поклади до нього куски м'яса, всі ліпші куски, стегна і лопатку, і накидай найдобірніших кісток;4 Поклади туди шматки м'яса, всілякі щонайліпші кусні, стегно й лопатку. Наповни його найдобірнішими кістками.4 і вкинь до нього порізане, всяке гарні порізні часті, литку і плече очищене від костей4 Повкладай в його шматки мясива, що найлучші куснї, - стегна й лопатки з усїма їх здоровенними кістками, -
5 Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його.5 Відібраних овець візьми, і [розпали ] під ним кості, і кип'яти, щоб кості розварилися в ньому.5 Візьми їх із овець найдобірніших, наклади дров під казан; нехай кипить усе сильно, аж поки кості в нім розваряться.5 взяте з вибраного скота і пали кості під ними. Зварив, зварив і спік його кості посеред нього.5 Набери їх із добірних овець - та й наложи під казана костей, і нехай кипить усе доти, аж і костї розваряться.
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!6 Тому так говорить Господь Бог: Горе, місту крови! Горе казанові, в котрому є накип і з якого накип його не сходить! Куском за куском викидайте з нього, не вибирайте за жеребом.6 Бо так говорить Господь Бог: Горе місту крови, казанові, вкритому іржею, іржею, що не відстає від нього. Шматок за шматком повикидай з нього, не треба на них кидати жереба,6 Через це так говорить Господь: Місто крови - казан в якому є іржа в ньому, й іржа з нього не вийшла, по своїй часті вивів, не впав на нього жереб. Бо його кров посеред нього, Я його поставив на гладкому камені. Я його не вилив на землю, щоб покрити його землею.6 Бо так говорить Господь Бог: Горе крововинному місту! горе казанові заржавілому, що ржа не відстає від його! шматок за шматком повикидають із його, не вибираючи їх по жеребу.
7 Кров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.7 Бо кров його серед нього і він залишив її на голій скелі; не на землю виливав її, де вона могла вкритися пилом.7 бо пролита ним кров і досі посеред нього; на голій скелі зоставив її, не проливав її на землю, де б вона вкрилась була порохом.7 7 Бо пролита ним кров і досі посеред него; на голій скелї вона, він бо не проливав її на землю, де б вона покрилась була порохом.
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.8 Щоби пробудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не щезла.8 Щоб розбудити в собі гнів, щоб помститись, зоставив я пролиту ним кров на голій скелі, щоб вона не прикрилась.8 Щоб вийшов гнів на пімсту, щоб Я дав пімстити його кров на гладкому камені, щоб її не покрити.8 Щоб розбудити в собі досаду, й над ним помститись, оставив я пролиту ним кров на голій скелї, щоб вона не прикрилась.
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я!9 А тому так говорить Господь Бог: Горе місту крови! І Я розкладу велике багаття.9 Тому ось як говорить Господь Бог: Горе місту крови! Я теж розкладу велике вогнище.9 Через це так говорить Господь: І Я побільшу полумінь9 Тим же то так говорить Господь Бог: Горе місту крововинному! з його накладу я величезну купу.
10 Підклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть.10 Наклади більше дров, розпали вогонь, вивари м'ясо; нехай все загусне, і кості перетліють.10 Наклади багато дров, запали вогонь, вари добре м'ясо, приготуй приправи, щоб аж кості розварились.10 і помножу дрова і запалю огонь, щоб мясо розстало і випарувала юшка10 Додавай підпалу, роздувай огонь; виварюй мясиво, нехай усе аж загусне й костї порозпадаються.
11 І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.11 І коли казан буде порожній, постав його на жар, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася в ньому нечистота його, і весь накип його пощез.11 Тоді постав порожній казан на жару, щоб розжарився, і мідь розжеврілась, щоб бруд у ньому розтопився, і щоб іржа на ньому зникла.11 і щоб стояло на вугіллю, щоб його мідь розпалилася і розігрілася і розтопилася посеред його нечистоти, і зникла його іржа,11 Тодї постав порожного казана на жару, щоб розжаривсь і мідь його розпустилась, і нечисть в йому витопилась, і ржа його зникла.
12 Увесь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею!12 Праця буде важкою, але значний накип його не зійде з нього; і в огні [залишиться ] на ньому накип його.12 Та шкода праці! Груба іржа на ньому не сходить від вогню!12 і не вийде з нього його велика іржа, і його іржа буде на встид,12 Та шкода тяжкої працї! груба ржа не зійде з його; і в огнї полишиться на йому ржа його.
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі.13 У нечистоті твоїй така мерзота, що скільки Я не чищу тебе, ти все одно не чистий; від нечистоти твоєї ти й надалі не очистишся, аж доки люті Моєї Я не погамую над тобою.13 Від нечистоти твоїх злочинів я хотів очистити тебе, та ти не хотіло очиститись від твоєї нечистоти; тому не очистишся більше, аж докіль я не зжену мого гніву на тобі.13 томущо ти опоганювалося. І що коли ще не очистишся, доки виповню мій гнів?13 В нечистотї твоїй стільки поганї, що скілько й не намагався тебе очистити, ти все таки нечиста; од нечистї твоєї ти й далїй не очистишся, аж докіль я удовольню мою досаду на тобі!
14 Я, Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє!14 Я – Господь, Я кажу: Це прийде і Я вчиню; не усуну, і не дам пощади, і не помилую. За шляхами твоїми і за справами твоїми будуть судити тебе, – говорить Господь Бог.14 Я, Господь, сказав це. Так воно буде, я зроблю так. Я не попущу, не пожалую, не змилуюся! За твоїми вчинками та за твоїми діяннями буду тебе судити», - слово Господа Бога.14 Я Господь сказав, і прийде, і зроблю. Не відставлю, ані не помилую. За твоїми дорогами і за твоїми пожаданнями судитиму тебе, говорить Господь. Через це Я тебе судитиму за твоєю кровю і судитиму тебе за твоїми пожаданнями, ти нечиста славна, і що багато огірчуєш.14 Я, Господь, я говорю се; воно прийде, я вчиню так; нїчого з того не зміню; не буде в мене пощади, не буде помилування. По твоїх поступках і по твоїх учинках будуть судити тебе, говорить Господь Бог.
15 І було мені слово Господнє таке:15 І було до мене слово Господнє: 15 Надійшло до мене таке слово Господнє: 15 І до мене було господнє слово, що казало: 15 І надійшло до мене слово Господнє:
16 Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя.16 Сину людський! Ось, Я заберу від тебе несподіваною уразою втіху очей твоїх; але ти не нарікай, і не плач, і нехай не з'являться у тебе сльози.16 «Сину чоловічий! Ось я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз.16 Людський сину, ось Я беру в тебе пожадання твоїх очей в бойовому поході. Не турбуйся, ані не заплачеш.16 Сину чоловічий! ось я возьму в тебе втїху очей твоїх через недугу; та ти не жалкуй, не плач не рони сьліз;
17 Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба.17 Зітхай у безмов'ї, плачу по мертвих не звершуй; але обв'яжи себе завоєм і взувай на ноги взуття твоє, і бороди не затуляй і хліба від чужих не їж.17 Мовчки зідхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову турбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й звичайного хліба не їж.»17 Стогін крови, бедра, є плач. Твоє волосся не буде на тобі сплетене і твоє взуття на твоїх ногах, не будеш потішений їхніми губами і людського хліба не їстимеш.17 Мовчки зітхай, звичайного голосїння по мертвих не справляй; обвивай собі завивало, вбувай ноги в твою обуву, не закривай бороди та й не їж від чужих (старечого) хлїба.
18 І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.18 І по тому, як говорив я вранці слово до народу, увечері померла дружина моя, і другого дня я вчинив так, як наказано було мені.18 Уранці говорив я до людей, а ввечорі умерла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповіджено.18 І я заговорив до народу вранці так як мені ввечорі заповіджено. І я зробив вранці так як мені заповіджено.18 І говорив я про се вранцї до люду, увечорі ж умерла жінка моя; а назавтра чинив я, як менї заповідано.
19 І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш?19 І сказав мені народ: Чи не скажеш нам, яка ознака для нас у тому, що ти робиш?19 І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що воно значить те, що ти робиш?»19 І сказав до мене нарід: Чи не сповіщаєш нам, що є це, що ти чиниш?19 І питали в мене люде: Чи то ж нам не скажеш, що воно має значити, що ти так робиш?
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:20 І сказав я їм: До мене було слово Господнє: 20 А я відповів їм: До мене надійшло таке слово Господнє: 20 І я до них сказав: До мене було господнє слово, що казало: 20 А я відказав їм: До мене надійшло слово Господнє, таке:
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча...21 Скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, Я віддам на наругу святиню Мою, опертя сили вашої, втіху очей ваших, і втіху душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, котрих ви покинули, упадуть від меча.21 «Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось я віддаю на опоганення мою святиню, вашу зухвалу гординю, утіху очей ваших, одраду душі вашої. Сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча.21 Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь: Ось Я опоганюю мої святощі, гордість вашої сили, пожадання ваших очей, і те, що щадить ваші душі. І ваші сини і ваші дочки, яких ви оставили, впадуть від меча.21 Скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, я передаю на опоганеннє сьвятиню мою, - сесю опору сили вашої, роскіш очей ваших і одраду душі вашої, а сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть од меча.
22 І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти...22 І коли ви будете чинити те саме, що вчинив я; бороди не будете затуляти, і хліба від чужих не будете їсти;22 Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й звичайного хліба не будете їсти.22 І зробите так як я зробив. Не будете потішені їхніми устами і не їстимете людський хліб,22 А ви чинити мете так, як я вчинив тепер: не будете закривати бороди й хлїба од чужих не будете їсти;
23 А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного...23 І завої ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших і не будете нарікати і плакати, але будете вичахати від гріхів ваших і зітхати один перед одним.23 Турбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі в вас на ногах. Ви не будете лементувати й плакати. Ви будете нидіти у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати.23 і ваші чуприни на вашій голові, і ваша обува на ваших ногах. Ані не плакатимете, ані не ридатимете, і розтанете у ваших беззаконнях і потішите кожний свого брата.23 Обвивала ваші остануть на головах у вас і обува ваша - на ногах ваших; не будете побиватись і плакати а осторопієте перед гріхами вашими й одно перед одним будете стогнати.
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог.24 І буде для вас Єзекіїл ознакою: усе, що він чинив, і ви будете чинити, і коли це справдиться, то спізнаєте, що Я – Господь Бог.24 Єзекиїл буде вам знаком. Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що я - Господь Бог.24 І Єзекіїл буде вам на знак. За всім, що він зробив, ви зробите, коли це прийде. І пізнаєте, що Я Господь.24 І буде вам Езекиїл знаком пророчим, бо так само, як він чинив, чинити мете й ви; а як те все станеться, зрозумієте, що я - Господь Бог.
25 А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх,25 А щодо тебе, сину людський, то у той день, коли Я заберу в них прикраси слави їхньої, втіху очей їхніх і втіху душі їхньої, синів їхніх, і доньок їхніх, –25 Щождо тебе, сину чоловічий, то того дня, як я відніму від них їхню силу, їхню горду радість, утіху очей їхніх, одраду їхньої душі, синів їхніх і дочок їхніх, -25 І ти, людський сину, чи не в дні коли беру в них силу, піднесення їхньої похвали, пожадання їхніх очей і піднесення їхнього духа, їхніх синів і їхніх дочок,25 Що ж до тебе, сину чоловічий, то в той день, як уйму їм окрасу слави їх, радощі очей їх, і відраду душі їх, - їх синів і дочки їх, -
26 того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха.26 Того дня прийде до тебе врятований [звідти], щоб повідати вістку у вуха твої,26 того дня прийде до тебе втікач, щоб принести тобі про це вістку.26 (чи не) в тому дні прийде той, що спасається до тебе, щоб сповістити тобі до ух?26 Того дня прийде до тебе звідти такий, що врятуєсь, щоб принести вістку в уші твої.
27 Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь!27 Того дня при цьому врятованому розтуляться уста твої, і ти будеш говорити і не залишишся уже безмовним, і будеш ознакою для них, і спізнаєш, що Я – Господь.27 Того дня твої уста відкриються до втікача, і ти станеш говорити й не будеш більше німим; і будеш для них знаком, і вони взнають, що я - Господь.»27 В тому дні відкриються твої уста до того, що спасся, і заговориш і більше не замовчиш. І будеш їм на знак, і пізнають, що Я Господь.27 Того дня одверзуться уста твої разом із устами втїкача того, й станеш (уже сьміливо) говорити, й не будеш уже мовчати, та й станешся їм ознакою, щоб зрозуміли, що я - Господь.