1 Коли побачиш вола свого брата або щось із отари, що заблудили, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові. | 1 Коли побачиш вола брата твого, чи вівцю його, які заблукали, не залишай їх, але за будь-якого випадку поверни їх братові твоєму. | 1 «Коли побачиш одноплемінникового вола чи вівцю, що блукає, ти їх не покинеш, але мусиш привести їх твоєму одноплемінникові. | 1 Коли бачиш теля твого брата чи його вівцю, що блукає в дорозі, не остав його. Повертаючи, поверниш їх твому братові. | 1 Коли бачити меш вола братового чи барана, що блукає, так не покинеш їх; на всякий раз вернеш їх братові твому. |
2 А якщо брат твій не близький до тебе, чи ти не знаєш його, то забереш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, і повернеш його йому. | 2 А якщо не близько буде до тебе брат твій, або ти не знаєш його, то приведи їх до свого дому, і нехай вони будуть у тебе, доки брат твій не буде шукати їх, і тоді поверни йому їх. | 2 Якже твій одноплемінник не близько або як ти його не знаєш, то прилучиш скотину до свого господарства й вона буде в тебе, поки не прийде твій одноплемінник її шукати, й тоді йому звернеш. | 2 Якщо ж твій брат не є близько до тебе, ані його не знаєш, забереш їх до твоєї хати, і буде з тобою, доки не шукатиме їх твій брат, і йому віддаси. | 2 Коли ж брат твій не близько, чи не знаєш його, так прилучиш до господарства твого, і будуть вони в тебе, покіль шукати ме брат твій; тодї вернеш йому. |
3 І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згубі брата свого, що згублена в нього, а ти знайдеш її, не зможеш ховати її. | 3 Так учиняй і з віслюком його, так учиняй з одягом його, так чини з усілякою загубленою [річчю] брата свого, котра буде ним загублена, і котру ти знайдеш; не можна тобі ухилятися [від цього]. | 3 Так само зробиш з його ослом, так само зробиш з його одежею і так само зробиш з усім, що пропаде у твого одноплемінника, й що ти знайдеш. Не можна тобі того залишати. | 3 Так зробиш з його ослям і так зробиш з його плащем і так зробиш з усякою згубою твого брата, яку згубить у тебе і ти знайдеш. Не зможеш оставити. | 3 Так само зробиш з ослом його, і так само зробиш з одежею його, і так само зробиш з усїм, що пропаде в брата твого, а ти знайдеш. Не можна тобі задержувати. |
4 Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, конче підіймеш їх разом із ним. | 4 Коли побачиш віслюка брата твого, чи вола його, що впали на шляху, не залишай їх, але допоможи йому разом підняти їх. | 4 Коли побачиш одноплемінникового осла чи вола, що впаде на дорозі, ти їх не залишиш, а старанно допоможеш йому підняти. | 4 Коли побачиш осла твого брата чи його теля, що впало в дорозі, не оствиш їх. Підносячи, піднесеш з ним. | 4 Як побачиш осла братового чи вола, що впаде на дорозї, так не покинеш їх; на всякий раз мусиш помогти йому підняти. |
5 Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, огида він для Господа, Бога свого. | 5 Жінка не може носити на собі те, що належить чоловікові, і чоловік також не може одягатися в жіночу одежу; бо всі, хто так чинить, – мерзота для Господа. | 5 Жінка нехай не вдягається, як чоловік, а чоловік нехай не зодягається в жіноче вбрання; бо огидний перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто таке робить. | 5 Не буде чоловічого убору на жінці, ані чоловік не вбереться в жіночу одіж, бо огидним є Господеві Богові твому кожний, що це чинить. | 5 Жінка нехай не з'одягається як чоловік, а чоловікові не подоба вдягатись у жіночу одїж: се бо гидота перед Господом, Богом твоїм, коли хто се чинить. |
6 Коли спіткається на дорозі пташине кубло перед тобою на якомубудь дереві чи на землі з пташенятами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не візьмеш тієї матері з дітьми, | 6 Якщо трапиться тобі на шляху пташине гніздо на якомусь дереві, або на землі, з пташенятами чи з яйцями, і мати сидить на пташенятах чи на яйцях, то не бери матері разом із дітками; | 6 Коли трапиться тобі подорозі пташе гніздо на якомусь дереві або на землі з пташенятами або яйцями, і мати сидить на пташенятах чи яйцях, не бери матері з маленькими; | 6 Якщо ж зустрінеш пташине гніздо перед твоїм лицем в дорозі чи на всякому дереві чи на землі, з пташенятами чи яйцями, і матір сидить на пташенятах чи на яйцях, не візьмеш матір з дітьми. | 6 Коли трапиться тобі по дорозї пташе гнїздо, на якому дереві чи на землї, з пташенятами чи з яйцями, і мати седить на пташенятах чи на яйцях, не бери матері з маленькими. |
7 конче відпустиш ту матір, а дітей візьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні. | 7 Матір випусти, а дітей візьми собі; щоб тобі добре велося, і щоб продовжилися твої дні. | 7 ти мусиш пустити на волю матір, а пташенят можеш взяти для себе, щоб тобі було добре й ти довго жив на світі. | 7 Відсилаючи, відішлеш матір, а собі оставиш дітей, щоб тобі добре було і багатоденним був ти. | 7 Мусиш коньче пустити матїр, а дїток можна тобі взяти собі; щоб тобі було добре і довго жив ти на сьвітї. |
8 Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось. | 8 Якщо збудуєш новий дім, то зробиш поруччя край покрівлі твоєї, щоб не навести крови на дім твій, коли хто-небудь упаде з нього. | 8 Як будуватимеш нову хату, то зробиш на даху поруччя, щоб не навести крови на твою хату, коли хто впаде з неї. | 8 Якщо ж збудуєш нову хату, зробиш поруччя твоїй хаті. І не зробиш вбивства в твоїй хаті, коли хтось впаде з неї. | 8 Як будувати меш нову домівку, так зроби на криші ворінки,* щоб не навести крові на домівку, коли хто з неї впаде. |
9 Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградника. | 9 Не засівай виноградника свого різним насінням, щоби плід твого насіння, котре ти посіяв, і плід виноградника [твого] не став опоганеним. | 9 Не засіватимеш твого виноградника двома родами насіння, щоб не стало святим усе: і те, що посіяв, і врожай виноградника. | 9 Не засієш твого виноградника різним зерном, щоб освяченим не був плід і насіння, яке сієш з плодом твого виноградника. | 9 Не засївати меш виноградника твого двома насїннями; щоб плід насїння, що ти посїяв, і вроджай виноградника не були, за кару, присьвячені сьвятинї. |
10 Не будеш орати волом і ослом разом. | 10 Не ори волом і віслюком разом. | 10 Не оратимеш волом і ослом укупі. | 10 Не оратимеш разом телям і ослом. | 10 Не будеш орати волом і ослом укупі. |
11 Не одягнеш одежі з двійного матеріялу, з вовни й льону разом. | 11 Не зодягай одежі з різної матерії: з вовни і з льону разом. | 11 Не вдягатимешся в одежу, зроблену з вовни й льону разом. | 11 Не зодягнешся в одіж з різних тканин з вовною і льоном в собі. | 11 Не носити меш одежини, зробленої з двох не однаких тканин, вовняної і льняної разом. |
12 Поробиш собі кутаси на чотирьох краях свого покриття, що ним покриваєшся. | 12 Зроби собі кутасики на чотирьох кутах покривала твого, котрим ти накриваєшся. | 12 Зробиш собі китиці на чотирьох кінцях плаща, який накидаєш на себе. | 12 Зробиш собі китиці на чотирьох краях твоєї одежі, якою зодягнетеся. | 12 Кутаси мусиш поробити собі на чотирох кінцях покривала твого, що накидаєш на себе. |
13 Коли хто візьме жінку, і ввійде до неї, але потім зненавидить її, | 13 Якщо хтось візьме дружину, і ввійде до неї, і зненавидить її, | 13 Коли чоловік візьме дружину й, увійшовши до неї, зненавидить її, | 13 Якщо ж хто візьме жінку і житиме з нею і зненавидить її, | 13 Коли чоловік возьме жінку і, ввійшовши до неї, зненавидить її, |
14 і зводитиме на неї ганьбливі слова, і пустить про неї неславу та й скаже: Жінку цю взяв я, і зблизився з нею, та не знайшов у неї дівоцтва, | 14 І буде зводити наклепи на неї, і пустить про неї неславу, і скаже: `Я взяв оцю дружину, і ввійшов до неї, і не знайшов її незайманою, | 14 і наговорить на неї негарні речі та й ославить її, кажучи: Взяв я цю жінку й приступив до неї, але не знайшов я в неї ознак дівоцтва, | 14 і накладе на неї образливі слова і рознесе її імя як погане і скаже: Я взяв цю жінку і, прийшовши до неї, не знайшов я її дівоцтва. | 14 І дасть причину, щоб люде говорили ледачі речі про неї, і роспускати ме про неї недобру славу, і казати ме: Узяв я сю женщину й приступив до неї та не знайшов у неї ознак дївування, |
15 то візьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть доказа дівоцтва тієї дівчини до старших міста, до брами. | 15 То батько юнки і мати її нехай візьмуть і винесуть [ознаки] дівоцтва юнки до старшин міста, до воріт; | 15 тоді батько дівчини й мати її візьмуть та й винесуть ознаки її дівоцтва до старших міста, до воріт. | 15 І батько і матір дівчини, взявши, винесуть дівоцтво дочки до старшин до брами, | 15 Тодї батько дївицї і мати її винесуть ознаки дївування її в царину, до громадських мужів міста того, |
16 І скаже батько тієї дівчини до старших: Я дав тому чоловікові дочку свою за жінку, та він зненавидів її. | 16 І батько юнки скаже старшинам: Доньку мою я віддав за дружину цьому чоловікові, і [нині] він зненавидів її, | 16 І дівчинин батько скаже до старших: Віддав я дочку за того чоловіка, а він узяв її і зненавидів, | 16 і скаже батько дівчини старшині: Цю мою дочку дав я цьому чоловікові за жінку і, зненавидівши її, | 16 І скаже дївчин батько громадським мужам: Оддав я дочку за сього чоловіка, а він зненавидїв її. |
17 І ось він зводить на неї ганьбливі слова, говорячи: Я не знайшов у твоєї дочки дівоцтва, а оце знаки дівоцтва моєї дочки. І розтягнуть одежу перед старшими міста. | 17 І ось, він зводить наклеп [на неї], говорячи: `Я не знайшов у доньки твоєї незайманости, але ось ознаки дівоцтва доньки моєї. І розгорнуть одежу перед старшинами міста. | 17 та ще й оце наговорив на неї негарні речі, кажучи: Не знайшов я в твоєї дочки ознак дівоцтва. Так ось вам ознаки дівоцтва моєї дочки; і розгорнуть батько-мати плахту перед старшими міста. | 17 він тепер витикає її образливі слова, кажучи: Не знайшов я дівоцтво твоєї дочки, і ось дівоцтво моєї дочки. І розгорнуть плащ перед старшинами міста. | 17 І се дав він причину, щоб люде говорили про неї ледачі речі, сказавши: Не знайшов я в твоєї дочки ознак дївування. Так ось вам ознаки дївування моєї дочки. І вони розгорнуть плахту перед громадськими мужами міста. |
18 А старші того міста візьмуть того чоловіка, та й покарають його, | 18 Тоді старшини того міста нехай візьмуть чоловіка, і покарають його, | 18 Тоді старші того міста візьмуть чоловіка й покарають його, | 18 І старшини того міста візьмуть того чоловіка і покарають його, | 18 Тодї громадські мужі міста того візьмуть чоловіка та й скарають його; |
19 і накладуть на нього пеню, сто шеклів срібла, і дадуть батькові тієї дівчини, бо він пустив неславу на Ізраїлеву дівчину, а вона буде йому за жінку, він не зможе відпустити її по всі свої дні. | 19 І накладуть на нього сто [шеклів] срібла пені, і віддадуть батькові юнки за те, що він пустив неславу на діву Ізраїля: а вона нехай буде його дружиною, і він не зможе розірвати з нею шлюбу до кінця днів своїх. | 19 і до того накладуть на нього сто срібних шеклів пені та й оддадуть їх батькові дівчини за те, що той ославив ізраїльську дівчину; і - він мусить узяти собі її за жінку, не можна буде йому відіслати її, поки його життя. | 19 і вкарають його на сто сиклів і дадуть батькові дівчини, бо проніс погане імя про ізраїльську дівчину, і буде йому жінкою, не зможе її відіслати ввесь час. | 19 І наложять на його сто секлїв срібла пенї, та й оддадуть їх батькові дївчини за те, що той пустив недобру славу про дїву Ізраїльську. І мусить вона бути жінкою йому; неможна йому одіслати її поки жити буде. |
20 А якщо правдою було це слово, не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини, | 20 А якщо сказане [про жінку] буде справедливе, і не знайдеться незайманости у юнки, | 20 А як тому буде правда, й не знайдуть у дівчини ознак дівоцтва, | 20 Якщо ж це слово буде правдивим і не знайдеться дівоцтво дівчини, | 20 А коли буде правда, і не знайдуть в дївицї ознак дївування, |
21 то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням, і вона помре, бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневірення дому батька свого, і вигубиш зло з-посеред себе. | 21 То юнку нехай приведуть до дверей дому батька її, і чоловіки міста її заб'ють її камінням до смерти; бо вона вчинила мерзенну справу серед Ізраїля; блудячи в домі батька свого; і [отак] винищи зло з-поміж себе. | 21 тоді приведуть молодицю до дверей батькового дому, й люди її міста поб'ють її камінням на смерть, бо вона, блудувавши в батьківському домі, сподіяла соромний вчинок в Ізраїлі. Отак викорінюватимеш зло з-поміж себе. | 21 виведуть дівчину до дверей її батька, і закаменують її камінням чоловіки того міста, і помре бо вчинила безглузде в Ізраїлі, щоб привести до розпусти дім її батька. І забереш зло з вас самих. | 21 Тодї виведуть дївицю до входу в батькову домівку, і люде міста її побють її каміннєм, щоб умерла; бо вона, блудуючи в батьківському дому, зробила соромне дїло в Ізраїлї. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. |
22 Коли буде знайдений хто, що лежить із заміжньою жінкою, то помруть вони обоє, той чоловік, що лежав із жінкою, і та жінка, і вигубиш зло з Ізраїля. | 22 Якщо знайдуть когось, що буде лежати з жінкою заміжньою, то необхідно зрокувати на смерть обидвох, і чоловіка, який ліг із жінкою, і жінку; [ось так] винищи зло з-поміж Ізраїля. | 22 Якже спіймають чоловіка, що сходиться з заміжньою, - обидвом смерть: чоловікові, що сходиться з жінкою, а й жінці. Отак викорінюватимеш зло з Ізраїля. | 22 Якщо ж знайдеться чоловік, що спить з жінкою, яка живе з чоловіком, забєте обох, чоловіка, який спить з жінкою і жінку. І забереш зло з Ізраїля. | 22 Коли спіймає хто чоловіка, що лежить із мужньою жоною, так обом смерть, чоловікові, що лежав із жінкою, й жіньцї. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. |
23 Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею, | 23 Якщо молода дівчина буде заручена з чоловіком, і хто-небудь стрінеться з нею в місті і зляжеться з нею, | 23 Коли молода дівчина-дівиця, буде засватана, а зустріне її хтось інший у місті та й зійдеться з нею, | 23 Якщо ж буде дівчина дівиця заручена чоловікові і, знайшовши її, чоловік в місті переспить з нею, | 23 Коли дївуюча дївка буде засватаною, та стріне її чоловік в містї та й лежати ме з нею, |
24 то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе. | 24 То обидвох їх приведіть до брами того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він опоганив дружину ближнього свого; [отак] винищи зло з-поміж себе. | 24 то обидвох виведете до брами того міста й поб'єте їх камінням на смерть; дівчину за те, що в місті не кричала (по допомогу), а чоловіка за те, що знечестив жінку свого ближнього. Так викорінюватимеш зло з-поміж себе. | 24 виведете обох до брами їхнього міста, і будуть каменовані камінням і помруть. Дівчина томущо не кричала в місті, і чоловіка томущо упокорив жінку ближнього. І забереш зло з вас самих. | 24 Так виведете обох до воріт міста сього, та й побєте їх каміннєм, так що помруть: дївку за те, що не кричала в містї, чоловіка за те, що він упокорив жінку свого ближнього. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. |
25 А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схопить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам, | 25 А якщо хтось у полі стрінеться із зарученою дівчиною і силою зляжеться з нею, то необхідно скарати на смерть лише чоловіка, який злігся з нею; | 25 Коли ж у полі чоловік зустріне засватану дівчину й згрішить із нею насильно, то той, хто згрішить з нею, один умре. | 25 Якщо ж знайде чоловік заручену дівчину на рівнині і силою переспить з нею, забєте тільки чоловіка, що спав з нею, | 25 Коли ж у полї зустріне чоловік заручену дївку та вхопить її і ляже з нею, то такий чоловік, що лежав з нею, один умре. |
26 а тій дівчині не зробиш нічого, нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб'є його, така це річ. | 26 А дівчині нічого не заподій; на дівчині немає злочину смертного; бо це те саме, якби хтось постав супроти ближнього свого і забив його. | 26 А з дівчиною не чинитимеш нічого: немає на дівчині вини смерти; це бо таке саме, якби хтось напав на свого ближнього і вбив його; | 26 і дівчині не зробите нічого. Дівчина не має смертельного гріха, томущо це діло так, наче б якийсь чоловік повстав проти ближнього і убє його душу. | 26 А з дївкою нїчого не чинити меш: нема на дївцї смертного гріха; се бо така сама справа, як коли чоловік стане проти свого ближнього та й вбє його. |
27 Бо в полі він спіткав її, кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її. | 27 Бо він зустрівся з нею в полі, і, [хоч] дівчина заручена кричала, та нікому було рятувати її. | 27 бож він зустрів її в полі, заручена дівиця кричала, та нікому було її рятувати. | 27 Бо знайшов її в полі, закричала заручена дівчина і не було нікого хто б її поміг. | 27 Бо стрів її в полї; заручена дївка кричала, та нїкому було рятувати її. |
28 Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх, | 28 Якщо хто-небудь зустрінеться з дівчиною незарученою і, схопивши її, зляжеться з нею, і застануть їх, | 28 Як чоловік зустріне молоду дівчину-дівицю, незаручену й силоміць згрішить з нею, а по тому все виявиться, | 28 Якщо ж хтось знайде дівчину дівицю, яка не заручена, і силою переспиться з нею і знайдений буде, | 28 Коли чоловік зустріне дївуючу дївку незаручену, та вхопить її і зляжеться з нею, і спіймають їх, |
29 то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, не зможе він відпустити її по всі свої дні. | 29 То чоловік, який злігся з нею, мусить дати батькові дівчини п'ятдесят [шеклів] срібла, а вона нехай буде його дружиною, тому що він опоганив її; ціле життя своє він не зможе розірвати шлюбу з нею. | 29 то чоловік, який згрішив з нею, віддасть батькові дівчини п'ятдесят срібних шеклів срібла й візьме її собі за жінку; тому, хто знечестив її, не можна відсилати її, поки життя його.» | 29 дасть чоловік, що спав з нею, пятдесять дідрахм срібла батькові дівчини, і вона буде його жінкою, томущо упокорив її. Не зможе її відіслати ввесь час. | 29 Тодї чоловік, що злігся з нею, оддасть батькові дївки пятьдесять секлїв срібла, і вона мусить бути йому жінкою, за те, що він упокорив її; не можна йому відослати її, поки він жити ме: |
30 (23-1) Ніхто не візьме жінки свого батька, і не відкриє подолка одежі батька свого. | 30 Чоловік не повинен брати дружини батька свого, і не відкриє подолу [одежі] батька свого. | | | 30 Нїкому не можна брати жінки батькової, і не можна відкривати краю одежі батькової. |